John A. Russo. Midnight: A Novel of Terror / Джон Руссо. Опівночі: роман жахів (1980)

Навіть не знаю яким дивом мені ця книга потрапила до рук… Мабуть за рекомендаціями після того як я прочитав “Родину” (яка, до речі, виявилася проємним чтивом).

Але ця книга є чимось протилежним вищезгаданій. Тут дуже простий сюжет: родина сатаністів ловить і вбиває жертв влаштовуючи меси. Проте досвідчений автор постійно перебиває прямолінійну історію вставками з інформаціюєю про дійових осіб та їх минуле (що ніяк не впливає на сам сюжет до речі).

У книзі є кілька гострих моментів, але до кульмінації вони якось не доходять бо автор сам собі заважає. І фінал теж якийсь обрубаний – меса, вбивство, все…

Ніяких висновків, ніяких відкритих сюжетних ліній, ніякої зацікавленості у тому що ж може бути далі. Таке собі. Припускаю тим хто любить жахи може бути цікавіше, але я не раджу – нічого в цій книзі нема ні нового, ні вражаючого.

Оцінки:

Jeffrey Konvitz. The Sentinel / Джефрі Конвітц. Дозорний (1974)

Книга доволі непогано починається, але потім кудись не туди провалюється, набирає швидкості і якось занадто сумбурно і різко приходить до фіналу.

Книга розказує історію моделі, що шукає собі нове житло. І знайдена квартира має дивних сусідів. З часом дивні факти та явища починають накопичуватися, модель виявляється єдиною хто бачить і знає про них. Тут книга стає сумішшю детектива та якоїсь паранормальщини… І згодом все приходить до того що хтось (в даному випадку головна героїня) має стати наступним дозорним хто не буде пропускати сили зла у нашу реальність.

До певної точки книга була доволі цікавою і розважала, але потім усе різко пішло під уклін. І для того щоб лякати розказано історію занадто старомодно. Коротше не моє це все.

Оцінки:

Tom Sweterlitsch. The Gone World / Том Светерліч. Зниклий світ (2018)

Фантастика про подорожі у часі буває або з велетенськими логічними дірками, або настільки заплутаною та складною що крізь текст і розуміння сюжету пробиваєшся як крізь камінь.

З цією книгою у нас другий випадок – історія дуже швидко стає надзвичайно заплутаною і події у разних періодах часу в ній впливають на весь сюжет. Також дуже оригінально вирішено парадокси що на них закривають очі простіші книги.

До того ж в цій книзі є ще й детектив в якому розслідується серія жорстоких вбивств і детектив є працівником втаємниченої держструктури що і має можливість подорожувати в часі. Тобто на додачу ще маємо теорію заговору.

Через те що книга є частково детективом читати її і складно і цікаво одночасно.

За сюжетом розслідування вбивства поступово обертається на історію в якій людство намагається врятувати Всесвіт від передчасної смерті від хаосу.

Переказувати сюжет нема особливого сенсу – по-перше, дуже багато розказувати. А, по-друге, дуже складно і я не певен що зможу це зробити.

Можу лише сказати що це одна з найкращих, якщо взагалі не найкраща книга про подорожі у часі. З чогось подібного можна згадати хіба що “Палімпсест” Чарльза Строса.

Оцінки:

Robert R. McCammon. The Listener / Роберт МакКаммон. Той що слухає (2018)

Жанр книги скоріше кримінальний трилер ніж будь що інше, але тут є і містична складова.

Якщо коротко то це кримінальна історія в якій парочка відбитих злочинців викрадає дітей багатія і намагається вибити з нього викуп. Ну і звісно їх плани не йдуть так як їм би хотілося і різна стріляники, бійки і погоні в книзі є.

Але ще тут є паралельна історія про людей які мають телепатичні здібності і можуть спілкуватися на великих відстанях. І одна з викрадених дітей виявляється такою телепаткою. І також у нас є молодий чорний хлопець що може з тією дівчинкою спілкуватися і він допомагає у звільнені дітей.

Ще в книзі багато соціальної та расової нерівності, історичних екскурсів та усього такого атмосферного. 

Книга не погана, я дочитав і навіть були місця де затягувало. Але в цілому я таки жанр не люблю і вдруге читати навряд чи стану.

Оцінки:

Justin Cronin. The Passage / Джастін Кронін. Переродження (2010 – 2016)

 

 

Серія пост-апокаліптичних книг в яких переважно показано світ через сотню років після падіння цивілізації. У книгах переплутано кілька жанрів, але основними є все ж таки фантастика, містика та пригоди. Після того як я закінчив першу книгу одразу ж взявся за наступну – наскільки мені сподобалося. Але вже перед третьою роблю переву :)

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/53226-the-passage.

 

The Passage / Переродження (2010)

Від “паціента зіро” з якого почалася поширюватися хвороба, через досліди військових які намагалися контролювати вірус, через прорих зараджених на волю і аж до майбутнього що відбувається через 100 років від нашого часу.

В першій третини книги у таємній лабораторії відбуваються таємні та жахливі речі з піддослідними злочинцями та маленькою (звісно ж обраною) дівчникою.

А останні дві третини вже йдеться про світ в якому невеличка колонія людей намагається вижити у морі зараджених і деякі з них вимушені вирушити у далеку подорож в пошуках порятунку.

У книзі багато містики, але вона не є визначною складовою тому і не сильно дошкуляє. В цілому це доволі жвава та іноді страшнувата книга в якій герої перебираються від локації до локації намагаючись вижити.

Оцінки:

 

The Twelve / Дванадцятеро (2012)

У цій книзі оповідання кидає нас у часі до катострофи та до подій першої книги. І в цілому додається багато подробиць та деталей до того що відбувалося у першій книзі.

В цілому історія тут багатша і продуманіша у деталях, але якось забагато усього.

Тобто з одного боку добре те що нам пояснюють і відповідають на більшість питань які виникли під час читання першої книги. Але в той же час занадто вже багато інформації, сюжетних ліній, дійових осіб та стрибків у часі.

Книга тим не менше на належному рівні хоча як на мій смак містить навіть більше містики ніж перша і це стає в деяких сценах та поворотах сюжету помітно. Тим не менш я не розчарований цим продовженням.

Оцінки:

Jason Arnopp. The Last Days of Jack Sparks / Джейсон Арнопп. Останні дні Джека Спаркса (2016)

Книга має як дуже сильні і хороші моменти та знахідки так і доволі слабкі і затягнуті місця пробиратися крізь які іноді надто вже сумно.

Безстрашний журналіст (це коли нам показують події від його імені) і він же істеричний наркоман очами інших у пошуках паранормального натрапляє на щось що вбиває його в кінці.

Ось це переструбування оповідання то від імені іронічного циніка та скептика до невротичного шизофреника як його бачать інші є мабуть найсильнішою стороною книги. Коли читаєш доводиться постійно переосмислювати та переоцінювати все розказане до того.

Ще у книзі є стрибки у часі. І хоча різниця там іноді усього на дні виникає той же ефект – продії про які вже склав своє враження читач тепер мають нові деталі які зовсім по іншому показують картину.

В плані жахів та містики книга і не страшна і не містична скільки небудь, хоча автор і старався. Але мене саме ця частина не вразила. Більше боїшся за здоровий глузд головного героя ніж тіх страхів яких боїться він.

Оцінки:

Jesse Bullington. The Sad Tale of the Brothers Grossbart / Джессі Буллінгтон. Сумна історія братів Гроссбарт (2009)

 

По суті це казка з елементами жахів, але все ж таки казка.

Ця книга є історією двох братів-відморозків що за часи Середньовіччя мандрують з Німеччини в Єгипет з метою пошуку скарбів у могилах.

По дорозі вони зустрічають всяке страхолюддя типу відьом, вовкулаків та ще не пойми чого. І все це вони вбивають та знищують разом з людьми які іноді потрапляють під їх гарячу руку.

Історія обростає деталями, другорядними персонажами та їх історіями і дуже скоро перетворюється на доволі масштабне дійство.

Пригоди тут трохи нагадують те що можна знайти в книгах Барочного Циклу. І в цілому книга дуже жвава, місцями напружена, іноді трошки смішна чорним гумором. І хоча я подібне не читаю як правило у данному випадку дочитав із задоволенням.

Оцінки:

Kealan Patrick Burke. Kin / Кілан Патрік Бьорк. Родина (2011)

У чистому вигляді жахи. Тут у нас є родина повних відморозків де батько та мати зі схибленими мізками навчили дітей полювати на людей, а потім їх катувати та вбивати. І все це відбувається в якійсь глибинці де на протязі багатьох років родині ман’яків вдавалося безкарно вбивати туристів що іноді траплялися в їх краях.

І власне історія у книзі дуже проста (що і викликає основну масу нарікань) – одній з жертв вдалося врятуватися і знайшлося кому за неї помститися. І якби не криваві подробиці та різні “несподіванні” ускладнення то і справді книгу можна було б назвати ледь не дитячою. Але все ж таки її натуралістичніть і кривавість роблять історію лячною…

Читати чи ні? Чесно скажу що книга дуже добре розважає, затягує і навіть страшить. Але коли закінчиш читати відчуваєш що нічого нового з цією книгою не придбав – тобто читати варто лише щоб розважитися. Тому самі вирішуйте.

Оцінки:

Ramsey Campbell. The Grin of the Dark / Ремсі Кембел. Посмішка темряви (2007)

Мені у руки книга потрапила випадково. Взагалі то я мало що художнього крім наукової фантастики читаю. А з цією книгою сподобалися відгуки – от і взявся за неї.

Сам сюжет доволі прозаїчний – неуспішний кіно-крити починає досліджувати історію та творчість забутого коміка німого кіно і навколо нього починає відбуватися якась чортівня.

А хорошого в цій книзі це саме опис і передача читачеві усього того ненормального що його все більше стає у житті головного героя. Читаєш і тебе наче затягує в прірву невезіння та страхів… При цьому усі описані події та другорядні герої якісь малозначущі, але коли вони накладаються одне на інше то і не помічаєш як звичайне буденне життя перетворюється на кошмар.

Книга не така страшна щоб боятися її читати перед сном, але вразливим читачам вона може суттєво зіпсувати настрій. Тож обережно.

Оцінки: