Почали займатися йогою…

Власне думки з приводу йоги у мене почали виникати коли я почав читати спортивні журнали і з’ясував що професійні плавці ледь не поголовно займаються йогою, велосипедисти теж останні пару років зробили йогу трендом у своєму середовищі, а тепер ще і бігуни деякі відомі почали говорити про йогу. Додало інтересу те що інструктор на вело-класі на кожному тренуванні говорить про корисність йоги…

Ну а тут якраз прийшов час вибирати собі бенефіти на наступний рік, в список бенефітів входить і спортклубю. У нас найдорожчий варіант (писав ось тут – Про наший спортклуб), але в цьому році з’явилася можливість вибрати зі списку клубів, або просто взяти гроші (200 баксів на рік), або списати до 800 доларів на рік “на здоров’я” (спортивний одяг, обладнання, класи і змагання). Ми потикалися у різні клуби, спробували басейни і йога-класи і лишилися там де й були. Для порівняння – якби ми обрали Gold’s Gym то зекономили б більше 500 доларів на рік на платі за Олену. Але наший клуб більший, чистіший і зручніше розташований Smile

Ну от коли пробували якраз і почали ходити на йогу. Що саме мене цікавить в йозі і що я хочу від неї отримати? Дві основні причини: розтяжка і збалансованіше тренування м’язів.

Стосовно розтяжки. Я що називається дерев’яний, з гнучкістю завжди було не дуже. Навіть коли на карате недовго ходив і то на шпагат ніколи так сісти і не зміг. А розтяжка потрібна для уникання травм. Вважається що м’язи і сухожилля що здатні розтягуватися на 20% своєї довжини мають двічі нижчу імовірність травм.

Стосовно ж більш рівномірного навантаження – справа в тому що навіть комбінація бігу, велосипеду і плавання не завантажує усі м’язи якщо не робити спеціальних вправ. А спеціальні вправи я не роблю бо шкода часу – я краще побігаю, покатаюсь або поплаваю Smile Так от після йоги, та і в процесі я відчуваю такі м’язи по всьому тілу про існування яких навіть не підозрював.

Далі як я розумію що за види йоги бувають, хоча можу бути зовсім не правий, коригуйте якщо знаєте. Базова йога, або хатха-йога ділиться на статичну де паціенти завмирають як залипші наркомани у різних позах та динамічну де постійно переходих з пози в позу і піт ллється не гірше ніж після бігу. Кожна поза одночасно тренує і розтяжку, і певну, дуже обмежену групу м’язів. Базова йога як правило статична і призначена для розуміння “цінності” кожної пози та як її робити правильно. Інструктор підкаже як спростити позу при необхідності, або ускладнити. Мабуть з неї саме і варто починати. Після кількох занять стає зрозумілим що взагалі очикувати від таких сеансів і над чим працювати найбільше.

Він’яса-його начебто є підвидом хатха-йоги, але це динамічна йога. Тому крім якихось базових уявлень (інструктор невпинно командує назвами поз) ще треба мати хоч якусь витривалість і фізичну підготовку. По суті ще ускладнена “виробнича гімнастика”.

Хот-йога спочатку призначалася для спалювання калорій. Проводиться вона у кімнатах з підвищеною температурою (+35). Але з часом в неї додали більше розтяжок і статики. Тому це класна йога для тих хто шукає рішення “багато-в-одному” – робота над розтяжкою і спалювання калорій одночасно. Плюс менша імовірність травм.

Що добре в цих всих базових йогах так це те що вони не мають езотеричного навантаження. Ніякого тобі “як правильно жити”, що їсти чи кому молитися. Тобто це в основному доволі специфічна гімнастика. Ніякої медитації та хождіння по астралам теж не впарюють.

Для себе думаємо що одного заняття на тиждень буде достатньо. Ніякого бажання сильно заглиблюватися нема. Хоча йога це така річ що займатися нею можна ледь не цілодобово. Деякі люди присвячують вправам по кілька годин на день – де яка вільна хвилина так і роблять якусь вправу.

Також погоджуся з тим що йога це доволі нудно. Ніякого порівняння з активними видами спорту. Проте необхідність постійно контролювати дихання (щоб було спокійне, рівномірне і глибоке) та необхідність балансувати на межі напруження-розслабленість дозволяють не надто нудьгувати.

Ну і у підсумку – спробуйте, раджу, непогана річ. Навіть якщо не будете регулярно займатися дізнаєтеся про слабкості вашого тіла більш точно.

Фотографія “аби шось” і до йоги відношення не має:

Моя програма тренувань

Кілька людей мене в різний час питали як я тренуюся. І це не тому що в мене дуже хороші результати Smile Просто людям цікаво порівняти що вони роблять з тим що роблять інші.

Якось усе руки не доходили написати, нарешті ось зібрався…

І треба сказати що хоча програму приведено на тиждень насправді рідко коли виходить робити усе як заплпновано. То одне, а то і більше тренувань доводиться пропускати – робота, самопочуття, обставини…

Крім того зараз у нас перехідний в певному плані період коли ми пробуємо ввести йогу в наш розклад. Про йогу може колись згодом напишу

В середньому виглядає все якось так:

Понеділок – якщо в неділю був довгий біг то менше зусиль докладаю
- Вранці плавання: розминка, 3 по 200 ярдів на 60-70%% сили з 1 хвилиною відпочинку; 4 по 100 ярдів на 75-80%% з 30 секунд відпочинку; 5 по 50 ярдів на 90-100%% з 20 секунд відпочинку; лопатки плюс буйок; дощечка.
- Ввечері – біг 6-10 км на 50-60%
Вівторок
- Вранці – біг 10 км з парою крутих і затяжних гірок. Думаю замінити цей біг на віньяса-йогу (аштанга-віньяса), бо все одно сенсу саме ця пробіжка ніякого не має.
- Ввечері – біг 10 км з парою крутих і затяжних гірок на 60-70%%
Середа
- Вранці – плавання з точно тією ж програмою що й у понеділок
- Ввечері – велоклас (тренажери у залі). Заняття з групою де інструктор намагається імітувати спрінти і гірки. 45-50 хвилин на 70-80%%. Коли буде тепло можна замінити на поїздки з групою.
Чертвер
- Вранці – легкий біг 3-5 км на 50%
- Ввечері біг: розминка, 4 рази по милі (1.6 км) зі збільшенням швидкості на кожному інтервалі від 5:50 до 5:40 на милю (3:45-4:00), відпочинок 3 хвилини, 2 км.
П’ятниця – день відпочинку
- Вранці – легкий біг 3-5 км на 50%. Власне логічніше йогу було б робити саме тут, але не вдалося поки що знайти підходящих класів.
- Ввечері баня. Ну не те щоб баня, але принаймні 3-4 заходи в парну та/або сауну. Тренуємо серце і даємо відпочити м’язам.
Субота – відпочинок після бані, важкі тренування протипоказані.
- В середині дня довге плавання – 2-2.5 км на 50-60%%
Неділя – так звана LSD (Long Slow Distance), довга повільна дистанція.
- Вранці – 21 км на 75% (десь за 1:45-1:50). Кожен третій тиждень 32-35 км. Перед та після змаганнь 15 км ще повільніше. Іноді замінюю на 50-80 км велосипеду у нешвидкому темпі.

Як бачите у мене практично відсутні велотренування. По-перше тому що немає особливої можливості і часу, особливо зимою. А, по друге, велосипед у мене самий слабий і тому задоволення і від нього найменше отримую. А отже і бажання крутити педалі небагато Sad smile

В цілому пробую працювати і над витривалістю, і над швидкістю. Але часу зовсім не вистачає, а ночами інтервали не сильно поробиш, тому доводиться робити що вдасться.

П’ять років в MS

Хоча і невеличкий, а все ж таки ювілей і певні підсумки певні можна робити. До речі те що пройшло 5 років навіть не відчувається, враження таке що максимум 2 роки пройшло, наче не так і давно був перший день…

Далі дещо сумбурно, спробую не повторювати те про що вже писав раніше.

Як все починалося

Своє резюме я кілька разів посилав у МС, але жодного разу навіть не відповідали. І от черговий раз відправивши резюме на [email protected] нарешті отримав відповідь (працював я тоді у Luxoft’і). Там питали коли мені краще подзвонити, ну а після нетривалої переписки власне мені хтось із ХРів і подзвонив і ми мило поспілкувалися з приводу мого досвіду з різних технологій та порозв’язували стандартні логічні задачки по телефону. Взагалі у мене склалося враження що інтерв’юєр звіряє мої відповіді з якоюсь формою і ставить галочки.

Ще через деякий час мене запросили на співбесіду у Москву куди я і поїхав. Там вже пройшов 5 співбесід (45 хвилин інтерв’ю + 15 хвилин відпочинку). Щоб такого особливо складного щось було так і ні, доволі стандартні задачки. Лише на відміну від наших ніхто про віртуальні методи не питав і взагалі сказали писати на чому зручніше. Ну типо наймають тих хто достатньо розумний щоб вивчити будь-що і щоб мав цінність для компанії в цілому.

А ще через деякий час прийшов офер, розмір зарплатні і таке інше. Я тоді погодився одразу, зараз розумію що сильно продешевив, але не шкодую все одно. Навіть з самого початку зарплатня була дуже добра, вища майже вдвічі за середню по США. Ну і до того ж компанія займається усіма юридичними питаннями, надає найкращу в індустрії страховку і взагалі є дуже комфортним місцем роботи.

Ну от вони робили все за мене, я, наприклад, у посольство прийшов тільки на співбесіду яка закінчилася на першому ж питанні де я сказав що буду працювати в МС Smile

System Center Service Manager

Мій перший проект був Windows, C#, тестування… На відміну знову ж таки від українських реалій тестери тут пишуть код. Звісно це не код продукту (хоча бувають і такі випадки), це автоматизовані тести, інструменти що використовуються в процесі розробки і тестування, бібліотеки та фреймворки. Крім того тестери на відміну від програмістів мають майже повну свободу у виборі технологій, мов та бібліотек, а також отримують знання у областях куди вузькоспеціалізованим програмістам ніколи не вистачає часу залізти.

Зараз я дуже радий що попрацював тестером, а тоді мене це напружувало. Власне продукт, коли я до нього приєднався, було прийнято рішення переписати з нуля новою командою, а отже я побачив як починаються різні процеси і до того ж отримав досвід випуску першої версії.

Щоб по простому то цей продук має тісну інтеграцію з лідерами у свої категоріях Operations Manager (моніторинг стану заліза і софта) та Configuration Manager (управління оновленнями та конфігураціями софта і заліза) і призначений для ефективного управління процесами (наприклад розв’язанням апаратних чи програмних проблем в огранізації, але не лише). Призначений для великих організацій, здається від 20 тисяч комп’ютерів. Очикувану після випуску почав приносити добрі гроші. А такі продукти як ви мабуть розумієте не продаються у коробках, натомість за них платять кожен рік за кожен комп’ютер, користувача, тощо. І це сотні доларів, тобто організація типу банку з 20 тисячами працівників щороку сплачує десятки мільйонів.

Тут я дізнався по програми за якими партнери отримують задовго до всього ринку перші сирі версії, використовують їх і постійно дають свої відгуки. Були навіть великі організації з України. Ну і взагалі багато чого цікавого дізнався і побачив.

Але все одно хотілося більш технічної роботи, хотілося С++ та вказівників Smile

Ну власне до випуску першої версії я і досидів (це було 2.5 роки), і пішов далі…

bing

Тут вже я повернувся до ролі програміста. Працював у команді яка володіє фрейморком на основі якого запити спрямовуються до спеціальних обробників та джерел даних, а відповіді акамулюються. Це не та частина яку бачить користувач, але через цю частину також проходить практично весь трафік.

Як ви розумієте тут було багато роботи з оптимізації перформансу, дослідження причин проблем та того як можна все покращити. Але було і багато іншої роботи – досліджувати що сталося з якимось сервісом у якомусь дата-центрі на сотні і тисячі машин, деплоїти нові версії, міняти конфігурації та дані. Ну і ще така мила річ як час від часу цілодобове чергування на протязі тижня щоб у випадку чого миттєво пофіксати будь-що, а інакше шалені гроші будуть втрачатися.

Ну все ж таки сервіс ще не коробочний продук. А ще і відмінності в стилі роботи. В бігну, і взагалі онлайн-бізнесах МС це agile, коротенькі ітерації, відсуність тестерів і гонитва за іноваціями. Доволі аргесивне середовище треба визнати.

Півтора роки працював з превеликим задоволенням і навіть не думав нікуди йти, але потім ситуація змінилася. Не хочу вдаватися в деталі, але фактично різко і неочикувано стало погано. Ну та буває, добре компанія велика і є з чого вибирати. Отже через 2 роки пішов я далі…

Windows Phone

Тут я працюю в команді (вже пів року) яка займається апдейтами ОС і знаходиться настільки близько до Windows наскільки це можна щоб не стати її частиною. Тобто те що ми робимо певною мірою є розшиненням ОС, але в саму ОС ми не ліземо. Розробка для мобільних пристроїв, навіть таких потужних як смартфони, доволі помітно відрізняється і від розробки десктопного/ентерпрайз софта, і звісно від розробки сервісів. Організація і стиль роботи тяжіють до довгих, по року і більше циклів, глибокого детального планування і не частих релізів, тобто абсолютно протилежне тому що було в bing.

Тут багато роботи у дебагері (windbg переважно) як з конкретними девайсами так і віртуальними машинами. Багато специфікі пов’язаної з різноманітними обмеженнями – так, наприклад, детальні логи з історією не доступні, дослідження причин якихось негараздів часто є детективною історією з елементами творчості “мабуть воно було ось так, а потім сталося ось це” Smile А якщо серйозно то звичайна така програмістська робота звісно з певною специфікою.

Поки що подобається, цілком бачу себе тут ще на 8-10 років, але загадувати не буду. Тут можна сильно прокачати багато скілів, а найцікавіші на даний момент для мене ті що називають дебагінгом та системним програмуванням.

У підсумку

Треба ще раз повторити що компанія не просто велика, а неймовірно велика. І кожен великий продукт настільки відрізняється способами організації роботи що фактично це різні організації. А також це означає що серед сотень продуктів та команд завжди можна знайти те що буде подобатися і з точки зору організації роботи і з точки зору технологій та того чому можна навчитися. Я цілком бачу можливіть працювати в МС ще багато-багато років… Але знову ж таки зарікатися не буду.

МС таке доволі унікальне місце де переважна більшість людей не просто розумні, а як правило розумніші і краще за тебе як мінімум в кількох областях. Так, тут недостатньо “просто добре робити свою роботу”, далеко недостатнь. Тут треба пнутися щодня, добровільно брати на себе відповідальність за рішення, самотужки пропихувати свої рішення та бачення. Думаю що в інших успішних великих софтверних компаніях США ситуація відрізняється не суттєво. Ну та амерканці вони взагалі що називається горять на роботі – працюють дуже багато, але головне що ефективно.

Чи шкодую я про щось, чи повторив би ці 5 років ще раз? Скажімо так (без подробиць) – знову проходити я б не схотів, зробив би все розумніше, але з іншого боку дуже радий що пройшов через усе. Шкодую про те що не старався краще свого часу і не портапив сюди хоча б на рік раніше. Чи порекомендую я повторити свій шлях іншим? Знову ж таки залежить. Залежить від людини, її прагнень, очикувань та мотивації. Але в цілому так, порадив би Smile

Додаткове читання

Список мої раніше написаних постів про МС:

Ще кілька фото з Seattle Marathon 2012

Пост про сам марафон – 2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19

Так, на фініші я дуже радів своєму результату Smile

Дякую за фотографії (ця я до тих хто фотографував і хто поділився ними)!

Ну і ось така, мене тут нема, але просто хороша світлина:

2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19

Ну що ж, зовсім небагато залишилося щоб пройти кваліфікацію на Бостонський Марафон Smile

Дуже задоволений результатом бо саме на нього і цілився.

Це вже в п’яте біжу Сіетльський марафон, але вперше повний марафон у Сіетлі (до того виключно половинки бігав). І цього разу Олена теж бігла, половину, навіть покращила свій попередній результат більше ніж на 10 хвилин, але про це сама якщо захоче розкаже.

Фотографувати не було кому (зробив пару кадрів на старті Олени у натовпі та вона мене на фініші), тож дивіться на те що є, з часом як знайду ще світлини в інтернеті то опублікую теж.

Весь тиждень було доволі холодно і майже безперервно йшов сильний дощ, тож і прогноз на вихідні був невтішний. Але прогноз не справдився і день для бігу був класний, з ранку трохи прохолодно, а потім сонце, безхмарне небо, температура десь +8, вітру нема.

У Олени старт був в 7:30, тож ми знаючи яка тягучка на під’їзді до Сіетла буде (марафонці забивають дороги) виїхали трошки раніше. Центр Сіетлу це і так мішанина коротеньких і вузеньких вуличок, а тут ще й суцільні об’їзди, ремонти доріг, коротше ледь знайшли де запаркуватися і пішли на старт.

А на старті як завжди черги в туалети (десятки, а то і сотні кабінок навколо старту), народ одягнений хто як (одні в трусах і майках, ішні в куртках-кофтах-шапках-рукавичках) бігає, розминається, їсть, п’є і взагалі забиває собою місце старту.

Ось вже і гімн заспівали. Олена роздягається, забираю речі. Далі вона пробивається до таблички 2:20 – на дистанції біжать пейсери, такі люди що тримають темп щоб фінішувати за певний час. Дали старт, середина групи де стоїть Олена починає як пінгвіни у метро дрібними кроками рухатися уперед. Якісь 2-3 хвилини і от вже і вони побігли.

Я йду здавати речі, починаю розминатися, жую пару “цукерок” з калоріями, ковтаю пігулки з сіллю, роздягаюся, здаю свої речі, йду на старт.

Знаходжу своїх пейсерів (3:15), стаю трошки ближче до старту. Гімн, страт, побігли.

Перші милі проходяться доволі легко – прохолодно, переважно з гірки, багато людей біжать занадто швидко. Намагаюся бігти не швидше за 7 хвилин на милю (а треба щоб середня швидкість була 7:26). Ось мене наздоганяють мої пейсери з групою, пристроююся до них.

На милі 5-й десь несподівано до нас приєднується мій знайомий (Макс, привіт!), біжимо разом, трошки навіть спілкуємося. Десь на 7-й милі вирішуємо відірватися від пейсерів і йдемо вперед.

Говоримо все менше, але біжиться добре, поки що нічого не турбує сильно. Забігаємо у парк де робимо 5-кілометрове напівколо, десь тут і є половина дистанції. Макс вирішує трохи скинути швидкість, я ж думаю ще пару миль потримати темп і там подивитися як піде. На виході з парку обганяю пейсера з табличкою 3:05 який зійшов з дистанції. Через милю десь мене обходять хлопець із дівчиною за якими я вирішую триматися і тримаюся таки доволі довго.

Починаю відчувати втому і що ноги напрацювалися вже. Милі на 18-й вперше бегу попити, через ще пару миль беру енергетичний гель, на наступній станції знову попити і тут вже відстаю від хлопця і дівчини які мене вивозили майже 8 миль.

А тут вже і гірки починаються… На диво проходю їх доволі добре. Це миля 21. Далі вниз, потім знову затяжна гірка дорогою що постійно вихляє. Отут вже стає зовсім важко, починаю рахувати милі, пів-милі, ярди і фути.

Нарешті миля 24, більше таких довгих підйомів не буде. І тільки я почав радіти що моя постійна проблема на довгих дистанціях біль у боці схоже не з’явиться як вона і почалася. Пробую йти, бігти повільніше, затискати бік пальцями, але допомагає слабо. Проте схоже те що я з’їв гель і попив спортивний напій відсуноло його появу на 2-3 милі. Наступного разу треба починати пити і їсти раніше (а не хочеться ж!).

Ну от якось так напів бігом напів ходою вже майже змирився з тим що знову не зроблю 3:15. Наздоганяю хлопця із дівчиною які так добре мене везли кілька миль до цього – вони йдуть спокійною ходою і говорять, схоже нікуди не поспішають.

І тут мене обходять “мої” пейсери які розгубили всю групу і біжать вдвох (на них спеціальні яскраві футболки де написано “пейсер”) з “моєю” табличкою 3:15. Зціплюю зуби і біжу за ними. А ще 2 милі…

По центру Максим, це десь 10-та миля:

У боку болить – то зупиняюся і йду кілька метрів, то кидаюся їх наздоганяти. Причепляється до них ще один хлопець. За милю до фініша вони нам кажуть що ми випереджаємо графік на 1 хвилину і “у кого є сили біжіть вперед”. Тут зовсім від них відстаю і йду. Але ж фініш ось вже скоро! Починаю бігти зігнувшись навпіл. Перед поворотом на стадіон є невеличка гірка де я бачу пейсерів метрів за 40 перед собою. А лишилося метрів 300. Починаю ігнорувати біль і намагаюся їх наздогнати. Десь вже на полі стадіону наздоганяю і обходю. Дивлюся на таймер і бачу 3:14:щосьтам! Ура, я це зробив!

У підсумку я 124-й у загальному заліку, 19-й у своїй віковій групі – http://www.seattlemarathon.org/marathon/results.php. Дані з годинника (запис вимикався у тунелях під мостами тому час такий) – http://connect.garmin.com/activity/246869705.

Хороші фотографії з марафону – http://www.seattlepi.com/local/slideshow/2012-Seattle-Marathon-52947.php

Ну і результат Олени – http://www.seattlemarathon.org/marathon/results.php

Великі фігурки South Park

Це практично ідентична колекція до набору маленьких фігурок який теж в мене є, лише майжее вдвічі більші. Ерік, Кайл, Стен та Кені. Виконані так само якісно і в тих же пропорціях.

Є несуттєві відмінносі (у Картмана по іншому розташовано брови, у Кені голова в інший бік повернута, Стен не переляканий а посміхається), але з першого погляду це не помітно. І так само у них повертаються голови та руки.

Дуже приємні на дотик. Так і кортить почати гратися Smile

Статистика мого блоґу за 2012 рік

Ну що ж, рік майже добіг кінця, лишилося відсвяткувати День Подяки, Чорну П’ятницю, Кібер-Понеділок, Різдво та Новий Рік. Тому мабуть вже можна підводити підсумки Smile

Отже читають мене переважно з України, що не дивно. Дивно те що так багато людей зайшло в мій блог:

В середньому в місяць мене читає близько 1000 людей, що теж неочикувано багато. Я думав завжди що три десятка максимум має бути.

Переважно до мене потрапляють з пошукових сайтів. На другому місці мій старий блог що не діє вже майже півтора року (і це зайвий раз показує наскільки livejournal є більш масовим і популярним в exUSSR в порівнянні з будь-яким іншими блоґ-платформами), третім йде сайт рідного міста де я час від часу приймаю участь в срачах з приводу СРСР, США і Партії Ригонів.

Окремо статистика з пошуковиків, доволі очикувано:

Ось за такими пошуковими запитами переходять на мій блоґ. Як бачите деякі рядки можна об’єднати і “смішні картинки” вийдуть на перше місце.

Найпопулярніші сторінки в моєму блозі ось виявляється такі (як бачите головна сторінка має найбільшеий успіх Smile ):

Ну і останнє – куди переходять з мого блоґа. Не дивно що більшість йде на SkyDrive дивитися фоточки, або на мій другий блог з рецензіями та оглядами.

Нагадаю що всі дані приведено за останній різ, тобто з 2011-11-21.

2008-08 – Екскурсія на Boeing

Відносно недалеко від нас (машиною за якісь пів-години можна дохати) знаходяться не лише виробничі потужності Боінга, але і виставковий центр якийсь ми колись відвідали. Там доволі цікаво і варто побувати.

Найцікавіше в екскурсії що водять по цехах і можна подивитися як збирають літаки.

Розказують багато цікавого. Наприклад те що перші 2 літаки з партії розбивають на спеціальних випробуваннях і навіть виламують їм крила щоб подивитися до якого кута їм припустимо відхилятися. Цікаво що сама лише фарба додає кілька сотень кілограм до ваги. Цікаво як вони придумали унікальний конвейєр на якому літаки повільно пересуваються, а робочі навішують на них все нові компоненти.

Власне 747 модель збирають вручну, для 777 придумали процес коли самі літаки повільно рухаються і на кожному етапі з ними працюють різні люди. А 787 придумали як збирати на одному місці і процес виробництва цієї моделі є найдешевшим (не дивлячись на те що літак є найдорожчим). Тоді, у 2008-му, нас сказали що замовлень на 747 та 777 моделі у них до 2019 року.

Внутрішня комплектація, кількість відсіків, ширина та якість сидінь залежить від замовника. Ну так само як і те в які кольори їх фарбують.

Фабрика більше схожа на велитенський ангар (найбільше у світі крите приміщення) в якому зустрічаються островки столів з комп’ютерами – то інженери та контроль якості. Для пересування по приміщенню використовуються велосипеди.

Навіть плакат на воротах звідки виїздять літаки є найбільшою в світі наклейкою. А фотографія на ній то маловідома німецька акторка яку сфотографував її друг. А потім Боінг купив у неї це фото за якісь божевільні гроші.

Боінг також володіє єдиною в США приватною швидкісною трасою (поруч із заводом). Потрібно їм це для того щоб у випадку необхідності аварійної посадки під час випробувань можна було легко перекрити рух і сісти на трасу.

Однозначно варто відвідати коли будете в цих краях Smile

А фотографувати всередині цехів заборонено, тому усі картинки з виставкового центру.

Microsoft Art Collection

Не надто відомий факт, але МС має власну чималу колекцію творів мистецтва – http://www.microsoft.com/about/artcollection/en/us/default.aspx. Переважно це сучасне мистецтво і більшість експонатів є просто класичним “чорті-шо”. Але серед кольорових плям, хаотично наліплених рейок та покручених шматків заліза зустрічаються справді хороші фотографії, картини та інсталяції.

Сьогодні ця колекція (близько 5000 екземплярів) розміщена просто в офісах компанії по всьому світу (180 будівель). Так, просто так в коридорах, кафешках і великих приміщеннях все ще і висить і працівники щодня ходять мимо іноді зовсім недешевих творів.

За оновленнями колекції можна спостерігати тут – http://www.facebook.com/MicrosoftArtCollection.

Що я про все це думаю? Ну мою колгоспну думку з приводу сучасного мистецтва приведено ось тут, а взагалі то особисто мені подобаються (в тому сенсі що я б дома таке мав) не більше 20% з усього що я бачив. Дійсно є такі красиві картини і фотографії, чи глечики якісь там біля яких аж зупиняєшся. Деякі просто розріджують сіру буденність кольорами та нерегулярними формами. А є таке що перша фраза реакції буде “шоета чорт вазьмі?!”.

Вартість колекції складає кілька десятків мільйонів доларів (а може вже і сотень), можна записатися на ознайомчий тур (групи до 10 людей – http://www.microsoft.com/about/artcollection/en/us/PublicPrograms.aspx), також періодично видають прекрасної якості книжки-каталоги.

В будівлі bing’а де я раніше прицював на деяких поверхах висіли дуже красиві фоторгафії в стилі National Geograpic – екзотичні місця та тварини. Там де я зараз працюю (Студія Е) мені дуже подобається ось цей триптих який висить просто на “проходній” (тобто можна зайти навіть не маючи пропуска).

Біля кожного твору прикручено табличку з детальною інформацією – автор, дати створення, назва, матеріали і щось про те що зображено і що автор намагався донести.

Ну ось власне і все що я хотів сказати Smile

З інших новин – багато роботи, і схоже буде ще більше скоро. А за результатами голосування в нашому штаті узаконили гомосексуальні шлюби (вони і раніше були дозволені але називалися щось типу “партнерського союзу”) і вживання маріхуани. Причому маріхуана дозволена не лише в медичних цілях, але і просто так.