A Ghost Story (2017)

Фільм буде цікавий лише тим хто цікавиться незвичними фільмами та фільмами в яких прихований сенс переважає над іншими складовими як динаміка, цільна історія, фінал який усе розв’язує та героями.

У цьому фільм привид героя фільму після його смерті повертається в дім де все ще мешкає його родина. А далі все таке тягуче, повільне, тише і з тревожною фоновою музикою. Ніякого людського спілкування крім випадкових фраз сторонніх людей, ніякого практично розвитку. Тобто в прямому сенсі привид стоїть посеред кімнати, а навколо нього усе на протязі років приходить в запустіння.

Мені фільм скоріше сподобався, але не думаю, що широкому загалу він буде цікавий. І тим більше не готовий його рекомендувати хоч комусь.

Оцінки:

NexDock 360

Колись я писав про технологію Samsung DeX яка дозволяє перетворити мобільний телефон у подобу персонального комп’ютера підключивши до нього монітор, клавіатуру та мишу. І можна це зробити за допомогою як звичайних монітору, Bluetooth клавіатури та миші так і за допомогою спеціальних док-станцій типу Baseus DeX Docking Station.

І наступний логічний крок – перетворити телефон у лептоп. Що ось цей пристрій і робить.

Характеристики можна подивитися на сайті виробника – Tech Specs | NexDock – Turn your Smartphone into a Laptop. Купити його на момент написання цього посту можна лише за передоплатою (платиш частину суми одразу, решту коли пристрій висилають через кілька місяців) і коштує він зараз $270.

Я пробував користуватися ним як лептопом сидячи з ним на дивані, пробував і у подорожах. Користувався ще не достатньо, але якісь враження вже є.

Пристрій доволі важкуватий (бувають легші лептопи), але з іншого боку в ньому є батарея яка в тому числі заряджає телефон.

Зовнішній вигляд дуже приємний, дизайн подобається. Якість збірки і матеріалів теж на висоті, ніяких нарікань.

Клавіатура так собі, гірша ніж у MacBook на яку її зробили схожою, але не жахливо гірша і працювати з нею можна. Трекпад теж не ідеальний, але у пристрої сенсорний екран, що неймовірно круто і нівелює цей недолік.

Звук слабенький і доволі невиразний. Навіть у тиші для самого себе скоріш за все захочеться більшого щоб подивитися відео.

Яскравості екрану теж може не вистачати, але з кольорами у нього все добре.

Тепер про використання. На дивані сидіти з ним можна. Але тут виникає така проблема, що швидко забуваєш, що це телефон, а не повноцінний комп’ютер і відкрити кілька вкладок браузера на повний екран призводять до помітного гальмування. Перемикання ж між кількома додатками проблем не викликає. Єдине, що хотілося б щоб телефон можна було десь на корпус закріпити, а в ідеалі навіть заховати. А зараз він просто збоку лежить приєднаний кабелем.

В дорозі ж та сама проблема (телефон поруч з лептопом) може створити ще більші незручності. В усьому іншому як подивитися кіно (беріть навушники!), почитати пошту чи погортати Facebook проблем не буде.

У підсумку я не можу сказати, що це пристрій на який остаточно перейду замість лептопу – все ж таки потужності іноді не вистачає. Але мати його не проти і може з часом і дійсно мігрую на нього.

The Titan (2018)

Непогана ідея та деякі цікаві моменти у фільмі є, але усе зіпсовано поганою реалізацією та додаванням купи непотрібних і погано продуманих елементів.

Йдеться у фільм про експеримент в якому військових перетворюють у істот які б могли жити на Титані. І звісно разом з фізичними змінами відбуваються і ментальні, піддослідні гинуть, а той що вижив стає чимось іншим ніж людина. Ось це і все що є хорошого.

Усе інше погане. Не зрозуміло для чого історія про Землю яка гине, і при цьому головний герой та його родина живуть наче нічого цього нема. Та і ніяк це не впливає ні на що.

Так само і з поведінкою та вчинками героїв та людей що їх оточують – усе випадкове, ні на що не впливає і не має ніякого значення.

У фільмі звісно багато комп’ютерної графіки, але зроблено її дуже невдало, використано нелогічно і виглядає все це сміховинно.

Один раз глянути можна, та і той скоріш за все не сподобається.

Оцінки:

2021-09-18 – IronMan 70.3 World Championship, St. George, Utah

Після того як я отримав слот на Чемпіонат Світу за результатами виступу на IronMan 70.3 Des Moines довго не думав і оплатив участь одразу. За два місяці до цього у мене був ще IronMan 70.3 Oregon та за місяць Lake Padden Triathlon на обох з яких я показав непогані для себе результати. Тому і сподівався добре виступити на ЧС, але не склалося…

Містечко St. George доволі невеличке і як і практично усе інше в Юті лежить серед безмежної пустелі де нема не те що дерев, але навіть кущів чи трави. Все що у них є це багато сонця, постійно безхмарне небо та червоні скелі.

З Сіетлу ми прилетіли у Лас-Вегас (3 години перельот), взяли на прокат машину (Volkswagen Atlas який дуже сподобався Олені) і поїхали в місце де було куплено готель. Проїхати довелося через Неваду, Аризону та відповідно Юту. Але звісно ми не крізь всі штати проїхали, лише частину кожного зачепили. І вже за 3 години були на місці.

Там вже з’ясувалося, що поселилися ми на якій турбазі з крихітними хатинками (лише ліжко всередині), загальним душем та туалетом, дуже слабким інтернетом. Але все це можна було пережити, а от те, що до найближчого магазину чи ресторану (як і до місця старту) їхати більше 30 хвилин – це нам не сподобалося. Тож ми знайшли таки готель в самому St. George не надто далеко від фінішу. Пощастило, що не всі учасники приїхали (через COVID-19 деякі європейці відмінили подорожі) і ми знайшли місце.

Крім власне високої температури (+36) взнаки давалося і висота – хоча там усього 1 км, але я відчував її. Ну і те, що ніде нема ніякого затінку сильно вимотує. Спека починається вже о 8-й ранку, а сонце сліпить вже з 6-ї ранку.

Трошки побігав, покатався і наче відчував себе готовим. Старт для моєї вікової групи був о 8:45. Для порівняння профі чоловіки стартували о 7-й, жінки – о 7:15. А потім з 7:30 кожні кілька хвилин стартувала вікова група. Спочатку йшли чоловіки (моя група була останньою), а потім жінки. Останні жінки стартували вже майже о 10-й годині.

Велосипед треба було здати в день до старту – плавання та перша транзитна зона на відстані більше 30 км від другої транзитки та фінішу. Ми привезли його машиною. Поставив вел і все. Інші речі як вело-туфлі та шолом в пакет і на спеціальні крючки у відповідній зоні. В день старту машини до місця старту не допускалися.

В місті було виділено кілька велетенських парковок з яких учасників та глядачів возили в центр міста, а звідти шкільними автобусами на місце старту. Я приїхав за годину до старту і мені ледь вистачило часу щоб накачати колеса (їх завжди радять здувати до того щоб не вибухали від спеки), налити води та насипати порошків у пляшки, одягти костюм для плавання, здати речі та сходити в туалет. І ось ми вже на старті плавання.

Запускають по 10 людей кожні кілька секунд. І тому хоча на воді було багато людей вдалося уникнути штовханини і колотнечі. І в цілому плавання пройшло добре – я відчував, що добре пливу і на другій половині обійшов більше людей ніж обігнали мене. Проте час 35:20 на диво поганий і чому я не пливу швидше на відкритій воді в той час як результати в басейні покращилися я не розумію. З іншого боку я був 91-м у своїй віковій групі з 300, що в принципі десь так і очікувалося.

Далі біжимо забирати пакети з вело-речами, сідаємо на стільці, туфлі, шолом, костюм, шапочку та окуляри в сумку, сумку здаємо, біжимо до велосипедів. І тут перша проблема – я знаю де мій велосипед, але не бачу його. Бігаю туди-сюди кілька метрів і починаю нервуватися. Довелося зупинитися, подихати, заспокоїтися… і ось він прямо переді мною. Хапаю велосипед і біжу на вело-етап.

На вело все почалося добре – в цей день було незвично “прохолодно”, усього +29 градусів і можна було викладатися. Дороги гладенькі у більшості, чисті та видно дуже далеко. І перші 30 км я їхав за власними відчуттями непогано.

Аж тут небо різко потемнішало, почали бити блискавки і подув сильний вітер. Поки ми дерлися в гору (підйом довжиною кілометри зо 3) лише хмара пилу трохи заважала. Але вже на відкритому місці вітер почав сильно кидати вел вбік і усім довелося уповільнюватися просто щоб контролювати велосипед. Були падіння, деякі зупинялися перечекати. Далі гірше – спочатку дощ, різко впала видимість, а потім почався град який боляче бив збоку. І все це тривало хвилин 20 і не дало нормально злетіти вниз на доволі довгому спуску – більше слідкував щоб вел вітром з дороги не знесло.

Проте непогода пройшла і знову можна було їхати як треба. І власне десь до 70-го кілометру все йшло непогано. А далі почався 5-кілометровий підйом про який попереджали, але до якого я виявився не готовим. Підйом був постійний від дуже крутих вуглів до не надто крутих, але відпочити весь цей час не було де абсолютно. Мене на ньому багато обганяли, але і я обійшов багато відстаючих з інших вікових груп які стартували переді мною. Проте цей підйом виснажив мене остаточно і вже в кінці я розумів, що під час бігу будуть проблеми.

Потім ми неслися переважно вниз довжелезним спуском. Багато хто гальмував. А я був настільки втомлений, що просто відпочивав на лежаку і навіть не переймався тим, що швидкість доходила до 60 км на годину. Хоча зазвичай я дуже боюся швидких спусків.

Останні кілька кілометрів вже у місті по страшенно “трясучому” асфальту який примушував сильно вчепитися в руль щоб не злетіти з вула – це не тріщини чи ями, а просто таке велике каміння в асфальті.

У підсумку час поганий – 2:59:07 (мало би бути хвилин на 20 швидше), 155-й результат у моїй віковій групі і повна спустошеність в ногах.

В другій транзитці у нас забирають велосипеди, хапаємо бігові пакети, сідаємо, перевзуваємося, вело-туфлі та шолом у пакет, пакет здав і побіг.

І одразу ноги не біжать. Перші 2-3 км це нормально і треба в правильному темпі розбігтися, але в цьому випадку пульс починає лізти вгору одразу і мені доводиться бігти потюпцем ледь трохи швидше за ходу. Перші пару км в легесеньку гірку і їх можна було б бігти, але ноги не хочуть. А далі йдуть 3 затяжні і чесно кажучи занадто круті для комфортного бігу гірки. Тут я вже не бачив сенсу топтатися і як мінімум половину кожної з них виходив пішки. І останні півтора кілометри крутий спуск на якому люди навіть оступалися і падали, теж не легко.

На другому колі я вже пив Pepsi та Red Bull, але вони ніяк не діяли вже – на стільки сил не було. Та і власне сказати щось про біг крім як це було суцільне страждання я не можу. Пройшло дуже погано і дуже важко. Але найгірше – дуже повільно.

Результат бігу – 1:57:38, 177-й у віковій групі, мінімум на 15 хвилин повільніше ніж треба було. А біг між тим мав би бути моїм найсильнішим видом.

У підсумку результат 5:41:23, 176-й у віковій групі. Є що покращувати і до чого прагнути.

Ще й не те що треба натис на годиннику і не зберіг результат. Це взагалі образливо :(

Мені так відчувається, що головна проблема була у висоті – я її взагалі дуже погано переношу і не було достатньо часу підготуватися. Тому наступного разу якщо буду тут виступати спробую приїхати за 2 тижні до старту і якось акліматизуватися.

А в іншому це було класно – сам старт, місце, види, організація, люди і наша подорож взагалі. Дуже радий, що мав нагоду прийняти участь.

The Serpent (2021)

Міні-серіал про реальні події який від цього стає ще більш моторошним.

Історія вбивці який в країнах Азії труїв, дурив, а згодом і вбивав туристів з Європи та США. З часом він навіть зібрав собі компанію яка допомагала йому творити злочини.

З часом усі ці операції набули таких масштабів і злочинці так розійшлися, що почали торгувати діамантами, подорожувати з чужими паспортами і таке інше.

В той же час службовець голандського посольства по суті самотужки на протязі багатьох років вів слідство якому протидіяло і його начальство, і місцева поліція.

І лише через багато років головного злодія вдалося зловити.

Якщо у вас підвищення почуття справедливості то подумайте чи дивитися цей фільм – знати, що події сталися насправді і багато речей лишилися непокараними буде не легко.

Оцінки:

Monsters (2010)

Чи можна зняти фільм з який виглядає масштабно, має доволі непогану для свого часу комп’ютерну графіку, але при цьому виглядає дешево? Так, і ось саме цей фільм є таким.

Журналіст та туристка пробираються з Мексики в США в світі який починають захоплювати іншопланетні монстри. Більшість подій відбувається у джунглях, покинутих будинках та містах і з мінімальною кількістю людей. Атмосферу розпаду та запустіння створити вдалося, навіть трошки масштабність. До того ж в історії про виживання та долання перешкод впродовж подорожі додано ще й певну драму в житті героїв і навіть романтичну лінію.

В цілому фільм маючи велетенську купу недоліків тримає глядача зацікавленими і навіть втягує в атмосферу. А тому цей фільм варто подивитися хоча б один раз і оцінити погано я його не можу.

Оцінки:

The Tomorrow War (2021)

Amazon зробили фантастичний бойовик який викликав неоднозначну реакцію та жваве обговорення – чи це хороша фантастика, чи геть погана…

З поганого у фільмі одразу кидається сильно в очі те, як подорожі у часі приводять до неминучого парадоксу (з подорожами у часі завжди так) який робить весь сюжет не можливим. І як же автори виходять з цього? А ніяк, вони просто ігнорують ці кричущі логічні дірки. Ті ж глядачі яким фільм сподобався знайшли виправдання – усі події відбувають в різний час у різних копіях нашого Всесвіту, а тому парадоксу наче і нема. Коли герої подорожують чи щось міняють вони опиняються не в своєму світі. Зручно, але самі автори на це навіть не натякали.

В усьому іншому фільм навіть можна назвати хорошим. Злі іншопланетні потвори які єдиною метою мають знищити людей (як тут не згадати “Тихе місце“) і звичайні люди нашого часу які мають боротися з прибульцями у майбутньому.

Бойові сцени, погоні і перестрілки – все це на найвищому рівні і не дає відірватися від екрану. Драматична складова є, і добре, хоча там все занадто очевидно і надумано.

У підсумку – жвавий і видовищний фільм який зроблено так, що очевидну слабкість та нелогічність сюжет хоча і помічаєш, проте на неї не звертаєш уваги.

Оцінки:

[english] bee’s knees

Вираз який дослівно перекладається як “коліна бджоли” має значення “найкраще”, “неперевершене”, “видатне”, або щось подібне. Цікаво, що коли вираз вперше з’явився в США в районі 1920-х років він означав щось, що не існує і є вигадкою, жартом. Тоді разом з bee’s knees казали ще snake hips (стегна змії) чи cat’s pajamas (котяча піжама). У нас чимось подібним є “відро компресії”.

Але з часом не зрозуміло як і чому цей вираз почав означати саме якусь найкращу річ, явище чи людину. В той час як старе значення забуте, а інші подібні вирази втрачені.

Вираз в словниках:

Sciconsports Aerocomfort 3.0 TSA Triathlon Bike Travel Bag

Я вже кілька разів возив свій BMC Timemachine 01 Disc на змагання у цьому чохлі і мені є що сказати.

Почнемо з ціни. На сайті повна ціна вказана у $900, але я ніколи не бачив щоб у них не було знижки. Тож в реальності повна ціна скоріше $630. Але навіть з тим можна знайти скидки – і я купив цей чохол за $540. У порівнянні з подібними моделями інших виробників це не дорого насправді.

При вазі у 11.5 кг це ще й легкий чохол і в нього можна напхати доволі багато додаткових речей і не перевищити ліміти авіакомпаній. Я, наприклад, крім велосипеда з колесами, педалей, інструментів ще кладу в нього гідро-костюм, вело-шолом, кросівки, вело-туфлі, спортивне харчування, пляшки і навіть усю стартову форму. Тобто фактично усе, що мені потрібно для старту знаходиться в цьому чохлі.

З вище сказаного зрозуміло, що з місцем у чохла також все добре і напхати його можна ще вдвічі більшою кількістю речей.

Велосипеди можна в ньому розміщувати як з thru axle так і зі звичайною віссю. А сам процес розміщення велосипеду надзвичайно простий: зняти колеса, закріпити вісями передню та задню виделки. Я також знімаю задню перекидушку (derailer) і раджу усім так робити – хоча в комплекті є спеціальна захисна дужка, але все одно є ризик пошкодити саме цю частину механіки. Тому відкручую, обмотую і вкладаю всередину.

Спеціальними ременями додатково фіксується руль, сідло та бокові стінки між собою.

І так- я не знімаю ні руль ні сідло. По-перше, з цим чохлом це можна робити бо все поміщується і застібується без проблем. А, по-друге, на моєму велосипеді зняти руль дуже не просто.

Ще додам, що на останньому старті (IronMan 70.3 World Championship 2021) я бачив надзвичайно багато саме таких чохлів. А раніше їх не помічав взагалі.

Відзначу якісні колісчатка – котити та міняти напрямок надзвичайно легко і маневреність просто неймовірна. І взагалі якщо тягнути чи штовхати чохол, а не нести то він відчувається невагомим.

У підсумку – я задоволений.

На сайті виробника – SHOP | AeroComfort Triathlon 3.0 TSA Bike Travel Bag on Sciconsports.com – transport your road or triathlon bike in a bike travel case by air.