Oleksandr Golovatyi

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Game Night (2018)

Прямо як кажуть “нічого не прєдвєщало” – несподівано дуже смішна комедія про яку я навіть до того і не чув. Та і не схоже щоб фільм цей став хоч скількись відомими, а дарма.

За сюжетом компанія яка любить разом грати у різні ігри збирається в черговий раз, але цього разу в гру тим ци іншим способом втягнені сторонні люди і все починає йте не так. Тут і гостросюжетні моменті, і кримінал, і жарти, і геги.

Фільм навіть не скільки комедія як гостросюжетна комедія. Починається все доволі спокійно, але з часом розганяється і під сам кінець події летять просто у шаленому темпі. Коротше я раджу – буде і смішно, і цікаво, і точно не сумно.

Оцінки:

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

The Shape of Water (2017)

 

Про такі фільми навіть не знаєш як писати… Усе в ньому дуже красиво, дуже атмосферно, гармонійно і нагадує більше набір красивих стоп-кадрів ніж кінострічку. До того ж у фільмі є доволі незвичні для сучасного кінематографа герої та сюжет який може здивувати тим як він розвивається непідготовленого глядача.

Але при цьому навіть ті самі “непідготовлені” глядачі визнають що у фільмі щось таке є що не можна сказати словами і що робить цей фільм помітним серед інших.

І взагалі тут у нас нескінчений потік символів та образів і просто родовище для пошуків глибинного змісту.

Не бачу сенсу ні переказувати сам сюжет ні якось взагалі характеризувати цей фільм. Єдине що скажу що цей фільм варто дивитися саме через його художню цінність і при цьому не суттєво чи сподобається він вам чи стане претензійною фігньою – фільм варто, навіть обов’язково подивитися хоча б раз у житті.

Мені особисто було не лише “красиво”, але і цікаво. І при цьому я розумію тих хто фільм вважає нудним, не логічним і надуманим. Так що ризикуйте :)

Оцінки:

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Аляска. Частина 2. Тундра і квітки

Після невеличкої перери продовжу свою оповідь про нашу подорож на Аляску (також читайте Аляска. Частина 1. Загальні враження).

 

В наступній частині (якщо таки дійдуть руки написати) розкажу про сам наший похід, а зараз просто про природу серед якої ми провели кілька днів.

 

Наший табір було розташовано на Озері Фантазії (Fantasy Lake) – крихітне озерце яке ледь можна знайти на карті. На його березі ми і поставили палатки, там ночували, снідали та вечеряли і туди верталися після досліджень місцевості навколо. До самого озера можна дістатися лише літаком (наший літак сідав та злітав з води). І хоча берез океану з якимись крихітними поселеннями був десь за 20 км йти туди довелося б довше за один день через те що треба було б шукати шляхи для спуску на 1 км, переходити вже широкі ріки і уникати десятки медведів які в той час якраз і були вся на річках ласуючи лососем.

 

Весь цей час ми були на висоті від 800 до 1300 метрів що наче і не так високо, але зважаючи на те наскільки далеко на півночі ми були та враховуючи що тут ще навіть не весь сніг розтанув рослинність тут дуже особлива. Це те що називається тайга – ніяких дерев, майже відсутні кущі, відсутня трава. Натомість землю щільно вкривають якісь зовсім прадавні рослини з м’ясистими стеблами та м’якими голками. Ніде жодного листочка. А також багато моху – більшість часу відчуття таке наче йдеш поролоном.

 

Уся ця рослинність не має довгих коренів і проходить у землю усього на кілька сантиметрів. Тобто у буквальному сенсі можна відрізати (каменем чи ножом) клапоть поверхні (він матиме від 2 по 5 см товщини) і далі буде чиста земля без будь-якого коріння, черв’яків і такого іншого. Мінусом (а може і плюсом) є те що крізь такий шар моху та рослинності воді проникає до землі дуже довго. Можна вилити стакан води і навіть за кілька годин якась рідина ще буде зверху рослинності. Тож багато місць відчувалися як болото – коли йдеш м’яко, трошки води зверху. Але добре що нічого не смердить і не загнивається – занадто холодно для того.

 

При цьому багато з цих рослин мають якісь квітки чи ягідки на них і можна часто знайти несподівані кольорові плями: жовті, білі, фіолетові. Ну і сам насичений зелений колір виглядає дуже красиво.

 

Кущі які можна помітити не деяких світлинах дають ягоди які у великій кількості їдять медведі (можуть легко з’їсти 40 кг ягід за день), але через їх низьку калорійність ягоди ті переважно стають їжею лише коли медведі йдуть до струмків ловити лосося. Також медведі розривають землю у пошуках якого їстівного коріння (не знаю що за рослина) і іноді можна побачити доволі глибокі ями. Ще голодні медведі від відчаю можуть розрити нору бабака та зжерти його, але там вже реально здоровенні ході викопують та і бабаки не дурні і тікають через запасні ходи.

 

Така специфічна рослинність призводить до того що на цій велетенській території майже відсутні живі істоти. За три дні нам вдалося побачити бурого медведя, сліди вовків, медведів (чорних і бурих), карибу (північних оленів), лосів. Також зіткнулися з бабаками (мармотами), річною видрою, качками, орлами… Але все одно вся та місцина це по суті пустеля де людині без запасів їжі вижити не вдасться.

 

Плюсом можна вважати відсутність будь-яких змій взагалі як і інших земноводних (жаб, ропух, ящірок), відсутність жуків та бджіл з мухами. А от москіти тут просто скажені. Я вже писав що харчуються вони кров’ю лосів і прокусюють їх товсту шкіру через шар шерсті – тож наші футболки та штани, і навіть кофти для них перешкодою не були.

 

А ще тут надзвичайно тихо через те що ні листя ні трава не шумлять на вітрі і звуки як течія струмка чути дуже здалеку. Звуки ж штучного походження (літаки далеко і високо у небі) чути сильно заздалегідь навіть коли не видно самого літака. Десь вже на другий день через таку тишу слух дуже загострюється і майже починаєш чути як десь проскакує якась дрібна істота чи високо кльокає орел. І свій літка яким ми мали повертатися ми почули на третій день задовго до того як побачили його.

 

На цьому поки що і закінчу, чекайте наступної частини. Усі світлини з подорожі – https://www.amazon.com/photos/share/zeDIbXytB2P4HZCQ5JcxxwtFh7EwP6ymfOqUU6kFSEI.

 

І ще вам кілька світлин без тексту:

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

QQcute True Wireless Earbuds

Характеристики та призначення

Справді безпровідні (не знаю як краще true wireless) компактні навушники які можна використовувати і для спорту. У навушників є як переваги які будуть цікаві певним користувачам, але є і суттєві недоліки як можуть бути значущими для інших.

Отже що ми маємо:

  • Ціна – повна ціна складає $50, але мені вдалося придбати їх за $25. Вважаю покупку зі скидкою виправданою і не рекомендую купувати за повну ціну. Чому – читайте далі.
  • Повного заряду згідно запевнень виробника вистачає на 2 години, я особисто можу підтвердити що на одну годину точно вистачає.
  • Кейс дає можливість повністю зарядити навушники “два-три рази” як пише сам продавець. Це не зовсім так – читайте подробиці нижче.
  • В комплекті – кейс-зарядка, насадки-вкладиші трьох різни розмірів.
  • Bluetooth 4.1 – цього має вистачити на 10 метрів.
  • Вага – 4 грами для одного навушника. Разом з кейсом – 25 грамів.
  • На сайті виробника – вірте чи ні, але цих навушників у виробника на сайті нема (http://www.qqcute.net/). Свої я придбав на Amazon (звідки і знижена ціна), і продає їх там сама QQcute. Але в цілому схоже що виробник якийсь китайський noname і QQcute (теж чесно скажемо не дуже відомий бренд) просто маркує і перепродує їх.

 

Враження від використання

Почнемо з поганого, потім перейдемо до не надто поганого і потім згадаємо і про хороше.

Найгірше це підключення навушників до телефону (чи що ви там для музики\дзвінків використовуєте). Спочатку навушники перемигуються між собою (шукають одне одного) і це може зайняти до 10 секунд. Далі вони ще трохи подумають і кожне з них скаже що знайшло іншого. А потім лише вони будуть приєднуватися до телефона що теж займає час. Крім того парується лише один навушник (за замовчання правий) і якщо ви помилково підключите лівий то матимете одне працююче вухо.

Коротше за ті 5 разім що я їх використовував мені вже 3 рази довелося їх заново парувати. Чи то терплячки не вистачає, чи і правда щось там не дуже добре реалізовано. Хоча у відгуках на Amazon одна з причин з яких хвалять ці навушники це те що їх легко парувати з телефоном… не розумію.

Другий суттєвий мінус – відсутність мікрофону. Навіть не зважаючи на те що в рекламі написано про те що ви зможете використовувати цю модель для дзвінків – лише звук “звідти”, вас чути не буде. Так що ви тепер знаєте.

Далі про додаткові зарядки від кейса. Якщо навушники залишити у коробочці дні на 3 то вони повністю розряджаються так що їх і увімнкути не можна буде. В моєму випадку розряджалося до 0% праве вухо. І тому у мене підозра що там або акамулятор дохлий, або з контактами щось не в порядку, або і те і інше.

Стосовно комфорту – вуха від них не болять, але за годину не зважаючи на свою легку вагу і крихітні розміри вони встигають дуже швидко набриднути і знімаєш їх з радістю. Якось вони кожну секунду нагадують про те що вони одягнені.

В той же час сидять вони найдійно і навіть коли я бігав у них жодного разу не відчув щоб навушники почали б випадати чи хоча б зрушилися хоч трохи.

Якість звуку відповідає ціні (не повній, а зниженій) – бас сильно розмазаний і слабеньки, розібрати окремі інструменти буде важко і взагалі звук якийсь наче сумний такий трошки. Не вистачає енергічності, чи що. Класична музика взагалі звучить як на моно-радіо.

Також навушники самі по собі не те щоб блокували, але суттєво приглушують зовнішні шуми без чого звук на них взагалі не можна було б розібрати.

З хорошого можу назвати лише ціну.

Отже маємо трошки гірше ніж посередні за якістю звуку та комфорту бепровідні крихітні навушники які надійно фіксуються у вухах. Купувати їх варто виключно за зниженою ціною якщо вам хочеться спробувати істинно безпровідні спортивні навушники.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

American Vandal (2017-…)

Season 1

Серіал є пародією на документальні “дослідження” та інші подібні шоу де журналісти щось ніби то розслідують і у них постійно відбуваються несподівнні повороти сюжету. Цей серіал є скоріше не комедійним, а сатиричним. Зроблено його дуже добре – з перебивками на інтерв’ю, з “живими” зйомками, з комп’ютерною графікою для відтворення подій і так далі.

Сюжет тут побудовано навколо акту вандалізму коли хтось розмалював машини шкільних вчителів членами – звісно усі подумали на місцевого хулігана. А от журналісти (такі самі школярі) взялися вести розслідування і викопали купу сенсацій.

Не дивлячись на те що сюжет здається доволі дурним (а він такий і є) спосіб у який все це знято насправді добре розкриває ідею і в цілому сезон вийшов аж занадто розумним для того щоб бути смішним.

Я раджу дивитися усім хто любить комедії, тролінг та сатиру в цілому.

Оцінки:

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

A Quiet Place (2018)

Чудовий фільм жахів, просто чудовий! Вперше за дуже багато років я можу сказати що побачив новий фільм який і тримає в напруженні і лякає (нехай і не дуже сильно). І ще на мою думку люди яким пропонували включити цей фільм в трилогію з Cloverfield та 10 Cloverfield Lane дуже протупили не погодившися і включивши поганенький The Cloverfield Paradox натомість.

Події цього фільму відбуваються фактично в наші часи (кілька років у майбутньому) у безлюдному постаполіптичному світі де на людей полюють страшнуваті чудовиська.

У фільмі от просто все добре – історія це хороша наукова пост-апокалптична фантастика з елементами жахів. Герої схожі на справжніх людей і їх і розумієш і за них переймаєшся. Спецефекти на висоті і дуже доцільні. І взагалі фільм є сильним у своєму драматизмі і має дуже емоційний фінал. Іншими словами мені все сподобалося і ніякого бажання навіть думати про нестиковки сюжету (які там напевне є) нема взагалі.

Оцінки:

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Аляска. Частина 1. Загальні враження

Отже в серпні цього (2018-го) року ми зробили невеличку подорож на Аляску, трошки там похайкали, трошки просто походили по містам. І в першому пості я напишу деякі свої загальні враження.

 

Перше що треба сказати що розмір та масштаби Аляски дуже недооцінюють. Велетенська, практично незаселена територія яка ж до того ж доволі не дружня до людей. І якби не корисні копалини (золото, нафта) та морські продукти так би і лишатися цим землям незаленими.

Доволі вражаючий факт – до 70% відсотків поселень на Алясці, включно з містами на кілька тисяч людей не можна дістатися автомобільними шляхами. Дороги просто не можна побудувати або через складний рельєф, або через те що на шляху трапляються неосяжні болота та багатометрові поля криги, або ще якась напасть. А тому або літаком, або човном, або у деяких випадках залізницею.

Аляска через те що є місцем зіткнення тектонічних плит (і в тому ж Анкораджі можна прямо побачити де вони зустрічаються) і має довжелезний ланцюжок вулканів пара десятків з яких є діючими в кожен момент часу. І не так давно тут був найсильніший в Північній Америці землетрус (9.2 бали) який зруйнував багато міст, а цунами викликана ним знищила ще більше – місцями хвиля сягала 6 метрів висотою, рухалася 60 км на годину і пройшла вглиб території на 90 км. Десятки людей було вбито як на самій Алясці так і в інших місцях планети (наприклад у Каліфорнії). З останнім великим землетрусом в тому ж Анкораджі в деяких місцях земля просіла більше ніж на 3 метри.

 

Літо, воно ж туристичний сезон, на Алясці коротке і приваблює багато туристів як ми. Населення міст в цей час зростає в 10 і більше разів, відкриваються велики готелі і магазини. І вже в серпні кількість людей починає стрімко зменшуватися і бізнеси починають закриватися і впадати в зимовий сон. Враховуючи те що на Алясці нема податку на продаж (в нашому штаті для порівняння він складає 10%) і починаються масові розпродажі щоб збутися усього товару – середина серпня дуже вдалий час щоб купувати дороге похідне та зимове обладнання та одяг.

І навіть з тих людей хто живе на Алясці “за пропискою” дуже багато на зимовий період виїздять в інші місця  – континентальні штати, як приклад, які місцеві називають “нижні 48”. А житло своє просто закривають. Якщо ж залишатися тут жити то лише опалення взимку буде обходитися в $$400-500 на місяць.

 

Через те що більшість поселень не доступна машиною дуже багато людей вміють літати і дуже багато мають свої власні літачки – так і стоять на задньому дворі. При необхідності вирулюють на аеродром та летять собі куди треба. Навіть багато хто вміє вже літати ще до того як починає вчитися водити машину. На Алясці взагалі найбільший відсоток населення яке вміє літати чи володіє літаками.

А літачки тут цікаві – ясно що не великі, але до того ж пристосовані злітати/сідати як на дорожку аеропорту так і на воду (на спеціальних поплавках) чи прямо у тундрі (такі літаки мають величезні колеса). І серед місцевих регулярно проводяться змагання типу найкоротший зльотний чи посадковий шлях. І виграють там з показниками типу 6 метрів для посадки на воду. Тобто деякі місцеві можуть сісти літаком просто у доволі велику калюжу.

 

Також тут досі використовують собачі упряжки для подорожей, доставки вантажів та розважання туристів. Хаскі (це така порода собак) якраз і були виведені для подібного. Місцеві нам розказували що хаскі страшенно щасливі лише тоді коли їм нарешті випадає нагода тягнути санчата та спати у снігу в мороз. На ніч їм кидають шмат жиру і вони проковтнувши його спокійно сплять засипані снігом у 40-градусний мороз. А без фізичних навантажень та холоду собаки ці дуріють, починають нападати одне на одного і взагалі жевріють.

Також Аляска має найбільшу кількість льодовиків – їх тут більше 100 тисяч (так – більше за сто тисяч!). І хоча таких великих як той же Експлорадорес в Чілі тут нема проте зустрічаються вони буквально на кожному кроці варто лише виїхати з міста. Льодовики як правило знаходяться трошки вище в горах і навіть утворюють так звані льодопади – крига постійно сповзає вниз і безперервно падає з високи (іноді навіть кілометрової) великими брилами утворюючи шум який можна почути за багато кілометрів. І нажаль льодовики тут теж поступово зменшуються через глобальне потепління…

 

Хочу ще сказати про місцевих комарів, чи москітів, чи хто зна що воно таке тут. Їх наче і не багато (на дикій природі більше ніж у містах), але це такі страшенні потвори що кусають не лише через футболки, але і крізь кофту прокусити можуть. Справа в тому що їх основною “їжею” є лосі та олені з доволі довгим та густим хутром і тому наший одяг їх не зупиняє. Укуси у них наче і не болючі і спочатку не помітні, але потім виростають у здоровенні пухирі які страшенно сверблять та заважають. І навіть через 2 тижні у мене досі є яскраво-червоні сверблячі плями. І що ще дивно вони кусають за зап’ястки та гомілки (що очикувано) і за плечі (найбільші бугри у мене були саме там) і навіть в спину. Тому як будете в цих місцях то кілька шарів одягу і протимоскітний спрей є обов’язковими.

Також кілька шарів одягу стануть в нагоді з місцевою погодою. А погода тут міняється дуже швидко і радикально. Коли небо чисте і світить сонце не так щоб температура була висока, але сонце якесь зовсім нещадне і шкіру палить дуже швидко. А потім налітає вітерець, добре, прохолодно, а воно все дме і стає холодніше… А потім вже і дощик починає крапати, потім взагалі злива починається. І  за якісь 5-10 хвилин коли ти був у футболці, шортах та сандалях ти вже одягаєшся в кофту, куртку та ботинки і знімаєш сонцезахисні окуляри бо стало щось темно. А потім знову теплішає, і так по колу. Місцеві ходять хто як – хто у футболках, хто у куртці поверх кофти і стійко не паряться з приводу змін погоди. А для туристів доцільно мабуть таки бути в штанях, взутті та кофті весь час.

 

Також на Алясці велика кількість диких тварин багатьох з яких можна побачити просто за межами міста. Тих же велетенських лосів (вагою понад 500 кг) щомісяця машинами збивають більше сотні. Медведі, кити, та інші олені теж доволі часті тварини. Ми були в сезон коли лосось йшов струмками та річками викидати ікру і навіть бачили струмки в яких великі рибини щосили гребуть проти течії. І там же сліди медведя та розірваної риби. Коротше тварин тут можна побачити.

На цьому поки закінчу, чекайте продовження.

Усі світлини з подорожі тут – https://www.amazon.com/photos/share/zeDIbXytB2P4HZCQ5JcxxwtFh7EwP6ymfOqUU6kFSEI.

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Front Line Assembly – 2018 – WarMech

Мені дуже подобається альбом 2010-го року цієї групи – він ритмічний, енергійний (але не занадто) і при цьому не агресивний та не гучний. І далі після того релізу усе інше мені подобалося набагато менше…

Ось так і з цим альбомом. Музика тут високої якості і дуже продумана, але як на мене усі композиції розвиваються занадто довго і часто так і не набирають обертів щоб зачепити хоч щось у душі. І звісно ніяк пісні на цьому диску вже не можуть використовуватися ні під час тренувань, ні щоб підняти настрій. Усе тут таке приглушене, спокійне і ледь не примушує заснути. До того ж композиції як на мене занадто затягнуті – нема жодної коротше 5 хвилин, а в середньому тривають по 7 хвилин. Коротше не моє.

Багато що може пояснити той факт що музику цю було написано для комп’ютерної гри і потім лише оформлено в альбом.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 6/10.

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Special Correspondents (2016)

 

Умовно смішна комедія… Тобто якщо зовсім чесно то вона майже і не смішна взагалі, але один з акторів (Ріка Жервез) який тут був і режисером і сценаристом дуже мені подобається – і саме через це фільм особисто для мене не був повним сміттям.

А так у нас тут історія двох журналістів які прикидаються що ведуть репортаж з гарячої точки, а самі насправді доволі далеко від неї. Ну і все так закручується що по них ледь не армію висилають щоб їх рятувати. Але повторюся – гумору мало і той що є не можна дуже смішним назвати. Просто легенький фільм який не шкода вимкнути в будь-який момент.

Оцінки: