Category Archives

151 Articles

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Richard K. Morgan. Black Man / Річард Морган. Чорна людина (2007-…)

 

Серія від автора чудового “Видозміненого вуглецю” – https://www.goodreads.com/series/226261-black-man.

Події так само відбуваються у майбутньому і так само серед дійових осіб присутні люди з модифікаціями.

А серія має таку назву просто через те що головний герой чорношкірий. Ніякої містики.

 

Black Man / Чорна людина (2007)

Головний герой є модифікованою людиною – наслідком експериментів, мутантом. Його мутація та підготовка не лише включає в себе бойові навички, але і здатність вбивати швидко і рішуче, вирішувати проблеми якнайшвидше і простіше. До того ж у нього нема більшості присутніх звичайним людям страхів, упереджень, стримуючих бар’єрів та симпатій і емоційних прив’язаностей.

Але такі як він знаходяться на Землі поза законом і мають жити в резерваціях на Марсі. Наш герой як і ще кілька подібних знаходяться на Землі лише через те що виконують певну брудну роботу для впливових організацій.

І ось його притягують для участі у розслідуванні серії жорстоких і здається безцільних вбивств скоєних подібним йому мутантом хто втік з Марса.

У книзі велика кількість дуже класних бойових сцен. Але це переважно хороший і не надто простий детектив де час від часу з’являються несподівані повороти.

Книга затягує і взагалі дуже хороша, єдине що може трошки затягнута.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Claire North. The Sudden Appearance of Hope / Клер Норс. Несподівана поява Хоуп (2016)

У назві книги присутня гра слів – справа в тому що ім’я головної героїні Хоуп також перекладається з англійської як “Надія”. Тому назву можна було б ще перекласти як “Несподівана поява Надії”.

Книгою я зацікавився після того як прочитав “Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста” тієї ж авторки. І хоча ця книга сподобалася мені менше їх можна порівняти в тому сенсі що вони обидві мають за основу незвичні, я би навіть сказав неочікувані здібності головного героя (героїні у цьому випадку) і ці здібності не лише слугують щоб створити і рухати сюжет – вони ще й добре опрацьовані і розглянуто їх можливе використання та наслідки у різноманітних ситуаціях та обставинах.

В даній книзі у нас є героїня талант якої в тому що її одразу всі забувають за дуже короткий час після зустрічі з нею. І вона цю свою здібність використовує щоб коїти дрібні та великі злочини. Але ось її затягує у вир подій де у нас є могутній міліардер, його корпорація, соціальні мережі, нав’язані ідеали та правила життя… Така собі суміш “Кола” та “Чорного дзеркала“. І наша героїня починає боротися в міру своїх сил та розуміння правди.

Книга розвивається і градус напруження зростає. При цьому у нас є як гостросюжетні сцени і філософські розмірковування (треба визнати доволі цікаві). І все наче добре, але доволі скоро проявляється головний недолік який по суті єдиний і робить оцінку набагато нижчою за ту що могла б бути в ідеалі – книга неймовірно затягнута. Там де вже вона б мала закінчуватися з подивом помічаєш що ледь пройшов третину обсягу, а книга все тягнеться і тягнеться. І не те щоб не було ніяких осмислених подій чи поворотів сюжету, просто вже дуже занадто і задовго стає і дочитуєш просто щоб нарешті її завершити.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Hannu Rajaniemi. Jean le Flambeur / Ханну Райаніємі. Жан ле Фламбер (2010-2014)

Коли дебютна книга нікому до того не відомого автора вистрілює так що її усі порівнюють зі “Сліпою зоною” та “Анафемом” і коли гранди жанру в один голос хвалять і автора і книгу то без усяких сумнівів треба брати і читати.

І треба сказати що хоча ні стиль оповідання ні описаний світ не схожі на те з чим книгу порівнюють є щось таки спільне у молодого автора і Пітера Уотса. А саме ставлення до читача як до розумної дорослої людини. І якщо Уотс оперує науковими і вузькоспеціалізованими термінами не пояснюючи їх (що примушує на кожній сторінці щось шукати у Вікіпедії) то Райніємі не розказує нам ні історію світу в якому відбуваються події ні історії діючих осіб. Читача просто кидають у вир подій і лишається дізнаватися про світ з дрібниць супровідної до основного сюжету інформації. Ну або здатися і кинути читати.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/57134-jean-le-flambeur.

 

The Quantum Thief / Квантовий крадій (2010)

Головного героя визволяють з в’язниці в якій він нескінченно переживав смерть у різних її формах. А визволяють його щоб він вкрав те що потрібно замовнику. А вкрасти треба на Марсі, у крокуючому місті. А мешканці Марсу захищають себе від спостерігачів спеціальними технологіями. А головний герой виявляється вже колись давно був на Марсі і навіть щось там набудував.
І ще тут є якісь зоку з їх технологіями, ще є нановіруси що постійно атакують місто. Ще тут кожна людина має чітко відведений час життя після чого має служити роки як свідомість однієї з машин що підтримує існування міста. І ще тут є боги і купа інших незрозумілих і не пояснених ніколи речей…

Але тим не менше книга затягує і її сюжет схожий на детектив у стім-панковій обгортці навіть не такий цікавий як той світ що намагаєшся його зрозуміти поки читаєш.

І хоча до кінця нам так і не розказують ні історію головного героя чи замовника крадіжки, ні історію Марса і катастрофи що здається сталася в минулому світ виглядає логічним і ніяких дисонансів не викликає. І при цьому сюжет розвивається доволі непередбачувано.

Оцінки:

Книга мені настільки сподобалася що я одразу почав читати наступну в серії…

 

The Fractal Prince / Фрактальний принц (2012)

Цього разу більшість подій відбувається на Землі на яку вирушає головний герой щоб викрасти дитячу копію одного з богів.

У книзі ми більше дізнаємося про світ і краще починаємо розуміти значення термінів що їх використовує і автор і його герої.

Власне перед нами світ в якому людство майже втратило своє біологічне коріння і так само існує у віртуальній реальності як і у фізичній. При цьому універсальні штучні інтелекти це як правило поробітнені людські свідомості.

Ще у нас тут існує самокопіювання (для свідомості) та навіть “чорні дири” у вигляді злиття безлічі особистостей в бога. Ну і так далі.

Уся книга має східні мотиви що підсилюється як іменами землян так і їх термінологією – джини, як приклад.

Власне одна з проблем з подібними книгами це те що їх сюжет не можна розказати не переказавши усю книгу в деталях. І тут дійсно краще прочитати ніж послухати чийсь відгук.

Книга мені так само сподобалася, чимось більше, а чимось менше ніж перша, але перед тим як почати останню в серії захотілося перемкнутися тимчасово на щось легше для мозку. Занадто вже вибаглива подібна фантастика…

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Claire North. The First Fifteen Lives of Harry August / Клер Норс. Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста (2014)

Книгу насправді важко віднести до фантастики, тим більше до наукової. Але в ній є кілька саме науково-фантастичних припущень що більш-менш виправдовує занесення книги у жанр.

Доволі оригінальна історія у якій головний герой виявляється одним з небагатьох людей хто проживає своє життя знову і знову. З часом він знаходить подібних собі, їх організацію, вивчає їх методи роботи… Цікавими є не лише пригоди героя, але і те як знання і вміння передаються через час у майбутнє та назад, які у цього є наслідки і які катастрофи та помилки траплялися з використанням усього цього.

І звісно у героя є супротивник який через ітерації свого життя намагається здійснити свій проект та ігнорує усі побічні негативні ефекти.

Книга затягує і має у правильних пропорціях як розмірковування про мораль вчинків, так і “технічну” частину і ще до того ж навіть гостросюжетна складова присутня.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Robert Charles Wilson. Chronolity / Роберт Чарльз Вілсон. Хроноліти (2001)

Подорожі у часі і причинно-наслідкові зв’язки між подіями що утворюються такими подорожами є мабуть найскладнішою темою. Просте через природу таких надприродних подорожей. І книги та фільми де подорожі у часі були використані без протирічь та ігнорування проблем у логіці можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Ось і ця книга береться за подорожі у часі, але робить це доволі обережно і так щоб претензій не виникало. Так, наприклад, люди не подорожують у часі, подорожують лише артефакти (ті самі хроноліти). І хоча тут навіть є доволі цікава теорія часу і як воно взагалі можливе те що описано (одна з героїв сюжету є найкращим фізиком  свого часу) книга робить акцент на соціальних змінах.

А за сюжетом з’являються собі час від часу такі монументи переможцю майбутніх воєн і це поступово призводить до конфліктів, війн та майже занепаду цивілізації. Ну а герої книги хто намагається вижити, хто розгадати секрет хронолітів, а кого просто несуть події.

Якби внутрішніх переживань героїв було менше, а наукової складової більше то взагалі було б ідеально.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Joe Hill. The Fireman / Джо Хілл. Пожежник (2016)

Антиутопія у якій людство гине і цивілізація руйнується через нашестя вірусу що буквально спалює людей.

Саму книгу можна умовно поділити на три частини. У першій головна героїня підхоплює заразу і намагається уникнути смерті від “винищувачів” хвороби. Також ми багато дізнаємося про її сімейне життя, роботу і таке інше.

У другій частині героїня яка врятувалася живе і потрапляє у пригоди у таборі таких самих заражених. Ну і знову ми дуже багато дізнаємося про майже кожного з другорядних героїв та їх життя, думки, переконання та історію.

Ну і в останній умовній частині героїня з купкою супроводжуючих тікає зі зруйнованого табору і шукає порятунку в майже міфічній місцевості.

Написано дуже добре, гостросюжетно там де треба. Герої та їх мотивація такі що віриш їм і переймаєшся за них. А от чому оцінка така не надто висока так це через те що занадто вже забагато деталей про спогади, досвід та стан психіки не лише головних діючих осіб, але і багатьох другорядних. Книга наче намагається кричати “я насправді серйозна література, майже як Достоєвський”… А в результаті начебто і цікава книга, але читаєш її, читаєш, а воно все щось розвивається і розвивається і вже не зрозуміло де зав’язка, де кульмінація і коли нарешті вже катарсису чекати. Коротше дуже багатослівна книга.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Richard K. Morgan. Takeshi Kovacs / Річард Морган. Такеші Ковакс (2002-2005)

 

У світі майбутнього люди завдяки технологіям можуть переміщувати свою свідомість між тілами. Тіла вирощуються, викрадаються і доступні до продажу як легально так і на чорному ринку. А сама технологія використовується як для продовження життя, так і для міжпланетних подорожей. Ну і злочинці звісно не уникають її.

Головний герой іменем якого і названо усю серію є детективом з набором надзвичайних вмінь.

Серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/44634-takeshi-kovacs.

 

Altered Carbon / Видозмінений вуглець (2002)

Кораблі з тілами колоністів тисячі років подорожують до своїх точок призначення, а їх цифрована свідомість може бути завантажена у нові тіла. Ось так і нашого героя приносять до буття щоб доручити йому розслідування справи на Землі.

Книга переповнена бійками та іншими гострими моментами, в ній багато сцен сексу і різного іншого подібного.

Цікавий сюжет в якому міліардер що начебто скоїв самогубство не вірить у свої власні мотиви та ініціює це розслідування.

В сюжеті тісно переплітаються як наукова фантастика так і бойовик з детективом. Коротше книга не дасть сумувати.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Dan Simmons. The Hollow Man / Ден Сіммонс. Порожня людина (1992)

Книга постійно стрибає від дуже цікавої до нудної і події в ній то геть ніяк не розвивають сюжет, а то починають несамовито нестися…

По суті це драма і психологічна фантастика в якій перед нашими очима людина втрачає розум. А починається все як історія двох телепатів що знайшли одне одного і жили разом як щасливе подружжя. Але через смерть дружини чоловік (головний герой) починає чинити само-деструктивні вчинки, нариватися на проблеми що привертає до нього все більше проблем і все більш дивних та неприємних людей. І закінчується все хоча начебто і добре для нашого героя, але ми розуміємо що скоріше за все він таки остаточно втік від реальності всередину свого мозку.

Оповідання перебивається “уроками” квантової фізики яка здається тут присутня лише щоб виправдати слово “наукова” у назві жанру – інакше це була б на 100% психологічна фантастика.

У підсумку маємо місцями цікаву і динамічну, але переважно тягучу і нуднувату книгу від знаменитого автора який знає як правильно складати слова у хороші тексти.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Douglas Preston, Lincoln Child. Pendergast / Дуглас Престон, Лінкольн Чайлд. Пендергаст (1995-…)

 

Серію в якій вже майже два десятки книг поєднано агентом ФБР на прізвисько Пендергаст. Агента цього задіяно у розслідуванні загадкових і містичних справ які він успішно за допомогою інших дійових осіб і розкриває. Серія має сподобатися любителям серіалу X Files – дуже багато спільного у них в плані містичності та загадковості.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40552-pendergast.

 

Relic / Релікт (1995)

Цю книгу називають найсильнішою в серії, я не можу підтвердити бо це поки що єдина книга яку я прочитав.

В основному це гостросюжетний детектив з деякими домішками жахів та наукової фантастики.

Не дивлячить на доволі стандартний сюжет в якому з джунглів Південної Америки привозять якесь незрозуміле прокляття що проявлюється у жорстоких і загадкових вбивствах та чорно-білих героях (хороші і погані науковці, розумні та тупі поліцейські та ФБРівці) усе написано так що все одно цікаво читати і переживаєш, переймаєшся. І навіть трошки шаблонний твіст в самому кінці зроблено так що не кривишся від його шаблонності.

Книга розвивається доволі неспішно, але в другій своїй половині починає нестися просто несамовитим темпом.

І що цікаво головний герой, повторюся, тут не ФБРівець який поєднує усі книги серії, а працівники музею.

Я отримав задоволення від читання.

Оцінки: