2020-02 – Еквадор, Кіто, Телеферіко

Попередні записи:

Схоже я ніколи не завершу свою розповідь про Галапагоси, а тому спробую логічно завершити про Еквадор в цілому.

В одному з попередніх постів я писав що Кіто (столиця Еквадору) є надзвичайно не цікавим містом в якому мало що є робити туристам. Але таки одну варту уваги річ ми знайшли – це гора Телеферіко.

Сам Кіто, нагадаю, знаходиться на висоті 3 км, а Телеферіко піднімається вище 4 км. Ось там вже реально важко дихати без підготовки і можна лише повільно ходити. Добратися до неї з міста доволі просто – за $5 таксі довезе до канатної дороги за 30 хвилин з центру.

Як би ми знали про цю гору заздалегідь то вибралися б туди на цілий день. Ми бачили людей які у похідному обладнанні виходили в гору – це займає 3-4 години. Далі з гори починається трейл довжиною у кілька кілометрів, що теж займе 4-5 годин.

Інший варіант фізичної активності – взяти напрокат гірський велосипед тут же на місці де садять на канатну дорогу і на ньому злетіти вниз. Там є дуже звивиста, але відносно рівна (як ми могли бачити з кабінки) гравієво-грунтова дорога. Має бути цікаво.

Ціна квитка на канатку здається $8 (в обидва боки), ціну велосипедів не питав. На випадок коли черги дуже довгі можна доплатити пару доларів і стати в швидку чергу з якої садять в кабінки одразу.

На станції на вершині гори починається кілька стежок. Деякі ведуть до ферми з конями – на них звісно вас можуть покатати. Також є площадки з видами на місто і гори навколо. В той день що ми там були був надзвичайно густий туман який лише іноді розганяло вітром.

Також на станції на горі є кафешка з несподівано смачним какао і магазин сувенирної продукції з несподівано низькими цінами на вироби з шерсті місцевих тварин – ми купили светри з альпаки усього за $30 кожен собі. А на випадок як кому стане погано – є кімната з кисневими балонами.

У підсумку – як будете в Кіто знайдіть похідне обладнання і вирушайте в похід на весь день на Телеферіко. А як втомитеся то вниз можна буде спуститися канатною дорогою.

The Irishman (2019)

Цей фільм, знятий найвизначнішим режисером даного жанру, фільм що зібрав в собі усіх зірок жанру, фільм в якому доцільно і правильно використали сучасні технології – він запізнився на 30 років.

Це дійсно найепічніший фільм Скорсезе (“Правильні хлопці“, “Вовк з Уол-Стріт“, “Закритий острів“, “Бик в ярості“), і в ньому все зроблено просто бездоганно… але він на справді і не потрібен як фільм вже. Розумію чому його хвалять і нагороджують. Але по суті ця гангстерська історія – це вже не те і не так як би мало бути сьогодні.

Фільм неймовірно затягнутий. І хоча усі ці повільні розмови стареньких акторів дивитися цікаво коли час від часу поглядаєш на годинник то аж дурієш від того скільки вже пройшло, і скільки ще попереду.

Історія про вбивцю мафії (на основі його автобіографічної книги) в якій він розказує, що саме він вбив Джимі Хоффу. Але тут і проблема – ні сама мафія нікому не цікава, ні історія Хоффи, ні форма подачі – нічого з цього не резонує з сучасністю. Звісно це моя особиста думка.

Цей фільм по суті є чимось типу вирізання скульптур з волосини чи ще чимось таким складним, майстерним і не потрібним.

Я так точно переглядати цей фільм не буду.

Оцінки:

Robert Jackson Bennett. The Divine Cities / Роберт Джексон Беннет. Божествені міста (2014-2017)

Свіженька трилогія в якій автору вдалося запропонувати новий погляд на магію: як вона працює, які її першоджерела і які наслідки. Такі спроби бувають не часто – як правило у фентазі магія просто є. Але це до того ж ще й вдала спроба. І книги та герої в них самі по собі цікаві.

Прекрасна серія як для любителів фентезі, так і для тих хто надає перевагу темному фентазі, або навіть науковій фантастиці.

Вся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/159695-the-divine-cities.

City of Stairs / Місто сходів (2014)

В першій книзі нас знайомлять зі світом та основними дійовими особами. І це не просто світ з магією, але ще тут багато історії і політики і взагалі все переплутане і схоже на реальне життя.

На момент оповідання світ трилогії знаходиться на початку індустріальної ери. Що теж доволі незвично для фентазі де події в основному відбуваються у середньовіччі.

Події відбуваються в окупованому місті де окупанти вже дуже давно викоріняють місцеві вірування. І двійко головних дійових осіб є саме цими окупантами.

Розповідь йде одночасно про сучасність (пробудження одного з наче зниклих богів) та у минулому – так читач дізнається яким світ був до окупації, як було знищено богів і що сталося внаслідок.

Переказувати сюжет особливого сенсу нема – всю цінність складають саме деталі. Читав і не міг відірватися.

Оцінки:

City of Blades / Місто мечів (2016)

В другій книзі події відбуваються в іншому місті і головною дійовою особою є другорядний персонаж першої книги.

Усю книгу побудовано навколо наче б то пробудження іншого бога, але все настільки заплутано що до самого кінця важко розібратися в тому що відбувається. Чи то якісь інші божествені творіння, чи то видіння і безумства, чи що воно таке?

Книга для мене була трошки гіршою через більшу кількість містики в ній. Але на користь треба сказати, що в книзі не лише герої змінили свої характери під впливом досвіду, але і суспільства еволюціонували.

Читалося вже не так в один ковток і з цією книгою я провів більше часу. І це не обов’язково погано.

Оцінки:

City of Miracles / Місто див (2017)

Ще більше років минуло з подій першої книги, але знову починається якась чортівня.

Цього разу головним героєм є один з персонажів першої книги, а події відбуваються у кількох містах.

Залишки магічного, уособлені в кількох створіннях знаходять можливість розвивати свої вміння та збільшувати силу. І здається ера старих богів може повернутися. З цим і борються герої останньої книги трилогії.

Ця книга вийшла надзвичайно пригодницькою. Багато гострих моментів (бійок та переслідувань). Але при цьому вона є і найглибшою і піднімає дуже серйозні питання на які нема правильної відповіді. І також у книзі показано як правильні вчинки можуть бути злими, і як погані дії спричинені бажання чинити справедливо.

Дуже хороше завершення неймовірної серії.

Оцінки:

Jinjer – 2019 – Macro

Друга частина (чи продовження) міні-альбому Micro цього ж року.

В цілому більш-менш те саме, особливо розписувати нема чого. Але чисто концептуально цей альбом виглядає більш цільним і менше набором випадкових композицій. Наче все в схожому настрої і пісні більш гармонійно перетікають одна в одну.

Враження позитивне. Та сама потужна суміш мелодійності (і навіть ліричності) і жорсткості.

Доволі нетривіальні музичні ходи для важкої музики, висока майстерність виконання, емоційна та чітка подача. Високоякісний і вартий уваги продукт одним словом.

Ну а те що вони ватні довбойоби – буває. В кінці кінців це ж музиканти, а не мислителі.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Bandcamp:

Оцінки:

  • Моя оцінка – 8/10.

Shot Caller (2017)

Той самий Ланістер з “Гри престолів” в ролі колишнього злочинця на свободі. І він дійсно хороший актор – згадати хоча б інший хороший бойовик Headhunters. Але фільм цікавий не лише головним актором.

По-перше, це дійсно хороша драма. В основі лежить сюжет про те як чоловік має робити протизаконні вчинки просто через те що вимушений і не має іншого виходу. І при цьому він віддаляє на завжди від себе свою родину і розуміє це. А, по-друге, це дійсно хороша і напружена кримінальна історія. Фільм затягує і примушує похвилюватися.

Я взагалі нічого від нього не очікував і після закінчення перегляду навіть сказав “вау”. Тому можу порадити.

Оцінки:

The Score (2001)

Фільм починається доволі повільно і здається, що нема чого від нього очікувати особливого. Досвічений і обережний грабіжник отримує можливість провернути справу яка б дала йому можливість полишити кримінал назавжди. Але для участі в справі йому дають молодшого напарника.

А далі фільм різко стає надзвичайно цікавим і напруженим. По-перше, сам злочин (пограбування) продумано і показано добре і просто надзвичайно переживаєш за те що відбувається на екрані. По-друге, актори грають чудово, добре розумієш їх мотивацію, що вони думають і в чому складність кожної конкретної ситуаці. Ну а третє – несподіванки в сюжеті додають непередбачуваності. І ще й додатково у фільма хороший і не банальний фінал.

У підсумку це один з найкращих фільмів у своєму жанрі.

Оцінки:

Комікси Futurama

Як великий прихильник Футурами я все ще вірю, що ми можемо одного дня побачити нові епізоди. Але також збираю іграшки (як ось ці – http://blog.golovatyi.info/2012/09/09/%d0%b4%d0%b8%d1%82%d1%8f%d1%87%d1%96-%d1%84%d1%96%d0%b3%d1%83%d0%b3%d1%80%d0%ba%d0%b8-%d1%84%d1%83%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b8-%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%b9-%d0%bb%d1%96%d0%bb%d0%b0/), дивлюся інші твори Мета Гроенга (http://blog.golovatyi.info/2020/01/23/disenchantment-2018/), читаю іноді різні сайти та новини на тему.

Але ще є одна річ яка дозволяє в черговий раз поринути у світ улюблених героїв – комікси.

Комікси як значна частина американської поп-культури є окремим повноцінним жанром. Велитенські томи, довжелезні серії, десятки років історії і цілі всесвіти. В невеличкій мірі все це існує і для Футурами. І кілька з них мені вдалося придбати.

Futurama-O-Rama (#1-#4) (2002)

Оскільки комікси я читав не по порядку (першими я прочитав випуски 10-13) то це була друга книга. І вона мені сподобалася більше.

Історії тут дійсно як міні-серії: вагітний Запп Брейніган якого рятує команда (пародія на “Апокаліпсис сьогодні”), мутованих акваріумних тваринок, космічних піратів та колекційних пухнастиків як зброї вампірів.

Не варто казати про те що гумору в кожному малюнку і діалогу є, нехай і не всі жарти надзвичайно смішать.

Мальовка ніяких нарікань не викликає – усе дуже схоже на серіал.

Оцінки:

Futurama Adventures (#5-#9) (2004)

В цьому випуски історії доволі довгі і візуально вони навіть трошки відрізняються – найбільше різницю видно у кольоровій гамі і те як обведено персонажів.

Такі історії як:

  • Фрая рятують від смертельної небезпеки на “Хто хоче бути міліонером”,
  • Нью Нью Йорк рятують від змови між Сантою, Рободияволом та Ніксоном,
  • майбутнє рятують від руйнівних дій минулого,
  • Землю рятують від злої Мамочки (пародія на Росомаху), та
  • Фрая в тілі професора рятують від лоботомії.

І всі ці історії не зважаючи на комічність ситуацій є доволі таки серйозними і навіть можуть примусити замислитися. Це вже практично література.

Оцінки:

Futurama Conquers The Universe (#10-#13) (2007)

Історії з 10-ї по 13-ту в яких команда приймає участь в Олімпійських Іграх, зараджує Землю старовинною простудою, потрапляє в цирк як потвори в колекції. А ще тут є історія про те як Бендер замінив Рободиявола у Пеклі для роботів і що з того вийшло.

Юмор цілком характерний для Футурами, мені сподобалося – наче подивився міні-серії.

Мальовка місцями дуже класна, але в кількох місцях я помітив трошки незвично намальованих персонажів. Але також треба відзначити велетенську кількість деталей на великих малюнках.

Також у випуску приведено інструкції як малювати Фрая та Бендера.

Оцінки:

Futurama: The Time Bender Trilogy (#16-#19) (2006)

Перше цікаве в цій трилогії – це те що вона скаладється з чотирьох частин :D

Друге – це по суті одна велика історія поділена на чотири глави.

Ну і третє – хоча вона по порядку номерів йде за попереднім випуском, проте надруковано її було на рік раніше.

В цій книзі команда Planet Express спричиняє порушення в часі і Лілу, Фрая та Бендера розкидує в різні часи. Ліла потрапляє у античну Грецію і має розбиратися з богами. Фрай потрапляє у приблизно наш час в якому Земля воює проти іншопланетних загарбників. А Бендер потрапляє до якихсь мормонів які намагаються спалити його на кострі.

В решті решт герої зустрічаються, рятують світ, Землю, час і взагалі повертають усе до майже того як воно було раніше.

Історія дуже сподобалася.

Оцінки:

The Longest Yard (1974)

Одразу скажу, що цей фільм було перезняти у 2005-му і нова версія вийшла гіршою.

Оригінальний фільм розказує історію про те як колишня зірка американського футболу опиняється в тюрмі, готує команду з ув’язнених і обігрує команду охоронців. І це вся історія.

Фільм цікавий в першу чергу тим як наівно він показує персонажів і події. Але зроблено це так щиро, що не може не викликати симпатію. Іншими словами це надзвичайно посередній фільм який приємно дивитися і який навіть запам’ятовується.

Оцінки:

Cut Bank (2015)

Детективний кримінальний бойовик з несподіваним (насправді передбачуваним) поворотом сюжету.

Закручується все навколо того як парочка випадково знімає вбивство на свою камеру. А далі різні дійові особи намагаються вижити, покарати винних, здобути вигоду і таке інше.

Фільм доволі активний, детективна складова непогана і героям співчуваєш. Так, у фільмі нема нічого нового, але він не заслуговує таких низьких оцінок. Напружені моменти насправді примушують похвилюватися, а що ще очікувати від бойовика?

Оцінки: