Miracle (2004)

 

Люблю хороші спортивні фільми яких на жаль так мало. А тут у нас прямо усе що треба: реальна історія в основі, до того ж історія дуже драматична, харизматичні герої та актори, сама напруга через те що у фільмі багато спортивних протистоянь, і взагалі це хороший фільм.

 

Це історія тренера з нестандартним підходом який зміг привести розрізнену команду америкаських студентів до перемоги над совєцькою збірною яка до того була непереможна пару десятирічь.

Як я вже сказав у фільмі є все щоб зробити його і цікавим і напруженим. І до того ж фільм лишає по собі сильні емоції і справже відчуття чуда яке сталося на твоїх очах.

Але у фільмі є і драма, самопожертва та непорозуміння що робить усе показане дуже достовірним.

Одним словом для мене це майже ідеальний фільм. Оцінки:

 

 

 

Насадки для навушників Comply Foam

 

 

Щоб не писати про кожну окрему модель як я це зробив для T-200, наприклад розкажу про вироби в цілому. Сайт виробника – https://www.complyfoam.com/.

Компанія виробляє “пінні” насадки на навушники-вкладиші і в їх каталозі можна знайти насадки для великої кількості моделей від різних виробників.

Насадки розрізнюються розмірами (зазвичай це small, medium та large) та типами насадок. Ізолюючі насадки краще блокують зовнішній шум і мають у назві літеру T (https://www.complyfoam.com/products/t-series/).

 

Спортивні насадки стійкі до поту і мають позначку SX (https://www.complyfoam.com/products/sx-series/).

 

Ну і комфортні насадки з позначкою TS призначені для мінімізації неприємних почуттів коли навушники сидять у вухах по кілька годин на день (https://www.complyfoam.com/products/ts-series/).

 

Я особисто для всіх своїх навушників-вкладишів купую ці насадки замість стандартних. Вони краще сидять, ізолюють шуми і навіть якось наче примудряються і звук краще робити. Але все ж таки головне це те що навушники не випадають і не соваються взагалі.

 

Зараз деякі виробники як JayBird в комплект до своїх навушників вкладають разом зі стандартними також кілька пар насадок від Comply Foam.

 

За набір з трьох пар насадок треба буде заплатити від $15 до $20 що на мою думку є дуже адекватною ціною зважаючи на те як сильно покращується комфорт і звук. Є можливість купити комплект з різних розмірів щоб знайти який вам підходить найкраще.

 

Одним словом раджу.

Planet Earth II (2016)

 

Після неймовірного і навіть приголомшливого міні-серіалу Planet Earth очикування стосовно цього продовження були дуже високими.

В новому сезоні, хоча це звіно не сезон, а новий міні-серіал якість відео та з’оймки стали ще більш якісними і неймовірними.

У кожному епізоді нам показують кілька історій з життя тварин усієї планени і, повторюся, тут не лише неймовірно якісна картинка, але і те що знято є унікальним матеріалом. Навіть деякі речі у фільмі знято вперше взагалі.

Я раджу що є сили і перший і цей серіал – не пошкодуєте!

Оцінки:

 

 

2018/09/30 – MFG Cyclocross Mooca Liets Veldrijden

 

Ось і другий старт цього сезону і трошки складніша траса.

 

Цього разу до старту змагань довелося їхати півтори години машиною в один бік, але воно того було варте.

 

На передодні йшов дощ і був ризик що нам доведеться їздити під дощем і по грязюці, але було сухо і навіть іноді світило сонечко.

 

Сам старт проходив у якомусь наче парку і переважно трасу було прокладено по траві під якою переховували доволі серйозні нерівності.

 

Найскладнішими моментами була дуже крута гірка вниз, та ще й з поворотом, та ще й по землі яка їхала під ногами. Ну тобто от дійсно дуже крута. І я і Олена цю горку збігали вниз хоча були такі що їхали її на велосипеді.

 

І ця гірка спричинила доволі багато падінь учасників, добре що нічого серйозного.

 

Мала б бути ще одна трохи менш крута, але довша і більш звивиста гірка. Але на ній було стільки падінь що організатори переспрямували трасу щоб обійти її. А для більш серйозних велосипедистів (категорія 3 та вище) вони другу гірку таки залишили – от на ній падінь було дуже багато.

 

Другим складним моментом була вже гірка вгору. Не лише дуже крута, але з тією самою розтоптаною землею що їхала з під ніг.

 

На цій гірці більшість людей чесно несли велосипед на плечі як і має бути на циклокросі, але пересувалися вони так повільно що я поруч з ними котив свій велосипед (вірніше пхав його вгору) і мене це не уповільнювало у порівнянні з іншими.

 

Після крутого підйому наступним випробуванням був доволі затяжий ще один підйом який вже можна було крутити. Але був він довгий, повільний, звивистий та ще й дуже нерівний так що розігнатися при всьому бажанні не було як.

 

А в усьому іншому траса була доволі проста.

 

Цього разу я вирішив “перевести” себе у вищу четверту категорію. З п’ятої (початківці) до четвертої (досвідчені початківці) можна переходити за власним бажанням, а от далі вже треба задовольняти певним вимогам.

 

І треба сказати що у четвертій категорії дуже багато сильних гонщиків від яких я відстаю і у швидкості, і у витривалості, і в техніці. Так що сидіти в цій категорії я можу ще багато років.

 

І у загальному підсумку я 30-й з 55 учасників в моїй категорії – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=154065&did=171291&cid=870238. Дані з велокомп’ютера: Strava – https://www.strava.com/activities/1876721848, Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3055809166.

 

Олена 12-та з 23 новачків – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=154081&did=171302&cid=870308.

 

І як завжди всі світлини ось тут – https://www.amazon.com/clouddrive/share/Y5NFPd0awcs3JcmnMn4foCg1AvrJJbtjTu3JsZ97v7u.

Electric Dreams (2017-…)

Взагалі то повна назва звучить як Philip K. Dick’s Electric Dreams – Електричні сни Філіпа Діка.

 

Season 1

Науково-фантастичний серіал в якому кожна серія є екранізацією окремого оповідання Філіпа Діка. Одразу зауважу що деякі оповідання спрощені, у деяких трошки змінено фінал та/або висновок, а у ще деяких усю історію перевернуто з ніг на голову.

Сама екранізація дуже класна і перший сезон можна без будь-яких сумнівів поставити в один ряд з найкращими епізодами “Чорного дзеркала“. Кожна серія є окремим незалежним міні-фільомом і всі вони виглядають дуже по різному. Тут різне і те як розказано історію, і настрій, і темп. Ну тобто це просто збірка екранізацій від різних режисерів.

Історії, вірніше екранізації можна звісно проранжувати, але не буду цього робити і лише скажу що весь сезон в цілому дуже вартий перегляду. А самі епізоди йдуть від психологічного трілеру через наукову фантастику до фанстасмагорії та казки.

Чекаю наступного сезону з нетерпінням…

Оцінки:

 

 

2018/09/09 – MFG Cyclocross Lake Sammamish

 

Циклокрос це наший останній (або найсвіжіший радше) спорт у змаганнях з якого ми обидва з Оленою приймаємо участь. Я спробував циклокрос минулого року (2017-10-15 Magnuson Park MFG Cyclocross , 2017-11-19 MFG Cyclocross Woodland Park, Seattle та 2017-12-10 MFG Cyclocross Kayak Point) і мені так сподобалося що я не лише вирішив продовжити, але і Олену загітував цього разу :)

 

Перший старт був не надто далеко від нас і навіть була нагода за день до старту спробувати частину траси. Що було добре так це те що траса була дуже проста – широкі повороти, довгі пласкі відрізки, мінімум коріння та каміння, майже відсутній гравій, ніяких крутих гірок чи поворотів. Єдиною проблемою були пара 50-метрових пісчаних ділянок прямо на березі озера.

 

Ну і ще звісно були 2 бар’єри та 2 повалених дерева. Але отой пісок і був найголовнішим ускладненням.

В принципі його можна було з силою долати, але я спробував і вирішив що краще заїхати в пісок, зіскочити з вела до того як він зупиниться і далі потюпцем бігти, або навіть йти. Так і Олені порадив.

 

І я виявився правий зі своєю порадою – вже з другого кола я почав обганяти людей переважно на піску просто тому що вони витратили забагато сил на попередніх колах крутячи чи біжучи там.

 

Ну а так в цілому нічого крім як те що перший старт цього року з циклокросу пройшов добре, а те що за нас вболівали друзі (які і наробили більшість цих фото) зробило подію ще кращою.

 

У підсумку я 5-й серед початківців і думаю що вже час переходити у вищу категорію. А Олена 16-та серед початківців-жінок – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=150439&did=168124&cid=853391.

А наступний старт з циклокросу вже в ці вихідні :)

 

Результати мої:

 

Усі світлини з цієї та інших спортивних подій за 2018-й рік – https://www.amazon.com/photos/share/Y5NFPd0awcs3JcmnMn4foCg1AvrJJbtjTu3JsZ97v7u.

Eddie the Eagle (2016)

 

Фільм про людину-подію, а саме про не самого звичайного собі хлопця який поставив за мету виступити на Олімпійських Іграх і цієї мети досяг. Історія справжня і просто неймовірна.

Я дуже люблю такі фільми засновані на реальних подіях і де люди попри усі свої негаразди чогось прагнуть і до чогось тягнуться. Уже саме по собі зусилля є успіхом, а якщо є і досягення якісь то це просто неймовірно.

І нехай Едді не став ні переможцем, ні медалістом, проте він зробив великий фурор своїми стрибками з трампліну навіть зайнявши останнє місце. Хлопець якого злі люди могли б назвати не зовсім нормальним уперто під сміх оточуючих робит те до чого так прагнув і на шляху до своєї мрії зустрівся з майбутнім тренером у якого теж життя склалося не надто добре. Одним словом драми вистачає в цій історії.

Фільм і розчулює, і надихає, і трохи смішить і від ньго навіть сумно стає… Тобто це хороший фільм про цікави події, тому я його раджу.

Оцінки:

 

 

Аляска. Частина 3. Походи, ведмеді, табір та інше

 

Мабуть це поки що буде остання частина моєї розповіді про нашу подорож на Аляску (попередні ось тут:  Аляска. Частина 1. Загальні враженняАляска. Частина 2. Тундра і квітки) – щось дуже нема останнім часом бажання будь-що розписувати. Але в той же час муляє що “серія” якось не завершена, тому читайте :)

 

Спочатку ми планували полетіти на озеро Кенаї що знаходиться на річці Кенаї яка тече через місцину під назвою Кенаї… Коротше це такий доволі відомий район з дикою природою для туристів які хочуть побути далеко від цивілізації. Але не склалося з погодою і один день ми пропустили, а наступного для нам запропонували полетіти у зовсім не знайому навіть нашому провідникові міцину. І ми звісно погодилися. Бо нам з Оленою в принципі все одно, а наший гід так взагалі був у захваті від того що може побувати в новому місці.

 

Місцина ця не те що не має доріг чи поселень, а цілком імовірно на неї ніколи не ступала нога людини.

Як я писав у попередніх постах прилетіли ми на маленьке озеро де після відльоту літачка і поставили наший табір.

 

В таборі діяли доволі жорсткі правила пов’язані з безпекою в першу чергу. Справа в тому що ведмеді, яких в тих краях сотні, мають дуже сильний нюх і запахи сприймають по іншому. Для медведів не існує поганих запахів – їм усе так чи інакше цікаво. Запах зубної пасти чи навіть крему від сонця вони відчувають за кілометри і можуть пройтися щоб подивитися що ж там так незвично пахне. Добре що в той час ведмеді були далеченько і ловили лосося який якраз з океану запливав проти течії у струмки та річечки. Але молоді ведмеді (2-3 роки яким) могли б і зайти десь у невірному напрямку та не маючи досвіду з людьми прийти і у табір.

 

Тут треба пояснити що небезпека пов’язана не з тим що на нас могли б напасти. Ні, як пояснив наший провідник ми, люди, маємо доволі неприємний запах для цих звірів та дуже галасливі і вони як правило намагаються людей уникати. Але як я вище зазначів молоді ведмеді можуть дуже зацікавитися незвичними запахами і тим більше з їх поганим зором прийти просто у табір.

 

Відлякнути їх, знову ж таки зі слів нашого провідника доволі легко – достатньо крикнути і вони мерщій тікають. До того ж якщо висунути голову з палатки то вони думають що це тіло у тебе такого розміру і дуже лякаються. Також допомагає збитися у групу. Якщо звір таки продовжує йти все ближче то перед ним стріляють світловою ракетою. Тут головне щоб та ракета не впала за ним – він злякається і побіжить у ваший бік, та не влучила у звіра – хутро та шкіра на ньому загоряться і опіки можуть бути страшенні. Треба щоб ракета впала між ним і вами і тоді він тікає і від шуму і від яскравості.

 

Якщо і ракета не допомогла то використовують спеціальний ведмежий спрей (з банки б’є метрів на 10) – навіть розлючений ведмідь намагається мерщій втекти подалі від такого. Лише треба уникати щоб на тебе вітром не понесло той спрей бо можна і шмарклями захлинутися і обблюватися одночасно :)

 

Так от, небезпека в тому що якщо ведмідь прийде у табі і знайде на землі хоч крихту їжі (батончик, печіво, жир, тощо) то він почне приходити на це місце знову і знову. Справа в тому що їжа їм дістається дуже складно, їсти їм хочеться постійно і таке місце де їжа знайшлася так легко вони запам’ятовують і відвідують.

А потім це помічають мисливці і вбивють його там :(

Ну або туди приходять інші люди які не знають що про цю конкретно галявинку чи берез якийсь ведмідь думає як про свою територію з якої харчується і сприймає цих туристів як таких що викликають його на бій.

 

Не дивлячись на суворі покарання не надто хороші мисливці практикують “забувати” якусь їжу (немиту банку з під рибної консерви скажімо), потім навідуються на те місце через кілька днів і вбивають ведмедя який приходить знову і знову у пошуках легкої їжі.

 

Так от ми мали не брати з собою ніякої ні їжі ні хімії в палатки в яких спали (батончики, креми, тощо) і наша “кухня” була за 100 метрів від наших палаток – навіть якби якийсь звір і прийшов то він пішов би туди, а не до нас.

Також ми уважно слідкувли щоб не ляпати на свою одежу їжою (масло чи кетчуп якийсь) і якщо б таке ставалося то таку одежу треба одразу старанно промивати. Ну і звісно дивилися щоб нічого, навіть крихти не падали на землю.

Усі тарілки та інші прибори мили одразу після їжі (струмок жваво ніс все від табору), їжу та хімію закривали у спеціальні проти-ведмідні банки і тримали на “кухні”.

І в туалет коли ходили все закопували.

 

За весь час нам вдалося побачити лише одного ведмедя який щось там робив у своїх справах на іншому березі озера (метрів 250 від нас) і доволі скоро пішов у своїх справах. Ми навіть наступного для пішли на те місце щоб подивитися і знайшли деякі його сліди. Але він схоже нас не помітив бо вітер дув в наший бік, а зір, повторюся, у них дуже поганий.

Ще цікаво як доволі швидко звикаєш звертати увагу на напрямок вітру щоб коли побачиш якесь дике життя знав куди йти щоб твій запах не вловили.

 

Що стосується наших походів то це було те що називається backcountry – ніяких доріжок чи маршрутів. Просто бачиш щось цікаве, обговорюєш куди і як йти і рушаєш шукаючи найпростіший шлях.

Спрощувало задачу те що це була тундра і продиратися крізь кущі та дерева не треба, а земля вкрита шаром моху і ніяке коріння чи каміння сильно не заважає.

 

Як завжди усі світлини з цієї подорожі тут – https://www.amazon.com/photos/share/Y0uuwOCXxJGDk1Dl7n05BfAerizT3EWp71XCjFWTnOp.

Game Night (2018)

Прямо як кажуть “нічого не прєдвєщало” – несподівано дуже смішна комедія про яку я навіть до того і не чув. Та і не схоже щоб фільм цей став хоч скількись відомими, а дарма.

За сюжетом компанія яка любить разом грати у різні ігри збирається в черговий раз, але цього разу в гру тим ци іншим способом втягнені сторонні люди і все починає йте не так. Тут і гостросюжетні моменті, і кримінал, і жарти, і геги.

Фільм навіть не скільки комедія як гостросюжетна комедія. Починається все доволі спокійно, але з часом розганяється і під сам кінець події летять просто у шаленому темпі. Коротше я раджу – буде і смішно, і цікаво, і точно не сумно.

Оцінки: