Big Fish (2003)

Знаю що цей фільм є одним з улюблених у багатьох кіноманів, подобається і критикам і широкому загалу… Але мені він якось взагалі не так щоб навіть і вартим уваги здається.

Фільм Тім Бьортона (а отже присутні багата характерних для його фільмів елементів) про дорослого вже чоловіка який пригадує байки, що їх безупинно розповідав його батько про свої пригоди. І хоча ці байки подобалися усім оточуючим і батько його завдяки їм став місцевою знаменитістю проте самому головному герою все це здавалося занадто дитячим, примітивним і клоунським. І він усе це життя ненавидів – усі ці казки і спогади. Аж поки не прийшов час прощатися з батьком – і тут раптом впізнавані елементи його оповідок почали з’являтися і проявлятися в реальності. І головний герой розуміє як виникали ті історії і навіть переосмислює та починає цінити свої спогади.

Що ж особисто мені не сподобалося? Та якось усього потрошку: кольорова гама фільму здається невдалою, сцени казок якісь не надто привабливі, персонажі дуже дивні і не викликають особливих почуттів. Якось так.

Оцінки:

Залишити відповідь