Пару років тому був такий собі пік популярності електричних самокатів – про них усі писали і всі навколо мене їх або купували, або обговорювали. Звісно і мені закортіло спробувати. Дочекався знижки на модель на яку на той момент (але не зараз) були непогані відгуки і купив собі.
Сама модель не надто вдала: дальність ходу ледь сягає 10 км, швидкість трошки вища за неспішний біг, а заряджається до 100% більше 5 годин. Проте ціна (на момент покупки – $270) була помітно нижча за інші популярні на той час моделі.
З моменту покупки (більше року тому) електричні самокати значно вдосконалилися – вони тепер долають довші дистанції, розвивають вищу швидкість і часто їх можна зарядити швидше.
Але найбільша проблема – я так і не зміг придумати коли і як його використовувати. На роботу чи з роботи – або по гравієвій доріжці (капець колесам), або по крутих гірках (дуже швидко здохне батарея, якщо взагалі дотягне). Та і мало задоволення насправді неспішно чургикати на ньому.
Я навіть кілька разів пробував брати його в атобус. Коли працював в Сіетлі виходив на зупинку біля дому, сідав з самокатом в автобус (самокат можна скласти), потім виходив і десь 3 км їхав на ньому до офісу. Не зручно те що він хоч і складається, але все ж таки дуже великий (приблизно як довгий скейт). І якщо на роботу я можу сісти у ще порожній автобус, то вже назад стою в забитому і самокат заважає і мені і оточуючим.
Друга проблема – він важкий. Тобто під рукою його тримати не вийде ніяк, а в рюкзаку він занадто великий і знову ж таки важкий.
У самоката є доволі непоганий ліхтарик для темного часу, а також додаток на смартфон – рівень заряду можна подивитися.
У мене в підсумку після приблизно десяти використань він так і стоїть без діла в гаражі.
Оцінка на Amazon – 2.7/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B07F45HL7M).