В подорожах і походах іноді буває нема як, чи нема де, чи нема коли почистити зуби. Або почистити можна, але без полоскання (для тих хто користується рідиною для полоскання). І ось ці таблетки і вирішують цю проблему.
Використовувати їх дуже просто: жуєш 10 секунд – за цей час вони перетворюються на рідину (яку звісно не треба ковтати одразу). Потім тією рідиною полощеш рот, і потім її ковтаєш. Так, її можна ковтати – завдяки складу рідина та вбиває деякі бактерії і прибирає запах, але не шкодить травленю.
Дуже зручно, швидко і компактно. Беремо такі з собою у всі подорожі та поїздки.
Ціна складає до 30 центів за таблетку, що як на мене дуже не дорого. У мене на них підписка на Amazon, тобто з певною періодичністю приходить нова коробка. Це щоб вони були завжди коли раптово в них виникне необхідність.
Звісно у такого визначного культурного явища як Doctor Who (більше 50 років на екранах якщо ви не знаєте) крім самого серіал, фільмів, книг, радіо-вистав, іграшок та ігр не може не бути коміксів. І вони таки є!
На відміну від Олени я не великий прихильник Доктора і навіть не дивлюся серіал (лише пару епізодів та фільмів подивився). Тому читати більше коміксів не планую, але хто зна як воно там буде.
Doctor Who: Hypothetical Gentleman (2012)
Як завжди у Доктора є певні проблеми з нумерацією. Якщо її вести для випусків для одинадцятого Доктора то це буде перший випуск. Якщо по перезапускам серій – це двадцять другий (саме так!) випуск третьої серії. А якщо просто по порядку рахувати то ніхто і не знає який це насправді випуск.
Перше я би хотів відзначити якість випуску – кльовий папір, глянцевий, кольори насичені з великою кількістю відтінків.
У випуску усього дві історії і їх намальовано у різних стилях. Перша історія практично акварельна. І розказує вона про якусь невідому істоту яка примудрилася живитися часом (те що складає для неї енергію життя) від Тардіса. А машину цю побудували для неї родина медіума на початку 20-го сторіччя…
Коротше типовий Доктор – цікаво, винахідливо, але нічого по суті не пояснено і усі більш-менш серйозні питання оминуто. Саме тому я і не надто люблю Доктора і не ввжаю цей серіал фантастикою.
У другій історії мальовка явно більш мультиплікаційна. Розказано тут про пивний потіп у Лондоні 1814-го року. Мені ця історія сподобалася більше – в ній більше гумору побудованого на тому як Тардіс постійно закидає Доктора та Рорі в не той час чи місце. Є і певна небезпека яку Доктор традиційно винахідливо усуває.
Книга починається прямо дуже цікаво і її кидає по різних часових відрізках: античний світ, сучасна греція під час погромів, недалеке майбутнє в Лондоні…
Поступово вимальовується картина в цілому – в Лондоні майбутнього де технології впливають на повсякденне життя кожного слідча веде справу смерті під час допиту. І це виявляється випадок чисельних персоналій в одному мозку. Більше того – це персоналії з якоїсь реальності, що не зовсім відповідає історичній правді. Далі починають з’являтися ознаки штучності спогадів та їх взаємозв’язок. І слідча намагається докопатися до першопричини.
І все це наче і цікаво, і винахідливо і дуже оригінально. Але з часом містика то метафілософські розмірковування все сильніше витісняють дії та вчинки. І ось десь вже ближче до середини тексту ти читаєш кілька сторінок де іншопланетна надмогутня сутність саморефлексує і взагалі спробуй зрозумій про що все це.
Я в прямому сенсі втомився продиратися крізь текст. Те що починалося як доволі незвична і динамічна історія перетворилося у якісь нескінченні нудні самокопання. І я кинув це читати. І вдруге братися не буду.
Кросівки від HOKA One One доволі популярні були свого часу серед тріатлетів, а сьогодні вже і популярні серед бігунів теж. І мені дуже довго і давно хотілося їх спробувати. Але проблема з усіма моделями для мене була в тому, що я елементарно не міг ступню засунути в кросівок – вони були або занадто вузькі в носку, або по висоті вузькі.
Перші HOKA які мені вдалося вдягнути (бо їх спеціально зробили ширшими) були Hoka One One Clifton 4 і вони ж стали моїми улюбленими кросівками на тривалий час – легкі, м’які, комфортні.
Але з часом захотілося спробувати інші моделі призначені для не такого повільного і розслабленого бігу. Після невдалих Hoka One One Clayton 2 в яких я не ризикну більше бігати (бо натираю кожного разу) наступною спробою стала саме Bondi 5.
Перше враження непогане – кросівки все ще комфортні і трошки м’якіші ніж подібного призначення моделі від інших брендів, аля як для Hoka можна навіть сказати жорсткі. І головне що вони відчуваються швидкими.
Поступово я почав бігати в них все більше і більше… і знайшов проблему через яку не одягаю їх тепер взагалі. Проблема ця полягає у занадто вузькому носку. Не самий кросівок (тобто верх) вузький – ногу я всовую без проблем і навіть не відчуваю тісняви. А саме підошва під пальцями на кілька міліметрів вужча ніж підійшло б мені.
Погано це тому що мизинці не мають достатньої підтримки і після кількох кілометрів (після 10 точно) починаються неприємні відчуття наче постійно наступаєш мизинцем на щось вузьке (як металева смужка). Воно навіть не боляче, а просто неприємно. І неприємно так, що аж бігти нормально не можна :(
І ось це саме по собі робить ці кросівки не придатними для мене особисто.
З інших вражень можу згадати не найбільш гнучку підошву (тобто це не кросівки для змагань), доволі щільний верх (може буде спекотно в певну погоду), відносно тоненький язичок та система шнуровки можуть в залежності від стопи стати проблемою (у мене все нормально з цим було). Тобто кросівки призначено лише для доріг (підошва не буде нормально себе вести на ґрунті чи гравію) і для бігу в середньому темпі – тобто для бігунів-аматорів коли треба робити щось швидше ніж розслаблений біг, але не інтенсивні інтервали.
І деякі характеристики:
Ціна: повна ціна – $150, на розпродажах зараз можна знайти цю модель за $100 і менше – вже є Bondi 6.
Оновлення від 2021/10/02: ці кросівки пролежали у мене без діла тривалий час і я нарешті почав бігати в них знову. Якимось чином проблема з мізинцями стала не такою болючою, хоча все одно відчуваю певний дискомфорт.
Але ось що мені дивно, це те, що про Bondi говорять як про ледь на найм’якіші максималістичні кросівки в той час як для мене це просто жорсткіша (а не м’якіша) версія Clifton.
В цих кросівках можна тримати середній темп дуже комфортно, але коли я спробував побігати швидкі інтервали то одразу відчув які вони негнучкі, жорсткі та не дають ніякої пружності взагалі.
І хоча я не відчуваю дороги в тому сенсі, що товста підошва захищає мої ноги я натомість відчуваю жорстку гуму підошви.
Автор вигадав цікавий світ – Земля приблизно нашого часу, але у постійному льодовиковому періоді. І як результат люди на зиму впадають в гібернацію (тобто сплять). Також зберіглася мегафауна як мамонти, шерстисті носороги та таке інше.
Дії книги відбуваються на Британських островах де люди живуть у будинках-вежах, наїдать жир за літо і потім сплять усю зиму в крихітних квартирках на літо. Допомогти пережити сон і не померти від виснаження дозволяють медикаменти від однієї корпорації. Але медикаменти ці дорогі, не всім доступні і мають побічні ефекти як, наприклад, втрата розуму і перетворення на зомбі-канібала.
Головний герой приєднується до таких собі рейнджерів які не сплять взимку і підтримують порядок у поселеннях серед занесених снігом пустель. Але щось йде не так і далі фантастика несподівано перетворюється в якийсь містичний детектив в якому є заговори корпорацій, ігри зі свідомістю, міфічні істоти і взагалі багато чого, що логічно передбачити ніяк не можна.
Головна причина чому я не люблю фентезійні детективи в тому, що в них може статися будь-що – автори не мають обмежень нашої реальності як у класичних детективах і в будь-який момент можуть внести в сюжет якусь невідому доти сутність яку ніяк не можна було вгадати зарані. Тобто це вже по суті не детектив, а просто хизування автора своєю винахідливостю.
З плюсів варто відзначити надзвичайно цікавий світ, хороших дійових осіб та те що книгу написано цікаво.
Вже майже рік як я продав свій такий рідний Cervelo R3 і придбав собі надзвичайно понтовий BMC SLR01 Teammachine DISC. Велосипед просто фантастичний! Швидкий, легкий, агресивний… Характеристики перелічувати не буду, можете їх глянути на сайті виробника – https://us-en.bmc-switzerland.com/teammachine-slr01-disc-one-302022.html.
Чому новий велосипед?
Або що не так було зі старим? Насправді нічого крім того, що він був… старим. З того часу як я його купив і потім оновлював відбулося багато різної значущості змін в технологіях які в сумі накопичилися у доволі солідну перевагу нових велосипедів зі старими (навіть найкращими моделями).
Крім того мені захотілося поміняти зручний (геометрія та матеріали) велосипед на швидкий. І ось я пішов в магазин тестувати…
Власне спочатку ми з Оленою погодилися, що бюджет не має значно перевищувати $5000. Такі велосипеди я і почав тестувати – Pinarelo Dogma, Focuz Izalko та інші подібні моделі. Але на мій подив різниці чи не було відчутно взагалі, чи вона була настільки маленька, що я не розумів для чого б мені за це платити.
Коли я сказав консультанту про ці свої враження він мені відповів – хоче відчути різницю? Зараз. І привів ось цей BMC. Я глянув на цінник і злякався. Олена подивилася і сказала – якщо тобі сподобається то бери, я лише за.
Тоді консультант запропонував видати такий і їй щоб спробувала. Олена сказала, що не думає міняти свій Scott CR1, але консультант таки її вмовив. І ось ми поїхали вдвох – довгий плаский відрізок щоб прискоритися, кілометрова крута гірка щоб оцінити як вел їде в гору, спуск назад щоб оцінити керування та гальма.
Коротше повернулися ми в магазин і Олена з порогу – я хочу собі такий! Ось так їх у нас стало два :)
На світлині модель з компонентами від SRAM, моя модель має такого ж класу компоненти від Shimano.
Рама та виделка
Велосипеди розрізняються багато чим, але два параметри які роблять дорогі велосипеди більш призначеними для спринту чи гірських етапів – це геометрія рами та склад карбону.
Ці наші нові велосипеди мають таку геометрію, що додавання зусилля на педалі одразу перетворюється у збільшення швидкості – велосипед буквально вистрибує з під тебе. Також цьому додає більш жорсткий матеріал рами. Мінусом проте є те, що у порівнянні з м’якішим карбоном мого попереднього Cervelo R3 та більш “розслабленою” геометрією на цій рамі складно буде їхати розслаблено супер-довгі дистанції. Велосипед буквально спонукає прискорюватися.
А жорсткий матеріал хоча і передає енергію ефективніше проте і не гасить мікровібрації від нерівнострей дороги. І у підсумку втослюєшся на ньому трошки більше.
Але усе вище сказане має сенс лише для довгих, частих і швидких поїздок. Для тих хто катається лише пару років різниця може бути не помітна взагалі.
У BMC до речі є такий точно велосипед у модифікації SLR02 – різниця лише у складі карбону рами і ціна нижча на $2000.
Di2
Друга велика складова у ціні – система електронного перемикання передач Di2. Це рішення від Shimano існує вже кілька років і є доволі поширеним для велосипедів вищого цінового діапазону. У конкурентів SRAM та Campagnolo теж є свої подібні системи.
Я собі особливо ніколи нічого такого не хотів. І справді – яка різниця чи ти перемикаєш кабелем приєднаним до важеля, чи за тебе перемикає маленький моторчик за сигналом того ж таки важеля?
А виявилося, що це насправді дуже зручно і додає задоволення від поїздки. По-перше, перемикати передачі тепер легше – достатньо легкого торкання. По-друге, воно здійснюється більш плавно. Та, по-третє, перемикання є більш точним – нема довгого кабелю який вібрує під час руху та ще й розтягується з часом.
Також всю цю систему можна налаштувати зі смартфону чи комп’ютера – як швидко відбувається перемикання, в якому порядку і таке інше.
Ще на ручках є додаткові кнопки зверху (під великі пальці) які можна запрограмувати на певні дії. У мене вони дозволяють перемикатися між екранами вело-комп’ютера без того щоб відривати руки від керма.
Що стосується батареї то її заряду вистачає на кілька місяців. Роз’єм для зарядки у нас розташовано на рамі.
Гідравлічні гальма
Ще одне значне покращення – гідравлічні гальма. Тобто вони не просто металеві диски на колесах (зменшена версія того що на сучасних мотоциклах), але і гальмування здійснюється не за допомогою кабелю як у дешевших моделях, а через залиту в систему рідину (густа олія).
Перевага саме гідравлічних гальм в тому, що зусилля яке докладаєш прямо пропорційне силі гальмування. В той час як у звичайних механічних залежність скоріше експоненційна.
І у порівнянні з гальмами на ободі ці гальма більш безпечні, не затираються, працюють так само коли мокрі, не пошкоджують колесу і так далі. Але саме надійність та кращий контроль найбільше помітні і не лише роблять гальмування більш передбачуваним та контрольованим, але і додають упевненості та спокою на високій швидкості та крутих спусках.
У порівнянні з традиційними (на момент покупки) гальма на моєму Felt B16 практично відсутні.
Наскрізна вісь
Throug axel, або наскрізна вісь є доволі новим трендом в сучасних велосипедах. Доволі багато моделей досі мають вісь яку можна легко і швидко розкрутити руками щоб демонтувати колесу.
Для подібної ж системи потрібен інструмент. Але є і переваги: колесо не можна посадити не точно, легша вага і захищеність від “самостійного” розкручування.
Я досі ще не певен чи подобається мені така система, чи для мене важливо щоб я між швидше зняти і одягти колесо. Проте визнаю, що з традиційною віссю встановити колесо не надто точно дуже легко.
Широкі колеса
А вірніше шини. А ще вірніше – колеса під ширші шини.
Наші байки мають колеса зі встановленими 25 мм шинами. Це доволі широкі шини якщо порівнювати з тим що було в тренді 5-8 років тому коли навіть 23 мм виглядали як іноді занадто широкі для серйозних велосипедистів.
Але зараз тенденція змінилася на те щоб обід та шина більш плавно переходили одне в інше, що добре впливає на аеродинаміку, а отже швидкість. І з ширшими шинами досягти цього легше.
До того ж ширші шини додають комфорту і тому не зважаючи на те, що я написав вище про жорсткий карбон рами цей негативний ефект суттєво згладжується саме ширшими шинами. Мені подобається одним словом.
Виправданість покупки
Власне про технічні характеристики можна писати ще дуже довго і кожну з них окремо вихваляти, але питання таки лишиться – чи вартий цей велосипед своїх грошей і чи має ця покупка сенс для нас.
Скажу так – ціна виправдана і відповідає подібним моделям від інших виробників. І я не бачу щоб вона суттєво знижувалася за останній рік.
А чи дійсно потрібен мені цей велосипед – ні. Я не настільки сильний велосипедист щоб використовувати його по максимуму. До того ж є багато професійних спортсменів хто щось виграє на не таких дорогих моделях.
Але з іншого боку – яке задоволення на ньому кататися і знати про те, що єдиним стримуючим фактором є я сам, а не якісь технології. Тому так – ця покупка абсолютно виправдана в той же час і я щоразу як кидаю погляд на свій вел почуваю щось тепле і приємне в душі ;)
