Theodore Sturgeon. More Than Human / Теодор Стуржон. Більше за людину (1953)

Я дуже радий, що почав читати книги за списком “Найкраща фантастика за кожен рік”. Свого часу в СРСР все це було не доступне і ніколи не перекладалося, а згодом, коли вже завісу було зруйновано більше нові твори та автори писали на ті ж теми.

В цій книзі автор змішує кілька ідей, але ключовими є наступний крок у еволюції людини – поєднання кількох особистостей в одну. Хтось є мозком, хтось “руками”, а хтось і совістю.

Друге, що було новим в цій книзі – введення героїв телепатів, телекінетиків та інших власників надлюдських здібностей як частин цієї людини майбутнього. Також автор вносить ідею про те, що деякі психічні розлади є невід’ємною частиною цього неступного етапу розвитку.

Конфлікт книги полягає в тому, що для першої такої надістоти не істнує моралі чи совісті – людські правила для неї не мають сенсу, а інших таких істот щоб з ними співіснувати в світі ще нема.

Автор є дуже хорошим письменником і ця книга крім того, що є фантастикою ще й виділяється як зразок якісної літератури.

Оцінки:

Philip Reeve. Railhead / Філіп Рів. Залізничний маніак (2015-…)

У світі цієї серії світи заселені людьми поєднані порталами між якими курсують потяги. Усім людством керують Стражі – прадавні створіння що існують у цифровій формі. Також у цьому світі є іншопланетяни які трошки взаємодіють з людьми, але на них багато акценту не зроблено.

Іншими словами ця серія є підлітвою версією “Саги Співдружності” Пітера Гамільтона.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/184601-railhead.

Philip Reeve. Railhead / Філіп Рів. Залізничний маніак (2015)

В цілому історія в книзі не надто примітивна, але все що в ній є можна назвати копією з іншого відомого твору. Головний герой у нас є крадієм, але королевської крові (про що звісно дізнається не одразу).

Імператорська родина до якої надзвийно легко отримати доступ. Розумні потяги та залізничні війська як найпотужніша сила Імперії. Стражі які приховують таємниці і злодій який намагається простистояти Стражам.

Очикувано злодій наймає крадія щоб вкрасти цінний артифакт і все завертілося…

Це в першу чергу пригоди, космоопера, підліткова фантастика про нетакого як всі, але і місцями доволі хороша соціальна та наукова фантастика.

Усе викладено надзвичайно спрощено, але не викликає роздратування цим. І хоча я навряд чи буду читати продовження можу сказати, що це один з найкращих зразків підліткової фантастики.

Оцінки:

James Blish. The Seedling Stars / Джейм Бліш. Засіяні зірки (1956)

Цикл з чотирьох історій (автор в такому форматі має ще кілька хороших творів як “Коли дізнаєшся таке”) в яких розвивається ідея заселення світів нашої галактики модифікованими людьми.

У першому, найбільш науково-фантастичному з усіх оповідань мова йде про самий початок програми. Втікачі на місяці іншої планети вже модифіковані до умов і можуть жити та працювати на поверхні. В той же час Земля намагається дістати і знищити втікачів і готує шпигуна. Через серію інтриг та інших подій шпигун приєднується до модифікованих людей і допомагає їм зробити стрибок до зірок.

Друга історія відбувається вже не відомо за який час після подій першого оповідання. І в ній мова йде про людей які заселили верхній рівень джунглів планети з динозавроподібними тваринами. І саме початок засвоєння поверхні співпадає з прибуттям іншої експедиції яка перевіряє стан речей.

Третє оповідання є фізично не надто реалістичним – люди тут зменшені до розмірів амеб. Але в усьому іному це дуже хороша історія про заселення та завоювання світу який по суті є кількома калюжами на єдиному невиликому острові у безкрайому океані.

Остання історія є надзвичайно філософською і депресивною. І не дивлячись на ідею покладену в основу виконання мені не сподобалося. Тут вже невідомо яка хвиля летить заселяти Землю про яку ніхто і не пам’ятає, що звідси людство і пішло. Але суть історії в конфлікті різних модифікацій людини та початку розділення на групи які вже не сприймають одна одну як щось споріднене.

Надзвичайно важко повірити, що подібне було написане ще у 1956-му році!

Оцінки:

James Blish. After Such Knowledge / Джейс Бліш. Коли дізнаєшся таке (1958-1971)

Першою я прочитав книгу яка є останньою в серії, хоча і написано її раніше за три попередні. І серія ця, на скільки я розумію, про те якою є ціна знань. А також про те, що інколи знання приность більше шкоди ніж незнання.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51180-after-such-knowledge.

Black Easter / Чорна Пасха (1968)

Автор як завжди дуже сміливо змішує релігію та фантастику і у нього через це виходить щось таке унікальне чого я не бачив ні у кого більше.

В цій книзі на поверхні лежить історія про застосування чорної магії, яка працює (і доволі багато уваги приділено тому як і через що вона працює). І за допомогою цієї магії демони пекла перетворють на пекло вже наш світ. Люди намагаються простистояти, але це Апокаліпсис.

На другому рівні знаходиться питання про те, що станеться у Всесвіті де Бог існує, але або помер, або просто припинив приділяти нам будь-яку увагу. У автора виходить так, що неминуче його місце займе наступний в ієрархії сили. Тобто у нього Люцифер займає місце Бога, а люди стають демонами в цьому новому світі.

І крім того все це доволі цікаво читати – є і загадковість, і напруження, і про магію та демоноголію багато дізнався.

Оцінки:

A Case of Conscience / Випадок свідомості (1958)

Читаючи цю книгу я не міг повірити, що її було написано аж в 1958-му році. Вона не виглядає застарілою аж ніяк. І хоча в ній зустрічаються магнітофони з плівкою та факси в широкому вжитку це ніяк не псує сприйняття.

Основна історія тут про планету, розумні істоти на якій живуть за чисто раціональних правил, не мають держав, політики, мистецтва, воєн, суперечок, релігій, проблем з екологією і такого іншого. Тобто фактично живуть як мали би люди в християснькому раю.

Один з дослідників, вчений і св’ященник одночасно підозрює, що уся планета є творінням диявола – на ній вже й так правильне життя, по совісті, але без Бога та релігії.

Книга складається з двох частин в першій з яких планету та її мешканців досліджують. А в другій, істота з Літії (назва планети) виростає на Землі у жорстоку карикатурну форму, спричиняє багато негараздів…

Але навіть це не головне. Книга закінчується трагічно, проте головне питання в ній – чи сумісна релігія і наука, а також чи можна дійсно стати добрим роблячи все як передписано правилами моралі та релігії.

Ця книга і цікава, і повчальна в плані наук (хімія, фізика, геологія, біологія) та ще й ставить не прості філософські питання на які відповіді нема. Просто вражений був – не дарма цю книгу назвали однією з 10 найкращих науково-фантастичних творів 60-х років.

Оцінки:

James E. Gunn. The Immortals / Джеймс Ганн. Безсмертні (1962)

Головний мінус цієї книги в тому, що читаючи її відчуваєш просто – її було написано дуже давно. І хоча це досі хороша фантастика (свого часу названа однією з головних науково-фантастичних книг десятиріччя), зараз на цю тему вже написано трохи краще багато чого.

Книгу складено з чотирьох історії поєднаних одним сюжетом. Починаються дії у часи написання книги. У одного з донорів крові випадково виявляють мутацію яка дозволяє простим переливанням крові відновлювати і омоложувати людські тіла. Проблема лише в тому, що переливання діє на протязі місяця, а по тому відбувається швидке старіння і погіршення. І звісно починається полювання за цією людиною…

Власна перша історія розказує про самий початок: донор, багатий паціент який дивом почав молодшати і лікар який знайшов донора, розказав тому усе і порадив переховуватися і розмножуватися.

Друга історія, дії якої відбуваються вже приблизно у 90-х роках розказує про Інститут – установу засновану для пошуку донора та його нащадків. Інститут спонсорується багатіями з усього світу. Також інститут фінансує дослідження Еліксиру – штучного аналогу чудодійної крові. В цій історії одну з нащадків донора знайдено, ув’язнено і доставлено в Інститут. Але також її врятовано.

В третій історії, яка відбувається ще через багато років світ вже виглядає доволі апокаліптично – медицина настільки дорога, що практично нікому не доступна, на вулицях йдуть в прямому сенсі війни, а госпіталі в оточені стін та кулеметів як спрути розповзаються по зруйнованих містах. Головний герой історії зустрічає доктора з першої історії який теж виявився довгожителем і має прийняти складні рішення.

Фінальна історія відбувається у світі де вже нема держав – натомість є банди, госпіталі та інші угрупування. Один з лікарів госпіталю має доставити через небезпечну територію одну з нащадків донора губернатору – той вже багато десятиліть вливає собі кров і залишається живим. І ця історія більше містична ніж фантастична, але є хорошим завершенням книги.

Оцінки:

Christopher Ruocchio. Sun Eater / Крістофер Руччіо. Пожирач Сонця (2018-…)

Нова, практично щойно написана серія в якій автор відроджує славу космоопери. Власне це крім того, що на 100% космоопера (з принцями, мечами, бластерами), це ще і домішок тієї фантастики де є варп, подорожі з заморозкою, ворожі іншопланетні раси, таємні таємниці, магічна магія (ну майже) і усе інше таке героїчене і пафосне.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/231285-sun-eater.

Empire of Silence / Імперія тиші (2018)

Головний герой (звісно принц) тікає від своєї родини, бо не хоче жити як йому запланували батьки. І опиняється в чужому світі де жебракує, б’ється як гладіатор на арені. Потім пробивається на самий верх, стає вчителем дітей місцевого привителя, співпрацює з іншопланетними вченими…

Звісно головний герой має купу чеснот – не лише вміє битися на мечі, має модифікований генетичний код (тобто є не людиною, а “палатином” як називають правителів). Ще він має схильність до мов, що дозволяє йому спілкуватися з захопленими іншопланетниками з якими людство воює вжі кілька сотень років.

І хоча це в першу чергу космоопера в цій серій світ не такий простий – є правлячі класи та люди, є різні фракції та впливові інституцї. Але головне, що є загадки – будівлі давно зниклої цивілізації.

Якби я був підлітком це була б моя улюблена книга на багато років. Зараз, на жаль, вона сприймається дещо не так – все занадто пафосно та героїчно.

Проте написано і продумано світ та героїв непогано, через що і прочитав її усю. Але от чи буду читати продовження не певен – все одно час від часу думаєш про себе “що за казки для підлітків я читаю?”.

Оцінки:

Jarosław Grzędowicz. Hel³ / Ярослав Гржедовіч. Гелій-3 (2017)

Цю книгу наче складено з двох абсолютно різних книг, які з незрозумілої причини треба було зліпити до купи. І при цьому обидві ці різні частини доволі цікаві і добре написані…

Перша частина книги розказує про антиутопійний світ недалекого майбутнього в якому жорсткий контроль громадян, обмеження ресурсі, висока вартість життя межує з тероризмом, мультимедіа-технологіями та іншим кібер-панком. Головний герой є вільним журналістом хто знімає сюжети різних подій в надії продати їх каналам і рекламодавцям. І ось знявши терористичну подію в арабській країні він втрачає запис і має тікати додому в Польщу. Але і там знаходить цікавий сюжет і спосіб його зняти в обхід всіх обмежень і засобів безпеки.

А далі книга раптом перетворюється на щось геть інше. В цьому світі виявляється є такий собі польський Ілон Маск який має свою таємну армію, дослідницькі центи, підводну станцію і навіть базу на Місяці та регулярні рейси на нього. А добуває він на Місяці той самий гелій-3. І в нього вже є технологія і діючий термоядерний реактор. І цей мілліардер (в команду якого і потрапляє наш журналіст) починає продавати дешеву електроенергію всьому світу.

Такий хід подій звісно не подобається великим державам (до речі тут є Совєцька Імперія з Путіном Другим на чолі) і на Місяці починаються бойові дії. Але звісно польська база на Місяці найпотужніша та найрозвиненіша. Проте навіть після всього цього у книзі є неочікуваний злам сюжету.

Повторюся – читати дуже цікаво, наче дивишся фільм з купою комп’ютерної графіки. Єдине що не клеїться усе до купи. Це абсолютно і стопроцентно розважальне читво, але добре зроблене і важко відірватися.

Оцінки:

Nick Harkaway. Gnomon / Нік Гаркавей. Гномон (2017)

Книга починається прямо дуже цікаво і її кидає по різних часових відрізках: античний світ, сучасна греція під час погромів, недалеке майбутнє в Лондоні…

Поступово вимальовується картина в цілому – в Лондоні майбутнього де технології впливають на повсякденне життя кожного слідча веде справу смерті під час допиту. І це виявляється випадок чисельних персоналій в одному мозку. Більше того – це персоналії з якоїсь реальності, що не зовсім відповідає історичній правді. Далі починають з’являтися ознаки штучності спогадів та їх взаємозв’язок. І слідча намагається докопатися до першопричини.

І все це наче і цікаво, і винахідливо і дуже оригінально. Але з часом містика то метафілософські розмірковування все сильніше витісняють дії та вчинки. І ось десь вже ближче до середини тексту ти читаєш кілька сторінок де іншопланетна надмогутня сутність саморефлексує і взагалі спробуй зрозумій про що все це.

Я в прямому сенсі втомився продиратися крізь текст. Те що починалося як доволі незвична і динамічна історія перетворилося у якісь нескінченні нудні самокопання. І я кинув це читати. І вдруге братися не буду.

Оцінки:

Jasper Fforde. Early Riser / Джаспер Ффорде. Рання пташка (2018)

Автор вигадав цікавий світ – Земля приблизно нашого часу, але у постійному льодовиковому періоді. І як результат люди на зиму впадають в гібернацію (тобто сплять). Також зберіглася мегафауна як мамонти, шерстисті носороги та таке інше.

Дії книги відбуваються на Британських островах де люди живуть у будинках-вежах, наїдать жир за літо і потім сплять усю зиму в крихітних квартирках на літо. Допомогти пережити сон і не померти від виснаження дозволяють медикаменти від однієї корпорації. Але медикаменти ці дорогі, не всім доступні і мають побічні ефекти як, наприклад, втрата розуму і перетворення на зомбі-канібала.

Головний герой приєднується до таких собі рейнджерів які не сплять взимку і підтримують порядок у поселеннях серед занесених снігом пустель. Але щось йде не так і далі фантастика несподівано перетворюється в якийсь містичний детектив в якому є заговори корпорацій, ігри зі свідомістю, міфічні істоти і взагалі багато чого, що логічно передбачити ніяк не можна.

Головна причина чому я не люблю фентезійні детективи в тому, що в них може статися будь-що – автори не мають обмежень нашої реальності як у класичних детективах і в будь-який момент можуть внести в сюжет якусь невідому доти сутність яку ніяк не можна було вгадати зарані. Тобто це вже по суті не детектив, а просто хизування автора своєю винахідливостю.

З плюсів варто відзначити надзвичайно цікавий світ, хороших дійових осіб та те що книгу написано цікаво.

Оцінки: