Edgar Pangborn. A Mirror for Observers / Едгар Пангборн. Дзеркало для спостерігачів (1954)

Продовжую читати наукову фантастику відзначену як найкращу свого року. І ця книга мені скоріше не сподобалася. Зараз поясню.

Сюжет книги доволі простий. Серед землян живуть добре маскуючись колишні марсіани. 30000 років тому вони втекли зі своєї планети і стали жити серед людей. У них є підземні міста і розвинені технології, вони живуть по кілька сот років. Але їх надзвичайно мало і до того ж вони не вважають людство готовим щоб ділитися з ними технологіями. Натомість у них є так звані спостерігачі які опікаються найбільш розвиненими з людей. І ця книга є щоденником одного з таких спостерігачів.

А далі книга стає таким собі художнім твором ні про що. Головний герой опікається хлопчиком з надзвичайними здібностями, але ці здібності так і не проявляють себе взагалі ніяк крім як у діалогах та розмірковувань.

Ще ми дізнаємося про марсіан як відкололися від головної групи і вважають, що людство треба знищити.

Ну і через нескінчені балачки та філософствування книга підводить нас до того, що один з науковців за підтримки відступника-марсианина розробляє вірус який вбиває більші ссавців на планеті (не лише людей). І на цьому власне і все.

Книгу дуже добре написано, також смішно читати уявлення автора 50-х років про майбутнє 70-х з роботаксі та таким іншим.

Але також у книзі мало дій, мало що доведено до кінця, а шокуючи повороти сюжету не є такими взагалі. І якби книга не нагадувала на кожній сторінці про марсіан то її хоча б можна було б сприймати як художню вигадку.

Оцінки:

Keith Roberts. Pavane / Кейт Робертс. Павана (1968)

Продовжую читати книги з ряду “найкраща фантастика року” і у цьому випадку як і для “Маураї“, “Космічного згвалтування“, “Більше за людину“, “Засіяні зірки” та “Коли дізнаєшся таке” дуже складно повірти, що книгу було написано так давно. Без будь-яких перебільшень – поки читав то думав, що це сучасна книга. І лише пишучи цей відгук згадав чому взагалі взявся її читати і з подивом побачив рік видання.

Книгу складено з кількох оповідань події яких відбуваються у паралельній реальності. Тут через низку обставин ніколи не виникла незалежна англіканська церква і в наслідок католицька церква і Ватикан контролюють половину світу. Цей контроль означає обмеження технологій та їх застосування.

В цьому світі хоча і відомі дизельні двигуни та електроенергія, але в 20-му сторіччі використовують пар та передають сигнали на довгі відстані вручну.

У оповіданнях які скоріше є художніми ніж фантастичними розказано про події життя героїв які лише умовно пов’язані між собою: водій парової вантажівки, зв’язковець що служить на сигнальній вежі, бунтівний монах невеличкого ордену, пірати з Америки, знать та їх нащадки.

В результаті накопичення незадоволення і бунтів у кінці 20-го сторіччя влада Церкви нарешті падає і світ неймовірно швидко починає впроваджувати технології які так довго стримували: двигуни внутрішнього згорання, радіозв’язок, електроенергія і таке інше.

За цим світом і подіями в ньому цікаво спостерігати, але головне – цей світ служить лише для того щоб показати ситуації і людей в них, а не щоб описувати його цікаві особистості. І також це просто хороша література і крім власне припущення, що розвиток нашої цивілізації міг піти іншим шляхом нічого фантастично в книзі більше і нема.

Оцінки:

Poul Anderson. Maurai / Пол Андерсон. Маураї (1959-1983)

Серія від автора який не лише зібрав всі можливі нагороди в науковій фантастиці (а деякі неодноразово), але і самостійно створив кілька піджанрів.

Книги та оповідання цієї серії розказують про далеке постапокаліптичне майбутнє людства в якому виникла нова цивілізація і нові технології. В чомусь ідеї усієї серії схожі на іншу відому книгу автора “Човен на мільйон років“.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/126219-maurai.

Також книги далі перелічено не в хронологічному, а в логічному порядку.

There Will Be Time / Настане час (1972)

Книга виглядає доволі сухою і не винахідливою на початку, але ближче до кінця стає все мастабнішою та складнішою. Проте для мене це найслабша книга з усієї серії. І до того ж вона найбільше випадає з циклу.

В книзі йдеться про людину яка має вроджену здібність подорожувати у часі за власним бажанням. І ось він росте, для оточуючих старішає надзвичайно швдико, а насправді проводить час в різних епохах.

В тому числі його заносить в майбутнє де він і бачить ту саму цивілізацію Маураї про яку йдеться в інших книгах.

З часом він знаходить інших мандрівників у часі і вливається в їх організацію. Але через конфлікти та різні точки зору має переховуватися від них.

По ходу головний герой знаходить відповідь на питання чому він є останнім мандрівником у часі який народився і чому зупинився розвиток людства.

Книга уникає усіх парадоксів притаманих подорожам у часі і більше акцентується на пригодах та філософських питаннях.

Оцінки:

Maurai / Маураї (1959)

Невеличка збірка оповідань події яких відбуваються з розривом в кілька десятків, а то і сотень років. Самі оповідання перевидавалися багато разів у різних збірках. Наприклад приведена обкладинки для збірки яка поєднує дві серії автора – Маураї та Кіт.

Світ починає оговтуватися після ядерної війни і починає відбудовуватися. Але проблема в тому, що практично всі природні ресурси виснажено і тому потрібні нові технології та підходи.

В цьому світі Нова Зеландія не постраждала від війни, її землю та інші ресурси не було заражено. А повернувшись до човнів вони почали подорожувати світом і обмінюватися досвідом та товарами з іншими державами які лише почали зароджуватися.

В наступному оповіданні Маурайська Федерація вже є супер-силою на планеті і контролює технології. Йдеться тут про спробу побудувати ядерний реактор іншою державою – цю спробу агенти Федерації зривають і знищують знання про технологію.

В третьому оповіданні агент Федерації розслідує незвичну технологічну активність одного з поселень на території колишніх США. І це теж спроба відновити старі технології які агент і зриває.

Не девлячись на різнобій історичних епох та дійових осіб оповідання дають хорошу картину того як відновився, розвивається і функціонує цей новий світ.

Оцінки:

Orion Shall Rise / Оріон має зійти (1983)

Масштабна книга в якій описано початок закату цивілізації Маураї.

У книзі йдеться про незадоволених домінуваням і контролем Федерації мешканців сьогодняшніх США – в книзі це території де нема держави, а контроль здійснюється владою Лож.

Також місцем дії виступує Європа якою панує Домініон – велетенське літаюче місто.

Непідкорені норрі (це колишні американці) таємно створили космічну програму. Але через брак пального на виснаженій планеті їх кораблі мають виходити у космос завдяки серії спрямованих ядерних вибухів. І агенти норі збирають радіоактивні залишки по всьому світу.

В той же час агенти Федерації натрапляють на їх слід і починається переслідування в результаті якого представники норрі, Федерації та Домініона опиняються спочатку на території монгів (це вихідці з Росії та Азії), а потім і на базі Оріона – проекту виходу в космос.

Одному з агентів Федерації вдається втеки і передати повідомлення. Так починається нова війна між Федерацією та норрі в ході якої північноамериканці знову використовують ядерну зброю, нищать армію та і по суті держави монгів, а разом з тим флот та панування Федерації.

Останнім зусиллям космічний корабель вдається вивести на орбіту. А разом з тим та руйнуванням літаючого міста Домініона світ отримує можливість прогресу та розвитку цивілізації.

Оцінки:

Jonathan Maberry. Rot & Ruin / Джонатан Маберрі. Гниль та руїни (2010-…)

Зомбі-апокаліпсис (вірніше пост-апокаліпсис) для підлітків. Серія надзвичайно високо оцінена, має вагомі нагорди і автор вже аж 7 книг написав. Але як на мене – це сміття.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51137-rot-ruin.

Rot & Ruin / Гниль та руїни (2010)

Головний герой серії є наполовину японцем (за батьком) і росте у світі в якому крім крихітних місць усе населення Землі перетворилося на зомбі з невідомих причин. Ще у героя є страший брат неймовірної крутості який ледь катаною кулі не збиває. Книга починається з того, що герой досягає того віку (15 років) коли має знайти роботу щоб йому не зменшили денну порцію. Ну і він обирає стати вбивцею зомбі.

І далі починається повна маячня для дітей. По-перше, не дивлячись на те що у містечку нема виробництва їжі професії тут чомусь такі як художник, ремонтувальник заборів, вбивця зомбі і таке інше. Другий ідіотизм в тому, що не дивлячись на усі розповіді про те як люди голодають і страждають герої (підлітки) проводять цілі дні просто тиняючись по вулиці, заходять у бари і навіть (це взагалі епічно) збирають картки з зомбі. Тобто їжі у них не вистачає, електрики нема, але хтось налагодив виробництво каток із зомбі щоб підліткам було що збирати.

І подібна дурня просто фонтанує по всьому тексту. Неймовірно крутий брат головного героя з катаною тиняється де хоче серед натовпу зобмі. Ще там є культ які живуть серед зомбі і вважають тих святими. А ще, виявляється, вбивці зомбі… вбивають зомбі. І це дуже тривожить душу головного героя.

Оцінки:

T.E.D. Klein. The Ceremonies / Т.Е.Д. Клайн. Церемонії (1984)

Ця книга є однією з небагатьох де автору вдалося створити щось подібне до лафкратіанського жаху, але не скотитися у просте копіювання. Більше того – жахи цієї книги не є чимось запозиченим у Лавкрафта, натомість це щось нове.

Автор веде оповідання доволі неспішно – усі події ледь повзуть. Але через те що написано добре читати все це можна із задоволенням.

Оповідання йде як від стороннього спостерігача, так і від деяких дійових осіб.

Антураж – замкнена сама на собі релігійна спільнота в яку приїздить на літо з міста викладача. Приїздить щоб підготуватися в пасторальній тиші до наступного учбового року. Але сам не знаючи того він разом з деякими іншими дійовими особами стає фігурою у маніпуляціях не добриго до людей створіння.

Важливим і страшним у книзі є не образ ворожої істоти, а саме те як повільно і непомітно ситуація з нормальної перетворюється на потойбічний жах.

І хоча це не мій стиль, повторюся – прочитав з великим задоволенням.

Оцінки:

Theodore Sturgeon. The Cosmic Rape / Теодор Стуржон. Космічне згвалтування (1958)

Продовжуючи читати майстра слова (книга “Більше ніж люди” варта уваги) і дивуюся які ідеї розробляли майстри так багато років тому.

Конкретно в цій книзі сюжет обертається навколо спроби завоювання Землі іншопланетним розумом який поєднує в собі усі вже завойовані до цього цивілізації і свідомості. І наче б то це хороша річ – людство має злитися розумом з іншими істотам не зважаючи на відстані та біологічні відмінності. Але те як автор веде оповідання, а саме розказуючи фрагменти дивної долі простих людей – таке оповідання примушує шкодувати за зникненням індивідуальності.

І власне ця частина, де розказано фрагментами про випадкових людей є просто хорошою художньою літературою і відображенням реальності. А фантастична складова проявляє себе лише у фіналі.

Коли іншопланетний розум починає процес захоплення людства об’єднані розуми індивідуалістів протистоять йому. І люди йдуть далі – захоплюють ментальний контроль над усі іншими живими істотами у Всесвіті. Звідти і “згвалтування” в назві – тепер люди не лише мають доступ до свідомості одне одного, але і до свідомості будь-якої істости будь-де. І при цьому лишаються індивідуалістами.

Оцінки:

Theodore Sturgeon. More Than Human / Теодор Стуржон. Більше за людину (1953)

Я дуже радий, що почав читати книги за списком “Найкраща фантастика за кожен рік”. Свого часу в СРСР все це було не доступне і ніколи не перекладалося, а згодом, коли вже завісу було зруйновано більше нові твори та автори писали на ті ж теми.

В цій книзі автор змішує кілька ідей, але ключовими є наступний крок у еволюції людини – поєднання кількох особистостей в одну. Хтось є мозком, хтось “руками”, а хтось і совістю.

Друге, що було новим в цій книзі – введення героїв телепатів, телекінетиків та інших власників надлюдських здібностей як частин цієї людини майбутнього. Також автор вносить ідею про те, що деякі психічні розлади є невід’ємною частиною цього неступного етапу розвитку.

Конфлікт книги полягає в тому, що для першої такої надістоти не істнує моралі чи совісті – людські правила для неї не мають сенсу, а інших таких істот щоб з ними співіснувати в світі ще нема.

Автор є дуже хорошим письменником і ця книга крім того, що є фантастикою ще й виділяється як зразок якісної літератури.

Оцінки:

Philip Reeve. Railhead / Філіп Рів. Залізничний маніак (2015-…)

У світі цієї серії світи заселені людьми поєднані порталами між якими курсують потяги. Усім людством керують Стражі – прадавні створіння що існують у цифровій формі. Також у цьому світі є іншопланетяни які трошки взаємодіють з людьми, але на них багато акценту не зроблено.

Іншими словами ця серія є підлітвою версією “Саги Співдружності” Пітера Гамільтона.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/184601-railhead.

Philip Reeve. Railhead / Філіп Рів. Залізничний маніак (2015)

В цілому історія в книзі не надто примітивна, але все що в ній є можна назвати копією з іншого відомого твору. Головний герой у нас є крадієм, але королевської крові (про що звісно дізнається не одразу).

Імператорська родина до якої надзвийно легко отримати доступ. Розумні потяги та залізничні війська як найпотужніша сила Імперії. Стражі які приховують таємниці і злодій який намагається простистояти Стражам.

Очикувано злодій наймає крадія щоб вкрасти цінний артифакт і все завертілося…

Це в першу чергу пригоди, космоопера, підліткова фантастика про нетакого як всі, але і місцями доволі хороша соціальна та наукова фантастика.

Усе викладено надзвичайно спрощено, але не викликає роздратування цим. І хоча я навряд чи буду читати продовження можу сказати, що це один з найкращих зразків підліткової фантастики.

Оцінки:

James Blish. The Seedling Stars / Джейм Бліш. Засіяні зірки (1956)

Цикл з чотирьох історій (автор в такому форматі має ще кілька хороших творів як “Коли дізнаєшся таке”) в яких розвивається ідея заселення світів нашої галактики модифікованими людьми.

У першому, найбільш науково-фантастичному з усіх оповідань мова йде про самий початок програми. Втікачі на місяці іншої планети вже модифіковані до умов і можуть жити та працювати на поверхні. В той же час Земля намагається дістати і знищити втікачів і готує шпигуна. Через серію інтриг та інших подій шпигун приєднується до модифікованих людей і допомагає їм зробити стрибок до зірок.

Друга історія відбувається вже не відомо за який час після подій першого оповідання. І в ній мова йде про людей які заселили верхній рівень джунглів планети з динозавроподібними тваринами. І саме початок засвоєння поверхні співпадає з прибуттям іншої експедиції яка перевіряє стан речей.

Третє оповідання є фізично не надто реалістичним – люди тут зменшені до розмірів амеб. Але в усьому іному це дуже хороша історія про заселення та завоювання світу який по суті є кількома калюжами на єдиному невиликому острові у безкрайому океані.

Остання історія є надзвичайно філософською і депресивною. І не дивлячись на ідею покладену в основу виконання мені не сподобалося. Тут вже невідомо яка хвиля летить заселяти Землю про яку ніхто і не пам’ятає, що звідси людство і пішло. Але суть історії в конфлікті різних модифікацій людини та початку розділення на групи які вже не сприймають одна одну як щось споріднене.

Надзвичайно важко повірити, що подібне було написане ще у 1956-му році!

Оцінки: