AAWireless

Свого часу я кілька разів жалівся на Android Auto (наприклад Android Auto – біль і страждання) – воно відпадає постійно, вивалюється, глючить які ти кабелі та телефони не пробуй. І я не єдиний з такою проблемою. А раз є потреба то з’явилася і пропозиція (дякую капіталізм!), а саме донгл (маленький пристрій який треба підключати до чогось) який виступає як приймач для телефона.

Працює все це так:

  • на машині яка підтримує Android Auto підключаємо донгл кабелем USB (йде в комплекті)
  • на смартфон встановлюємо програму виробника
  • з смартфону налаштовуємо підключення і параметри пристрою
  • все.

В результаті через якийсь час після “увімкнення” машина бачить комбінацію донгл + смартфон як підключення смартфону кабелем (у мене це займає від 10 до 60 секунд). І далі використовуєте як звичайний Android Auto.

Працює все це набагато краще. Не 100%, але в 95% за суб’єктивними відчуттями. Проблеми трапляються ті самі – може усе відвалитися без можливості заново з’єднати не “вимикаючи” машину. Але це за майже пів-року використання трапилося не більше 5 разів, тому терпіти можна.

Купив я цей пристрій ще коли вони були на Indiegogo (AAWireless | Indiegogo): оплатив ($85 пристрій + $15 доставка) і чекав більше трьох місяців – такий великий був попит.

Зараз у них вже є сайт – AAWireless | Wireless Android Auto™ for everyone. І в цілому я раджу цей пристрій – з ним комфортніше і надійніше ніж напряму підключати телефон до будь-якої машини, що я їх пробував.

Subaru Forester 2021 Touring

See the source image

Вже кілька місяців у нас (вірніше у мене, бо у Олени є своя Volkswagen Golf GTI 2017) ця нова машина (раніше була Subaru Forester 2016) і я вже можу сказати кілька речей про неї.

Touring це тип комплектації моделі, в лінійці самий вищий, тобто в ній є все що теоретично можливе на Форестері.

Головна причина оновлення була… чесно кажучи особливої причини не було, але я думаю коли є можливість оновлювати модель яка подобається кожні 4-5 рокі то так і треба робити – усі дрібні та великі покращення, а машина вже знайома.

Я дуже задоволений оновленням, а далі перелічу те що подобається і трохи того, що не подобається. Але варто вкотре нагадати – я не знавець машин і дуже мало в них розумію. А тому мої оцінки дуже суб’єктивні і не мають відношення до того як ті хто розбирається в машинах їх оцінюють та порівнюють.

Отже з того чим дуже задоволений (у довільному порядку):

  • Колі як на картинці. Субару називають його “Весняна зелень лісу”, а я – “брудно-жаб’ячий”. Мені колір дуже подобається – він і не надто типовий і практичний.
  • Підігрів руля – ось цього дуже не вистачало у попередній машині. Комфорту додає неймовірно.
  • Більші та значно яскравіші протитуманні фари – у моделі 2016-го вони були дуже слабенькі, а тут прямо як друга пара фар.
  • Колеса більші на 1 дюйм – наче дрібниця, а сидиш вище і дорога відчувається більш рівною.
  • Двигун тихший, і це не моя суб’єктивна думка, а одна з тих змін яку самі Субару рекламують.
  • На даху вже одразу встановлені рейки та перекладини на них. Дрібниця, а зручно.
  • Кнопка старт/стоп – ключ тепер безконтактний і його достатньо просто мати в кишені.
  • На ручці дверей водія та пасажира є зона торкнувшись якої можна закрити чи відкрити машину якщо мати при собі ключ.
  • В багажнику є кнопка яка не лише закриває багажник, але і лочить машину. Зручно набрати в руки покупки, натиснути кнопку і знати, що воно усе само закриє та замкне.
  • Режим автоматичного перемикання дальнього/ближнього світла – коли машина визначає, що поблизу нікого нема то сама вмикає дальнє. А як тільки з’являються фари на зустріч, чи скажімо світлофор – перемикає на ближнє.
  • Шкіряний салон – це просто виглядає дуже добре і зелений колір машини приємно комбінується з вишнево-коричневою шкірою сидінь.
  • Система навігації тепер від TomTom – краще ніж було, але у порівнянні з тим, що є на смартфонах – дуже так собі.
  • Є Android Auto, але тут не так усе однозначно – читайте Android Auto – біль і страждання.
  • Аудіо система та що і була – від Harman Cardon, мені дуже подобається звук, тут ще й баланс частот краще налаштували.
  • Машина може розпізнавати двох різних водіїв і відповідно ставити крісло та бокові дзеркала у положення налаштовані для водія.
  • Є система яка стежить за очима і починає панікувати (пікає противно) коли не дивишся на дорогу кілька секунд.
  • Ага, і ледь не головне – коли зупиняєшся то машина сама глушить двигун, а коли відпускаєш педаль тормозу то знову заводиться. Спочатку це було не звично, але при цьому на екрані показує скільки зараз і за весь час було зекономлено бензину. І на мій подив на світлофорах за кілька місяців я вже простояв майже 5 годи і заощадив пару літрів бензину. Тепер вже звик і не подобається коли інша машина не глохне коли на гальмах – я ж нікуди не їду, чому двигун працює?
A vehicle

Але не все на жаль ідеально, треба згадати і про не дуже хороше:

  • Перше – це вже згаданий Android Auto. Він наче і є, але користуватися ним іноді буває неможливо.
  • Мультимедійні функції було переписано, але через те, що розробку віддали в Індію і фактично написали все заново є купа дрібних проблем. Кілька прикладів:
    • Режиму тиші не існує взагалі. Тобто заводиш машину і починає волати радіо чи музика зі смартфона (та що було увімкнена раніше). Її звісно можна вимкнути, але заводиш наступного разу – знову те саме. Рішення – вибрати XMM радіо, канал 0… коротше типове “це не баг, а фіча”.
    • Є можливість дзвонити та приймати дзвінки, є навіть телефона книга та фаворити в контактах, але нема можливості щось додати в ті контакти та фаворити. От так от тупо просто не дописали фічу. Рятує лише те, що усі дзвінки як правило зараз роблять прямо з телефона.
  • Мені не дуже подобається як переробили отвори вентиляції для першого ряду (внутрішні) – в них тепер нема як регулювати напрямок чи силу. Тобто взагалі нічого регулювати не можна. Хоча там навіть є якась ручка на них, але вона не впливає на тік повітря взагалі ніяк.

Android Auto – біль і страждання

Спочатку коротка довідка – Android Auto це програма від Google (зараз вже частина ОС Android) яка дозволяє додаткам на смартфоні використовувати екран машини. При цьому програми мають сильно спрощений інтерфейс з меншою кількістю елементів управління і це не виглядає як просто екран телефону на екрані машини.

See the source image
Приклад як виглядає Google Maps на екрані машини.

Дуже хороша ідея яка додає багато зручностей:

  • замість покладатися на навігацію та інші функції автомобіля (музика, погода, новини, аудіо-книги, тощо) можна будь-де використовувати ті програми які ви вже використовуєте на смартфоні.
  • кількість доступних програм значно більша.
  • голосовий помічник який доступний з телефону як вже звично.
  • Ті ж самі карти на телефоні набагато частіше оновлюються і більш точні ніж встановлені на машині. Додатково можна вибирати з великого списку – Google Maps, Waze і так далі.
  • Не треба доставати телефон для дзвінків чи повідомлень – все на зручніше розташованому і як правило більшому екрані.

Більше деталей можна дізнатися на Android Auto | Android.

Коротше ідея дуже хороша і коли все це працює як мало б то дійсно дуже зручно.

See the source image
Програми на телефоні які підтримують режим Android Auto буде показано на екрані машини.

Працює все це дуже просто – підключаєш телефон через USB до машини і або підтверджуєш з’єднання, або воно вже одразу працює.

От тільки проблема в тому, що все це працює через раз і дуже непередбачувано. Я особисто перевіряв в різних моделях різних виробників (ми кожного разу беремо на прокат те, що ще не пробували) і ніде воно не працювало нормально.

Проблеми які я бачу постійно (тобто не менше ніж в 50% випадків):

  • Підключаєш телефон… і нічого. Тобто він заряджається, але скільки ти його не перепідключай більше нічого не міняється.
  • Буває все працює добре, а потім просто відвалюється підключення без будь-яких пояснень. Дуже незручно коли їхав по карті яка раптом зникла.
  • Підключення яке зникло може так само раптово відновитися без будь-яких причин.
  • Може все працювати 2 більше годин без будь-яких проблем, а може відвалюватися і підключатися кожні кілька секунд.
  • Іноді усьому телефону стає погано і його доводиться перевантажувати.

Як вже згадав вище пробував з різними машинами (в тому числі доволі дорогими і цього року випуску), пробував з різними телефонами, різними кабелями – завжди одна й та сама непередбачувана поведінка.

От і в моїй новій Subaru Forester 2021-го року та сама фігня – може все працювати кілька днів без будь-яких проблем, а може і відвалитися в будь-який момент. Купив спеціальний високошвидкісний кабель – ті самі випадкові відключення, різниці не помітно.

See the source image
Дзвонити і читати/відповідати SMS теж зручніше в такому режимі.

Задавав питання чи у когось ця функціональність працює як треба в різних групах і з кількох десятків людей хто відповів лише двоє чи троє сказали, що в їх машині все працює нормально і “майже ніколи не відвалюється”.

Дуже шкода – коли воно працює як треба то це дійсно зручно. А от коли відвалюється то дратує страшенно.

На цьому у мене все.

Ford Explorer 2019 на Коні

Коли минулого разу ми були на Гаваях (теж на Коні) то взяли на прокат здоровенну Nissan Armada яка на диво виявилася не такою вже і складною в управлінні та паркуванні. Хоча чесно кажучи така машина нам тоді була зайва і звичайного позашляховика би вистачило. Але в ній було приємно їздити по свіжепрокладеній дорозі у лавових полях…

Цього разу у нас була причина брати велике авто – з нами була ще одна людина у якої був велосипед (читайте тут – 2019/10/12 – Kona Ironman World Championship). Тож ми і вирішили знову рентувати машину подібних розмірів, але спробувати щось інше.

Отже у підсумку що я маю сказати? Ford Explorer мені сподобався більше за Nissan Armada. На стільки більше, що я можу навіть уявити себе в такому вдома.

В ньому багато місця всередині як і очикувалося. Панель управління доволі логічна, хоча не всі функції легко доступні чи очевидні. Сподобалося як машину можна легко перемикати з повнопривідного у передньопривідний режим – однією ручкою.

Що стосується управління то машина набирає швидкість доволі жваво, але при цьому відчувається що це не спортивна машина. Гальма хороші – не ватні і не зупиняють усю масу різко. Лише трошечки довелося підлаштуватися через те що машина важка і сунеться десь на пів-метра далі ніж я очікував за звичкою.

На поворотах проте авто доволі неспішно міняє напрямок руху. І якщо це практично не помітно у місті (на швидкостях 60 км/г і нижче), то на трасі у послідовності крутих поворотів треба бути особливо уважним.

Звісно жере бензин вона як шалена. І особливо це відчувається ще й завдяки великому баку – на заправці лишає $80 і замислюєшся.

Спочатку у мене було велике розчарування через відсутність навігації, норамального плеєру та такого іншого. Але потім я знайшов, що в машині є Android Auto і користувався програмами з телефону (карта, музичний плеєр). І мушу сказати, що ось це Android Auto це ще більш корява саморобка ніж сам Android. По-перше, в ньому працює лише невелика кількість додатків. По-друге, постійні проблеми з підключенням навіть там де є покриття і смартфон показує що інтернет є. По-третє, вони таки регулярнь (раз на 3-4 поїздки) чи замерзає, чи вилітає.

Ну і відео на прощання. Це ми поїхали у гавайське бездоріжжя щоб відвідати дикий пляж з зеленим піском (про це згодом може напишу).

2019-09 – Ісландія на позашляховиках

Попередня частина:

По прильоту ми провели частину дня самі, трошки походили навколо готелю. Купили телефонні картки – Vodafone з передоплатою за $16 на місяць, безлімітні дзвінки та СМС, 5 Гб даних. І за 2 тижні ми ліміт по інтернету так і не вибрали.

Ввечері зустрілися з групою (декого вже знали) та гідом, узгодили плани. Наступного дня разом гуляли містом, їли-пили в різних місцях, коротше морально готувалися до подорожі.

Оскільки подорожували ми не лише асфальтовими дорогами, але і по бездоріжжю лавових полів, і навіть перетинали неглибокі річки то машини ми взяли позашляховики. А конкретно – два Toyota Land Cruiser 2019-го року. Коштує одна така 120 євро на добу якщо я пам’ятаю вірно.

Машини мали достатньо місця щоб вкласти всі наші торби (по 4 людини на машину) і доволі вільно розміститися людям всередині. І як пасажир (поводити мені так і не дали з приводу чого я і не переймався) я почував себе затишно і спокійно.

У машини вистачало потужності дертися в доволі круті гірки, і також вона добре чеплялася за землю на крутих спусках. А на поворотах та байраках її кидали майже не помітно. Коли доводилося перетинати річки машина виявилася достатньо високою щоб усі з них не стали проблемою. Коротше як будете в Ісландії їздити лавовими полями то можна брати таку, вистачить.

Певні нарікання на інтер’єр (як же без критики?) – нелогічна мультимедійна система з якою ми вчотирьох так до кінця і не розібралися (мій телефон не зміг відтоворювати музику через Bluetooth, хоча з іншими було все гаразд – слухали через AUX кабель), стоп’ятсот кнопок для управління кондиціонером, кривенька навігація… Але по суті не надто страшно усе.

Перетинаючи одну з річок ми пробили колесо на одній з машин. Довелося читати книжечку, шукати домкрат, розбиратися як відкріпити запаску і усе інше. Якщо в стресі і у погану погоду то є не нульова імовірність не змогти то все зробити самому – занадто все не логічно і не очевидно.

Але як би там не було втрьох ми таки за пів-години читання мануалів розібралися і колесо поміняли. У мене це було вперше, але за відгуками більш досвідченого водія у Тойоти виявилася одна з найдурніших систем що він бачив у своєму досвіді. Так що може варто почитати зарані.

Машини ці хоча і були 2019-го року (тобто найраніше їх купили восени 2018-го) вже мали понад 40 тисяч кілометрів. Це означає що на них ледь не щодня накатували більше 100 км. Експлуатують їх добряче.

І до речі коштують вони доволі дорого в Ісландії. Подібна машина з пробігом більше 10 тисяч кілометрів вартуватиме близько $80K, в той час як в США ціна такій буде мінімум на 10 тисяч нижче.

Ось вам ще відео перетину річок. Вона виглядає наче нічого надзвичайного, але навіть пасажиром, не кажучи вже про водія сприймається значно драматичніше і епічніше.

Читайте далі:

Anker Roav DashCam C1

Характеристики та призначення

Автомобільний відеорегістратор який особисто мені дуже подобається і яким я на момент написання цього посту користуюся вже 1.5 роки.

Давайте поглянемо на деякі характеристики:

  • Ціна. Свого часу я по акції (тобто зі знижкою) купив цю камеру за $90, а зараз її можна придбати за $60. Вважаю таку ціну дуже виправаданою.
  • Кріплення – на лобове скло спеціальною наліпкою що має пластиковий паз. Тобто камеру можна легко знімати при необхідності. Тримається все чудово.
  • Живлення – від USB. В комплекті йде кабель. Без живлення акамулятору вистачає на кілька секунд.
  • Якість відео. В низу цього посту дивіться зразки відео. А так може сказати що камера підтримує 1080P.
  • Є налаштування на увімкнення запису при виявлені руху.
  • Вага: 448 грамів (15.8 унцій).
  • Розміри: 3.8×6.1×7.1 см (1.5×2.4×2.8 дюйми).
  • Додатково в комплекті є ще одна наліпка з кріпленням та USB-перехідник для прикурювача та microSD картка пам’яті на 32 Гб.
  • Управління камерою здійснюється кнопками на самій камері, або за допомогою додатку на смартфоні (про це нижче).
  • На сайті виробника цієї моделі вже нема бо її більше не випускають, натомість можна порівняти з новою A1 – https://www.anker.com/store/roav-dashcam-a1/R2241111.

Враження від використання

Взагалі Anker мені з кожних їх виробом (камери, навушники, повербанки) – уся їх продукція приємно виглядає, зроблено її з якісних матеріалів, якість збірки на висоті, усім зручно користуватися і усе доцільне.

Камеру легко встановити, довжини кабелю вистачає щоб розмістити її під самим верхнім краєм по центру. Кабель я провів від панелі по підлозі заховавши потім під внутрішній корпус так що його і не помітно.

З вулиці камеру теж мало помітно якщо не знати куди дивитися.

У камери є налаштування стосовно якості відео, довжини відрізків і таке інше. На самій камері є 4 кнопки якими можна більш-менш зручно переміщуватися по меню. Найбільше що мені не подобається що WiFi у неї вимкнено за замовчання і щоб підключити телефон треба кожного разу згадувати де саме і як в тому меню увімкнути безпровідний протокол.

Телефонний додаток доволі простий і крім зміни налаштувань дозволяє викачувати відеороліки (але це настільки довго що простіше вийняти картку пам’яті) та видаляти їх.

Час від часу (раз на 4-5 місяців) трапляється якийсь глюк і камера не може записувати нарікаючи на відсутність пам’яті. Я у цьому випадку просто форматую картку що займає кілька секунд.

Ну і у підсумку маємо надійний, приємний на вигляд і доволі зручний у використанні відеорегістратор який я порекомендую тим хто шукає собі щось у машину.

Якщо вам не шкода однієї хвилини свого життя то можете глянути яке відео знімає камера у яскравий сонячний день. Обережно – там в середині відео гучність може стрибнути.

Оцінки:

Volkswagen Golf GTI 2017

Про всяк випадок (якщо ви випадково натрапили на цей пост) – я не спеціаліст в автомобілях, мало що в них розумію і навіть не дуже люблю водити. Так що усе далі написане це такий собі огляд дилетанта де викладено лише те що суттєво і помітно мені.

 

Олена вибирала собі цю машинку цілий рік майже і перепробувала Scion FRS (вона ж Toyota щось-там в Європі), Subaru BRZ, Mazda Miata і навіть Dodge Challanger. Але зупинилася саме на цій машинці яку ми лагідно називаємо “бжибжиком”. І ось вона в неї вже майже рік і до того ж останнім часом я мав нагоду доволі часто сидіти за її кермом. А отже можна щось написати.

 

У Олени модифікація Autobahn – це найдорожча що є. А щодо технічних характеристик то подробиці дивіться на відповідних сайтах, далі лише основне:

  • Ціна – $$25000-35000 в залежності від комплектації.
  • Розход бензину – 28 миль на галон в середньому (8.4 літри на 100 км).
  • Двигун на 2 літри, 220 кінських сил.
  • Передній привод.
  • Хетчбек.
  • Коробка-автомат на 6 передач.
  • Люк на даху.
  • Камера заднього виду.
  • Шкіряний салон.

 

Що радує

Раніше у оглядах та шоу типу Top Gear я неодноразово чув що цю машину “прикольно” водити і що цим вона краща за усі подібні. Що це означає на практиці я не розумів і не дуже вірив у якісь спеціальні почуття при водінні. Але можу сказати що насправді ця машинка дуже прикольна на дорозі – вона легка, неймовірно маневрена (паркуватися майже де завгодно дуже легко) і при цьому якщо додати газу то раптом відчуваєш що це не іграшкова маленька машинка і що там справді ще запас сил є. Дуже легко прискорюється коли треба, навіть занадто іноді – якщо натиснути на педаль газу сильніше ніж треба то аж наче буцає тебе ззаду. Ну і повторюся – у повороти заходити просто задоволення. Не заносить ні машину, ні водія з пасажирами і відчуття таке що можна легко на 90 градусів повернути у будь-який момент.

Машина виглядає дуже акуратно і видається меншою ніж є і справді така доволі мила що саме іграшковою справді і здається. І при цьому у неї доволі місткий багажник – наші спортивні сумки та мати для йоги та навіть покупки на тиждень без проблем поміщуються туди.

 

У порівнянні з моїм Subaru Forester 2016 який ми називаємо Форіком чутливість педалей у GTI геть інша. У Форіка якось чим сильніше давиш тим усе менше і менше додається газу чи гальмів. А у гольфа додається ефект лінійно. Тобто торкнувся газу – машина поїхала, трошки сильніше натиснув – і вона просто стрибає з місця. Досі звикаю. Те саме приблизно і з гальмами – якщо натиснути на них сильно то ледь на передні колеса не стає.

Руль у машинки не зовсім круглий і трошки менший ніж зазвичай. Я читав що це одна з речей на яку жаліються люди. У мене ніяких особливих проблем нема, але дійсно трошки не звично і треба було звикати. Проте руль добре пасує інтер’єру.

І взагалі всередині усе зроблено не те щоб по багатому, але дуже акуратно і все одне одному пасує і виглядає доречно. А тому і виглядає як машина дорожчого класу.

 

У Volkswagen найкраща з бортових комп’ютерних систем з тих що я бачив у машин. Звісно є і недоліки, про них нижче. Але тут знову той же термін хочеться використати – акуратно. Усе красивенько, розбірливо і навіть стильно. Є непогана навігація, і щось там якісь аудіо-плеєри, синхронізація з телефоном і таке інше.

Звук у нашої модифікації від Fender. Він дуже чистий і такий трошки дзвінкий і звісно краще за стандартний звук машин подібного цінового класу. Але у порівняння з тим що в моєму Форіку (у мене там динаміки від Harman Kadron) не такий розбірливий. І на цій системі найкраще звучить мабуть якийсь легкий рок. Можна включити опцію коли зі збільшенням швидкості збільшується і гучність звуку.

Люк на даху є приємним доповненням. Нехай навіть в Сіетлі ним можна лише кілька тижнів літом користуватися :)

 

Дуже приємно що двірники у машини розумні і при сильнішому дощу самі починають протирати скло частіше.

 

Що можна б покращити

Одразу скажу – жодного серйозного зауваження нема, усе такі собі придирки.

Тепер по порядку. Перше – сидіння і розміри взагалі. Передні сидіння зроблено у спортивному стилі – вони доволі глибокі і мають виступи по боках. З одного боку це добре бо вони майже фіксують на місці. А от з іншого боку я зі своїми 82-83 кг при 185 см зрості поміщуюся в них впритик і якісь додаткові 10 кг зробили би процес сідання набагато складнішим. До того ж сидіти доводиться дуже низько і хоча це краще для поворотів на швидкості виникає така проблема що будь-яка зустрічна машина сліпить очі фарами. А в Форіку я про таку проблему навіть не замислювався.

Що стосується задніх сидінь то там є місце для ніг, але людям мого зросту доведеться згинатися. І взагалі по висоті машина мені залишає якісь кілька сантиметрів до стелі.

 

Дзеркало заднього виду як у машин 30-річної давнини не вміє перемикатися в нічний режим і коли починають сліпити фари машин ззаду його треба фізично перемикати спеціальною ручкою.

Бокові дзеркала дуже маленькі як для мене і я ніяк не можу їх виставити на зручний кут огляду. До того ж вони не мають підігріву і в сильний дощ чи мороз в них практично нічого не видно.

Комп’ютер хоча я його і похвалив має безліч дрібних недоліків. Як приклад – вмикаєш екран і грає музика. І щоб її вимкнути треба щось десь натискати на якихось екранах. Дуже бісить що не можна просто увімкнути навігатор щоб подивитися на карту без того щоб не почала орати музика. До того ж більшість налаштувань будь-яких функцій комп’ютера не працює під час руху.

Кришка заправного баку теж наче з минулого тисячоліття – вона відкривається і закривається просто натисканням на неї і ніякої спеціальної кнопки в салоні нема. Тобто добре що хотіли зробити як простіше, але на практиці та кришка може відкритися під час руху від стрибків на дорозі, або пружинку може заклинити і будеш тикати у неї пока кришка не відкриється який час.

Окремо треба зазначити вартість обслуговування. Volkswagen взагалі сумно відомі дорогим обслуговування, та ще й його треба робити часто. Для порівняння у мого Форестера щось серйозне треба робити не частіше ніж кожні 50 тисяч кілометрів, а GTI треба привозити в сервіс кожні 15 тисяч і вартість при цьому буде в 2-3 рази вище.

 

Враження у підсумку

Машинка дуже класна і дуже мені подобається. Але я би собі таку не взяв просто тому що на ній не повозиш велосипеди, на ній не ризикнеш поїхати в сніг і таке інше. До того в плані вождіння Golf вимагає щоб ти був зацікавлений у цьому процесі в той час як мій Форік веде себе як диван на колесах – м’яко, очікувано, надійно.

Якось ось так…

Nissan Armada

 

Завжди було цікаво поводити одну з велетенських машин що їх не так вже і рідко можна зустріти на американських дорогах. І ось під час останньої нашої поїздки на Гаваї ми взяли на прокат Nissan Armada. Ми власне і не планували таку здорову машину брати, але нам її в прокаті запропонували за ту ж ціну що і звичайного розміру машину (видно у них було замало звичайних в наявності) і ми подумали що чому б і ні.

Згодом з’ясувалося що ми зробили правильний вибір – на цій машині з її великими і широкими колесами та великим кліренсом у нас не було ніяких проблем добиратися до дикого пляжу дуже-дуже поганою дорогою через лавове поле. А ще у цю машину легко було закинути два велосипеди не знімаючи з них колес і ще лишалося місце для сумок.

 

В цілому моє враження від машини таке – усе що не зроблено в ній дуже добре зроблено дуже погано. Наприклад радіо – заплутаний інтерфейс, безліч кнопок на панелі і екран на якому показано не пойми що. Знайти і зберегти радіостанції ми так і не змогли і просто махнули рукою. Ну і так в усіх не надто суттєвих дрібницях.

Як на мене то машина розганяється і гальмує повільніше ніж хотілося б, наче якусь затримку зробили спеціально. А Олені так не здалося і для неї машина себе вела саме так як вона очікувала. Власне мені все управління здалося трошки ватним – відгук був доволі повільний на усі дії. Зробити “ривок” теж не вийде миттєво. Тим не менш враховуючи розміри машина зовсім не відчувалася як танк і дуже пристойно вела себе на поворотах та парковці. Та і до габаритів звикли дуже швидко.

 

Всередині три ряди сидінь два з яких можна скласти так що 3 людини середнього зросту зможуть лежати без проблем. Передні сидіння мають відкидні підлокітники. Повно місця для окулярів, чашок/термосів і такого іншого.

В цілому машина скоріше сподобалася ніж не сподобалася, але сенс мати таку є лише якщо ви подорожуєте або великою компанією (8 людей розміститься всередині спокійно), або везете багато речей, або десь перетинаєте складні ділянки. Та і ціна від 50 тисяч доларів не виглядає захмарною за подібну машину. Лише треба враховувати що середній розхід пального у неї 16 миль на галон (майже 15 літрів на 100 км).

Про оновлення номерів і тех-огляд

 

В США так само як і в Україні автомобілістам треба для своїх машинок проходити техогляд. В нашому випадку коли у нас жодного разу ще не було машини старішої за 5 років і коли ми регулярно їздимо до ділера на огляд та заміну/підтягування усього що необхідно це просто формальність. По-перше, машина нова і це означає що у неї і викиди в атмосферу знаходяться у припустимому диапазоні. А, по-друге, те що ми регулярно (приблизно раз на пів-року) возимо машину на огляд означає що ділер робить так щоб на дорозі наша машина не чинила небезпеки.

 

У тих же у кого машина вже стара треба проходити якісь “процедури”: показати що двигун/гальма/ліхтарі працюють і помірати спеціальним приладом те що викидається з труби. В нашому випадку достатньо просто сплатити необхідну суму по інтернету, отримати нові наліпки на номер і на цьому все.

 

На номерах у нас є кольорові позначки за якими поліції одразу видно рік і місяць –  тобто чисто за кольором навіть не розрізнюючи цифр вони можуть побачити як десь якийсь “старий” номер. Це так в нашому штаті. В інших штатах інші системи і не обов’язково подібні до нашої. На Гаваях, наприклад, я звернув увагу що на бамперах машин приліплено доволі великі чорно білі наклійки з цифрами року та місяця.

 

Що стосується цін то для машини подібній нашій (Subaru Forester 2016) до останнього року ціна цих наклейок складала в районі $100. Але недавно населння проголосувало за проект субсидування публічного транспорту, а потім неприємним відкриттям для багатьох стало те що гроші на це будуть брати саме “з номерів”. І цього року сума для нас склала майже $370. Відповідно якщо у когось в родині кілька машин і деякі з них дорогі то доведеться навіть заощаджувати на ці виплати.

 

І на цьому у мене все.