Автор: Oleksandr Golovatyi

Teeth (2007)

Фільм з абсолютно безумною та крінжовою ідеєю через яку більшість людей навіть не починають його дивитися. А ідея в тому, що у головної героїні ростуть зуби в самому неочікуваному місці… і вона ними наносить шкоду.

Не дивлячись на таку наче б то ідіотську історію сам фільм вийшов навіть дуже цікавим – суміш жахів та чорної комедій, актори добре вписалися в образи, історію розказано цікаво, навіть якесь містичне підґрунтя додали. Коротше це той випадок коли фільм за усіма ознаками мав би бути повним сміттям, а маємо фільм який можна навіть порадити.

Оцінки:

The Taking of Deborah Logan (2020)

Фільм жахів розхвалений критиками та оглядачами… а мені надзвичайно він не сподобався. Історія розказана не цікаво – усе затягнуто, усе з якимись натяками, все з недомовками. Гра акторів теж так собі як на мене – ті актори хто міг би зіграти мають ролі де треба відігравати не надто психічно здорових, а інші якось взагалі не підходять під ролі.

До того ж усі жахи на які так довго накручувалися виявилися доволі прямолінійними і більше акцентуються на неприємній картинці, ніж на втраті контролю над ситуацією і собою (що для мене у жахах найважливіше).

В будинок де живе в тому числі хвора мати однієї з дійових осіб приїздить компанія, а далі та божевільна починає чудити все більше і більше і аж до жахів.

Дії у фільмі для мене виглядали дуже сумбурно, ритм надзвичайно рваний і враження такі наче подивився купу випадково зліплених кліпів. Мені справді важко зрозуміти, що такого у фільмі побачили критики і де та неймовірна атмосферу жаху про яку ледь не кожне з них говорить.

Оцінки:

[english] fly on the wall

Словосполучення fly on the wall дослівно перекладається як “муха на стіні” і означає спостерігача непоміченого іншими – такого, що тихенько усе чує і бачить.

Про цей вираз відомо точно коли і як він виник – вигадав його журналіст газети The Oakland Tribune в якій у лютому 1921-го року написав “хотів би я бути присутнім на цій зустрічі мухою на стіні”.

Зараз цей вираз використовують для документальних чи псевдо-документальних фільмів в яких дійові особи начеб то настільки призвичаїлися до знімальної групи та камер, що поводяться так наче їх нема.

Вираз у словниках:

As Above, So Below (2014)

Французький фільм жахів в жанрі “загублені зйомки” який мені несподівано навіть дуже сподобався.

Доволі мутний початок – щось якась вчена з другом лізуть у катакомби під Парижем у супроводі якихось випадкових дігерів… а далі все стає дивніше і дивніше, а згодом і зовсім лячно.

Хоча фільм не пояснює до кінця, що і чому відбувається, але можна якусь певну логіку знайти і почати вибудовувати в голові якісь теорії. Проте фільм лишає багато простору для уяви то додумувань.

Коли вже відбувається несамовите жахіття і герої яких все менше і менше лишається в групі хаотично бігають якимись вузькими підземними норами фільм аж прямо виходить на новий рівень. І візуальна частина на висоті теж, хоча звісно треба враховувати, що все варте уваги відбувається в темряві, або не у фокусі.

Фінал фільму наче і позитивний (відносно звісно – враховуючи кількість жертв), але лишає якийсь неспокій. Що теж добре говорить про фільм та ідею в ньому.

Оцінки:

Rabbit Junk – 2020 – Xenospheres

Навіть для звичної суміші індустріального металу та жорсткої електронної музики ця команда звучить не надто стандартно. Жорсткі електроні ритми та в’їдливі звуки клавішних (ця частина мені подобається) раптом перериваються абсолютно попсовими вставками з дивним чистим вокалом (а ось це не подобається взагалі). І таке практично з кожною композицією – він “вау, як качає” до “що це за лайно” кілька разів на кожній пісні.

Проте яка б частина не звучала всюди чути енергію, що добре. А от те, що для мене особисто пісні не рівні і кидаються у крайнощі нема жодної яку б я оцінив вище ніж на 6 з 10.

Хороша фонова музика для зосередженого кодування чи для тренування коли музика має підтримувати. А от коли починаєш вслуховуватися – все не так добре. Проте вам звісно може здатися інакше.

Моя оцінка – 6 з 10.

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

JCVD (2008)

Жан-Клод ван Дамм давно і безуспішно намагається повернути собі зірковий статус в жанрі бойовиків і ось цей фільм є однією зі спроб яку можна сприймати серйозно. Спроба не вдалася, але тим не менш.

У фільмі є непогана історія – банк в який зайшов Жан-Клод (у фільмі він грає самого себе) в процесі пограбування тож він опиняється в заручниках. І далі грабіжники примушують його говорити і поводити себе таке наче це він грабує банк.

У фільмі є трошки гумору, трошки бійок (але зовсім мало) і навіть трошки драми. Більше того – фільм доволі цікаво дивитися.

Але йде час, фільм не закінчується і все тягнеться і тягнеться. І якби це не ван Дамм то можна було і простити мабуть, але підсвідомо очікуєш якихось балетних стрибків з розворотом, пафосного мордобою і такого подібного – а нічого цього нема. Тим більше мені дивно бачити такі високі оцінки – чи я не роздивився хорошого у фільмі, чи вже переріс такі фільми.

Оцінки:

Foundation (2021)

Коли Apple оголосили про початок зйомок серіалу за однією з найбільш відомих і найбільш визначних науково-фантастичних серій (звісно йдеться про цикл книг Ісака Азімова) це не могло не привернути увагу всіх любителів фантастики.

Отже прийшов час, серіал вийшов в ефір… і багато хто відгукується про нього не дуже добре, навіть з розчаруванням.

З моєї точки зору відбулося певне непорозуміння між авторами серіалу та прихильниками книг. І про це далі.

Оцінки:

Season 1

Моя основна претензія – це не серіал за книгами, це скоріше серіал за мотивами книг. Тобто він не є екранізацією аж ніяк, а багато в чому навіть вступає в протиріччя з книгами.

Там де Азімов писав про те, що окремі індивіди мало що вирішують і головним є те як ведуть себе великі групи людей – в серіалі навпаки присутність критичних людей у важливі моменти є вирішальною.

Науку в книгах замінили містикою, пророцтвами та передчуттями. А віруючий робот так це щось взагалі з площини гумору в реальності твору Азимова.

Проте серіал має шикарну візуальну частину. І хоча виглядає все геть не так як мені уявлялося читаючи книги – дивитися було дуже цікаво, дизайн космічних кораблів, поселень та костюмів на висоті.

Лінія династії імператорів-клонів так взагалі дуже цікава і дивитися серіал про них було б навіть цікавіше – наче б то всемогутні люди замкнені в золотій клітині все життя яких присвячене виключно створенню власних клонів.

Певна політична та релігійна наївність авторів також знижують оцінку. Але в цілому я особисто не розчарований (хоча і не в захоплені).

Оцінки:

Dune: Part One (2021)

На момент виходу велика кількість прихильників книги почали страшенно критикувати фільм – мовляв не на тому акцентується, невірно візуалізує і надмірно спрощує. І в той же час люди які не цікавляться фантастикою і не читали книгу фільм прийняли дуже позитивно.

Про себе можу сказати – мені фільм сподобався. По-перше, в ньому неймовірна візуалізація і навіть дуже близька до того, що я собі уявляв. По-друге, фільму вдалося те, що практично ніколи з екранізацією книг не вдається – передати думки та настрої героїв. По-третє, деяке спрощення деталей та перестановка подій дозволили доволі складну та заплутану реальність книги донести до того самого широкого загалу.

І це дійсно вражає – надзвичайно тривалий фільму у яком хоч якась динаміка починається після більше ніж години тягучих сіро-коричньових сцен де герої летаргічно спілкуються та насуплено страждають… і це дивляться, і це людям подобається, і це людям зрозуміло. Як на мене – це успіх.

Якщо ж порівнювати з геть окремим твором яким стала екранізація Девідом Лінчем то тут все просто – це два абсолютно різні фільми які спільного мають лише назву та елементи сюжету.

Дуже радує, що така не проста для сприйняття фантастика як “Дюна” отримала достойну реалізацію оцінену масами та не провалилася в прокаті. Чекаю другої частини.

Оцінки:

François Baranger. Dominium Mundi / Франсуа Баранже. Світове панування (2013-…)

Книги цієї серії ще навіть не перекладено на англійську, а оскільки французькою я не володію то читав в російському перекладі.

Події серії відбуваються у 2200-тих роках – на Землі панує Нова Християнська Імперія яка на чолі з Папою контролює більшість придатних для проживання територій. Соціальний устрій повернувся до феодального, але технології далеко попереду наших сучасних.

Уся серія на Good Reads – Dominium Mundi Series by François Baranger | Goodreads.

Dominium Mundi – Livre I / Світове панування – книга перша (2013)

Книга знайомить нас з головними дійовими особами (солдатами, примусово призваними, аристократами, священиками) як вони починають новий Хрестовий Похід. На планеті в системі Альфа Центавра поселенцями начеб то знайдено церкву де поховано Ісуса. Невдовзі поселенців винищують аборигени, у відповідь на що Папа і оголошує новий Хрестовий Похід.

Космічний корабель який вміщує майже мільйон людей (переважно солдатів) і може рухатися швидше світла прямує на планету щоб відвоювати її і насадити християнство.

Політичні інтриги, взаємодія людей у високотехнологічному феодальному суспільстві та всеосяжний контроль релігії – все це дуже цікаво читати як мислений експеримент.

Але по ходу сюжету стає помітно, що герої надзвичайно спрощені (тупуватий і добрий солдат, чесний та ідейний бідний аристократ, фанатичний священик і так далі) і діють вони як герої книг Дюма. От тільки автор не Дюма і описувати дещо наївні роздуми та вчинки героїв у нього не виходить так добре.

Що примушує читати далі – це те, що аж ніяк не очевидно як будуть розвиватися події. До того ж автор практично не дає інформації ні про призначення подорожі, ні про аборигенів, але багато натякає на незвичність та неймовірність таємниць які відкриються.

І хоча дочитав я з інтересом і продовжу далі, але вдруге читати скоріш за все не буду вже ніколи – це одноразовий твір і хоча з фантазією у автора все добре, літературна частина вийшла слабенько. Хоча може це переклад невдалий.

Оцінки: