Emily St. John Mandel. Station Eleven / Емілі Джон Мандел. Станція 11 (2014)

Хороший представник пост-апокаліпсису і взагалі одна з найкращих пост-аполіктичних книг останніх років.

Починається книга з того як світ руйнується, але оповідання доволі швидко переходить до того що відбується за роки після того. Коли кількість населення критично знизилася, інфраструктура зруйнувалася і залишки людства поступово повертаються до середньовіччя.

Окремі групки подорожують, або виживають серед матеріальних залишків нашої цивілізація і це робить книгу частково пригодницькою. Але найбільше що відрізняє цю книгу від інших в подібному жанрі це те як розказано історію.

Історії окремих людей, фрагменти їх життя перемішані (до катастфрофи, під час та після неї) і те як ці люди та їх історії пов’язані між собою. При цьому про якісь зв’язки дійові особи іноді так ніколи і не дізнаються.

Оцінки:

Jesse Bullington. The Sad Tale of the Brothers Grossbart / Джессі Буллінгтон. Сумна історія братів Гроссбарт (2009)

 

По суті це казка з елементами жахів, але все ж таки казка.

Ця книга є історією двох братів-відморозків що за часи Середньовіччя мандрують з Німеччини в Єгипет з метою пошуку скарбів у могилах.

По дорозі вони зустрічають всяке страхолюддя типу відьом, вовкулаків та ще не пойми чого. І все це вони вбивають та знищують разом з людьми які іноді потрапляють під їх гарячу руку.

Історія обростає деталями, другорядними персонажами та їх історіями і дуже скоро перетворюється на доволі масштабне дійство.

Пригоди тут трохи нагадують те що можна знайти в книгах Барочного Циклу. І в цілому книга дуже жвава, місцями напружена, іноді трошки смішна чорним гумором. І хоча я подібне не читаю як правило у данному випадку дочитав із задоволенням.

Оцінки:

Brian Lumley. Necroscope / Брайан Ламлі. Некроскоп (1994-…)

 

І знову ціла серія (на момент написання в ній вже 16 книг!) про існування якої я навіть не здогадувався поки не почав писати цей пост.

Серія розовідає про хлопця з надприродньою здібністю спілкуватися з мертвими (через це його власне і називають Некроскопом) та його боротьбу з іншою нечистю.

Продовжувати її читати після першої книги я скоріше за все не буду, а чому – читайте далі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40853-necroscope.

 

Necroscope / Некроскоп (1994)

В книзі є не лише історія Некроскопа та те як він почав працювати на британські спецслужби, але і багато іншої дичини. Так, наприклад, тут є совєцькі злі екстрасенси, вампіри і таке інше.

Треба сказати що у книзі є доволі незвичний погляд на вампірів та що їх робити такими. Ось ця частина була доволі цікава.

Але ще у книзі багато нісенітниць та просто сміховинних ситуацій та пояснень.

Книга могла б бути хорошою фентезійною альтернативною історією, але натомість намагається виглядати серйозною фантастикою і саме це все і псує.

І знову ж таки з сильних сторін – написано усе дуже хорошою мовою і передано картинку просто чудово. От лише зміст усе псує.

Тому якщо вам подобається містика і різні таємні таємниці та страшні страхи то книга може навіть надзвичайно сподобатися. А мені було так собі.

Оцінки:

Richard K. Morgan. Black Man / Річард Морган. Чорна людина (2007-…)

 

Серія від автора чудового “Видозміненого вуглецю” – https://www.goodreads.com/series/226261-black-man.

Події так само відбуваються у майбутньому і так само серед дійових осіб присутні люди з модифікаціями.

А серія має таку назву просто через те що головний герой чорношкірий. Ніякої містики.

 

Black Man / Чорна людина (2007)

Головний герой є модифікованою людиною – наслідком експериментів, мутантом. Його мутація та підготовка не лише включає в себе бойові навички, але і здатність вбивати швидко і рішуче, вирішувати проблеми якнайшвидше і простіше. До того ж у нього нема більшості присутніх звичайним людям страхів, упереджень, стримуючих бар’єрів та симпатій і емоційних прив’язаностей.

Але такі як він знаходяться на Землі поза законом і мають жити в резерваціях на Марсі. Наш герой як і ще кілька подібних знаходяться на Землі лише через те що виконують певну брудну роботу для впливових організацій.

І ось його притягують для участі у розслідуванні серії жорстоких і здається безцільних вбивств скоєних подібним йому мутантом хто втік з Марса.

У книзі велика кількість дуже класних бойових сцен. Але це переважно хороший і не надто простий детектив де час від часу з’являються несподівані повороти.

Книга затягує і взагалі дуже хороша, єдине що може трошки затягнута.

Оцінки:

Claire North. The Sudden Appearance of Hope / Клер Норс. Несподівана поява Хоуп (2016)

У назві книги присутня гра слів – справа в тому що ім’я головної героїні Хоуп також перекладається з англійської як “Надія”. Тому назву можна було б ще перекласти як “Несподівана поява Надії”.

Книгою я зацікавився після того як прочитав “Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста” тієї ж авторки. І хоча ця книга сподобалася мені менше їх можна порівняти в тому сенсі що вони обидві мають за основу незвичні, я би навіть сказав неочікувані здібності головного героя (героїні у цьому випадку) і ці здібності не лише слугують щоб створити і рухати сюжет – вони ще й добре опрацьовані і розглянуто їх можливе використання та наслідки у різноманітних ситуаціях та обставинах.

В даній книзі у нас є героїня талант якої в тому що її одразу всі забувають за дуже короткий час після зустрічі з нею. І вона цю свою здібність використовує щоб коїти дрібні та великі злочини. Але ось її затягує у вир подій де у нас є могутній міліардер, його корпорація, соціальні мережі, нав’язані ідеали та правила життя… Така собі суміш “Кола” та “Чорного дзеркала“. І наша героїня починає боротися в міру своїх сил та розуміння правди.

Книга розвивається і градус напруження зростає. При цьому у нас є як гостросюжетні сцени і філософські розмірковування (треба визнати доволі цікаві). І все наче добре, але доволі скоро проявляється головний недолік який по суті єдиний і робить оцінку набагато нижчою за ту що могла б бути в ідеалі – книга неймовірно затягнута. Там де вже вона б мала закінчуватися з подивом помічаєш що ледь пройшов третину обсягу, а книга все тягнеться і тягнеться. І не те щоб не було ніяких осмислених подій чи поворотів сюжету, просто вже дуже занадто і задовго стає і дочитуєш просто щоб нарешті її завершити.

Оцінки:

Hannu Rajaniemi. Jean le Flambeur / Ханну Райаніємі. Жан ле Фламбер (2010-2014)

Коли дебютна книга нікому до того не відомого автора вистрілює так що її усі порівнюють зі “Сліпою зоною” та “Анафемом” і коли гранди жанру в один голос хвалять і автора і книгу то без усяких сумнівів треба брати і читати.

І треба сказати що хоча ні стиль оповідання ні описаний світ не схожі на те з чим книгу порівнюють є щось таки спільне у молодого автора і Пітера Уотса. А саме ставлення до читача як до розумної дорослої людини. І якщо Уотс оперує науковими і вузькоспеціалізованими термінами не пояснюючи їх (що примушує на кожній сторінці щось шукати у Вікіпедії) то Райніємі не розказує нам ні історію світу в якому відбуваються події ні історії діючих осіб. Читача просто кидають у вир подій і лишається дізнаватися про світ з дрібниць супровідної до основного сюжету інформації. Ну або здатися і кинути читати.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/57134-jean-le-flambeur.

 

The Quantum Thief / Квантовий крадій (2010)

Головного героя визволяють з в’язниці в якій він нескінченно переживав смерть у різних її формах. А визволяють його щоб він вкрав те що потрібно замовнику. А вкрасти треба на Марсі, у крокуючому місті. А мешканці Марсу захищають себе від спостерігачів спеціальними технологіями. А головний герой виявляється вже колись давно був на Марсі і навіть щось там набудував.
І ще тут є якісь зоку з їх технологіями, ще є нановіруси що постійно атакують місто. Ще тут кожна людина має чітко відведений час життя після чого має служити роки як свідомість однієї з машин що підтримує існування міста. І ще тут є боги і купа інших незрозумілих і не пояснених ніколи речей…

Але тим не менше книга затягує і її сюжет схожий на детектив у стім-панковій обгортці навіть не такий цікавий як той світ що намагаєшся його зрозуміти поки читаєш.

І хоча до кінця нам так і не розказують ні історію головного героя чи замовника крадіжки, ні історію Марса і катастрофи що здається сталася в минулому світ виглядає логічним і ніяких дисонансів не викликає. І при цьому сюжет розвивається доволі непередбачувано.

Оцінки:

Книга мені настільки сподобалася що я одразу почав читати наступну в серії…

 

The Fractal Prince / Фрактальний принц (2012)

Цього разу більшість подій відбувається на Землі на яку вирушає головний герой щоб викрасти дитячу копію одного з богів.

У книзі ми більше дізнаємося про світ і краще починаємо розуміти значення термінів що їх використовує і автор і його герої.

Власне перед нами світ в якому людство майже втратило своє біологічне коріння і так само існує у віртуальній реальності як і у фізичній. При цьому універсальні штучні інтелекти це як правило поробітнені людські свідомості.

Ще у нас тут існує самокопіювання (для свідомості) та навіть “чорні дири” у вигляді злиття безлічі особистостей в бога. Ну і так далі.

Уся книга має східні мотиви що підсилюється як іменами землян так і їх термінологією – джини, як приклад.

Власне одна з проблем з подібними книгами це те що їх сюжет не можна розказати не переказавши усю книгу в деталях. І тут дійсно краще прочитати ніж послухати чийсь відгук.

Книга мені так само сподобалася, чимось більше, а чимось менше ніж перша, але перед тим як почати останню в серії захотілося перемкнутися тимчасово на щось легше для мозку. Занадто вже вибаглива подібна фантастика…

Оцінки:

Claire North. The First Fifteen Lives of Harry August / Клер Норс. Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста (2014)

Книгу насправді важко віднести до фантастики, тим більше до наукової. Але в ній є кілька саме науково-фантастичних припущень що більш-менш виправдовує занесення книги у жанр.

Доволі оригінальна історія у якій головний герой виявляється одним з небагатьох людей хто проживає своє життя знову і знову. З часом він знаходить подібних собі, їх організацію, вивчає їх методи роботи… Цікавими є не лише пригоди героя, але і те як знання і вміння передаються через час у майбутнє та назад, які у цього є наслідки і які катастрофи та помилки траплялися з використанням усього цього.

І звісно у героя є супротивник який через ітерації свого життя намагається здійснити свій проект та ігнорує усі побічні негативні ефекти.

Книга затягує і має у правильних пропорціях як розмірковування про мораль вчинків, так і “технічну” частину і ще до того ж навіть гостросюжетна складова присутня.

Оцінки:

Robert Charles Wilson. Chronolity / Роберт Чарльз Вілсон. Хроноліти (2001)

Подорожі у часі і причинно-наслідкові зв’язки між подіями що утворюються такими подорожами є мабуть найскладнішою темою. Просте через природу таких надприродних подорожей. І книги та фільми де подорожі у часі були використані без протирічь та ігнорування проблем у логіці можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Ось і ця книга береться за подорожі у часі, але робить це доволі обережно і так щоб претензій не виникало. Так, наприклад, люди не подорожують у часі, подорожують лише артефакти (ті самі хроноліти). І хоча тут навіть є доволі цікава теорія часу і як воно взагалі можливе те що описано (одна з героїв сюжету є найкращим фізиком  свого часу) книга робить акцент на соціальних змінах.

А за сюжетом з’являються собі час від часу такі монументи переможцю майбутніх воєн і це поступово призводить до конфліктів, війн та майже занепаду цивілізації. Ну а герої книги хто намагається вижити, хто розгадати секрет хронолітів, а кого просто несуть події.

Якби внутрішніх переживань героїв було менше, а наукової складової більше то взагалі було б ідеально.

Оцінки:

Joe Hill. The Fireman / Джо Хілл. Пожежник (2016)

Антиутопія у якій людство гине і цивілізація руйнується через нашестя вірусу що буквально спалює людей.

Саму книгу можна умовно поділити на три частини. У першій головна героїня підхоплює заразу і намагається уникнути смерті від “винищувачів” хвороби. Також ми багато дізнаємося про її сімейне життя, роботу і таке інше.

У другій частині героїня яка врятувалася живе і потрапляє у пригоди у таборі таких самих заражених. Ну і знову ми дуже багато дізнаємося про майже кожного з другорядних героїв та їх життя, думки, переконання та історію.

Ну і в останній умовній частині героїня з купкою супроводжуючих тікає зі зруйнованого табору і шукає порятунку в майже міфічній місцевості.

Написано дуже добре, гостросюжетно там де треба. Герої та їх мотивація такі що віриш їм і переймаєшся за них. А от чому оцінка така не надто висока так це через те що занадто вже забагато деталей про спогади, досвід та стан психіки не лише головних діючих осіб, але і багатьох другорядних. Книга наче намагається кричати “я насправді серйозна література, майже як Достоєвський”… А в результаті начебто і цікава книга, але читаєш її, читаєш, а воно все щось розвивається і розвивається і вже не зрозуміло де зав’язка, де кульмінація і коли нарешті вже катарсису чекати. Коротше дуже багатослівна книга.

Оцінки: