Доволі новий продукт який на спеціалізованих ресурсах інтенсивно рекламували і який мене зацікавив. Отже я його придбав і почав використовувати.
Як видно з фото це масажер який по суті складається з двох роліків з ребрами і які притискаються одне до одного силою пружини. Використання надзвичайно просте: розвести роліки, притулити їх до руки/ноги і почати катати туди-сюди.
Силу стискання можна трошки регулювати за допомогою спеціального гвинта на рамі. Різницю між максимальними позиціями помітити можна, але вона не в рази інша.
Відчуття такі, що продавлюють ці ролики доволі глибоко і навіть є легке враження, що зробив повноцінний масаж. Обмеження таке, що далеко не всі м’язи ним можна буде опрацювати – плечі чи спину просто неможливо навіть зі сторонньою допомогою.
При ціні в $170 це дорогий пристрій. Чим пояснити таку ціну крім відсутності конкурентних продуктів (поки що) я не знаю. Але я не розчарований, хоча радити не буду саме через ціну.
Зараз ця книга, і її сюжет, і герої, і те як автор створює належні умови для сюжету – все це виглядає дещо наївно. Але треба зважити на рік видання. Свого часу ця книга була інновацією у науковій фантастиці і слідуючи їй розвинувся цілий під-жанр.
Ключова подія сюжету – частина території Землі через погано пояснений та не зрозумілий космічний катаклізм опиняється на іншій планеті десь у невідомій нам частині космосу. Зручно те, що з велики шматком землі переноситься ціле село, завод з розвиненими технологіями, якісь запаси руди і навіть зброя. І герої в абсолютно ідеалізованому суспільстві починають розвивати все це і розбудовувати.
Звісно у них є перешкоди у вигляді бандитів яких приборкують доволі швидко (навіть будуть при цьому реактивні ракети щоб їх винищити), з місцевою фауною, а потім і з місцевим розумним видом.
Герої знаходять вихід з будь-яких проблем, їм таланить коли треба, вони знаходять ресурси коли це треба і у них є усі спеціалісти включно з астрономами.
Але навіть не зважаючи на це все читати і зараз доволі цікаво. Це можна назвати науковою фантастикою для дітей старшого віку, але звісно читати її будуть лише значно старші люди та і то лише щоб потішити ностальгією за старими ламповими часами свою душу.
Як видно з назви бренд спеціалізується на “реальній” їжі – батончиках та іншому подібному зроблених з натуральних інгредієнтів, з мінімумом додавання штучних речовин і добре підібраним балансом усіх складових.
Organic Granola Bar
Виглядають батончики як пресована тирса, за консистенцією як волога пресована тирса. А на смак доволі приємні – як солодка пресована тирса :)
Головна цінність і привабливість цих батончиків у кількості калорій які дає одна порція (260 ккал) та компонентів з яких батончик зроблено:
Жується дуже легко, до зубів не липне, пальці не вимазує, післясмак дуже легкий. І хоча це мабуть не найкращий вибір скажімо на велосипеді (я би порадив краще Lärabar), але в поході, чи коли не встиг вчасно поїсти – саме те що треба.
За відчуттями цукор починає діяти дуже повільно і батончика має вистачати на кілька годин повільного постачання енергії.
Після того як Олена оновила свій S9 на цю модель я собі взяв той S9 і ходив з ним пару років і був надзвичайно задоволений. І ми власне і до сьогодні б продовжували цими телефонами користуватися якби оператор Олени не припинив підтримувати цей S10+ як дуже старий телефон. Спочатку Олена взяла собі якусь нову Моторолу, але та виявилася незручний і важким непотребом, тож довелося їй оновлюватися. І тому я свій S9 здав назад Samsung’у за що отримав знижку в $150 на Galaxy S21 FE для Олени. А собі відповідно забрав цей “старий” телефон.
розміри: 157.6 x 74.1 x 7.8 mm, екран 6.4 дюйми. Це трошки більше ніж мені зручно і зараз я би взяв S10, а то і S10e.
вага: 198 г. Це наче не так і мало, але не відчувається насправді, що цей телефон важчий за попередній.
екран: Quad HD+ Dynamic AMOLED, 3040×1440, 522 точки на дюйм. Дуже хороші кольори, подобається як виглядає і фото і відео.
фронтальні камери: доволі непогана якість селфі і просто чудово для відео-дзвінків.
задні камери: як мінімум не гірше ніж в S9, мені так взагалі один в один виглядають фото. Головне, що виходить те, що і очікувалося.
батарея: 4100 мАп. За не надто інтенсивного використання вистачає на день і трошки більше навіть.
зарядка: через USB-C, або безпровідна.
Bluetooth 5.0.
CPU: достатні щоб усе працювало і гальмів не було помітно взагалі.
Пам’ять: від 128 Гб до 1 Тб. У мене 512 Гб.
Карта пам’яті: MicroSD до 512 Гб. До речі варто згадати, що у новому S21 FE нема слота для MicroSD і це як на мене дуже тупо.
OS: проапгрейдився поки до Android 11/
Захист: IP68. Тобто можна впустити в калюжу і телефон має продовжувати працювати.
Кнопки: зліва важіль гучності та безглузда кнопка Bixby, зправа Power.
Датчик відбитка пальця: на екрані, близько до нижнього краю. Треба звикнути. Не завжди влучаю туди з першого разу, але все одно доволі зручно. Хоча б мати сенсор на боковій панелі було б зручніше.
Звук: гучний і чіткий. Без проблем подивитися відео практично будь-де.
Додатково: NFC (безконтактна оплата), аудіо-роз’єм 3.5 мм, ліхтарик.
Доволі темна і гнітюча книга в якій показано фрагменти безрадісного майбутнього людства.
Саму книгу написано в таком стилі коли розрізнені історії які наче б то не мають відношення одне до одної поступово сходять до фіналу і пояснюють та доповнюють одна одну. І хоча це далеко не найскладніша для сприйняття книга, проте її читання вимагає певних зусиль.
В не надто далекому майбутньому людство заселило систему з кількох планет і використовує щось на зразок міжпланетного інтернету. Ще в цьому майбутньому є потужні кримінальні організації які багато чого контролюють. І є тут корпорація “Після Життя” яка певною мірою гарантує оживлення в майбутньому людей які перебувають у гібернації.
Події книги поділено між планетою Хлад де на одній з добувних платформ сходить з розуму її наглядач та історією становлення одного з очільників найбільшої кримінальної організації.
Переказати сюжет буде надзвичайно складно і до того ж багато що зрозуміло лише з натяків та зауважень дійових осіб.
В цілому книга більше схожа на головоломку, але тим не менш читати її доволі цікаво. Але чи буду її читати вдруге – не певен.
Про цей бренд я дізнався з реклами на Facebook і продукція мене зацікавила. І дійсно – є певні унікальні властивості і реклама дійсно виявилася корисною в даному випадку.
Це поки що єдиний продукт бренду який я пробував. З першого погляду це звичайний “спортивний” гель (на сайті виробника – e-Gel Electrolyte Energy Gel | Crank Sports), але є суттєві відмінності.
Але крім технічної можливості зарядити максимальну кількість калорій та іншого в одну порцію виникають і практичні питання – розмір порції, консистентність, як це сприймає шлунок, скільки їх можна вжити впродовж скажімо 5 годин, смак нарешті.
Можу сказати, що для мене смак трошки хімічний, скоріше різкий, навіть трошки кислий але не настільки поганий щоб не можна було пару порцій з розривом в годину проковтнути. Я особливо сприймаю ці дві порції за 2 години нормально, а от чи зможу так само легко проковтнути третю – не певен. В цілому смак і консистенція мені подобаються більше ніж у Maurten.
Що стосується розміру порцій то вона доволі велики і сам гель дуже густий. Ним легко перемазатися і він навіть якийсь час лишається на зубах. В цьому плані гелі SiS мені подобаються значно більше.
Жодного разу я не відчував скільки небудь помітного приливу сил через 5-10 хвилин як це буває з деякими гелями. А отже усі виду цукру тут підібрано так, що працюють вони більш-менш рівномірно на протязі тривалого часу. І це добре.
В цілому для тих хто шукає максимально ефективне рішенні з калоріями/електролітами/солями – це варіант який варто спробувати.
І при ціні трохи більше за $1.50 за порцію цей гель виглядає дуже привабливим варіантом.
Ціна $30 за банку (30 порцій) робить цей продукт доволі дешевим, а тому раджу спробувати – може сподобатися. А враховуючи його склад (низький цукор, сіль і так далі) це ще й одна з найкращих подібних сумішей в теорії.
Невідомий до дуже недавнього часу для мене бренд (та і на момент написання я користуюся лише одним їх продуктом) який схоже спеціалізується на напоях з достатнім вмістом солі – їх формула теоретично допомагає запобігти зневоднення і утримувати рівень гідрації вищим довший час.
Електролітний напій з підвищеним вмістом солі. З його використанням можна не перейматися додатковими пігулками з сіллю які є дуже важливими для довгих змагань у жарку погоду.
Перші рази смак напою – шок: він і солоний, і трошечки гіркий, і одночасно трошки солодкий. Проте після кількох місяців використання він мені вже здається просто трошки солодким і хотілося б відчувати більше солі в смаку.
Хоча напій не розводиться повністю і крихітні темні порошинки так і плавають у воді, вони, тим не менш, розподілені рівномірні і не відчуваються на зубах взагалі. Колір води стає темно-сірим, що теж дуже незвично з самого початку.
І хоча смак спочатку може викликати певні хвилювання – а як мій шлунок це сприйме, проте за весь час використання у мене не було проблем жодного разу. І я навіть з цим напоєм пару разів виступав на Half Iron Man щоб не брати пігулки солі з собою. Маленька пляшка (додатково до Maurten Drink Mix) достатньо на все вело.
При ціні в $1.50 за штуку (продається в коробках по 30 штук за $45) це не надто дорогий варіант. І хоча є смачніші напої, більш калорійні і таке інше проте додавання високої дози солі робить цей напій доволі цікавим.
Оновлення від 2024/04/22: новий смак (на момент написання) “диня з сіллю” на диво дуже класний. В перший момент він здається противним (це триває якусь долю секунди), а потім солодкість дині разом з сіллю сприймаються дуже добре. Раджу саме цей смак.
Одразу після виходу цієї моделі вона була надзвичайно схвально сприйнята публікою і багато оглядачів назвали цю модель найкращими біговими кросівками “для усього” 2021-го року. І досі популярність цієї моделі дуже висока і саме цю модель найчастіше згадують коли мова йде про яку модель варто вибрати якщо це буде єдина бігова пара.
На мою думку ці кросівки підійдуть найкраще тим хто вже бігає якийсь час, має непогану техніку та в цілому вже не є початківцем. Для початківців же я вважаю кращим вибором буде щось подібне до Brooks Ghost (Brooks Ghost 3).
Модель ця має надзвичайно просту конструкцію підошви – це по суті один прошарок м’якого матеріалу який добре пом’якшує удари об землю. І в цьому сенсі Nimbus Lite дуже подібні до Brooks Launch (Brooks Launch, Brooks Launch 5). Підошва дуже м’яка і це відчутно на кожному кроці, але при цьому вона доволі тоненька і тому також відчуваєш дорогу дуже добре. Тобто якщо неправильно ступати то таки можна ноги відбити. Але якщо бігти більш-менш правильно то кожен крок буде пом’якшено.
Але і правда те, що ці кросівки підійдуть для усього – я бігав в них відносно довгі повільні пробіжки, довгі інтервали, та навіть короткі швидкі інтервали. І кросівки як мінімум не заважають бігти у будь-якому темпі. На мою думку найкраще кросівки себе показують саме на довгих відрізках з не надто високим темпом, але також погоджуся – якщо треба мати лише одну пару для усього то це саме та модель на яку треба дивитися.
Верх абсолютно не заважає і про нього забуваєш – сидить він достатньо щільно щоб стопа не “плавала”, але і не в обтяжку щоб це спричиняло дискомфорт. Доволі великий і довгий язичок проте достатньо м’який та теж непомітний.
Система шнурування не найкраща, але мені доволі швидко вдалося підібрати як саме мені їх шнурувати щоб не робити це кожного разу.
І трошки характеристик:
Ціна – $130, це дуже добре за модель яка все вміє і яка достатньо комфортна.
Вага – 272 грами, не важкі, але і не найлегші. Для щоденних кросівок це дуже хороша вага.
Підошва – 8 мм підйом, але що він такий високий не відчувається.
