Art Spiegelman. The Complete Maus / Арт Шпіґельман. Маус. Сповідь уцілілого (1980)

Цю книгу я читав в українському перекладі від “Видавництва” – Арт Шпіґельман, «Маус. Сповідь уцілілого» (vydavnytstvo.com), а тому оцінюю не лише книгу, але і переклад та якісь видання. І мушу визнати – все це мене задовольнило!

По-перше, сама історія батька письменника який пережив Голокост є такою, що жахає, але одночасно і показує людську стійкість та вміння виживати. А те, що історію розказано як комікс в якому різні національності зображено як різних тварин лише надає більшої чіткості оповіданню. Миші – євреї, свині – поляки, коти – німці і так далі.

Комікс однокольоровий, а те що чорні малюнки надруковано на сіруватому і трошки зернистому папері створює почуття відповідності – усе так одне одному пасує.

Книгу складено з кількох коміксів які автор намалював протягом кількох років, але читаються вони як одна історія. Письменник зустрічається з батьком за різних обставин і трошки перестрибуючи з теми на тему вони говорять про те як все починалося для євреїв у Польщі, до чого прийшло, що довелося пережити і як вижили. А також що було потому.

В самій історії були дивні для мене моменти де дуже добре відчуваєщ – і той світ, і ті люди були геть іншими. І деякі їх принципи та аспекти поведінки, їх мотивація іноді здаються дивними. Але тим більше це додає реалістичності.

Оцінки:

The Cave (2005)

Фільм жахів який насправді не такий поганий як можна подумати судячи з оцінок. Це добре знятий, навіть трошки атмосферний і геть не нудний фільм у якому група пірнальників знаходить собі смертельну пригоду у водах глибокої печери.

В цілому фільм і справді місцями лячний, до того ж більшість сцен у ньому це суцільна темрява, що дозволяє уяві домальовувати все чого не вистачає в картинці. Як на мене фільм доволі хороший як для свого бюджету та маловідомих акторів.

Проблемою фільму є те як розказано саму історію – її затягнуто та і викладено не надто цікаво. І здається фільм йде довже ніж варто було б десь на третину, хоча за часом він і не є таким вже занадто довгим.

Оцінки:

Pandemic: How to Prevent an Outbreak (2020)

Міні-серіал про те як у різних країнах та культурах люди та установи готуються до епідемії (знято було якраз перед початком COVID-19) – у кого які плани, процедури, ресурси.

Спочатку дуже цікаво, але з часом все більше і більше починають… про релігію. А саме про те як бути християнини/мусульманином/індуістом важливо для конкретного героя, як це його визначає як людини і так далі. У підсумку половину часу серіал витрачає на балачки про релігію. Що не лише дивно і не доцільно, але і дратує.

Коротше дещо цікаве є, але можна було б вдвічі скоротити, а то і втричі.

Оцінки:

2022/09/18 – IronMan 70.3 Washington

Старт який проходив в нашому штаті не надто далеко від нас (менше години з нашого дому до місця старту). Це він вже проходить вдруге: мав би вперше відбутися у 2020-му – COVID, у 2021-му я стартував на Чемпіонаті Світу (2021-09-18 – IronMan 70.3 World Championship, St. George, Utah) коли проходив цей старт. Отже цього через те, що Чемпіонат Світу відбудеться в кінці жовтня зміг стартувати у себе вдома.

Також місце де проходив цей старт це ще й місце іншого коротшого місцевого триатлону який я вже робив кілька разів: 2021/06/05 – Lake Wilderness Triathlon та 2022/06/05 – Lake Wilderness Triathlon.

Цей старт як для IronMan доволі невеличкий – трохи більше 1200 людей, усе так затишно і по домашньому.

За два тижні до старту в озері знайли якісь токсини (щось з водоростями пов’язано) і були побоювання, що старт пройде без плавання. Але наче все було нормально і плавання не відмінили.

На момент старту вода була доволі тепла і хоча гідрокостюм був потрібен проте вже шкарпетки для плавання та рукавички були заборонені. І мій Zone3 Vanquish для подібної температури схоже якраз і призначено.

Стартував я десь серед перших 50 – запускали по двоє кожні 5 секунд. І мене на плаванні обійшло кілька нейомовірно швидких пловців, аж прямо вражає іноді які сильні люди бувають у окремих видах спорту.

В цілому саме плавання пройшло спокійно і з мінімумом контакту. Єдине що одразу протекло праве око в Blue Seventy Element Goggles, але я вже якось навчився на це не звертати особливої уваги і доплив нормально.

У підсумку плавання вийшло за 33:37 – 18-й у своїй віковій групі та 135-й у загальному заліку. Дуже хочеться плавання зробити швидше за 32 хвилини, але ніяк не виходить.

Після плавання біжимо вгору, через ворота у транзитку, вниз. Доволі брудно: пісок, гравій, гола земля, пожовкла трава…

Старався бігти швидко, костюм зняв теж швидко, шолом на голову, вел в руки і побіг з ним. А вийшло аж 2:39 у підсумку – довго бігти до вела і потім з велосипедом ми метрів 200 ще бігли до того як скочити на нього.

Для свого шолому Rudy Project Volantis я цього разу обрав прозоре скло – було трошки хмарно, перед стартом навіть крапав легкий дощ. Але вже під час вело яскраво світило сонце і пару разів мене надзвичайно сильно засліплювало так що аж дороги не було видно. Врятувало те, що більшість траси проходить між високих дерев, тобто у затінку і сонце не стало на заваді.

Сам вело-етап був переважно послідовністю різної довжини підйомів та спусків – лише 3 рази на всю дистанцію були пласкі і достатньо довгі ділянки щоб можна було “лягти” і нормально вкрутити педелі.

Тренер написав завдання – виглядало доволі легко (менше ніж зазвичай ватт), але в процесі з’ясувалося, що тримати навіть такі показники вимагає концентрації та зусиль. Але в цілому мені здавалося, що я можу проїхати краще ніж заплановано. Проте гірки та повороти накопичувалися і остання 10 км треба було вже серйозно крутити щоб дотримуватися плану. А те що до стандартної дистанції в 86 км додали ще кілька не допомагало аж ніяк.

По ходу мені вдалося обійти певну кількість людей, але і мене обійшло доволі немало. Як завжди якісь дивні люди пролітали мимо мене на шаленій швидкості вже на 60-му кілометрі. Кожний раз цьому дивуюся – що у них там за план і як вони розподіляють зусилля?

Цього разу остаточно перейшов з гелів Maurten на e-Gel від Crank Sports, хоча порошок Maurten все ще використовую (в меншій пляшці на рамі чиста вода). І через те, що було не надто жарко навіть не брав додаткову воду на пунктах де роздають харчування по трасі.

Вело вийшло за 2:42:18 – 15-й в своїй групі та 81-й у загальному заліку. Несподівано високо стрибнув у загальному заліку. Проте час на вело такий собі і можна було б ще трошки додати якби була необхідність.

Після вело знову довга пробіжка з велосипедом… і я не відчуваю стоп. Тобто абсолютно заніміли і навіть не відчуваю як ступаю на асфальт. Біжу акуратно щоб ніде нічого не пошкодити поки не повернеться чутливість. Трошки забарився натягуючи шкарпетки та кросівки, проте не надто. Далі вибігати з транзитки знову в гору. І в результаті вийшло 2:36 уся друга транзитка – дуже багато бігати по ній.

Починаю бігти і вже одразу не задоволений – траса на цьому триатлоні для бігу на 95% є грунтовою дорогою з натоптаним в неї гравієм. А на такій поверхні мої улюблені Saucony Endorphin Pro не працюють – карбонова вставка наче взагалі відсутня і по суті вони перетворюються на просто легкі кросівки. До того ж каміння хоча і не набивається в підошву (профіль не достатньо глибокий щоб щось зловити), але постійно є таке відчуття.

В мене зайняло кілометри 4 нарешті розбігтися щоб відчув – ось це я вже біжу. До того усе заніміло, якісь незрозумілі страждання всюди, коротше якось так.

На старті бігового етапу мене обійшло парочка швидких бігунів, а далі я дуже повільно і поступово підбирався та обходив тих хто попереду. І вдалося певну кількість обійти. Тут ще змагалися ті хто робив триатлон-естафету (коли кожен вид робить інша людина) і часто саме бігуни у них найслабші.

Було не спекотно взагалі, усі дистанція у парку між височених дерев, але було неймовірно нудно – траса абсолютно не цікава. Навіть не знаю чому, але кожного разу коли я бігав по тому парку це було важко в тому числі через те, що нема на що дивитися поки біжиш.

На пунктах харчування (кожні 2 км) брав Gatorade, водою практично не обливався. Вже на останніх 8 км почав пити Coca-Cola та Red Bull, але ефекту чесно кажучи цього разу не відчув взагалі.

Як і було заплановано у другій половині почав дуже поступово нарощувати темп і все йшло добре, аж поки не залишилося 2 км – тут різко настала втома і почали сильно боліти ноги. Я аж здивувався трошки від такого різкого падіння сил.

Трошки порозмірковував чи терпіти, чи може кинути усе. В результаті трошки знизив темп і так зміг добігти. І навіть фініш був по бугристій грунтовій дорозі де лише останні 50 метрів були рівними і вистеленими килимом. Це я до того, що час бігу мало що значить якщо не враховувати стан поверхні по якій довелося бігти.

Весь біг вийшов за 1:40:21, що доволі непогано і я думав буде гірше. Під час бігу на час взагалі не дивився – натомість контролював пульс. Це 12-й результат у віковій групі та 81-й у загальному заліку.

В підсумку 12-й у віковій групі та 81-й у загальному заліку з часом 5:01:31. Можна було б мабуть додати трошки і спробувати фінішувати швидше за 5 годин, але це не було ціллю, і, повторюся – час я навіть не відстежував.

Дані з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/9631950556.

І ще кілька світлин:

Two Sentence Horror Stories (2017-2019)

Серіал з коротких епізодів які б мали бути чимось типу жахів, але вийшло не надто лячно. На відміну від American Horror Story тут нема однієї історії впродовж усього сезону – натомість усі епізоди є окремими історіями.

Епізоди короткі, і це добре. І ще більшу частину з них добре знято – красиво, винахідливо і навіть інноваційно іноді. А особливим елементом мало би бути те як побудовано історії: починаються вони з одного речення. Далі йде історія яка показує як все йде геть не так як можна було б подумати. І після цього кожен епізод закінчується тим самим першим речення після якого йде друге, що і пояснює усю лячність історії.

В кількох епізодах це працює дійсно непогано. Але на жаль більшість історії доволі примітивні, або не достатньо лякають, або і одне і те одразу. Та і сама суть історій і герої в них викликають не дуже багато довіри і симпатій. Тому ми кинули дивитися десь на середині другого сезону.

Оцінки:

Zone3 Vanquish

Після того як мій гідрокостюм Blueseventy Helix почав показувати все більше ознак старіння (а саме почала з’являтися все більша кількість дрібних поривів які я старанно заклеюю) виникло бажання купити новий. І чому б не спробувати якусь іншу модель подібного класу? А тут якраз і знижка була: на момент покупки повна ціна костюма складала $895 (на момент написання $627 – Vanquish Wetsuit – Zone3 USA), я ж купив за $447.

Купив цю модель не лише через ціну звісно. Читав огляди та порівняння і доволі часто саме цю модель згадували як дуже комфортну. Що виявилося правдою – костюм дійсно найкомфортніше, я би навіть сказав “найм’якіше” сидить на мені у порівнянні з іншими моделями які у мене були.

Але перед тим як писати про те що мені подобається згадаю один велетенський недолік, а саме – мені костюм дуже сильно натирає шию, аж прямо до крові пару разів. Тому зараз я наклеюю на шию терапевтичну смугу – просто лубриканта недостатньо. Чи в тому причина, що я не правильно піднімаю голову, чи це дійсно вада костюма сказати не можу.

Ну а тепер про те що подобається чи відмінно:

  • Матеріал неймовірно тонкий та еластичний, особливо це помітно на руках – в товщину паперу іноді здається.
  • Руки і плечі зроблено з одного шматка матеріалу, а отже менше швів і краще облягає.
  • Костюм дуже легко і швидко знімати у порівнянні з тим усім що було у мене до того.
  • Різниця в товщині панелей на ногах, животі та руках дійсно відчувається.
  • У цьому костюмі я вперше відчув що повертаюся коли гребу з боку в бік – як правило костюми хоча і тримають вище у воді, але трошки перетворюють на негнучку дровиняку.

З такого собі:

  • Костюм помітно тонший і холодніший за той же Helix. І я не особливо мерзну, але все ж таки відчуваю, що Helix товщий і тепліший.
  • Vanquish не так сильно піднімає у воді як попередній костюм.
  • Самому дуже складно застебнути блискавку ззаду, хоча мало б бути значно простіше ніж на Helix де вона взагалі догори ногами.

В цілому я костюмом дуже задоволений і наступного разу можливо теж від цього виробника виберу собі модель. І мені так здається, що найкраще цей костюм підійде тим у кого плавання вже хоча б трошки краще за середнє і кому при цьому хочеться комфорту.

Moonfall (2022)

З цим фільмом усе негаразд: він поганий як фантастика, у ньому погано прописані і якось мимо зіграні герої, недоречні спецефекти, історію погано розказано і в цілому це просто поганий фільм.

Починається як наче це клон Gravity – аварія в космосі, щось незрозуміле летить і руйноє… А далі починається незграбна казка про космонавта та вченого які за допомогою прихильника теорії заговорів розкривають таємницю – на Місяці щось поселилося і усім загрожує. І тут світ починає розвалюватися на частки (привіт 2012) і лише наші герої можуть цей світ врятувати. Вони летять у космос, перемагають штучний інтелект і тому подібне.

Це все так погано зроблено, що додивитися не стало ніяких сил. Просто дарма витрачений час і гроші.

Оцінки:

Great Van Fleet – 2021 – The Battle at Garden’s Gate

Феномен цієї команди в тому, що її порівнюють, або прямо називають сучасними Led Zeppelin. Але кажуть це як правило ті люди хто не є фанатичним прихильником Цеппелінів. А от фанати якраз Грету не дуже люблять. Щодо мене то і дійсно – вони звучать як осучаснені Zeppelin, і та – я не такий вже і прихильник останніх.

М’який, але енергійний рок який ніколи не стає важким, хоча іноді наближається. Пронизливий, близький до визгливого, але все ще дуже чистий і пронизливий вокал. М’які гітари. І в цілому все гармонійно і наче стиснена до межі пружина яка ось-ось вибухне енергією, але ніколи так і не розряджується повністю.

Попередні альбоми якось мене не зачіпали взагалі, а ось цей чомусь сподобався найбільше і тепер композиції з нього у мене в постійній ротації. І вам, якщо ви не знаєте усі пісні Led Zeppelin на пам’ять рекомендую – скоріш за все сподобається.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Spotify:

Metal Lords (2022)

Фільм який так і хочеться назвати “милим” – це легенька комедія яка наче і піднімає якісь соціальні теми, але ніколи не доходить хоча б до легкої драми. І в цілому ця історія про неформалів які поєднуються як команда яка грає важку музику. І це власне і все що можна про цей фільм сказати.

Так, тут є різні абсолютно герої (і добре зіграні молодими акторами), є проблеми в родині і проблеми відношення з батьками, є якісь конфлікти між собою та інші переживання. Але повторюся – все це настільки легке, що ніякого ні дискомфорту ні навіть переживать не викликає. А з іншого боку – хороша акторська гра, помірковано цікава історія, в цілому позитивний настрій.

Оцінки: