Francis Carsac. Teraï Laprade / Франсіс Карсак. Тераї Лапрад (1966 – 1981)

Серія в якій автор змішує наукову та пригодницьку фантастику. Зараз книги серії цікаві хіба що тим, що можна порівняти наскільки складнішою, реалістичнішою та менш казковою стала сучасна фантастика саме в аспекті людей та відносин між ними. Іноді ця серія публікується під заголовком “Леви Ельдорадо”.

Головний герой серії Тераї Лапрад обдарований безліччю талантів – він і Олімпійський Чемпіон з десятибір’я, він володіє карате, використовує усі види зброї. А ще у нього в друзях та компаньйонах єдиний у всесвіті розумний лев. Ну коротше практично супермен.

Зверніть увагу на роки написання книг – далі вони йдуть у хронологічному порядку подій в них, але написано їх було не по порядку. Раджу читати саме в тій послідовності яку даю нижче.

І якби ці книги трапилися мені в дитинстві вони б гарантовано були б моїми найулюбленішими, а не “Сталевий щур” Харрісона.

Також хочу зауважити – читав книги в російському перекладі. Їх ніколи не перекладали англійською (на англомовному ринку вистачало і своїх подібних творів завжди).

Les monts de destin / Гори долі (1962)

Тераї і його лев Лео з якими нас тут знайомлять на одній з планет обжитих людьми розкриває страшну таємницю і одночасно дізнається про усе своє майбутнє. Я повторюся – для дітей і підлітків це і досі дуже хороша книга як і наступні в серії.

Оцінки:

Les mains propres / Чисті руки (1981)

В цій книзі Тераї в супроводі різних дійових осіб заводить друзів з різними місцевими племенами, розвідує територію планети Ельдорадо, успішно протистоїть релігійному заколоту в місцевій імперії, і навіть протистоїть всесильній земній корпорації.

В цій книзі також гине лев, тут вистачає драми, перестрілок, заколотів і змов. Хоча в цілому весь світ все ще показано доволі ідеалізовано, але це вже помітно не наївна фантастика 60-х. Читається добре і сьогодні.

Зараз цю книгу видають переважно як одну разом з наступною – історія в них йде безперервно і тому не помітно, що це дві книги.

Оцінки:

  • Good Reads – книга відсутня в базі.
  • Моя оцінка – 7/10.

La vermine du lion / Паразити в гриві лева (1962)

Це продовження попередньої книги в сенсі неперерваної історії. В цій книзі Тераї очолює війну місцевого населення та невеличкої групи людей проти тієї самої всесильної земної корпорації. Для цього він знаходить спосіб привезти зброю, навчити тубільців нею користуватися, по суті підготувати армію і провести успішну атаку.

В цілому переможний фінал, але з великими втратами. І книга ця у більшості є саме пригодницькою фантастикою.

Оцінки:

  • Good Reads – книга відсутня в базі.
  • Моя оцінка – 6/10.

Francis Carsac. Terre en fuite / Франсі Карсак. Втеча Землі (1972)

Це мабуть найбільш наукова з усіх науково-фантастичних книг автора. Також одна з останніх.

Йдеться в ній переважно про далеке майбутнє Землі в якому вже навіть континенти виглядають не так як зараз і де людство кілька разів проходило через падіння та виникнення цивілізацій, і навіть пережило нашестя іншопланетян.

Проблема з якою стикаються герої цієї книги – вибух Сонця. І щоб врятуватися людству треба перемістити Землю і вже тераформовану Венеру за межі Сонячної системи.

Тобто в прямому сенсі з двох планет роблять великі космічні човни встановивши двигуни на полюсах. А далі починається подорож через космос до найближчої підходящої зірки, проблеми з терористами-фаталістами, зіткнення з нащадками розвідувальних земних місій. Під сам кінець навіть рятують іншу планету з під рабства ментальних вампірів.

І наче цього мало у книзі ще є подорожі у часі (конкретно в часи автора), і не лише це – кастове суспільство на чолі якого стоять науковці. Ще тут виправдовується диктатура. Також є практично надлюдина головний герой який і розумово і фізично просто уособлює ідеального диктатора.

Тим не менше не зважаючи на деяку архаїчність (а її помітно дуже добре) цю книгу все ще цікаво читати, хоча іноді трошки смішно від наївності автора. А читаю я її не вперше.

Оцінки:

Francis Carsac. Les Robinsons du Cosmos / Франсіс Карсак. Робінзони космосу (1955)

Зараз ця книга, і її сюжет, і герої, і те як автор створює належні умови для сюжету – все це виглядає дещо наївно. Але треба зважити на рік видання. Свого часу ця книга була інновацією у науковій фантастиці і слідуючи їй розвинувся цілий під-жанр.

Ключова подія сюжету – частина території Землі через погано пояснений та не зрозумілий космічний катаклізм опиняється на іншій планеті десь у невідомій нам частині космосу. Зручно те, що з велики шматком землі переноситься ціле село, завод з розвиненими технологіями, якісь запаси руди і навіть зброя. І герої в абсолютно ідеалізованому суспільстві починають розвивати все це і розбудовувати.

Звісно у них є перешкоди у вигляді бандитів яких приборкують доволі швидко (навіть будуть при цьому реактивні ракети щоб їх винищити), з місцевою фауною, а потім і з місцевим розумним видом.

Герої знаходять вихід з будь-яких проблем, їм таланить коли треба, вони знаходять ресурси коли це треба і у них є усі спеціалісти включно з астрономами.

Але навіть не зважаючи на це все читати і зараз доволі цікаво. Це можна назвати науковою фантастикою для дітей старшого віку, але звісно читати її будуть лише значно старші люди та і то лише щоб потішити ностальгією за старими ламповими часами свою душу.

Оцінки:

 Roger Levy. The Rig / Роджер Леві. Добувна платформа (2018)

Доволі темна і гнітюча книга в якій показано фрагменти безрадісного майбутнього людства.

Саму книгу написано в таком стилі коли розрізнені історії які наче б то не мають відношення одне до одної поступово сходять до фіналу і пояснюють та доповнюють одна одну. І хоча це далеко не найскладніша для сприйняття книга, проте її читання вимагає певних зусиль.

В не надто далекому майбутньому людство заселило систему з кількох планет і використовує щось на зразок міжпланетного інтернету. Ще в цьому майбутньому є потужні кримінальні організації які багато чого контролюють. І є тут корпорація “Після Життя” яка певною мірою гарантує оживлення в майбутньому людей які перебувають у гібернації.

Події книги поділено між планетою Хлад де на одній з добувних платформ сходить з розуму її наглядач та історією становлення одного з очільників найбільшої кримінальної організації.

Переказати сюжет буде надзвичайно складно і до того ж багато що зрозуміло лише з натяків та зауважень дійових осіб.

В цілому книга більше схожа на головоломку, але тим не менш читати її доволі цікаво. Але чи буду її читати вдруге – не певен.

Оцінки:

François Baranger. Dominium Mundi / Франсуа Баранже. Світове панування (2013-…)

Книги цієї серії ще навіть не перекладено на англійську, а оскільки французькою я не володію то читав в російському перекладі.

Події серії відбуваються у 2200-тих роках – на Землі панує Нова Християнська Імперія яка на чолі з Папою контролює більшість придатних для проживання територій. Соціальний устрій повернувся до феодального, але технології далеко попереду наших сучасних.

Уся серія на Good Reads – Dominium Mundi Series by François Baranger | Goodreads.

Dominium Mundi – Livre I / Світове панування – книга перша (2013)

Книга знайомить нас з головними дійовими особами (солдатами, примусово призваними, аристократами, священиками) як вони починають новий Хрестовий Похід. На планеті в системі Альфа Центавра поселенцями начеб то знайдено церкву де поховано Ісуса. Невдовзі поселенців винищують аборигени, у відповідь на що Папа і оголошує новий Хрестовий Похід.

Космічний корабель який вміщує майже мільйон людей (переважно солдатів) і може рухатися швидше світла прямує на планету щоб відвоювати її і насадити християнство.

Політичні інтриги, взаємодія людей у високотехнологічному феодальному суспільстві та всеосяжний контроль релігії – все це дуже цікаво читати як мислений експеримент.

Але по ходу сюжету стає помітно, що герої надзвичайно спрощені (тупуватий і добрий солдат, чесний та ідейний бідний аристократ, фанатичний священик і так далі) і діють вони як герої книг Дюма. От тільки автор не Дюма і описувати дещо наївні роздуми та вчинки героїв у нього не виходить так добре.

Що примушує читати далі – це те, що аж ніяк не очевидно як будуть розвиватися події. До того ж автор практично не дає інформації ні про призначення подорожі, ні про аборигенів, але багато натякає на незвичність та неймовірність таємниць які відкриються.

І хоча дочитав я з інтересом і продовжу далі, але вдруге читати скоріш за все не буду вже ніколи – це одноразовий твір і хоча з фантазією у автора все добре, літературна частина вийшла слабенько. Хоча може це переклад невдалий.

Оцінки:

Dominium Mundi – Livre II / Світове панування – книга друга (2014)

Події книги розгортаються після прибуття хрестоносців на Акію – військовий табір зведено і починаються перші бої.

Книга різко просідає в науковій частині: тут і орди місцевих дикунів які списами та стрілами пробивають броню бойових скафандрів землян, і простолюдини-втікачі з купою вкраденої техніка, і безтолкові бої де головний герой вибирає меч бо той ефективніший за рушницю…

В цілому усе підводиться до того, щоб розкрити загадку – хто ж похований у старій гробниці (де як вважають земляни лежать рештки Христа), звідки всі ці хрести з зображеннями людей навколо, і всі інші дрібні деталі.

Не минулося без мудрих старців, славетної забутої могутності іншопланетної раси та епічної битви усіх проти всіх.

І абсолютно усе псує надзвичайно наївний фінал: достатньо лише людям сказати як воно було насправді, показати компрометуюче відео – і війна зупиниться, нечесного Папу Римського поміняють на чесного і замість феодалізму людство перейде до демократії.

Плюс книги – усі лінії закрито, усі герої прийшли до свого фіналу, є сподівання на щасливе майбутнє. Ну і щоб цю міні-серію не лишати не завершеною звісно.

Оцінки:

Björn Andrist, Viktor Sehr. C++ High Performance: Master the art of optimizing the functioning of your C++ code, 2nd Edition (2020)

Це не та книга з якою треба знайомитися з С++, і навіть не та з якою треба поновлювати свої колишні знання мови. Також це не книга для тих кому треба детально розібратися в певному аспекті найсучаснішого стандарту С++.

Призначення та аудиторія книги – програмісти які активно пишуть на С++, але через різні обставини лише чули про нововведення мови і не мали нагоди їх використовувати ще. Чому так стається інше питання – велика та застаріла кодова база, залежність від бібліотек та компіляторів які не підтримують нові стандарти та можливості і таке інше.

На моїй поточній роботі (на момент написання це Facebook) команда в якій я працюю використовує практично найсвіжіший стандарт і ті самі корутіни у по всьому коду (і це круто – легше читати та слідкувати за логікою, менше писати).

У книзі якраз йдеться про нові можливості як діапазони (ranges), управління пам’яттю, виконання під час компіляції. Але особливо багато уваги приділено корутинами та пов’язаними з ними темами як відкладена ініціалізація, проксі-об’єкти та інше. Також трошки розказано про паралельні алгоритми та бібліотеки для їх підтримки, але не надто глибоко.

І мені особисто книга стала дуже до нагоди – я достатньо знаю щоб розуміти авторів і не починати з базових речей, а вони дають матеріал так, щоб заповнювати пробіли в моїх знаннях саме нововведень.

Оцінки:

Murray Leinster. The Fifth-Dimension Catapult / Мюррей Лейнстер. Катапульта у п’ятий вимір (1931)

Ще одна визначна для наукової фантастики класична книга (згадую його “Божевільну планету“) в якій автор відсилає своїх героїв у інший вимір.

В наборі у нас геніальний вчений, його прекрасна дочка, злодійкуватий помічник який продає секрети бандитам, молодий вчений який усе рятує і далі повний набір стереотипних персонажів.

Відкриттям автора став спосіб поміщення людей в іншу реальність – відбувається це через п’ятий вимір. А опиняються вони в такому ж просторі як і у нас, лише в іншій реальності. І в цій реальності живуть люди з високорозвиненими технологіями (наскільки автор зміг вигадати альтернативні технології майбутнього в той час). Але люди ці вимирають, на їх міста наступають джунглі. А тут ще й бандити з нашої реальності знайшли дорогу.

На сьогодні те як побудовано історію і які є персонажі виглядає доволі примітивно. Але на момент написання це був прорив у жанрі. І насправді і досі можна читати з певним задоволенням.

У книги є продовження “Труба у п’ятий вимір”, але навряд чи я його буду читати.

Оцінки:

Murray Leinster. The Mad Planet / Мюррей Лейнстер. Божевільна Планета (1920)

Найбільше в цій книзі вражає рік її написання – коли її читаєш то складається враження, що написано її було у 60-ті, а то і в 70-ті роки. Дуже цікаво як її сприймали свого часу.

У книзі йдеться про “загублену” планету на якій деякі земні форми життя як гриби та різні жуки з павуками виросли до неймовірних розмірів (СО2 в повітрі), а інші взагалі не розвинулися. І в цьому царстві гігантів живуть здичавілі представники людства.

Невеличке плем’я під керівництвом одного з них поступово вчиться боротися з хижаками, винаходить зброю, інструменти і починає мандрувати.

Прогресивними у цій книзі є погляди на еволюцію, на те як і з яких причин відбуваються зміни у суспільстві, в чім роль та обов’язки лідерів і чому одні групи перемагають інших.

А недоліками звісно є те, що деякі з поглядів та пояснень дещо застарілі і вже зараз відомо, що вони є невірні.

Також історія є скоріш пригодницькою ніж фантастичною, але виглядає трошки простенько. Ще років 30 тому я би цю книгу оцінив значно вище.

Оцінки:

Peter Straub. Ghost Story / Пітер Страуб. Історія з привидами (1979)

Ця книга доволі відома і високо оцінена серед любителів містичної літератури. А я от не зміг її навіть до кінця дочитати. І в цілому це могла б бути одна з книг про які я кажу “муть, але написано дуже добре”. І тут дійсно маємо дуже добре написаний текст… Але його по-перше, занадто багато. Просто надзвичайно довга книга. І, по-друге, ледь не в кожній частинні вводяться нові герої, якісь другорядні герої стають головними і навіть після половини книги я не був певний про кого ж ця історія і яко з гілок власне є сюжетом.

А так це історія маленького містечка в якому кілька старих друзів розказують одне одному страшні історії. Ще в цьому місті щось вбиває і знекровлює тварин. І в цьому ж місті кримінальні молодики нариваються на якісь потойбічні сили. І тут же є якась страшна трагедія з минулого. І тут же таки самогубства у сьогоденні.

І все це ллється нескінчений потоком так, що нарешті мені просто набридло за цим слідкувати – просто не можу (та і не цікаво вже) стежити за всіма дійовими особами та вгадувати як усі події пов’язані.

Оцінки: