David Koepp. Cold Storage / Девід Коепп. Холодильник (2019)

Сюжет книги обертається навколо ідеї фільмів та оповідань жахів ще з 80-х років в яких якась тварина чи рослина ставала все більшою і більшою просто поглинаючи живе навколо. Тобто нічого нового в цьому плані.

Але що робить цю книгу біль-менш пристойного так це як добре її написано – динамічно, виразно, місцями страшнувато. Автор наче щось і пояснює про природу страшного організму, але в той же час уміло обходить складні питання.

Варіація тут така, що тією страшною істотою став грибок який возили в космос для експериментів, а далі він мутував і впав в результаті аварії у пустелю Австралії. А вже з пустелі його в холодильних сховище в США привезло пару агентів.

І ось пройшло пара десятків років, сховище більше не належить ЦРУ, холодильник зламався і страшна істота почала рости заражуючи все що можна. І старі вже агенти борються з нею.

Книга починається як фантастика, але насправді це суміш пригод і жахів і так її і треба сприймати. Читати її легко і швидко, але, повторюся, це єдина її перевага.

Такий собі добре зроблений бойовичок. Добре підійде в дорогу чи коли спати не хочеться.

Оцінки:

Prospect (2018)

Я подивився цей фільм і охрінів – як часто вам зустрічається хороший фільм, та ще й до того хороша і цікава науково-пригодницька фантастика про який ні ви, і ніхто взагалі ніколи не чув? А вдруге я охрінів коли подивився на оцінки фільма – як, як можна було так низько оцінити цей фільм?

Так, він малобюджетний. Але на цьому і все з мінусами. Цікава історія, добре продумана і без очевидних одразу ляпів і дірок. Цікаві персонажі за яких переймаєшся весь фільм. Незвичний і добре опрацьований світ. І декорації та антураж теж дуже добре виглядають. Не розумію таких оцінок :(

Фільм розказує про старателів, батька і дочку які на одній планеті (вірніше то був місяць, але не суттєво) полюють за ресурсами. Але все йде якось невдало і ось вже мова йде не те що про збагачення, а про порятунок власного житла. Різноманітної жорстокості і гидотності злочинці та пройдисвіти є постійною загрозою як і смертельні для людини умови.

Оцінки:

Pulsar Music Player

Я вже доволі давно (більше двох років) користуюся цим музичним програвачем і навіть купив собі платну версію.

Перше питання на яке треба відповісти – чим не влаштовує стандартний програвач від Google? Багато дрібних речей не подобаються, але найгірше – він не вміє правильно програвати плейлісти у випадковому порядку. Проявляється це так, що кожного разу першою є одна і та композиція (щоб вирішити цю проблему я навіть додав у всі плейлісти на першу позицію секундний трек з тишею). І після того “випадково” відтворюються лише треки з початку списку. Тобто в моєму випадку з кількох тисяч пісень я знову і знову слухав ті самі 30-40 композицій.

Коли вже мова йде про сторонні програвачі то вибрати є з чого. І далі вже роль грають різні для кожного фактори – зовнішній вигляд та можливість його налаштувати, еквалайзер, підтримка різних аудіо-форматів і багато чого іншого.

Для мене на другому місці була можливість керування плеєром з віджету екрану. І серед усіх що я їх перебрав саме у Pulsar віджет був зрозумілий, зручний і функціональний як я хочу.

У плеєра є можливість налаштування еквалайзеру і зміни кольорів – ось цими двома додатковими можливостями і відрізняється платна версія за $3. Чи варто її купувати? Не дуже насправді.

Ну і звісно є стандартні можливості як: показ тексту (якщо його вбудовано в музичний файл), створення динамічних списків відтворення, завантаження зображень з інтернету, редагування тегів, тощо.

Списки відтворення я створюю в MusicBee і під час синхронізації комп’ютера зі смартфоном Pulsar їх підхоплює.

Плеєр в магазині:

На цьому у мене все. А чим користуєтеся ви і які спеціальні сценарії використання є у вас?

Cosori Premium 6qt Pressure Cooker

Десь півтори роки тому (коли я і купив цей пристрій) в США раптово стали популярними ці пристрої для приготування їжі під високим тиском. Не знаю як її правильно назвати – чи то пароварка, чи то тисковарка якась… Власне покупка була і спричинена тим, що про них усі навколо писали і оглядали їх – як воно зручно готувати, і яка здорова і смачна їжа виходить. І через деякий час коли все більше і більше виробників почали випускати свої моделі вже було з чого вибирати в різних цінових діапазонах. І як тільки я побачив знижку на продукт у якого були хороші огляди так одразу і купив.

Мені ця річ обійшлася в $50 при повній ціні в $130 (проте зараз цю модель можна купити за $80). Для порівняння відомі бренди на той час продавали щось подібне за $$200-300. І я покупкою страшенно задоволений і виправдала вона себе повністю. І навіть за повну ціну це була б класна покупка.

Ми користуємося нею переважно щодня. Рис, овочі, голубці та фарширований перець, суп, варена кукурудза і ще багато чого – все це можна в ній приготувати.

Фокус в тому, що пристрій нагнітає водяного пару і тому їжа не розварюється, а скоріше париться. І нічого не пригорає (бо температура на надто висока), ніяких практично запахів, нічого не шкварчить і не тече. Автоматично вимикається і лише залишається перекласти їжу кудись і сполоснути внутрішню кастрюлю.

На пристрої є “панель управління” де можна вибрати різні режими готовки (названі різною їжею), або ввести програму самому. Єдине в чому треба розібратися це те як правильно закривати кришку і випускати тиск потім. І все – наклав продуктів, налив води, увімкнув і йди собі. Хоч ввечері потім її відкривай.

За внутрішнім обсягом (6 кварт) вона трошки завелика щоб готувати по одній порції на двох людей. Але якщо готувати на 2-3 рази, або на більшу кількість людей – саме те. У виробника також є модель на 8 кварт.

На сайті виробника – https://www.cosori.com/shop/premium-6qt-cp016-pc.

Оцінки:

Dancing with the Birds (2019)

Документальний міні-серіал від Netflix про тропічних та райських птахів і їх неймовірні танці. На додачу до класної зйомки, дійсно неймовірних звичок та зовнішнього вигляду і поведінки деяких птахів серіал ще й озвучено Стівеном Фраєм.

Якщо вам подобаються документальні фільми про природу – дивитися обов’язково. Від багатьох класних подібних документальних серіалів цей відрізняється тим, що повністю концентрується на одній темі.

Оцінки:

Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic

Кілька останніх альбомів поспіль звучання команди ставало все легшим і легшим і додавало у мелодійності: Annihilator – 2017 – For the Demented та Annihilator–2013–Feast добре це демонструють. А цей альбом несподівано вийшов дуже швидким і важчим за усе, що команда робила кілька останніх років.

І через це він звучить дуже добре і привертає увагу: усі пісні емоційні, напружені, ритмічні, жорсткі. Але все це зроблено без будь-якої агресії чи зашкалюючої важкості. У своєму стилі одним словом – тобто мелодійність зберіглася.

Я надзвичайно задоволений чим альбомом і з задоволенням слухаю його знову і знову. І раджу не лише любителям стилю, але і тим хто час від часу слухає важку музику.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Swagtron Electric Scooter

Пару років тому був такий собі пік популярності електричних самокатів – про них усі писали і всі навколо мене їх або купували, або обговорювали. Звісно і мені закортіло спробувати. Дочекався знижки на модель на яку на той момент (але не зараз) були непогані відгуки і купив собі.

Сама модель не надто вдала: дальність ходу ледь сягає 10 км, швидкість трошки вища за неспішний біг, а заряджається до 100% більше 5 годин. Проте ціна (на момент покупки – $270) була помітно нижча за інші популярні на той час моделі.

З моменту покупки (більше року тому) електричні самокати значно вдосконалилися – вони тепер долають довші дистанції, розвивають вищу швидкість і часто їх можна зарядити швидше.

Але найбільша проблема – я так і не зміг придумати коли і як його використовувати. На роботу чи з роботи – або по гравієвій доріжці (капець колесам), або по крутих гірках (дуже швидко здохне батарея, якщо взагалі дотягне). Та і мало задоволення насправді неспішно чургикати на ньому.

Я навіть кілька разів пробував брати його в атобус. Коли працював в Сіетлі виходив на зупинку біля дому, сідав з самокатом в автобус (самокат можна скласти), потім виходив і десь 3 км їхав на ньому до офісу. Не зручно те що він хоч і складається, але все ж таки дуже великий (приблизно як довгий скейт). І якщо на роботу я можу сісти у ще порожній автобус, то вже назад стою в забитому і самокат заважає і мені і оточуючим.

Друга проблема – він важкий. Тобто під рукою його тримати не вийде ніяк, а в рюкзаку він занадто великий і знову ж таки важкий.

У самоката є доволі непоганий ліхтарик для темного часу, а також додаток на смартфон – рівень заряду можна подивитися.

У мене в підсумку після приблизно десяти використань він так і стоїть без діла в гаражі.

Оцінка на Amazon – 2.7/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B07F45HL7M).

Ian McEwan. Machines Like Me / Ян МакЕван. Машини як я (2019)

Цікавий альтернативний світ в якому Алан Тьюрінг продовжує свою діяльність, що призводить до виникнення штучних людей у 80-х роках. Головний герой, що є власником одного з перших таких андроїдів переживає проблеми романтичного характеру, намагається заробляти гроші і якось взаємодіє зі своєю власність (тобто з андроїдом). І все б наче б то непогано – це книга про переживання звичайною людини у доволі незвичних обставинах, але не зрозуміло для чого тут науково-фантастична складова. Вона, ця складова, не грає абсолютно ніякої визначної ролі ні в сюжеті, ні у розвитку героїв.

В якийсь момент книга перетворюється ледь не на детектив, але швидко знову скочується до рефлексії другорядних дійових осіб. І по суті вся ця книга, за винятком антуражу, є рефлексією кількох дійових осіб.

Написано непогано, це мабуть єдиний плюс. Але читаєш і не розумієш чому продовжуєш. Якби текст так легко не проковтувався то я б кинув читати дуже швидко.

Оцінки:

Nightflyers (2018)

Це вже друга спроба зробити міні серіал по одноіменній книзі Джорда Мартіна.

Сам твір є космічним жахом, але важливо те що це одна з перших книг автора. Книга сама по собі вийшла доволі суперечлива. Вона привернула увагу, але була дуже нерівна де мала кілька цікавих аспектів розбавлених великою купою невідповідностей і провисань.

І на жаль серіал теж дуже сильно і дуже часто провисає. Це, повторюся, космічні жахи де сюжет надзвичайно сильно схожий на визначний в жанрі фільм Event Horizon. Тут у нас теж є космічний корабель, що намагається знайти контакт з прибульцями. Але прибульці вміють керувати часом. А ще тут є штучний інтелект, загублене в космосі поселення, телепати, андроїді і різні інші цікавинки. І з усім цим набором серіал примудряється більшу частину кожного епізоду просто нудно тягнутися… Не подужали одним словом.

З хорошого – актори та комп’ютерна графіка.

Тому радити його я можу лише прихильникам космічних жахів та тим хто хоче ознайомитися з ранніми роботами автора.

Оцінки: