Speedo Vengeance

Коли ми були в Ісландії то ходили там в аква-парк. А в тому парку був чудовий 50-метровий відкритий басейн. І звісно у нас з собою не було окулярів для плавання. А плавати хотілося. Там на місці продавалися окуляри, але в наявності була усього одна модель – та на яку я зараз пишу рецензію.

Про цю модель я ніколи раніше не чув і до того мав лише досвід з окулярами Baja та MDR 2.4 від цього виробника. У Олени свого часу були подібні до цієї моделі Speedo Vanquisher, але на мені вони страшенно текли і я плавати в них не зміг. Оскільки ця модель була дуже схожа на Vanquisher – тоненькі, до повної відсутності гумові прокладки між лінзами та шкірою я боявся що вони теж одразу почнуть текти і плавати не зможу.

Як же приємно я був вражений коли окуляри не лише не текли, але і сиділи комфортно буквально з першої ж спроби! Я привіз їх з собою додому і ще кілька разів плавав в басейні і кожного разу все з ними було просто чудово.

І ось тут час сказати про недоліки. Перший – ця модель не продається в США. Ні в звичайних магазинах, ні навіть в інтернеті. Її можна замовити з Європи, але це якось марудно і довго.

І другий недолік – ця модель існує лише з затемненими і дзеркальними лінзами. Це чудово для плавання на відкритій воді, але в басейні в них реально темно. Я пробував дуже схожі моделі від Speedo, але жодна з них не є такою комфортною і усі вони течуть (наприклад – Speedo Vanquisher 2.0).

Ціна – в районі $25.

Моя оцінка – 9/10.

На сайті виробника – https://www.speedo.com/international/en/vengeance-mirror-goggle/811324B982.html.

José Saramago. The Cave / Хосе Сарамаго. Печера (2000)

Вся ця книга – це якась непозбувна бентега, але її португальський варіант. Як багато художніх книг, що намагаються влізти тобі в голову ця книга оповідає у надзвичайно дрібних деталях та дивною мовою життя старого гончара.

Гончар втратив роботу і замовлення через велику корпорацію. Дочка із зятем перебираються щити у будівлю корпорації. В фіналі у глибинах фундаменту корпорації знаходять поховання прадавніх людей. Вся ця історія розказана з неймовірними подробицями в процесі того як гончар випікає горщики, їсть, їздить на машині, гладить собаку, говорить з людьми та просто мовчки думає.

Частину історії розказано від імені дочки, собаки, сусідки і так далі.

Чесно кажучи – повна дурня. І я навіть не розумію яким чином ця книга потрапила мені до рук і що призвело до того що я почав її читати. Проте на її честь написано книгу настільки добре, що я розуміючи усю порожність подій таки легко дочитав до самого кінця.

Але радити нікому не візьмуся і сам перечитувати не буду.

Оцінки:

Road House (1989)

Це дуже типовий для 90-х фільм в якому крутіший за варені яйця герой із трагічним і загадковим виразом обличчя трощить негідників. В даному випадку героєм є чудовий Патрі Свейзі який грає такого собі вишибалу-менеджера, що рятує від покидьків різного ґатунку клуби і бари.

Слідом за роботою герой переїздить у нове місце де справи геть погані. І поки він б’є пики місцевим бандитам ще й до того ж влазить у бізнес місцевого боса мафії. Ну і звісно він усіх перемагає і навіть виграє собі як приз кохання місцевої красуні.

Звучить все це дуже смішно, та воно смішно і є. Але фільм добре переніс плин часу і виглядає не комедією, а просто супер-геройською історією 30-річної давнини. І на свій подив додивився я його із задоволенням, хоча пам’ятаючі приблизно сюжет думав, що вимкну вже через пів години. А от і ні – фільм прямо таки надзвичайно непоганий і атмосферний, і навіть не виглядає занадто застаріло.

Показова різниця в оцінках від критиків та глядачів – це дійсно не надто хороший фільм якщо розглядати його як витвір мистецтва, але дуже якісний і приємний фільм як розвага.

Оцінки: