Ось ця книга – http://www.ozon.ru/context/detail/id/5642213/

Чому я про неї пишу? Та просто автор працює зі мною на одному поверсі, в сусідній команді. От роздавав російський переклад своєї книги. З автографом (:

Ну ото таке.

Книгу ще не читав, що до чого не знаю.

Колись була у мене така в Києві.

Причому купив я її досить незаплановано тоді – просто сидів читав форуми металістів і побачив оголошення. Подумав що чом би й ні? Бо того якось страждав без неї (свій акустичний Fender залишив у Дніпрі коли переїздив у Києв). Це була J&D Brothers 951F/P темно-синього кольору (Тайвань) – http://www.jandd-guitars.com/jd-951fp.htm. Заплатив я тоді за неї 800 грн. що дорівнювало на той час $170+. Так, всі ці деталі я “пам’ятаю” зі свого попереднього поста” Smile І до неї мені мені попередній власник дав чохол, ремінь та комплект нових струн.

Спочатку я на ній лабав відключеній. Потім почав включати через ноутбук, знайшов якийсь програмний дісторшн. А потім взагалі примочку купив (дісторшен) і комбік.

Що там був за комбік (здається Маршал якийсь маленький) і яка примочка я вже не пам’ятаю, алк дізнатися можна бо воно усе разом перепродалося 2х5х’у перед моїм від’їздом з України. Підозрюю так воно в нього і стоїть там, пилюку збирає Smile

Про саму гітару можна сказати що такі гроші це ще й непоганий інструмент, навіть трохи більше ніж може знадобитися абсолютному початківцю.

Особливо весело було міняти на ній струни бо там стоїть Floyd Rose – така “машинка” що неї можна підтягувати/опускати струни. Тому настроїти її як звичайну гітару не вдасться – кожна додана/підтягнута струна міняє натяжку усих інших і весь стрій пливе. З незвички можна години 4 пропаритися. І потім ще доведеться піднастроювати кілька разів Smile Більше того, оскільки стрій “плаває” то струни фіксуються спеціальними болтами біля головки гріфу і поті тонко підстроюються винтами на самій машинці. Ну та веселуха ще та.

А грав я доволі несистематично, хоча і намагався якогось розпорядку дотримуватися. Гамми спочатку, розминку/розтяжку. Потім вже ті речі які трошки підучив – фрагменти соло та рифів. Потім розібрати по нотах/табулатурах щось нове. Потім спробувати підібрати щось на слух. Тут головне регулярність занять.

А, ще в мене з собою був метроном/тюнер Korg, типу такого – http://korg.com/GA30. Під нього вчився рівно тримати ритм і з ним же настроював гітару. Теж мабуть цей мега-девай осів у Деніела.

А потім взагалі почав пробувати грати чисто гітарну партію під доріжки інших інструментів з комп’ютера.

По приїзду в штати спочатку все думав що треба ж купити інструмент і прибамбасів до нього. Тим більше що і вибір тут побільше, і ціни краще. Але якось з’явилися інші хобі і я сів, прикинув, і зрозумів що часу в мене на гітару не буде. А це як-ніяк а хоча б пару годин в день. Ну ото так спогадами і живу…

Офіційне відео так ніколи і не було випущене бо продюсери подумали що недобре таке показувати бо воно якось там співпадає зі смертю принцеси Діани. Особливо я зв’язку не бачу, ну та то таке.

Так, це відеоряд з фільму “Доміно”.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=a8kfyp4oiK0&feature=related]

 

А от що ти точно навряд чи знаєш, мій юний друже, так це те що пісня рамштайнів це усього лише кавер на геніальне творіння Kraftwerk. Рамштайн звісно молодці, танцювальний метал, всі дєла, але до Крафтверку їм не наблизитися ніколи, імхо.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=BdZDhpkDziE&feature=related]

Зрозумів що сам по собі не навчишся нормально їздити знайшов собі групу з якою і катаюся. Це переважно чоловіки років під 50, але є і жінки, є і молодші, є і старші. Катаються вони 2 рази на тиждень. Роблять десь по 50-60 кілометрів з середньою швидкістю в районі 30 кмг. Але в таких поїздках важлива не стільки дистанція скільки “набрана висота”, тобто скільки в гору їхати. Ну вони в середньому десь 400-500 метрів набирають.

Я катаюся з ними раз на 2 тижні бо то змагання, а то і побігати нормально хочеться. І хоча для них це не тренування а просто покатушки убмваюся я страшенно просто. Друга половина дистанції це мрак – ноги відмавляються крутити, по прямій наче вже викладаєшся з усих сил, а все одно відстаєш…

Зате трошки навчився їздити в натовпі. Другий плюс – жопа не болить вже (: Принаймні на такій дистанції.

Як і в будь якої групи у “моїх” велосипедистів є фетіші. Це в першу чергу Італія. Головна мрія – італійський велосипед. Ніякі новомодні рами, аеробари чи інші триатлонські штуки тут не визнають. Якщо не весь велосипед то хоча б колеса, сідло чи форма мають бути італійські. Інакше це нещаслиіий велосипедист що замість отримувати задоволення постійно строждає з того що “як би зробити апгрейд”.

Ну і ще вони їдять по дорозі – спеціальні батончики, банани, … Жерти на велосипеді зочеться просто нереально. Я перший раз поїхав без нічого, так по дорозі додому був готовий шину почати жувати.

Як я прочитав в одній статті “ти ще не розпробував триатлон якщо не мочився верхи на велосипеді чи під час бігу”. У нас правда такого не роблять, але якщо їхати хоча б вдвічі довшу дистанцію то підозрюю що доведеться таки (:

До речі цікаве питання а як вони це роблять? Чоловікам простіше (дивись фото), а от жінкам доводиться просто у штани це робити. У марафонців, до речі, ті ж проблеми.

Хоча це все вже для професіоналів.

Дикі люди що тільки но приїхали до столиці. Вірніше я вже там прожив пару тижнів сам, а потім до мене переїхали і обидві Лєнки.

Ми спочатку як справжні “понаїхали тут” ходили з відкритим ротом по Майдану, Хрещатику, узвозу, в метро захоплено каталися, …

На Майдані ще пам’ятаю ялинка новорічна стояла, а ми на неї вранці 1го січня поїхали дивитися. Людей майже нікого не було, так класно.

 

Ми такі карочє кудись пам’ятаю поїхали, але Київ знали ще погано і тому сіли не на ту маршрутку. Ну і заїхали чорті куди. Потикалися десь між будинками, бачимо – вже колгоспні поля почалися, Києва нема далі. Почовпли назад. А тут таке, бац, метро.

От і вся історія власне.

А, ну це був початок 2006 року.

 

Перше питання на яке я хочу відповісти це “якого фіга так часто?”. Та просто у нас тут літо доволі коротке, дощі не йдуть щодня лише 3 місяці, а вода в озерах холодна навіть літом. Тож хочеться теплу пору року використати максимально.

В принципі можна їздити на тріатлони хоч цілий рік в різні теплі Каліфорнії, але возити з собою велосипеди літаком це геморойно і дорого.

Тепер до триатлону. Як завжди я робив олімпійську дистанцію. І результат непоганий такий (http://accustatsportstiming.com/results3.asp?ei=98): 2:16:22 (22:58-2:21-1:08:55-1:06-41:03). Плавання в цей раз прада було 1400 замість 1500 метрів. Ну та це я зрозумів тут як вийшло таку і зробили на плавання дистанцію. Іноді було що всі 1600 плив.

Олена вперше вилетіла з велосипеда у кущі (всі подряпана і у синцях), пробила колеса, сама його замінила і фінішувальна страшенно задоволена: 1:47:42 (8:02-02:07-1:05:27-1:03-30:38). Ну і у неї плавання було щось типу 370 метрів замість стандартних 800.

А моє плавання зробили у два кола, з вибіганням з води і назад у воду. Дихалку збиває страшенно.

Вода темна, непрозора, у порівнянні з попередніми озерами де ми плавали і де видно камінці на дні тут було таке враження що у іржавчині пливеш. І люди як божевільні одне на одного натикаються постійно. Особливо мені “подобаються” новачки що спочатку горнуть як божевільні, а потім різко зупиняються і ти на них налітаєш і мусиш обпливати. Ну і на фініші етапу народ бачить що берег близько і теж починає прискорюватися.

І ось вже транзитна зона… Все ж таки треба якось присв’ятити час тому щоб якось швидше стягати гідрокостюм і стрибати у велошмотки. А то мої дві з половиною хвилини проти 60-90 секунд у інших виглядають зовсім позорно.

Ну а на велосипеді рятує лише витривалість натренована бігом. Особливо вбиває коли обганяють дядьки по 50 і більше років. А в триатлонах пишуть вік фломастером на нозі, тож завжди бачиш в якій віковій групі той хто перед тобою.

Мене так на велосипеді нормально обігнава дядько 65 років, я його потім на бігові ледь перегнав, капєц просто.

І ще треба мабуть починати вчитися їздити і бігати без шкарпеток. Практично всі так роблять на триатлоні наскільки я бачу. Часу стільки зекономити можна…

А, ну і головне, в список речей на тратлон ОБОВ’ЯЗКОВО вписати фотоапарат. А то цього разу забули, довелося телефоном фоткати (:

 

Альбом – https://skydrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&sc=photos&id=B21290194214A37D%211315#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211315&sc=photos