Jarosław Grzędowicz. Hel³ / Ярослав Гржедовіч. Гелій-3 (2017)

Цю книгу наче складено з двох абсолютно різних книг, які з незрозумілої причини треба було зліпити до купи. І при цьому обидві ці різні частини доволі цікаві і добре написані…

Перша частина книги розказує про антиутопійний світ недалекого майбутнього в якому жорсткий контроль громадян, обмеження ресурсі, висока вартість життя межує з тероризмом, мультимедіа-технологіями та іншим кібер-панком. Головний герой є вільним журналістом хто знімає сюжети різних подій в надії продати їх каналам і рекламодавцям. І ось знявши терористичну подію в арабській країні він втрачає запис і має тікати додому в Польщу. Але і там знаходить цікавий сюжет і спосіб його зняти в обхід всіх обмежень і засобів безпеки.

А далі книга раптом перетворюється на щось геть інше. В цьому світі виявляється є такий собі польський Ілон Маск який має свою таємну армію, дослідницькі центи, підводну станцію і навіть базу на Місяці та регулярні рейси на нього. А добуває він на Місяці той самий гелій-3. І в нього вже є технологія і діючий термоядерний реактор. І цей мілліардер (в команду якого і потрапляє наш журналіст) починає продавати дешеву електроенергію всьому світу.

Такий хід подій звісно не подобається великим державам (до речі тут є Совєцька Імперія з Путіном Другим на чолі) і на Місяці починаються бойові дії. Але звісно польська база на Місяці найпотужніша та найрозвиненіша. Проте навіть після всього цього у книзі є неочікуваний злам сюжету.

Повторюся – читати дуже цікаво, наче дивишся фільм з купою комп’ютерної графіки. Єдине що не клеїться усе до купи. Це абсолютно і стопроцентно розважальне читво, але добре зроблене і важко відірватися.

Оцінки:

Grady Hendrix. My Best Friend’s Exorcism / Грейді Хендрікс. Екзорцизм моєї найкращої подруги (2016)

Ця книга хоча і отримала якісь нагороди в жанрі жахів чесно кажучи є доволі легким і не вартим часом читвом. Чому я її читав? Кілька причин.

Перше – така назва, яка до речі повністю переказує сюжет книги, не могла не зацікавити. За нею могло ховатися як глузування з жанру жахів, так і щось зовсім неочікуване. Але ні – тут саме про те і написано, про екзорцизм.

Друге – книгу було дуже легко читати. Її так написано, що текст просто і без зусиль сприймається і можна подужати усе за вечір.

А усе інше в книзі – то суцільні недоліки. Дійові особи – підлітки, так звані “не такі як всі”, зі своїм багатим (начебто) внутрішнім світом. Оповідання неймовірно прямолінійне, без поворотів та несподіванок, без передісторії та особливого заглиблення в будь-що. Надвзичайно пласкі персонажі до купи.

Але головний недолік – нічого з того, що насправді цікаво у книзі не пояснено ніяк. Ні те як відбулося захоплення демоном, ні те як все це працює і чому так. Повно натяжок і очевидних невідповідностей. Мабуть розраховано на те, що для підлітків помітити подібне буде не під силу.

Оцінки:

Trudy Cooper, Doug Bayne. Oglaf / Труді Купер, Даг Бейн. Оглаф

Комікс який я читаю вже кілька років. Абсолютно безкоштовно можна щотижня подивитися нову міні історію на https://www.oglaf.com/. Формат коміксу – від кількох (частіше) до кількох десятків кадрів на сторінці формату A3.

До того як відкриєте посилання маю попередити – це комікс для дорослих і в ньому багато порнографії, а також місцями доволі жорсткого гумору (антирелігійного наприклад).

Комікс отримав багато престижних винагород і є одним з найвизначніших явищ серед коміксів для дорослих.

Oglaf Book One (2011)

Ніякого особливого введення в світ коміксу нема – просто йдуть короткі історії-жарти. Але з часом деякі міні-історії продовжують попередні міні-історії, або передують їм у часі. І щоб такі історії розуміти треба читати все з самого початку. І що добре – історії все одно дуже якісні незалежно від того чи знайомі ви з перед-історією чи персонажами.

Сам гумор надзвичайно винахідливий. І це мене радує найбільше – авторка малює такі ситуації і жарти які і кумедні, але і надзвичайно нетрадиційні та неочікувані. Тобто я без перебільшень читаю і здобуваю нове знання.

Що стосується самої книги, яку, нагадаю, купувати не обов’язково – все доступне безкоштовно на сайті, то зроблено її (книгу) якісно. Кольори і сам друк просто неймовірні, ніяких дефектів. Також якість паперу і всі потрібні відчуття на місці.

Оцінки:

Oglaf Book Two (2014)

Абсолютно той же стиль малюнків і гумору, але тепер у історіях діють вже знайомі персонажі. А це означає, що другу книгу, навіть не зважаючи на те, що її складено з коротеньких історій, так от цю другу книгу не вийде читати саму по собі – треба знати передісторію персонажів.

Більше того – приблизно третину книги займає одна довга історія хоча і технічно поділено на коротенькі відрізки, але в цілому вона має сенс саме як довга історія.

І на цьому власне і писати більше нема чого – все на тому ж рівні.

Оцінки:

Jean-Philippe Jaworski. Rois du Monde / Жан-Філіпп Яворскі. Королі світу (2013-…)

Серія події якої відбуваються у ранньому Середньовіччі де Європу поділено не незлічену кількість крихітних королівств та племен, що укладають союзи та воюють одне з одним.

Зізнаюся, що першу книгу я прочитав в російському перекладі – англійською її не перекладали.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/120443-rois-du-monde. Зверніть увагу на надзвичайно високі оцінки!

Même pas mort / Той що не помер (2013)

Головна причина чому я скоріше за все не буду продовжувати читати цю серію – тут надзвичайно багато містики, а я це не надто люблю. А все інше в книзі на вищому рівні.

Тут є цікавий герой – принц без королівства, батька якого вбив його родич. Тут герої не просто змінюються, а ростуть і розвиваються на наших очах. Дитинство у дрібному бідному поселені, юнацтво у служінні воїну, війни та кампанії, містичні пригоди і старість.

І як я сказав тут багато містики і навіть є містичні тварини та особи, але вони хоча і впливають на сюжет та дійових осіб, але не переплітаються з реальністю.

Книгу надзвичайно добре написано – просто задоволення читати цей текст було.

І найцінніше у книзі на мою думку – погляд на світ, на те як і для чого треба жити та до чого прагнути з точки зору воїна і майбутнього короля. І цей погляд настільки незвичний, логіка і вчинки так різняться від того, що можна було б очікувати від сучасних людей, що це навіть примушує по іншому поглянути на те як ми сприймаємо світ та речі і явища в ньому.

Оцінки:

Charles Soule. The Oracle Year \ Чарльз Сол. Рік оракула (2018)

Книга отримала кілька престижних нагород і вона не погана, але це не зовсім фантастика на мою думку.

Сюжет побудовано навколо того, що головний герой (звичайний сесійний музикант) одного ранку прокидається зі знанням 108 майбутніх подій які стануться в майбутньому. І він за допомогою свого друга намагається монетизувати свої знання, що виходить доволі непогано. Потім у гру включаються уряд США, бандити, релігійні діячі і все якось йде не так.

З доволі простим і прямолінійним сюжетом книга починає розказувати історії та фрагменти з життя другорядних та навіть менш значущих персонажів. Також книга ставить серйозні питання про долю, призначення, як чинити правильно в певних ситуаціях. Але відповісти на ці питання вона не може.

І в цілому це не фантастика ніяким боком. Але і для серйозної літератури слабенько якось. Головна хороша якість книги – її легко читати. Історія динамічна, місцями карколомна. Як наче пригодницький фільм дивишся.

Але після прочитання – нічого. Тому і така оцінка:

Комікси Doctor Who

Звісно у такого визначного культурного явища як Doctor Who (більше 50 років на екранах якщо ви не знаєте) крім самого серіал, фільмів, книг, радіо-вистав, іграшок та ігр не може не бути коміксів. І вони таки є!

На відміну від Олени я не великий прихильник Доктора і навіть не дивлюся серіал (лише пару епізодів та фільмів подивився). Тому читати більше коміксів не планую, але хто зна як воно там буде.

Doctor Who: Hypothetical Gentleman (2012)

Як завжди у Доктора є певні проблеми з нумерацією. Якщо її вести для випусків для одинадцятого Доктора то це буде перший випуск. Якщо по перезапускам серій – це двадцять другий (саме так!) випуск третьої серії. А якщо просто по порядку рахувати то ніхто і не знає який це насправді випуск.

Перше я би хотів відзначити якість випуску – кльовий папір, глянцевий, кольори насичені з великою кількістю відтінків.

У випуску усього дві історії і їх намальовано у різних стилях. Перша історія практично акварельна. І розказує вона про якусь невідому істоту яка примудрилася живитися часом (те що складає для неї енергію життя) від Тардіса. А машину цю побудували для неї родина медіума на початку 20-го сторіччя…

Коротше типовий Доктор – цікаво, винахідливо, але нічого по суті не пояснено і усі більш-менш серйозні питання оминуто. Саме тому я і не надто люблю Доктора і не ввжаю цей серіал фантастикою.

У другій історії мальовка явно більш мультиплікаційна. Розказано тут про пивний потіп у Лондоні 1814-го року. Мені ця історія сподобалася більше – в ній більше гумору побудованого на тому як Тардіс постійно закидає Доктора та Рорі в не той час чи місце. Є і певна небезпека яку Доктор традиційно винахідливо усуває.

Оцінки:

Nick Harkaway. Gnomon / Нік Гаркавей. Гномон (2017)

Книга починається прямо дуже цікаво і її кидає по різних часових відрізках: античний світ, сучасна греція під час погромів, недалеке майбутнє в Лондоні…

Поступово вимальовується картина в цілому – в Лондоні майбутнього де технології впливають на повсякденне життя кожного слідча веде справу смерті під час допиту. І це виявляється випадок чисельних персоналій в одному мозку. Більше того – це персоналії з якоїсь реальності, що не зовсім відповідає історичній правді. Далі починають з’являтися ознаки штучності спогадів та їх взаємозв’язок. І слідча намагається докопатися до першопричини.

І все це наче і цікаво, і винахідливо і дуже оригінально. Але з часом містика то метафілософські розмірковування все сильніше витісняють дії та вчинки. І ось десь вже ближче до середини тексту ти читаєш кілька сторінок де іншопланетна надмогутня сутність саморефлексує і взагалі спробуй зрозумій про що все це.

Я в прямому сенсі втомився продиратися крізь текст. Те що починалося як доволі незвична і динамічна історія перетворилося у якісь нескінченні нудні самокопання. І я кинув це читати. І вдруге братися не буду.

Оцінки:

Jasper Fforde. Early Riser / Джаспер Ффорде. Рання пташка (2018)

Автор вигадав цікавий світ – Земля приблизно нашого часу, але у постійному льодовиковому періоді. І як результат люди на зиму впадають в гібернацію (тобто сплять). Також зберіглася мегафауна як мамонти, шерстисті носороги та таке інше.

Дії книги відбуваються на Британських островах де люди живуть у будинках-вежах, наїдать жир за літо і потім сплять усю зиму в крихітних квартирках на літо. Допомогти пережити сон і не померти від виснаження дозволяють медикаменти від однієї корпорації. Але медикаменти ці дорогі, не всім доступні і мають побічні ефекти як, наприклад, втрата розуму і перетворення на зомбі-канібала.

Головний герой приєднується до таких собі рейнджерів які не сплять взимку і підтримують порядок у поселеннях серед занесених снігом пустель. Але щось йде не так і далі фантастика несподівано перетворюється в якийсь містичний детектив в якому є заговори корпорацій, ігри зі свідомістю, міфічні істоти і взагалі багато чого, що логічно передбачити ніяк не можна.

Головна причина чому я не люблю фентезійні детективи в тому, що в них може статися будь-що – автори не мають обмежень нашої реальності як у класичних детективах і в будь-який момент можуть внести в сюжет якусь невідому доти сутність яку ніяк не можна було вгадати зарані. Тобто це вже по суті не детектив, а просто хизування автора своєю винахідливостю.

З плюсів варто відзначити надзвичайно цікавий світ, хороших дійових осіб та те що книгу написано цікаво.

Оцінки:

Ian McDonald. Desolation Road Universe / Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000)

Популярний на заході автор роботи якого називають проривними в тому сенсі, що він сміливо домішує у наукову фантастику інші стилі та жанри (як, наприклад у книзі “Бразилія” чи “Історія Тенделео“).

Ось і ця серія стала доволі унікальним представником суміші короткого сатиричного оповідання та епічної наукової фантастики.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/83986-desolation-road-universe.

Desolation Road / Дорога Запустіння (1988)

Скоріш за все я просто не зрозумів цієї книги яка так усім подобається і яку так захоплено вихваляють…

Книгу дійсно надзвичайно добре написано – її легко читати і події в ній цікаві, і герої. Але весь чималенький обсяг складають короткі оповідання. Вони звісно усі пов’язані одне з одним і йдеться в них про одних і тих же людей та той же час, але занадто їх вже багато.

Я в прямому сенсі заморився читати. Читаєш, читаєш, читаєш… а там ще хто зна скільки тексту. Якби книга закінчилася б десь на третині то може і враження в мене було б інше.

А так виходить що усю голову забив якимись мікро-подіями за якими важко відстежувати основний сюжет і десятками дійових осіб. І якесь читання заради читання виходить.

Такий прийом дійсно має сенс коли розказують масштабну по географії чи часу історію як, наприклад “Світова війна Z” чи “Основання“. Але тут усі події відбуваються в одному й тому ж часі і всі дійові особи – мешканці маленького містечка в пустелі Марсу.

Ну і сюжет власне про те як було створено, заселено та зроблено впливовим те саме містечко Дорога Запустіння. Тут без будь-яких перебільшень розказано історію кожного його мешканця та взаємозв’язок з усіма іншими жителями. І все це треба тримати в голові…

Коротше після кількох днів читання коли я побачив що ледь прочитав половину кинув цю книгу. І продовження читати точно не буду.

Оцінки: