François Baranger. Dominium Mundi / Франсуа Баранже. Світове панування (2013-…)

Книги цієї серії ще навіть не перекладено на англійську, а оскільки французькою я не володію то читав в російському перекладі.

Події серії відбуваються у 2200-тих роках – на Землі панує Нова Християнська Імперія яка на чолі з Папою контролює більшість придатних для проживання територій. Соціальний устрій повернувся до феодального, але технології далеко попереду наших сучасних.

Уся серія на Good Reads – Dominium Mundi Series by François Baranger | Goodreads.

Dominium Mundi – Livre I / Світове панування – книга перша (2013)

Книга знайомить нас з головними дійовими особами (солдатами, примусово призваними, аристократами, священиками) як вони починають новий Хрестовий Похід. На планеті в системі Альфа Центавра поселенцями начеб то знайдено церкву де поховано Ісуса. Невдовзі поселенців винищують аборигени, у відповідь на що Папа і оголошує новий Хрестовий Похід.

Космічний корабель який вміщує майже мільйон людей (переважно солдатів) і може рухатися швидше світла прямує на планету щоб відвоювати її і насадити християнство.

Політичні інтриги, взаємодія людей у високотехнологічному феодальному суспільстві та всеосяжний контроль релігії – все це дуже цікаво читати як мислений експеримент.

Але по ходу сюжету стає помітно, що герої надзвичайно спрощені (тупуватий і добрий солдат, чесний та ідейний бідний аристократ, фанатичний священик і так далі) і діють вони як герої книг Дюма. От тільки автор не Дюма і описувати дещо наївні роздуми та вчинки героїв у нього не виходить так добре.

Що примушує читати далі – це те, що аж ніяк не очевидно як будуть розвиватися події. До того ж автор практично не дає інформації ні про призначення подорожі, ні про аборигенів, але багато натякає на незвичність та неймовірність таємниць які відкриються.

І хоча дочитав я з інтересом і продовжу далі, але вдруге читати скоріш за все не буду вже ніколи – це одноразовий твір і хоча з фантазією у автора все добре, літературна частина вийшла слабенько. Хоча може це переклад невдалий.

Оцінки:

Björn Andrist, Viktor Sehr. C++ High Performance: Master the art of optimizing the functioning of your C++ code, 2nd Edition (2020)

Це не та книга з якою треба знайомитися з С++, і навіть не та з якою треба поновлювати свої колишні знання мови. Також це не книга для тих кому треба детально розібратися в певному аспекті найсучаснішого стандарту С++.

Призначення та аудиторія книги – програмісти які активно пишуть на С++, але через різні обставини лише чули про нововведення мови і не мали нагоди їх використовувати ще. Чому так стається інше питання – велика та застаріла кодова база, залежність від бібліотек та компіляторів які не підтримують нові стандарти та можливості і таке інше.

На моїй поточній роботі (на момент написання це Facebook) команда в якій я працюю використовує практично найсвіжіший стандарт і ті самі корутіни у по всьому коду (і це круто – легше читати та слідкувати за логікою, менше писати).

У книзі якраз йдеться про нові можливості як діапазони (ranges), управління пам’яттю, виконання під час компіляції. Але особливо багато уваги приділено корутинами та пов’язаними з ними темами як відкладена ініціалізація, проксі-об’єкти та інше. Також трошки розказано про паралельні алгоритми та бібліотеки для їх підтримки, але не надто глибоко.

І мені особисто книга стала дуже до нагоди – я достатньо знаю щоб розуміти авторів і не починати з базових речей, а вони дають матеріал так, щоб заповнювати пробіли в моїх знаннях саме нововведень.

Оцінки:

Murray Leinster. The Fifth-Dimension Catapult / Мюррей Лейнстер. Катапульта у п’ятий вимір (1931)

Ще одна визначна для наукової фантастики класична книга (згадую його “Божевільну планету“) в якій автор відсилає своїх героїв у інший вимір.

В наборі у нас геніальний вчений, його прекрасна дочка, злодійкуватий помічник який продає секрети бандитам, молодий вчений який усе рятує і далі повний набір стереотипних персонажів.

Відкриттям автора став спосіб поміщення людей в іншу реальність – відбувається це через п’ятий вимір. А опиняються вони в такому ж просторі як і у нас, лише в іншій реальності. І в цій реальності живуть люди з високорозвиненими технологіями (наскільки автор зміг вигадати альтернативні технології майбутнього в той час). Але люди ці вимирають, на їх міста наступають джунглі. А тут ще й бандити з нашої реальності знайшли дорогу.

На сьогодні те як побудовано історію і які є персонажі виглядає доволі примітивно. Але на момент написання це був прорив у жанрі. І насправді і досі можна читати з певним задоволенням.

У книги є продовження “Труба у п’ятий вимір”, але навряд чи я його буду читати.

Оцінки:

Murray Leinster. The Mad Planet / Мюррей Лейнстер. Божевільна Планета (1920)

Найбільше в цій книзі вражає рік її написання – коли її читаєш то складається враження, що написано її було у 60-ті, а то і в 70-ті роки. Дуже цікаво як її сприймали свого часу.

У книзі йдеться про “загублену” планету на якій деякі земні форми життя як гриби та різні жуки з павуками виросли до неймовірних розмірів (СО2 в повітрі), а інші взагалі не розвинулися. І в цьому царстві гігантів живуть здичавілі представники людства.

Невеличке плем’я під керівництвом одного з них поступово вчиться боротися з хижаками, винаходить зброю, інструменти і починає мандрувати.

Прогресивними у цій книзі є погляди на еволюцію, на те як і з яких причин відбуваються зміни у суспільстві, в чім роль та обов’язки лідерів і чому одні групи перемагають інших.

А недоліками звісно є те, що деякі з поглядів та пояснень дещо застарілі і вже зараз відомо, що вони є невірні.

Також історія є скоріш пригодницькою ніж фантастичною, але виглядає трошки простенько. Ще років 30 тому я би цю книгу оцінив значно вище.

Оцінки:

Peter Straub. Ghost Story / Пітер Страуб. Історія з привидами (1979)

Ця книга доволі відома і високо оцінена серед любителів містичної літератури. А я от не зміг її навіть до кінця дочитати. І в цілому це могла б бути одна з книг про які я кажу “муть, але написано дуже добре”. І тут дійсно маємо дуже добре написаний текст… Але його по-перше, занадто багато. Просто надзвичайно довга книга. І, по-друге, ледь не в кожній частинні вводяться нові герої, якісь другорядні герої стають головними і навіть після половини книги я не був певний про кого ж ця історія і яко з гілок власне є сюжетом.

А так це історія маленького містечка в якому кілька старих друзів розказують одне одному страшні історії. Ще в цьому місті щось вбиває і знекровлює тварин. І в цьому ж місті кримінальні молодики нариваються на якісь потойбічні сили. І тут же є якась страшна трагедія з минулого. І тут же таки самогубства у сьогоденні.

І все це ллється нескінчений потоком так, що нарешті мені просто набридло за цим слідкувати – просто не можу (та і не цікаво вже) стежити за всіма дійовими особами та вгадувати як усі події пов’язані.

Оцінки:

Ray Bradbury. Fahrenheit 451 / Рей Бредбері. 451 градус Фаренгейта (1953)

Коли я читав цю книгу в дитинстві вона мене вразила і своїми глибокими думками і анти-утопічним світом показаним в ній (в СРСР західної фантастики було дуже мало і про такий жанр ми не знали навіть). В юнацтві книга теж вражала, але більше тим як автор показує тупість населення та “мене ніхто не розуміє” і “я не такий як всі” головного героя та деяких інших дійових осіб книги.

А зараз же (цього разу я слухав книгу українською – придбав її на “Абук”) книга все же вражає тим як не зважаючи на деякі анахронізми автор зміг передбачити і описати всепроникнення легкої для сприйняття поп-культури завдяки технологіям. І в той же час дратує менторський тон автора та впевнені твердження про те як воно все має бути, чого мають хотіти і прагнути люди.

І хоча книга та передбачене нею майбутнє дуже далекі від реальності, проте деякі елементи зображені дуже точно і складно повірити в такий прадавній рік написання.

Варто також зауважити, що цю книгу як і більшість творів автора назвати фантастикою можна лише з великою натяжкою – це скоріше поезія прозою на фоні фантастичного майбутнього. Але вся суть в людях та їх переживаннях, а технології та соціальна структура лише дозволяють створити потрібні ситуації.

Оцінки:

Jeannette Ng. Under the Pendulum Sun / Джанет Нг. Під маятником Сонця (2017)

Здавалося б дуже класна ідея для книги на межі фентезі та казки – в нашому світі (вікторіанські часи) знайдено прохід на острів з міфічними істотами та магією. І в цей світ відправляється безуспішно проповідувати християнство брат головної героїні. Сама ж героїня через кілька років приїздить на той же острів у пошуках брата.

А далі все погано – книга складається із нескінчених заламувань рук, пафосних оповідок про густоту туману та готичність палацу в якому вона живе, про загадковіть та таємничість… І нічого фактично не відбувається – весь той обсяг, що я його витерпів дочитати до половини книги можна було б без втрати сенсу та емоцій викласти менше ніж на 10 сторінок.

Нескінчена біганина коридорами та кімнатами палацу, беззмістовні розмови з феями, орками та іншими магічними істотами (і з цих розмов ми не дізнаємося нічого) та багато, багато пафосу.

Здався, кинув, не раджу. Хоча любителі готіки та атмосферності хвалять.

Оцінки:

Simon Rich. What in God’s Name / Саймон Річ. Що в Бога таке? (2012)

Гумористична фантастика дуже часто буває не надто вдалою як в плані фантастики так і в плані гумору. Скажімо мені особисто розрекламований та багатьма улюблений “Плаский світ” Террі Пратчетта не подобається аж ніяк.

В цьому випадку ситуацію рятує лише цікава ідея та висока динаміка оповідання.

Бог як голова корпорації, янголи як її представники і Земля як тимчасовий їх інтерес. Книга розказує епізод з життя двох янголів які працюють понаднормові години коячи дива. І ось Бог вирішує закрити проект за знищити Землю.

Двійко янголів (між якими відбувається роман паралельно до схожих подій на Землі) намагаються відтягнути знищення людства і беруться втілити неможливе диво – звести і закохати одне в одного двох надзвичайно ледачих та закомплексованих представників людства.

Власне гумор і побудовано на тому які ледачі люди і як винахідливі янголи різними способами підбивають людей на ті чи інші дії.

Книга читається швидко і легко, але навіть в процесі читання розумієш – це просто одноденна річ і радити таку я нікому не візьмуся. Ну хіба що інших альтернатив як провести час у вас нема.

Оцінки:

Neal Shusterman. Arc of a Scythe / Ніл Шустерман. Історія женця (2016-…)

Поки що це найкраща підліткова фантастика з усього, що я читав. Можна порівняти з “Ареною 13”, і на мою думку ця серія навіть краще.

Світ в циклі дуже цікавий, але на жаль абсолютно не доведений до кінця і в його розумінні для читача лишається більше білих плям ніж інформації.

Далеке майбутнє в якому люди безсмертні. А для розв’язання проблем перенаселення спеціальна каста женців яка нікому не підкоряється займається вбивствами випадкових чи не дуже випадкових людей.

Уся серія на Good Reads – Arc of a Scythe Series by Neal Shusterman | Goodreads.

Scythe / Жнець (2016)

Двоє підлітків родини яких стикаються з женцями стають учнями відмого женця Фарадея. Поки вони проходять навчання нам показують і пояснюють світ в якому живуть герої. І як я сказав вище світ цей дуже цікавий – смерть вдалося побороти, люди відновлюють чи отримують нові тіла.

Але при цьому всьому не дуже зрозуміло як це все працює, чому є бідні та багаті, чому життя у них власне мало відрізняється від нашого.

Велика купа неузгоджених та не надто продуманих моментів теж трошки псують враження. Наприклад в цьому світі не рахують роки взагалі, але чому використовують місяці і номери днів як у нас…

Так от двоє підлітків проходять навчання, а в світі женців йдуть політичні війни і навіть трапляються злочини.

Переказувати сюжет нема сенсу, але він і справді цікавий не зважаючи на велику кількість спрощень та перебільшень. І через це я книгу без проблем дочитав до кінця. І при цьому читати серію далі не планую – відчував весь час, що це написано не для мене. Та і в світ я не дуже вірю, просто не розумію як все це може працювати і хочу кращих пояснень та більшої реалістичності.

Оцінки: