Призначення та характеристики

Так званий персональний фільтр для води. А якщо по простому то це просто трубка з фільтрами через яку можна пити воду сумнівної якості (з річок, озер та навіть калюж).

Варто зауважити що у виробника є і інші фільтри в каталозі: більшого розміру, вбудовані у пляшки чи пластикові ємності і так далі.

Інші характеристики:

  • Ціна: $15-$20.
  • Виробник обіцяє відфільтровування 99.9999% бактерій що живуть у воді та 99.9% водяних паразитів. Фільтри на 0.2 мікрони.
  • Ніяких хімікатів у фільтрах типу йоду чи хлору.
  • Фільтри розраховано на 1000 літрів води.
  • Вага – 56 грамів.
  • Фільм використовується мільйонами людей по всьому світу і має сертифікати саме як фільтр для води.
  • На сайті виробника – http://lifestraw.com/products/lifestraw/.

 

Враження від використання

Одразу скажу що ми не так вже й багато цими фільтрами у поході користувалися. Пили якось воду з гірського струмка (Mowich Lake) – усе обійшлося нормально, ніяких наслідків.

Трубка дуже легка і її можна додати навіть у самий навантажений рюкзак. Використовувати її теж доволі просто. Як не дотягуєтеся трубкою до води щоб попити то її можна завжди набрати у пляшку і пити звідти.

Саму трубку треба старанно продути (тобто видувати через неї повітря) щоб якомога менше води залишилося у фільтрах і бактерії не розмножувалися.

Оцінки:

 

Фільм наче складається з двох частин. У першій показано як в бункері у ман’яка живе вже кілька років викрадена ним молода жінка та її син народжений від цього ж ман’яка. І ось вони планують та здійснюють втечу…

А в другій частині ми бачимо як відкриває для себе світ хлопчик що все своє свідоме життя прожив у маленькій кімнаті. Також тут є депресія матері та інші драматичні моменти.

Фільм переважно драматичний, місцями напружений, а іноді і провисає… В цілому непогано і більшість часу це доволі пристойний фільм.

Чи буду я дивитися його знову? Може і буду, але мабуть лише першу частину.

Оцінки:

 

 

Фільм про журналіста якого так затягнула справа містичного вбивці відомого під іменем Зодіак що він витратив роки свого життя на пошук вбивці. Фільм показує розвиток подій, розслідування, роботу поліції, а головне роботу журналіста який згодом видав книгу що і розкрила світові загадкового вбивцю.

Цікаво ознайомитися з самою історією та її деталями – бо все відбувалося насправді і деякі суперечки та містичність лишають і досі обговорюваними.

Але також варто сказати що фільм не надто динамічний і місцями доволі тягучий. Тому якщо вам сама історія Зодіака не цікава то можете пропускати – є шанс не додивитися до кінця.

І такі високі оцінки фільму можна зрозуміти – в США ця історія знайома усім і кожному і свого часу її обговорювали кілька років на радіо, телебаченні та у газетах невпинно.

Оцінки:

 

Це саме те ж чого зроблено потаємні мрії
І не мені противитися цьому.
Я подорожував світом
І усьома сімома морями
І усюди всі шукають когось для себе.

Хтось хоче скористатися тобою
Хтось хоче щоб ти ними скористався
Хтось хоче катувати тебе
Хтось хоче щоб ти їх катував.

Не здавайся,
Тримайся і продовжуй жити.

Гра аж 2004-го року, проте вона залишається доволі популярною і відомою і сьогодні. І також вона суттєво вплинула на інші ігри та індустрію в цілому. Взагалі з великою натяжкою можна сказати що ця гра є своєрідною сучасною заміною Монополії.

 

Характеристики

  • Ціна: гра давно і успішно продається, хоча давно вже не є великим хітом. Але ціна яка майже не міняється складає $30 що на мою думку виправдано.
  • Кількість гравців: від 2 до 6. З тих ігор які мені вдалося зіграти моє враження таке що 4 гравці будуть якраз ідеальною комбінацією. З більшою кількістю гравців важче слідкувати за подіями на дошці (хоча це не надто велика проблема), а з меншою кількістю – гра розвивається дуже швидко. Проте найважливіше що це одна з небагатьох ігор на вершині списку в яку можна грати аж вшістьох.
  • Час гри: для 4 гравців час складатиме від 1 до 1,5 годин, для 6 гравців – 2 години і більше. Гравці дуже багато взаємодіють між собою як на карті так і у процесі аукціону. До того ж важливо слідкувати за тим що інші будують і які ресурси споживають.
  • Складність правил. Головна складність у тому щоб пояснити порядок дій які виконує кожен гравець та як змінюється порядок гравців у залежності від попередніх дій. Проте хоча б з одним досвідченим гравцем це не має бути проблемою.
  • Час навчання. Крім певної кількості дрібних деталей принцип гри стає зрозумілим доволі швидко. Звісно щоб опанувати гру потрібна певна кількість повторів, але дрібні деталі доведеться все одно підглядати у правилах майже кожного часу.
  • Жанр і категорія. Ця гра є економічною стратегією в якій гравці розбудовують електростанції, купують ресурси, ведуть боротьбу за територію та продають вироблену енергію. Дуже вдало вибрана тема як на мене.
  • Ігрові механізми: аукціон, контроль територій.
  • Розширення: не дуже велика кількість доволі відомих розширень. Кілька прикладів: Power Grid: Robots дозволяє додати штучних (запрограмованих) гравців-роботів дії яких у кожній ситуації випадково визначаються з набору можливих дій.
  • Повторна іграбельність: дуже висока. Я припускаю що з часом гра може почати виглядати як повторення одного й того ж, але для цього має пройти певний час щоб опанувати всі деталі.
  • Оформлення: дуже якісне. Оформлення знову ж таки дуже пасує темі гри і виглядає доволі сучасно. Єдине нарікання у мене на розмір коробки – занадто вже вона велика. Розумію що це потрібно щоб вмістити велику і знову ж таки якісну карту, але все ж таки – коробка майже вдвічі більша (не по товщині) за коробки інших “великих” ігор.

 

Правила

На кожному ході гравці роблять наступні дії.

Порядок ходів визначається кількістю міст в яких у гравця є станції. Впродовж аукціону починає перший гравець, а коли приходить час купувати ресурси та міста ходити починає останній гравець. Таким чином гра дає можливість відстаючим гравцям наздогнати лідерів.

Перше – участь в аукціоні в якому гравці борються за електростанції які вони будують. Обмеження тут таке що гравець може купити лише одну станцію. До того ж станцій у гравця може буте лише три і тому деякі з побудованих доведеться прибирати. Чим далі прогрес тим більш потужні/ефективні станції з’являються у продажу.

Другий крок – гравці (починаючи з останнього купують ресурси). Ресурсами є вуголь, нафта, сміття та уран. Ресурси потрібні для того щоб живити побудовані електростанції. Гравець може купити лише ті ресурси які він може “спалити” і на кожній карті зі станцією можна зберігати лише вдвічі більше за мінімально необхідну кількість ресурсів. Ціна ресурсів зростає тим більше чим більше їх купують. Треба також зауважити що на ранніх стадіях для купівлі переважно доступні електростанції що працюють на вугіллі, а ближче до середини гри вже можна купувати станції на смітті та урані.

Третій крок – гравці (знову ж таки у зворотному порядку) купують міста. Перше місто може бути вибране яке завгодно на карті. Далі ж можна купувати міста також сплачуючи за з’єднання кожне з яких має різну ціну. Також варто зауважити що можна купувати міста за кілька кроків сплачуючи ціну з’єднань і не купуючи “проміжкові” міста. За один хід гравець може купити довільну кількість міст. Що важливо це те що у грі є стадії (про них згодом). На першій стадії у кожному місті може бути лише один гравець, на другій – два, на третій – три. Відповідно ціна за друге та третє місце у місті зростає.

Наступний крок – бюрократія. На цьому кроці гравець спалює ресурси на своїх станціях щоб продати енергію у своїх містах і отримує гроші в залежності від того яку кількість міст можна забезпечити.

Порядок гравців може помінятися – на перше місце виходять ті хто має більше міст. У випадку однакової кількості визначним фактором є номер (вона ж початкова ціна на аукціоні) найрозвинутішої електростанції у гравця. У більшості ситуацій гравець прагне опинитися на останньому місці щоб мати можливість купити найдешевші ресурси та бути першим у купівлі місць.

В кінці ходу відбувається заповнення ринку ресурсами що приводить до зменшення їх ціни. Для кожного типу ресурсів заповнення відбувається з різною швидкістю в залежності від кількості гравців та стадії гри.

Тепер стосовно стадій гри. Друга стадія починається коли один з гравців купує певну кількість міст (різну для різної кількості гравців). На цій стадії з’являється можливість мати двох гравців у місті. Проте той же гравець не може мати більше однієї станції у одному місці. Третя стадія починається коли з колоди електростанцій витягують спеціальну карту. Ну і звісно на цій стадії можна вже мати до трьох гравців у місті. Є ще інші дрібні відмінності між стадіями, але то вже якраз ті деталі які треба дивитися у правилах кожної гри.

Гра закінчується коли будь-який гравець будує певну кількість міст яка є різною для різної кількості гравців. Виграє той гравець який може забезпечити енергією найбільшу кількість місць. У випадку нічиї виграє той у кого у підсумку більше грошей.

 

Враження

Ця гра цілком заслужено має такі високі позиції у рейтингах і є такою відомою. Не можна сказати що саме з неї варто починати знайомитися з настільними іграми, але після того як ви зіграли в кілька простих ігор і вам сподобалося варто спробувати саме цю гру. Зігравши в неї ви зрозумієте чи варто вам рухатися в сторону більш складних за правилами та стратегією ігор і чи вам потрібна довша тривалість чи коротша. Можливо простіші більш динамічні ігри вам подобаються більше.

Оцінки:

 

Це один з тих випадків коли фільм став майже одразу класикою і знайомий багатьом. Він можливо не такий відомий в Україні, але в США це саме один з усім знайомих і любимих фільмів. А от мені він щось аж ніяк… :(

Фільм у доволі екстремальний спосіб показує вигаданий побут та шалені і не достовірні пригоди вихователів у літньому дитячому таборі. Переказувати самі пригоди сенсу нема, варто лише згадати що тут є усе: секс, наркотики, бійки, перегони, геги та навіть текстовий гумор.

Варто подивитися щоб ознайомитися з відомими (нехай лише і в США) фільмом, але очікувати багато не варто.

Оцінки:

 

Пісню побудовано на грі слів: ball – бал, танці, balls – яйця, шари, cum – кінчати, вимовляється точно як come – приходити.

Я представник найвищого класу
Обдарований до “танців”
Завжди маю мою танцювальну кімнату повною,
І це завжди велика подія.
Газети пишуть
Що у мене найбільші “танці”.

У мене великі “танці”
У мене великі “танці”
Вони такі великі
І вони брудні ті великі “танці”.
І у нього теж великі “танці”,
І у неї великі “танці”,
Але у нас найбільші “танці” з усих.

І мої “танці” завжди стрибають
Моя танцювальна кімната постійно повна
І усі “приходять” і “приходять” знову.
Якщо твоє ім’я у списку запрошених
Ніхто не порадує тебе більше –
Усі кажуть що у мене
Найбільші і найгарячіші “танці”.

У мене великі “танці”
Аї, у мене великі “танці”
Вони такі великі
І вони брудні ті великі “танці”.
І у нього теж великі “танці”,
І у неї великі “танці”,
Але у нас найбільші “танці” з усих.

Деякі “танці” тримають як благодійність
А деякі задля красивого одягу
Але коли їх тримають для задоволення
То я такі “танці” люблю найбільше.

Мої “танці” завжди зі стрибками
В ліво і вправо
І я вважають що мої великі “танці”
Треба тримати щоночі.

У нас великі “танці”
У нас великі “танці”
У нас великі “танці”
Брудні великі “танці”.
І у нього теж великі “танці”,
І у неї великі “танці”,
Але у нас найбільші “танці” з усих.

І мені просто свербить розказати про них
Це було так весело
Коктейль з морської їжі (щось з членами та пережованою їжою), краби (вошки), раки (божевілля)
Коротше у нас найбільші “танці”.

 

 

Цей фільм нагадав мені Pain & Gain. Нагадав тим що дивишся на героїв та події на екрані і думаєш – ну явна ж тупість, таких ідіотів і таких збігів в реальному житті не буває. А потім згадуєш що це фільм за реальними подіями і трошки аж губишся…

Тим складніше оцінювати такі фільми. З одного боку це ігровий фільм де історія так собі, та і герої не надто достовірні. Але в той же час це фільм за реальними подіями які сталися насправді!

Мені фільм більше сподобався ніж не сподобався. В ньому є гумор, його дуже добре знято, в ньому добре зіграли хороші актори. Але є і якась примітивність та спрощеність у тому як історію викладено.

Оцінки:

 

Кілька років поспіль ми успішно користувалися зубними щітками від Oral B, але коли поміняли стоматолога то нам порадили переключитися на Philips Sonicare. Як нас запевнили у Sonicare чистка здійснюється “більш правильно” і нею легше не лише вичищати зуби, але і, що дуже важливо, масажувати ясна.

Звісно може виникнути питання нащо електричні щітки потрібні взагалі і чому не можна все те саме звичайною щіткою робити. Можна, але з електричною якість чистки буде вища бо ви не пропустите рухи у якомусь певному напрямку – щітка вібрує і так чи інакше буде робити потрібні рухи. Проте якщо старанно і уважно кожного разу  чистити звичайною щіткою то звісно можна досягти такої ж якості. От тільки витрачати увагу не правильність чистки якось лінь… Хай вже технології допомагають.

Ми вже достатньо користуємося щітками від Philips щоб можна було зробити якесь порівняння, тому давайте спробуємо. Єдине що хочу зауважити що я не вказую конкретні моделі (а у кожного виробника їх по декілька), і порівнювати буду якісь усереднені моделі:

  • Ціна. Oral B дешевша майже вдвічі. Це стосується і самих пристроїв і змінних голівок.
  • Частота заміни голівок. Знову ж таки Oral B виглядає краще – на Sonicare голівки зношуються дуже швидко – в 2, а то і в 3 рази швидше. Це особливо важливо якщо враховувати вищу ціну Sonicare.
  • Режими роботи. Обидві щітки мають набір режимів які навіть чимось різняться. Але на мою думку все це не варто уваги – вібрує і добре.
  • Зручність. Щітка від Philips має несподівано великі розміри, але це не заважає нею користуватися на справді. Те ж саме і з голівками – щітка у Sonicare більша (або скоріше довша) і через це відчувається як звичайна щітка.
  • Сторонні виробники. Тут Sonicare виграє – для неї з якихось причин існує багато моделей змінних голівок від сторонніх виробників. Вони хоча і дорожчі за Oral B, але суттєво дешевші за рідні. До того ж є великий вибір форм і розмірів. І у використанні вони не показують себе гірше за оригінальні.
  • У подорожах. Обидві щітки мають в комплекти жорсткий чохол для подорожей. А от заряд Oral B тримає максимум тиждень, в той же час як Sonicare здається легко може працювати 2-3 тижні без підзарадки. Мабуть пов’язано з більшими розмірами щітки і відповідно більшим акумулятором.
  • Чистка самої щітки. Від води, пасти та ще чого завгодно щітки забруднюються і їх самі треба час від часу чистити. Повсякденно Sonicare виглядає чистіше, але коли приходить час міняти голівку знявши її ви побачите страшенний жах і ледь не водорості. В той же час як для Oral B треба регулярно очищати корпус за зарядну платформу від нальоту.

Ну і головне питання – як щітка краще чистить і наскільки велика різниця?

За моїми суб’єктивними відчуттями Sonicare дійсно трохи краща. Особливо я це відчуваю саме коли масажую ясна щіткою. Проте різниця може бути і уявною. Зважаючи на вищу у використанні ціну можливо і нема сенс вибирати щось крім Oral B. І власне якщо у вас є одна з цих щіток і вона більш-менш вас задовольняє то нею і продовжуйте користуватися – суттєвого виграшу від переходу у якості чистки не отримаєте.

А чи користуєтеся ви електричною зубною щіткою? Якою? Які у вас враження?

 

Ще на тему здоров’я зубів – Прекрасна штучка Water Flosser.