2019-05-05 – Chuckanut Smash

Коли хтось на роботі згадав про цей вело-заїзд я одразу ж захотів прийняти в ньому участь. Олена теж була не проти. То ж ми записалися і поїхали…

Сама подія відбувається навколо міста Белінгхем що ближче до кордону з Канадою і на відстані 1.5 годиною машиною від нас. Сайт вело-заїзду –
https://bellinghamgrindcorps.com/chuckanut-smash/.

Цікавого в ньому те що поїздка відбувається по різній місцевості та покриттю: тут і жилі райони невеличких міст, і ліс, і берез озера. Також сама траса проходить як по асфальту, так і по гравію, а також по дуже складному гравію з великими каменюками та по корінню. Також було кілька затяжних і надзвичайно крутих гірок та спусків що додавало вимог.

На старті було щось близько 100 людей і як тільки но дорога ускладнилася група поділилася на менші компанії які продовжили розпадатися і далі.

По дорозі було облаштовано 3 зупинки з їжею та напоями, але 2 з них були “збоку” від маршруту – туди треба було завертати, крутити в гору кілька кілометрів, а потім їхати назад. Тож Олена 2 такі зупинки пропустила.

Дистанція сама не така щоб і довга, але через складний рельеф та покриття подорож розтягнулася. Ось, до речі, дані з мого велокомп’ютера на цю поїздку: Garmin Connect –
https://connect.garmin.com/modern/activity/3622429075, Strava –
https://www.strava.com/activities/2345575352.

Після перших кілометрів я поїхав вперед і намагався триматися з групою лідерів, Олена їхала трохи повільніше позаду. Після першої зупинки коли я вже їхав вниз зустрів Олену яка дерлася вгору і вона вирішила теж повернути зі мною. Потім я знову відірвався і вже зустрів її згодом.

Фактично вся подія разом з зупинками зайняла близько 7 годин.

На фініші я трохи почекав Олену, потім поїхав їй назустріч… Потім ми їли піцу та тако у місцевому маленькому ресторанчику забитому велосипедистами.

А народ все ще їхав – більша частина учасників долає цей маршрут за 9 годин і довше.

Чи поїдемо наступного року? Можливо – красиві види, маршрут і приємний і складний перемішано… Але ж так далеко їхати до цього старту – це єдине що відлякує.

А поки що ось вам коротеньке відео:

Оновлення. Як мені слушно зауважили в коментах на звичайному шосейному байку по такому не поїдеш, а на гірському буде занадто важко на такій довгій дистанції (хоча деякі їхали на гірських). Ми ж їхали на своїх циклокросових BMC Crossmachine CXA01 які дуже добре себе показали. Звісно в ідеалі на подібний маршрут потрібен гравієвий байк – на циклокросовому така геометрія що розслабитися складно і до того ж він на різкі перепади спусків\підйомів розрахований, а тут були затяжні підйоми і спуски. Але я задоволений тим як вел себе показав і жодного разу на нього навіть не лаявся :)

Поганяв на велі зі співробітниками

У нас тут виявляється в Tableau є доволі велика група велосипедистів і деякі з них кожного вівторка в обід гасають по місту разом. Ну я і вирішив приєднатися.

Дуже швидко з’ясувалося що вони занадто сильні для мене: на прямій женуть 45 км/г і я безнадійно відстаю, в гірки стають на ноги і “атакують” (тобто прискорюються) що для мене виглядає дивно – звик берегти сили та тримати рівний темп, щільно їдуть у групі бо вміють (а мені страшно так тісно їхати), з гірки несуться понад 50 км/г (насправді швидше, але я вже коли доходю до 50 то починаю перелякано гальмувати, а вони відриваються). Ну і так далі.

Але тим не менш це нагода і покататися і може навіть щось покращити в своїх велосипедних вміннях.

Щодо відео – воно таке саме нудне як і в нещодавному записі Поїздка на велі з роботи додому, але коротше :) На відео ви можете побачити Фрімонт (частина Сіетлу), а саме його центральний та спальні райони.

 

На цьому у мене все.

А, ледь не забув, дані з велокомп’ютера для цієї конкретної поїздки ось тут – https://connect.garmin.com/modern/activity/1853161576. Тепер все.

Поїздка на велі з роботи додому

Не так давно я поміняв місце роботи (про це читайте тут – До побачення GoDaddy і здраствуй Tableau) і вирішив як мінімум літом працювати в офісі в Сіетлі через те що уся моя команда знаходиться фізично в Сіетлі. Просто зручніше поки розбираюся що до чого підійти і спитати ніж спілкуватися у месенджері чи поштою. А як почнуться осінні дощі то може і переведуся в Кьоркланд.

А якщо враховувати що бігати я поки нормально не можу через операцію на коліні (детальніше читатайте тут – Зробили операцію на коліні…).

Ну а для того щоб їздити велом власне є дві причини. Хочу хоч чимось фізичним займатися, а раз бігати не можна то лишається вел і плавання. А через те що трафік у напрямку Сіетла та назад завжди дуже поганий (принаймні у ті години коли я їду на роботу чи з роботи) то велом хоч і трохи довше виходить, але хоча б нерви собі не псую стоячи у пробках.

 

Отакий ролі вийшов, майже трансцендентальний кліп Крафтверка :)

Зняв я його з двох причин. Перша це показати власне дорогу і частку інфраструктури про яку мене питали кілька людей. А друге щоб мама та інші родичі подивилися і пораділи за мене :)

Сама дистанція 34 км і крім трьох останніх кілометрів в дуже круту гірку проходить по спеціальним парковим доріжкам які йдуть навколо місцевих озер на десятки кілометрів і поєднують кілька міст.

Зараз у мене виходить близько 200 км вело на тиждень: тричі на тиждень їду на роботу і назад, це 68 км кожного дня, плюс на вихідних їду навколо озера Вашингтон – це трохи більше 90 км. Намагаюся тримати середню швидкість в районі 30 км/г – на прямій виходить 36-38 без проблем, але у нас багато гірок (не на відео) і вони суттєво уповільнюють.

Ось тут можна подивитися статистику саме тієї поїзди що на відео – https://connect.garmin.com/modern/activity/1815041084.

 

Коротше розслабтеся, розкривайте відео на весь екран і спостерігайте велосипедну трансцендентальність…