Це скоріше гостросюжетні пригоди ніж фантастика.

Історія про доісторичну акулу (Мегалодона) що у глибинах океану дожила до наших днів і завдяки збігу обставин піднялася на поверхню. Власне на цьому фантастичність і закінчується і починаються пригоди боротьби з цим монстром. А розміри мегалодона такі що воно могло ковтати сучасних акул як шпроти.

Книга тримає у напрузі і в той же час розказує про деякі маловідомі факти з життя акул, дослідників акул, дослідників океанів, науковців та інших. Дуже хороший зразок науково-популярної книги одним словом.

Пам’ятаєте фільм “Щелепи”? Ну так ось ця книга ще краща за фільм.

https://www.goodreads.com/book/show/1848717.Megalodon?ac=1

 

Автора (а за ним і мене як читача) захопила ідея про прадавню цивілізацію на нашій планеті, ще «передлюдську». Причому створили її істоти з паралельної гілки розвитку homo erectus (людини прямоходящої). З часом їх цивілізація практично повністю згасла (за кілька тисяч років до того як люди повилазили з нір і навчилися розпалювати вогонь), але пам’ять про них зберіглася. Так само як зберіглися їхні вимираючі нащадки.

Плюс ідея про порожнини, лакуни і ходи у базальтовому слої Землі, про території які перевищують площу усієї сухопуньої поверхні. До речі автор є альпіністом, а також спеціально для цієї книги брав безліч консультацій у різних альпіністів і спелеологів щоб якнайреалістичніше описати піджемне життя.

Починається ледь не як жахи. З часом кілька напружених історій зливаються в одну пригодницьку. Але в цілому читати страшнувато і особливо чутливим не рекомендував би читати ввечері.

Тут і біганина-стрілянина в дусі Індіани Джонса, тут і жорстокість, катування, людожерство, бруд і сморід. І ще одна ознака сучасності наукової фантастики це тупоголовість, упередженість і зашореність політиків, військових, вчених і просто обивателів прямо як у реальному житті.

У класиків фантастики з 40-50 років, коли Землі чи нації щось загрожує то всі прямо починають разом працювати проти спільного ворога. У сучасних же авторів, що тяжіють створювати менш картонні персонажі люди так і залишаються дрібними, злими, тупуватими і мстивими істотами які навіть перед лицем небезпеки не припиняють гризтися, інтригувати і підставляти одне одного.

Взагалі не дивлячись на таку мішанину стилів в кожному з цих стилів книга демонструє високу якість і може слугувати взірцем як писати “пригодницьку фантастику жахів”.

http://www.goodreads.com/book/show/239065.The_Descent

 

Попаданець у Рим VII сторіччя, і за неймовірним збігом історик з цього періоду, починає рятувати Рим від краху і відкладати руйнування цивілізації варварами.

Як найменше зло обирає готів, очолює війну проти Візантії та франків, впроваджує перегонний куб, друкарський прес, газету, журналістику, телеграф, арбалет і інші винаходи. Коротше з усих сил міняє хід історії – без падіння Риму не було б християнства як панівної релігії, не було б Середньовіччя і інших речей.
Доволі простенько, неймовірне везніння головного героя… Але читати цікаво – затягує у вир подій.

 

Дивна комбінація наївності і витонченості, моралізаторства і нетрадиційних соціальних ідей (особливо зважаючи на час написання).

Сюжет доволі простий – телепортатор створює "відлуння" усих переданих об’єктів, в тому числі і людей. Відлуння на "паралельній" Землі не видимій нам, але ми видимі їм. Підведені фізичні обгрунтування просто сміхотворні і додані скоріше яе тонкий гумор.

Людям треба якось виживати. Канібалізм, погоні і бійки. І все це разом з філософськими роздумами, не надто глибокими проте, і спробами вряиувати світ від ядерної катастрофи.

http://www.fantasticfiction.co.uk/d/thomas-m-disch/echo-round-his-bones.htm

Історія про те як іншопланетні аборигени що живуть в гармонії з природою рятують життя земній жінці, а вона, відповідно, проходить трансформації, в тому числі і фізичні. І теж починає жити гармонійно. Здавалося б солоденька казочка де письменниця буде нас на протязі усієї книги вчити як любити природу і яка погана земна цивілізація.

Але несподівано історія і глибша і цікавіша. “Гармонійна” цивілізація теж має свої проблеми, історію, неписані правила і мораль. І конфлікти у них є, і проблеми. Також постійно з’являються якісь загадки які вчена земна жінка намагається розкрити.

Дуже добре, навіть відмінно.

Зовсім несподівано неймовірно потужна, цікава і затягуюча книга з доволі страшною і науково-подібно0обгрунтованою історією.

Хижі і вбивчі залишки паралельної гілки життя прямо на нашій планеті. На наше щастя вони заамкнені на крихітному віддаленому острові теріторія якого на протязі мільйонів років невідхильно зменшується.

Це одночасно і фантастика (наукова і пригодницька) і жахи.

http://www.amazon.com/gp/product/0553592459/ref=cm_cr_rev_prod_img

http://platform.twitter.com/widgets/hub.1324331373.html

Дика суміш пригодницького роману на божевільній швидкості із науковою фантастикою та різними заговорами.

Коротше перша частина це по суті полювання на прадавнього, заново виведеного у таємних лабораторіях шаблезубого ягуара. Але ягуар іще й модифікований, з потужним інтелектом.

А далі виявляється що подібні досвіди і на людях робили (в сенсі що вивели прадавніх людей).

А потім група дослідників летить на таємничий острів населений цими монстрами…

До речі непоганий у автора сайт, красивенький такий – http://www.jamesrollins.com/

З коментарів:

Роллінз завжди справлялв враження недо-Брауна. Він міг вибудувати класний і цікавий сюжет, але накидати туди таких трешакових елементів, що тільки думаєш “і де автор такого набрався”.