MPOW Charging Case

Призначення та характеристики

Чохол-зарядка для невеличких пристроїв (переважно бездротових навушників) з micro USB. Звісно що можна розміщувати в чохлі і інші пристрої, особливо якщо є перехідники для різних типів роз’ємів.

Ключові характеристики:

  • Ціна – повна ціна складає до $30, іноді можна по акції купити за $16. У мене власне таких два і обидва куплені зі знижкою.
  • Місткість батареї – 800 mAh. Цього вистачить на кілька повних зарядок більшості безпровідних спортивних навушників. Швидкої зарядки звісно нема.
  • Повний час зарядки – 2-3 години. Зарядка відбувається через micro USB роз’єм ззовні. Там же поруч є індикатор рівня заряду де червоний означає низький заряд, а синій – більше половини.
  • Розміри: зовнішні – 15.3 х 11.4 х 2.2 см, внутрішні – 11.4 х 11.4 х 2.2 см. Тобто майже 4 см висоти займає внутрішня батарея.
  • Вага – 102 грами.
  • Кабель зарядки закріплено в батареї і його ледь вистачає по довжині щоб він виглядав з чохла. Тобто розраховано на те що пристрої що їх заряджають завжди будуть в чохлі.
  • На сайті виробника – не знайшов. Як не дивно купити у виробника цей чохол на пряму не можна, лише через інтернет-магазини.

Враження від використання

Я в такому чохлі тримаю JayBird BlueBuds X Sport і вони добре вкладаються в нього. Олена ж використовує свій чохол для Sony Waterproof Walkman і вони вже трохи завеликі – видуваються бугри і доводиться знімати насадки для вух щоб не загубити їх коли витягаєш чи дістаєш навушники.

Головне покращення яке б мені хотілося б бачити це зміни розміру. Не зрозуміло для чого чохол такий плаский і широкий. Як на мене його б треба було б зробити вужчим, коротшим, але ширшим. Тобі було б ідеально взагалі.

Ще можна було б помріяти про те щоб чохол був водозахисним, але призначено його для того щоб носити в сумці в спортзал з собою.

Також варто відзначити що чохол не є жорстким, а скоріше напів-жорстким. Тобто від падінь, подряпин чи бризок він захистить краще ніж сумочка з м’якої матерії, але сідати на нього не можна.

Я задоволений і вже пару років користуюся без будь-яких нарікань.

Оцінки:

Zombierella’s Tentative Reels – 2019 – Suicide Commando

Перший реліз колишньої учасниці Messer Chups відомої під псевдонімом Zombierella.

На альбомі усього 2 композиції приблизно в тому ж стилі що і останні релізи Messer Chups, але набагато менше твісту.

Як це не дивно але мені така музика дуже до вподоби – вона ритмічна, проста для сприйняття і при цьому дуже виразна. Така музика миттєво створює настрій і до того ж для мене є доволі милозвучною. Розумію що для багатьох подібне може здатися недостатньо насиченим, але мені ввижається глибина і простір для уяви і фантазії там де б інші музиканти напхали звуків та вокалу.

Якщо посилання вище не працює можна слухати тут –
https://sixtonnesdechairrecords.bandcamp.com/album/suicide-commando

Моя оцінка – 7/10.

Await Further Instructions (2018)

Малобюджетний фільм жахів який я можу порадити хіба що любителям жанру яких недосконалість комп’ютерної графіки та спец-ефектів не відлякне.

Тут у нас історія родини яка опинилася закритою у будинку і членам якої дають інструкції через телевізор. А тих хто не виконує інструкції чекає жорстоке покарання і смерть. Можна навіть сказати що це така собі варіація “Пилки”. Лише що тут у ролі ката виступає не одна людина, тут все більш фантастичне і тому вимагає менше реалістичності від авторів.

Фільм має глобально нещасливий фінал який подано дуже слабенько – не відчувається ні глобальності ні трагедії…

Фільм не вийшов таким вже лячним, але і невдалим назвати його не можна. Якщо вам не подобаються дешеві фільми чи фільми жахів то дивитися його взагалі не варто.

І на мою думку в кінематографічному плані тут нема нічого цікавого, так що фільм можна сміливо пропускати.

Оцінки:

Speedo MDR 2.4 Swim Goggle

Тривалий час я був дуже задоволений окулярами для плавання i-Sports Pro i-Swim Pro і досі вважаю їх одними з найкращих що можна знайти взагалі. Але якось десь прочитав рекомендацію до ось цієї моделі Speed де було зауважено що окуляри дуже комфортні і вирішив спробувати і їх.

Отже за $20 маємо дуже м’які окуляри з великим кутом огляду. М’які вони завдяки тому що гумовий прошарок між склом та шкірою обличчя має багато додаткового матеріалу і тиск завдяки цьому розподіляється по більшій площі. І також ці окуляри лишають по собі значно менш помітні кола під очима після плавання.

Ніякої проблеми проплавати у них годину і більше в плані комфорту не виникає.

Також мені подобається широкий кут огляду. Звісно є певні викривлення, але звикнути до них вдалося дуже швидко.

Окуляри легко регулювати як одягнені так і зняті. Проте ширина перенісся фіксована.

Чесно скажу що у мене не рідко буває що окуляри потроху течуть і доводиться їх знімати/одягати по кілька разів за тренування. Хоча буває і так що одягнув і все тренування без жодного протікання проходить. Через це я мабуть би не ризикував плавати у них на відкритій воді. Але навіть ці протікання я прощаю їм за їх комфорт.

Оцінки:

Velvet Buzzsaw (2019)

Красивий містичний фільм жахів в якому до того ж багато прихованих сенсів, натяків та рівнів викладення. Варто послухати професійних критиків якщо фільм сподобався – можна знайти щось нове для себе у вже побаченому.

Якщо коротко то фільм розповідає історію навколо малюнків невідомого художника. Малюнки ці знайдені майже на смітнику раптово стають відкриттям і оцінюються дуже високо. І ці ж малюнки стають причиною смерті дійових осіб. При цьому кожна жертва отримує “покарання” у формі прямо пов’язаній з їх натурою.

Фільм варто дивитися якщо любите жахи бо це щось нове у жанрі. Фільм варто дивитися якщо любите містику бо тут її показано так що навіть я, який страшенно не любить містику дивився з великою зацікавленістю. І фільм варто дивитися бо це просто красивий і яскравий фільм з чудовими акторами. Найкращі рекомендації.

Оцінки:

Bokeh (2017)

Фільм заслуговує на увагу з двох причин. Перше це те що в ньому доволі не затяганий сюжет. І друге – це те що з дуже невеликим бюджетом автори намагалися створити епічне полотно.

Історія показана у фільмі це історія молодої пари що раптом опинилася у безлюдному світі. Що саме сталося і куди поділися люди ми так і не дізнаємося. А сам фільм концентрується на тому як герої намагаються вижити і знайти якийсь сенс в своєму існуванні у безлюдному світі.

На жаль фільм вийшов трошки затягнутий, трошки занадто простий і очевидно що авторам забракло досвіду. Тим не менше ознайомитися з фільмом варто.

Оцінки:

Як правильно чистити авокадо

Перед тим як розказувати як його чистити варто сказати для чого те авокадо їсти взагалі.

Авокаду насичене великою кількість корисних речовин у великій концентрації: вітаміни, мінерали, а головне – корисні жири що важливі для людських організмів.

Як їх вживати в їжу? Ну, скажімо, авокадо можна додати в салат замість олії (тобто олію не використовувати взагалі) що зробить і салат масткішим і прибере не надто корисну олію (соняшникову особливо) з салату. Також з авокадо роблять таку штуку як гвакамолє – раджу пошукати рецепт і спробувати.

Авокадо порізане добре йде на бутерброди замість масла і сиру і знову ж таки набагато краще за них.

Як вибрати авокадо і як знати коли його їсти? Шкірка плода має бути темно-зеленою, але не настільки темно щоб бути коричневою, але і не має бути зеленою. От саме коли зелений темнішає – щонайкращий час їсти авокадо. Якщо пробувати пальцями то воно не має бути тверде, але і не настільки м’яке щоб без зусиль продавлювалося. Коли відчуваєте що воно трохи піддається під натиском пальцями, але щоб розчавити треба буде прикласти значно більше зусилля – це найкращий стан для вживання.

Коли їсти авокадо воно має бути консистенції як масло – у правильному стані його майже не треба жувати і точно не треба відкушувати.

Авокадо можна звісно просто розрізати ножем, але існує спеціалізований ніж як показано нижче.


Звісно можна порізати і звичайним ножем, але пластиковий ніж (навіть одноразовий) працює краще – він не рве шкірку і практично не вимазується.

Далі за допомогою металевих крилець виймаємо кістку – просто “одягаємо” крильця звеху на кістку, повертаємо і вона випадає сама. Ножем чи ложкою це зробити значно важче і до того ж буде усе перемазане. А так взагалі без зусиль.

Ну і тепер треба нарізати м’якіть смужками чи кубіками, вивернути шкурку і їсти.

Я особисто крім як в гвакамолє не надто люблю авокадо в салатах чи на бутербродах і їм його іноді просто так лише присипавши сіллю та чорним перцем. Воно до того ж дуже поживне і на довго лишає відчуття насиченості.

Смачного!

Asics Tiger, Лассе Вірен та Кіхаширо Онітсука

Кіхаширо Онітсука (Kihaсhiro Onitsuka)

Під час війни Онітсука був в імперських військах і піздніше казав що знову пішов би воювати за Японію бо “це те що ти маєш робити – битися за свою країну”. Туберкульоз врятував його від передової, але натомість він опинився у кінному загоні де була така жорстка дисципліна що солдат примушували в прямому сенсі вилизувати своїх коней язиком якщо помічали на тих хоч якийсь бруд.

Взагалі то його ім’я було Кіхаширо Сакагучі. Але коли його друг загинув у війні в Бурмі Кіхаширо змінив своє ім’я щоб обманути комісію яка не брала його в армію через туберкульоз і погане здоров’я.

Після війни він зайнявся криміналом – продавав на чорному ринку алкоголь американським солдатам, але швидко зненавидів те що робив. В той час один з його друзів розповів йому про Олімпійський рух П’єра де Кубертена і Кіхаширо захопився ідеєю того що найкращі і найсильніші люди планети змагаються за чесними правилами що визначити найкращого. Саме чесна гра, дотримання правил і боротьба привабили його так що він кинув свій підпільний бізнес.

У 1947-му році 30-річний офіцер виношував ідею як зробити Японію сильнішою у спорті щоб допомогти швидшому відновленню духу та економіки після програної Другої Світової. І якось в ресторані він побачив як готують восьминога і тут же у нього з’явилося бачення того як має виглядати підошва кросівок. До речі подібним же натхненням керувався засновиник Nike якому прийшла ідея підошви кросівок коли він випікав вафлі і дивився на їх форму.

Кіхаширо ночував на вокзалі (бо не мав грошей на житло), працював над кросівками і щоденно переслідував тренерів місцевих баскетбольних команд зі своїм винаходом. Аж поки одни з них не погодився спробувати нове взуття і команда його на щастя виграла чемпіонат серед шкіл. Незвичне взуття привернуло увагу до Онітсуки.

З першими прибутками Онітсука обладнав собі офіс в якому стояло його ліжко – він так багато працював що і спав у своєму офісі і таки чином не мав житла. І так само жорстко він ставився до працівників. Чоловіки працюючи над проектами не мали право лишати офіс по кілька місяців, жодних вихідних чи відпусток з будь-яких причин. День в офісі починався о 5:30 де працівники чистили туалети та прибирали приміщення, а о 7-й починалася робота над кросівками. Робочий день закінчувався о 7-й вечора, а з 8-ї до 11-ї працівники вчилися тут же на місці.

Через кілька років він звернув увагу на марафонський біг який був (і є досі) дуже популярним в Японії як дисципліна яка вимагає концентрації, самопожертви і стійкого перенесення страждань. В той час вважалося що скривавлені від натертостей ноги після марафону це нормальна річ. А Онітсука подумав що є нагода зробити ще один прорив. Поговоривши з лікарями які теж казали що натертості не минучі він дізнався що натертості по суті є опіками, принаймі така ж реакція на них. Після цього Кіхаширо почав працювати над проблемою у своїй манері – буквально день і ніч.

Якось у таксі яке різко зупинилося Онітсука відчув як машина заїхала у глибоку калюжу. Це був ще один момент натхнення – біговим кросівкам потрібна подушка що буде захищати ноги бігунів! Швидко з’ясувавши що вода занадто важка і її складно утримати в підошві він змінив дизайн з води на повітря.

Оскльки сам він не був бігуном Кіхаширо почав вивчати професійних бігунів, а саме як вони ставлять ногу. З цього він вивів де мають бути вентиляційні отвори для нагнітання та виходу повітря з кросівка. Так з’явилися Tiger Marathon Tabi з відділеним велики пальцем як у традиційному японському взутті – при відштовхування повітря “закачувалося” у кросівок, а при приземлені – видувалося. Так було вирішено проблему перегріву яка і спричиняла більшість натертостей.

І вже 1951-го Шигекі Танака у цих кросівках виграв Бостонський марафон. 1963-го та 1967-го року в цих же кросівках було встановлено перші світові рекорди і людина вперше пробігла дистанцію швидше за 2:20 та 2:10 відповідно.

На Олімпійських Іграх 1976-го у Монреалі Asics були все ще найпопулярнішим біговим брендом у якому змагалися 60% атлетів світового рівня, але новачки як Nike почали швидко скорочувати розрив. На цих Іграх Лассе Вірен (історію цього неймовірного атлета читайте тут – Лассе Вірен), який вже виграв золото на 5 і 10 км на Олімпіаді 1972-го року у Мюнхені, вирішив бігти у Asics замість Adidas які він використовував до цього.

Вірен зв’язвася з компанією і попросив їх зменшити якщо можна вагу кросівок. Онітсука, якому на той момент було 58 років прийняв замовлення. В кімнаті готелю де він жив Кіхаширо зібрав інженерів компанії і вони почали працювати… У підсумку було зрізано 2 мм підошви і змінено форму п’яти.

Наступного ранку Вірен виграв золоту медаль на 10 км з результатом 27:40.36. Після перемоги Лассе зняв кросівки і підняв їх над головою і так пробіг коло пошани. Міжнародний Олімпійський Комітет угледів в цьому рекламу бренда і дискваліфував спортсмена. Але помі рішення відмінили і через кілька днів Вірен виграв ще одне золото на 5 км. Причому рішення відмінили через те що було доведено що Вірен, як це не смішно, натер ногу і тому наче і зняв кросівки :)

Цього ж року стався перший біговий бум коли великі маси народу почали займатися бігом для здоров’я і задоволення. І Asics був найпопулярнішим брендом бігових кросівок в той час.

Як не дивно перемоги вірена Онітсука не використав для просування та популярізації бренду – для нього видатні атлети були самі по собі, а якісний продукт окремо. Тобто він не вважав за прийнятне рекламувати свою компанію за допомогою знаменитостей.

У 1977-му році Онітсука приєднам до своєї компанії яка тоді називалася Tiger ще два невеличкі бренди що виробляли одяг і назвав нову компанію Asics як скорочення від латинської фрази Anima Sana In Corpore Same – в здоровому тілі здоровий дух. Компанію було націлено на виготовлення високоякісних спортивних продуктів за якими б покупці приходили би в магазини знову і знову. І треба сказати що кілька років тому рада директорів змінила напрямок і тепер компанія намагається охопити і підлітків пропонуючи модний одяг у спортивному стилі.

У 80-х роках у компанії сталися послаблення робочого режиму, з’явилися виходні дні.

Кіхаширо Онітсука помер 2007-го у віці 89 років.

Schramm – 2018 – Nuklear Fetisch

Надзвичайно енергійний, але з поміркованою швидкістю індастріал від команди з країни яка найкраще знається на цьому стилі музики.

Звучання вар’юється від майже металевого (але ні в який момент цю музику не можна назвати важкою) до іноді ледь не чистої електронщини. При цьому є присмак якогось навіть готік-року.

Усі пісні на дуже хорошому рівні і відверто прохідних нема як і явних хітів. Чудова музика під яку добре тренуватися чи працювати – ритмічна, енергійна, в міру емоційна. При цьому ніколи не складна ні ритмами, ні мелодіями, ні навіть тембрами. Якраз щоб на фоні її слухати, а концентруватися при цьому на чомусь іншому.

Недоліком я особисто можу назвати те що якщо не змішувати композиції цього альбому з чимось іншим, а просто слухати їх одну за одною то вони вже починають приїдатися десь на половині диску.

Моя оцінка – 6/10.