Фільм який був несамовито розхвалений оглядачами і зібрав цілу купу нагород… але це не найкращий фільм року на мою думку. Безумовно фільм класний і має вій шарм як усі хороші корейські фільми. Але при цьому історія і герої в ньому не ті до яких ми звикли за американськими фільмами.
Як завжди в моїх оглядах спойлери далі. Бідна і не надто чесна родина поступово замінює слуг у багатій родині і паразитує на них. І тут наче б то фільм мав би і скінчитися. Але ж це корейський фільм і тому далі історія лише набирає оберти.
Виявляється попередня служка багатої родини переховувала дуже довго свого чоловіка у підвалі будинку. І тепер той замкнений і голодний.
А далі починаються бійки, насильство і така ірраціональність, що незрозуміло чи це чорна комедія, чи просто такий незвичний погляд на життя.
І тому фільм варто подивитися, хоча він може і не сподобатися.
Колись я вже писав про Garmin Foot Pod який дозволяє вимірювати дистанцію та швидкість бігу навіть без GPS – просто кріпиш його на кросівок і біжиш.
Так ось цей трошки дорожчий і набагато більше розумний пристрій дозволяє збирати набагато більше даних: скільки часу під час бігу проведено на кожній нозі, як високо підстрибуєш, яка середня довжина кроку, яка частота і так далі. Вся ця подібна статистика дуже корисна у тих випадках коли є бажання аналізувати техніку бігу і робити в ній якісь покращення.
Приблизно те ж саме можна побачити і у мобільній версії.
На Strava ці дані переносяться не повністю – лише частота кроків імпортується. Те ж саме стосується і Training Peaks.
Чесно зізнаюся – я не користуюся цими даними взагалі, хоча планував. Мої показники хоч і не ідеальні, але не такі щоб треба було зупинитися і повністю зосередитися на покращені техніки бігу.
Що стосується зручності можу сказати, що пристрій не заважає і взагалі ніяк його не відчуваєш. Єдине що треба враховувати це те, що кріпити його можна лише на пояс, ззаду, рівно по центру – інакше він не буде працювати.
Підключення до годинника по ANT+ теж просте і безпроблемне. І кожного наступного разу з пристроєм треба просто зробити кілька кроків щоб він прокинувся і сам підключився до годинника.
Батарейки CR2025 вистачає більше ніж на рік і замінити її легко. І навіть пару прань в машинці куди я кинув не навмисно цей пристрій (просто забув зняти з штанів після тренування) не зруйнували його.
Ціна складає $70, але мені доводилося бачити іноді його і за $50.
Прямо аж “Пеклом канібалів” від цього фільму потягнуло…
А починається все доволі сумно і я взагалі думав, що вимкну фільм десь хвилині на 15-й. Але поступово фільм розкручується і те що в ньому грають іноді не надто добре вже не так суттєво через те які події починають відбуватися.
Історія про те як група активістів (американських студентів) їде у джунглі Амазонки протестувати проти вирубки лісів. Приковують себе цепами, знімають і транслюють, коротше захищають природу у вільний час. І по дорозі назад їх літак падає в хащі і далі починаються пригоди які дуже швидко перетворюються на жахи.
Сюжет в принципі доволі простий: плем’я людожерів ув’язнює і по одному смажить і їсть членів команди. А ті в цей час істерично верещать. Сцени вбивств і канібалізму зроблено дуже добре – прямо аж страшнувато дивитися. Тому обережно якщо вам подібне не подобається.
В кінці звісно одна дівчинка таки успішно тікає і фільм так нічим і не закінчується.
У підсумку – значно кращий фільм ніж очикувалося фільм жахів.
Цей фільм є бойовичком в якому багато погонь, бійок та гострих моментів взагалі. Фільм дуже добре розважає бо в ньому крім власне усього раніше згаданого ще й є багато доволі непоганого гумору.
Сюжет, який особливої ролі не грає розказує історію колишнього злодія який переховується за програмою захисту свідків і якого знаходять і хочуть вбити його колишні дружки. І тепер він вимушений від них тікати і відбиватися.
Повторюся що фільм є повністю розважальним, але саме з цим він і впорується дуже добре. Тому дивитися.
По прильоту на Санта-Круз ми за пару годин пересіли на швидкісний човен який повіз нас на острів Ізабела – найбільший острів архіпелагу. Дорога у човні триває 2 години при хорошій погоді. Але через те що це океан навіть коли місцеві кажуть “хвиль нема” треба розуміти – хвилі будуть і доволі великі.
Коротше у підсумку мене добряче укачало і я певний час потім відходив від поїздки. Вже на зворотню дорогу випив пігулку від закачування. І це допомогло і дорогу переніс добре.
Острів Ізабела утворено п’ятьма вулканами, що стирчать з океанського дна і їх конуси зливаються одне з одним. Вулкани крім одного не активні, та і той що активний поступово все слабшає і слабшає. Цікаво що найпівнічніший вулкан знаходиться практично на самому екваторі.
Оскільки 99% території острову є національним парком і не використовуються для проживання чи фермерства на острові дуже багато різноманітного дикого життя: всюдисущі ігуани, гігантські і звичайні черепахи, ящірки, птахи, пінгвіни, котики і багато іншого.
І хоча на острові є хороші догори (ті що є таки справді дуже якісні) і доріжки для походів самому повештатися по острову не вийде – будь-які походи і подорожі без місцевого гіда заборонені. Ну та в принципі якщо ви вже опинилися на Ізабелі – це вже означає, що у вас є гід.
Ось на один з таких вулканів (вулкан Чіко), а саме на діючий, ми і сходили в похід. Вулкан цей хоч і діючий, проте не вибухає – лише раз у кілька десятків років стаються витоки лави. І до того ж з часом вони все слабші і слабші і вчені прогнозують, що вже через 100 років цей вулкан потухне остаточно.
Калдера вулкану Чіко вважається за розмірами другою в світі після Нгоро-Нгоро в Танзанії і складає в діаметрі більше кілометру. Всередині калдери завал застиглої лави віком від кількох тисяч до кількох десятків років – лава іноді і досі проривається.
Спускатися в калдеру не можна – вулкан, повторюся, діючий. Та і до того ж застигла лава містить у собі каверни і може під вагою людини провалитися на кілька метрів.
Також не можна обійти всю калдеру по периметру – на ній розташовано погодні станції і лабораторії куди доступ є лише науковцям.
Коротше як будете на цьому острові то сходіть на цей, чи будь-який інший вулкам. До того ж там не високо – максимум 2 км.
Крім власне великої кількості різноманітних зелених рослин у цих, відносно високогірних лісах можна побачити тих самих знаменитих птахів які і надихнули Дарвіна на розробку його теорії і написання впливової книги – пересмішників та в’юрків. Відмінності у їх поведінці, будові тіла та дзьоба та кольорі спричинені їх раціоном і стали тим ключем з якого почалося розуміння механізмів еволюції.
На цьому поки завершу, продовження в наступних частинах звіту…
Є така собі кладовка в одному барі, така що як в неї знайти то опинишся в лиспопаді 1963-го року. А якщо повернутися і знову зайти то минуле “перевантажується” і усе починається з початку.
І ось головний герой ставить собі ціль – врятувати Кенеді. Для цього він вистежує Харві Лі Освальда і проходить цілу низку пригод та випробувань. Долаючи ускладнення та знайшовши кохання він таки виконує свою місію… але з’ясовує, що світ не став кращим через це, і навіть навпаки.
Серіал дуже цікавий і ми просто проковтнули його за пару вечерів. Також добре те, що історія повністю і логічно завершена. Раджу.
Цей фільм поклав початок жанру “жахи у космосі”. І хоча він був неуспішним коли вийшов з часом його популярність та впливовість лише росла. І сьогодні є доволі значна кількість серіалів, фільмів та книг на створення яких надихнув саме цей фільм. Тому якщо ви, як і я, якимось дивом досі цього фільму не бачили – зараз саме час його переглянути!
Події фільму відбуваються на космічному кораблі, команда якого досліджує повернення зниклого в чорній дірі іншого корабля. Де поділася команда, що відбулося на борту – відповіді на це намагаються знайти дійові особи.
І з тим як йде екранний час події стають все більш і більш дивними, а потім і лячними.
Щоб не розкривати всю історію можна сказати що у фільма мало б бути гасло “не лізь куди лізти не варто”. Коротше полізли деякі люди і зіткнулися там з тим, що нікому б не побажали.
В історії є певні проблеми з логікою, але вони не надто кричущі і не псують враження від фільму – все дуже атмосферне, затягує і лякає.
Серед усіх фільмів про карточних шулерів та їм подібних персонажів цей виділяється лише тим, що в ньому грають чудові актори.
Ендрю Нортон, як завжди яскравий у будь-якій ролі і практично перетягує на себе увагу. І в той же час головний герой у виконанні Метта Деймона настільки невиразний та нудний, що якби не акторська майстерність цього персонажа можна було б зненавидіти.
А так усе типово – схеми, сумнівні вчинки, друг рятує друга, обоє встряють у дуже неприємну ситуацію…
Для проведення часу саме те. Але фільм зникне з пам’яті буквально за день.
Отже як було згадано у попередній частині туристи прибувають літаками на острів Санта-Круз. Там вже з аеропорту і швидкої перевірки на таможні (не можна завозити тварин, насіння і таке інше) і обробки якимось дихлофосом групи туристів та місцеві пересаджуються на автобуси.
Далі невеличкий 10-хвилинний паром і інший автобус. І потім ще трохи менше години – і ви в найбільшому місті Галапагосів під назвою Пуерто Айора. Місто крихітне, але заповнене кафешками, ресторанчиками, магазинчиками та готельчиками. Ну тобто існує переважно для туристів.
Також в межах міста знаходиться дарвіновський дослідницький центр де серед іншого втілюються програми відновлення кількості великих черепах.
Науковці регулюючи температуру виводять з яєць хлопчиків та дівчаток у потрібній пропорції, тримають їх в яслах 5-7 років і потім поступово привчають до дикої природи.
Черепах, як це не дивно, існує дуже багато різних видів, хоча для нас вони виглядають ідентично. Був навіть такий собі Самотній Джордж який, згідно його ДНК, був останнім працівником свого виду. Вид намагалися відтворити, але його усі сперматозоїди були мертві, тож нічого так не вийшло. Джордж той був постійно у депресії і бувало по кілька днів лежав з закритими очима і не рухався. А одного дня він так помер, і помітили це лише через 3 дні.
У нього був єдиний друг – один з працівників парку. Смерть Джорджа він не зміг перенести (як ніяк більше 30 років з ним товаришував) і по тому пішов на пенсію. Зараз тіло Джорджа зберігається у спеціальних температурних умовах за склом. Не можна фотографувати і таке інше. Можливо у майбутньому з його тканин зможуть відтворити цей вид.
Також розказали цікаву історію про Супер Дієго. Як я вже згадував раніше у великих черепах займає 90-120 років щоб навчитися як запліднити партнерку. Справа в тому що їх статеві органи розташовуються в хвості. І цим же хвостом треба примудритися задрати інший хвіст, провести якісь маніпуляції та ще й влучити куди треба. Тому більшість статевих актів у великих черепах, абсолютна більшість насправді, закінчується нічим.
Ну а от Супер Дієго якого знайшли в якомусь зоопарку (відібрали у нелегального “колекціонера”) якраз був у віці 120 років і на диво майже кожного разу робив усе як треба. І тепер один з видів гігантських черепах це на 90% його нащадки. Зараз Дієго живе десь в зоопарку в Флориді.
До речі гроші на всі ці програми з відновлення популяції черепах беруть якраз з тих $100 які коштує віза на острови. Ціль програм – відновити кількість великих черепах до 50 тисяч. Колись їх було 250 тисяч на островах, але науковці є реалістами і чудово розуміють – відновити початкову кількість нереально. Ну хіба що повністю прибрати людей з островів.
Інші програми, що вже згорнуті пройшли успішно – популяцію деяких птахів та рослин відновлено. Дещо не вдалося, а щось досі в процесі.
Також досі відкривають нові види. Наприклад усього кілька років тому було відкрито новий (четвертий) вид ігуан які живуть лише в калдері вулкану, не мають пігментації шкіри (тобто мають червоний колір) і досі не було знайдено жодного дитинчати цього виду. Загадка коротше.
До речі розмір у гіганських черепах показує не їх від, а лише те як багато вони їдять. Така черепаха може за день проковтнути 20 кг їжі, але їдять вони не кожного дня. Взагалі буває по кілька місяців не їдять. У деяких апетит краще і вони виростають більшими скоріш.
