2020-02 – Еквадор, Галапагоси. Частина IV

Попередні записи:

На острові Ізабела щоб побачити дике життя достатньо просто вийти з кімнати: ігуани лазять де завгодно, гіганські черепахи тиняються у лісі, а прямо на пляжі пелікани пірнають у воду за рибою якої теж повно у воді. Ну і звісно наглючі морські котики, що сплять на лавочках, столах, посеред доріг та і взагалі де їм заманеться.

І я якось примудрився загубити всі відео і фото з пеліканами :(

Звісно ж можна також побачити великих морських черепах, крихітних пінгвінів, скатів, морських котиків та інших тварин. Для цього доведеться відпливсти трохи від острова. Але там усе одно мілина, просто вона в океані.

Ми власне пів дня і провели плаваючи та роздивляючись усіх цих тварин. А потім ще й попливли на лавові утворення де арки та доріжки з лави розкидано у яскраво синій мілкій воді. А на лаві ростуть великі кактуси. Абсолютно іншопланетний пейзаж, сам би такого ніколи не вигадав.

І взагалі якщо вам доведеться побувати на Галапагосах то хоча б день, а краще ще більше витратьте на те щоб побачити що там у воді навколо островів. Це красиво, цікаво, незвично і насправді щось унікальне. До того ж тут дике життя не надто боїться людей і до багатьох з цих тварин можна наблизитися просто впритул.

Що мене ще вразило так це той момент який ми бачили у фільмах про людей хто намагається вибратися з острову назад у великий світ, а океанські хвилі їх відкидають назад. Так от дійсно виходить так, що біля островів океан доволі мілкий десятки, а іноді і сотні метрів. А потім дно різко йде вниз і прямо видно межу по які ходять надзвичайно високі хвилі.

І у нас на човні капітан ловив момент коли можна прискоритися і проскочити між хвилями. На відео внизу я про це згадую. І хоча там хвиль особливо не видно я пам’ятаю, що як розумієш їх розмір то страшнувато стає. Вони вище за людину і відстань між ними десь метрів 40-50. Трохи похвилювалися.

Ну а тепер власне відео де є черепахи, сплячі акули, лавовий острів та інше. Усе безсистемно зібрано в купу.

Once Upon A Time… In Hollywood (2019)

Мабуть вже через місяць після виходу фільму не було таких людей хто б його не подивився. Але все ж таки можливо, що саме ти, читач, один з таких :)

Так, фільм можна поставити в ряд з найкращими фільмами Таратнітно, що він їх робив до того. Дуже атмосферний, красиві сцени, приємні кольори, виразні персонажі і діалоги ні про що за якими тим не менш цікаво слідкувати.

Фільм є фантазією на тему кіноіндустрії, Голівуду, 70-х та усього іношого подібного. У фільмі є кіноактор, що з усіх сил намагається не втратити актуальність. У актора є його каскадер, що робить за нього трюки. Також тут є родина Менсона, Чарльз Поланскі з дружиною, Брюс Лі та інші відомі особистості і події.

Тарантіно фантазує на тему як банді Менсона надавали по рогах (вірніше навіть жорстко повбивали їх) і не дали скоїти вбивство вагітної дружини Поланські.

Але фільм не про те… А про що ж тоді фільм? В тому то і справа – він абсолютно ні про що. Дивишся його майже 3 години – цікаво, гарна картинка, переймаєшся за дійових осіб. А у підсумку – нічого. Ні історії, ні висновку, ні моралі. І в цьому, як на мене, і є головна проблема фільму.

Оцінки: