2021-02 – Гватемала, Антигуа

Попередні записи:

Готель побудований прямо на руїнах величезного храму. Статуї та картини в коридорах XVIII сторіччя та більш пізні.

Місто Антигуа колись було столицею Гватемали і усієї Центральної Америки (Гватемала свого часу була найбільшою за територією державою в регіоні). Але з нею сталося те що і з іншими столицями – неодноразове руйнування землетрусами. Проте найгірше сталося коли з гір на місце зсунулася купа землі і фактично зрівняла місто з землею.

З часом місто відбудували і воно перетворилося на туристичну принаду – у місті найстаріші діючі в країні церкви та монастирі. Також проживати в ньому дорого для гватемальців, бруківка та майже відсутність машин, мала кількість людей, дорогі магазини та кафешки роблять це місто ідеальним міцем відпочинку від галасу.

Оригінальні твори як ось ця картина на дереві висять просто в коридорах готелю.

Деякі будівлі міста розібрали і перевезли в нову столицю де і відбудували наново. Антигуа ж довго лишалася малонаселеною і лише відносно нещодавно стала розвиватися як туристичне місце.

Навколо міста яке знаходиться між великими горами в основному фермери вирощують кукурудзу та каву. Також тут видобувають жад і виготовляють з нього фігурки, кільця, амулети, тощо. За часів майа жад використовувався як прикраса лише правителями.

Деякі коридори готелю є колишніми кімнатами монастирів чи церков навколо.

Кількість церков та монастирів просто вражає. Не всі з них функціонують. А один найбільший, що був розміром з квартал відновлено лише на 1/8 – усе інше масивні руїни в яких знаходяться музеї, магазинчики та майстерні.

Що стосується будівель – власники мають утримувати зовнішні поверхні в їх близькому до оригіналу вигляді. Тобто ніяких змін кольору, стилю, пластикових дверей та вікон, ніяких антен та кондиціонерів. Всередині ж усі вільні перебудовувати усе як хочуть. І це виглядає добре.

Суміш фрагментів старовини та сучасного зустрічається постійно.

Що стосується вартості проживання у місті то ціни за найдорожчий і найбільший готель ті самі, що і за найкращий готель в столиці – в районі $100 за ніч. Їжа в ресторанах коштує трошки дешевше ніж в США.

Натомість ви отримуєте автентичну старину, тишу та відсутність машин, малолюдність, розслабленість та пасторальність в цілому. Не дивно, що десь половина усіх кого ми бачили були туристами. Але навіть і туристів тут не багато і ніде не було нічого і приблизно схожого на натовп.

В руїнах церков іноді проводять служіння та церемонії.

На мою думку краще провести більше часу в Антигуа ніж в Гватемала Сіті – тут є що подивитися і це дійсно буде відпочинок. В той час як в столиці гамірно, галасливо, та доволі бідно і брудно.

Антигуа до речі знаходиться в одній годині машиною від столиці, а відповідно і від аеропорту (у них міжнародний аеропорт прямо в межах міста).

А навколо міста є кілька відомих трас для гірського велосипеду та кілька кавових ферм щоб їх відвідати. Що ми і зробили б якби лишилися тут на ніч хоча б.

Папуги в руїнах-готелі.

На цьому власне я і завершу, бо були ми у місті усього кілька годин і чогось суттєвого більше додати не можу.

Зверніть увагу на вулкан на задньому плані – потік бруду з такого колись зруйнував місто.

Частково зруйнована діюча церква з мощами якось місцевого святого всередині.

Це не рукомийники – сюди приходили прати. Так, прямо на центральній площі.

Тут збираються люди які сподіваються на чудове одужання, а також свяченики цієї церкви надають безкоштовні медичні послуги.

Руїни найбільшого храму настільки велики, що ними гуляєш як містечком.

Один з відновлених фрагментів великого храму.

Chris McDonnell. Adventure Time: The Art of Ooo (2014)

Я не надто великий прихильник цього шоу, хоча коли зустрічаю якийсь епізод в ефірі то дивлюся з задоволенням. Але ось ця книга мені сподобалася і я можу її порадити.

Перше – надзвичайно висока якість видання. Папір, обсяг, ілюстрації, кольори – все на найвищому рівні і її просто приємно в руки брати.

Книга великого обсягу і що мені сподобалося містить не просто історію та арти з шоу, але і показує як розвивався стиль автора, як набирали команду та уніфікували їх техніку малювання. Показано як йде робота над історіями, як підбирають та відкидають варіанти. Також є розповіді про сюжет, розробку героїв та їх взаємодії і навіть про те як і хто озвучував героїв.

Мінімум ця книга буде шикарно виглядати на журнальному столику :)

Оцінки:

Nocturnal Animals (2016)

Бувають (і доволі часто) випадки коли любителі пошуку прихованих сенсів та прошарків знаходять їх у фільмах де це не було закладено. Але ось цей фільм від дизайнера одягу Тома Форда зроблено саме з ціллю вкласти других значень, алюзій та прихованих натяків по максимуму.

Треба попередити про дійсно шокуючу сцену якою починається фільм. І вона йде дуже довго, до того ж не надто очевидно для чого вона у фільмі.

На поверхні це історія про те, як жінка читає сценарій свого колишнього чоловіка. А у сценарії вони (тобто жінка і колишній її чоловік) разом з ненародженою донькою потрапляють у кримінальну ситуацію під час подорожі. Далі вбивства, катування, помста.

Все це перемішано зі спогадами і стає все важче зрозуміти де реальні події, де вигадка, а де викривлена пам’ять про те як воно було.

Фільм і сам по собі добре виглядає, прямо високохудожньо, але ось це перевантаження підказками та натяками взагалі робить його елітним мистецтвом.

Оцінки:

Spotless (2015-…)

Season 1

Схоже цей сезон був і останнім для шоу. А шкода – кілька цікавих речей в ньому було.

Історія двох братів які мають сувору таємницю в своєму минулому. А зараз один з них займається прибиранням місць вбивств, а інший втік від своєї банди. І ось вони в двох через різні причини мають працювати на боса місцевої мафії, уникати усіх можливих небезпек та викриттів. Зверху ще накладаються проблеми з дітьми, родиною та кримінальними елементами.

Серіал дуже добре тримає в напружені і постійно додає ускладненн в життя героїв коли вони здається вже розібралися з проблемами.

Нам сподобалося і я раджу подивитися.

Оцінки:

The Big Sick (2017)

Фільм жанру ром-ком (скорочено від “романтична комедія”) який я дуже не люблю через те, що романтична складова (а вірніше аудиторія на яку її націлено) призводить до неймовірного спрощення сюжету, аж до повного отупіння. І друга причина – комедійного, або хоч трошки смішного в цих фільмах нема нічого. І це справедливо навіть для найкращих представників жанру.

Але ось цей фільм виявився просто хорошим фільмом безвідносно своєї жанрової належності. І дуже добре попадання актора який зіграв головного героя в образ.

Історія про те як зійшлися хлопець та дівчина, і наче не планували нічого серйозного, але обставини склалися так, що коли дівчина сейрозно захворіла то хлопець був єдиним хто зміг бути з нею в лікарні. І вже в лікарні він зустрів батьків дівчини і мав знаходити з ними спільну мову.

Цей фільм є дуже добре розказаною історіюєю в тому сенсі, що процес оповідання цікавіший за те що відбувається. Тобто це просто хороший фільм який можна радити як фільм.

Оцінки:

MUDWTR

Ідея корисних для здоров’я напоїв та напоїв які витісняють не корисні вже не нова і спроб було безліч. Ось ця мене зацікавила і я спробував.

Напій продається у красивій баночці у вигляді щільного бурого порошку якого має вистачити на кілька десятків напоїв. Також в стартовий пакет (ціна $40) входить електричний збивач який обов’язково знадобиться.

В складі напою входять:

  • гриб герицій їжачковий для покращення діяльності мозку та концентрації уваги,
  • гриб чага як заспокійливе,
  • гриб трутовик лакований для допомоги імунній системі,
  • гриб кордицепс для підвищення фізичного тонусу,
  • какао для смаку,
  • чай масала (суміш чорного чаю та спецій) для кофеїну,
  • тумерік для антизапального ефекту,
  • кориця для смаку та антизапального ефекту,
  • гімалайська сіль заради мікроелементів (мінералів).

Як видно зі складу це має бути щось корисне для здоров’я та майже цілюще…

Для того щоб приготувати напій треба додати порошок у гарячу воду і старанно розколотити мішалкою – порошок погано розчиняється і швидко сідає на дно. І як я не колотив і швидко не пив десь третина його все одно лишається осадом на дні чашки.

А головне – на смак цей напій невимовно противний. Він виправдовує свою назву. Таке враження, що п’єш розведену грязюку в яку досипали трухлявого дерева. І найгірше те, що пересилити себе це пити ще можна, а от післявкусся таке жахливе, що аж трохи погано стає. І лише цієї причини мені достатньо щоб відмінити підписку та ігнорувати усі задекларовані переваги напою.

Виробник пропонує такі речі як додавати молоко, каву, кокосовий порошок, тощо – це дійсно приховує смак трошки коли п’єш, але післявкусся все одно таке саме погане, а то і гірше. Тому ні.

Сайт виробника – https://mudwtr.com/.

Pat Cadigan. Synners / Пет Кедіган. Синтезери (1991)

Одразу скажу, що переклад назви у мене скоріш за все не надто вдалий – в оригіналі вигадане слово означає поєднання штучного інтелекту та людини для створення відео з того, що уявляє людський мозок.

Як ви вже мабуть зрозуміли це киберпанк в якому функціонування та діяльність людей знаходиться під величезним впливом технологій. І книга наче дуже добре описує світ, героїв, події, думки та почуття. Але коли її читаєш уся історія розвалюється на купу дрібних епізодів та пару десятків дійових осіб і стежити за всім просто не виходить.

Власне розуміння того, що відбувається, в чому конфлікт і яка ціль у кожного з героїв відбувається майже на середині книги. І так, це очікувано всесвітня мережа стала розумною через усі залити в неї дані та алгоритми.

Я не зміг подужати цю книгу далі – це проста хаотична мішанина дійових осіб та подій за якою стежити важко і якими не переймаєшся аж ніяк.

Оцінки:

Christine (2016)

Фільм за реальними подіями розповідає про деякі моменти життя та роботи жінки репортера яка застрелила себе у прямому ефірі новин де вона вела випуск.

Звісно у неї були проблеми і в особистому і в професійному житті. Ще й купа невезіння та нещасливих збігів які і спонукали її скоїти самогубство.

І хоча фільм демонструє чудову акторську гру він тим не менше є не цікавим абсолютно. Історію розказано так нудно, що припускаю частина глядачів не додивиться фільм до кінця. І навіть мені, кому дуже подобаються практично будь-які фільми за реальними подіями цей фільм здався нудним.

Він якийсь сухий і механічний, і незважаючи на вищезгадану хорошу гру акторів ні з ким з них не відчуваєш спорідненості і абсолютно байдуже на їх переживання та події у їх житті.

Оцінки:

[english] far cry

Вираз який дослівно перекладається як “далекий крик” означає або дуже велику дистанцію (таку на якій вже не чути крик), або просто велику різницю між двома речами чи явищами. Тобто можна перекладати як “дві великі різниці”, або “дуже далеко”.

Фраза (як вважається) походить від шотландської традиції відсилати гонців між кланами та поселеннями як здаля кричали повідомлення.

У словниках: