West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Fallujah – 2019 – Undying Light

У музиці цієї команди є багато такого що мені подобається – це доволі важкий, але при цьому неймовірно мелодійний progressive death metal. Але є і таке в музиці що мене не чепляє ніяк – не вистачає якоїсь жорсткості, чи щось таке.

Взагалі то музика дуже на любителя – вона занадто важка для тих хто не слухає екстремальний метал. І почути там усю красоту та мелодійність буде не легко через важкість та агресію. А з іншого боку тим кому хочеться жорсткого та/чи важкого металу, або складних ритмічних і мелодійних малюнків у цій музиці замало саме технічної складової. І тому виходить так що це суміш, що знаходиться якраз на межі цих двох речей і не зрозуміло на кого розрахована.

Я у себе в колекції може залишу пару пісень з альбому.

Оцінки:

Послухати весь альбом можна тут:

Clue (1985)

Не надто відома у нас, але надзвичайно відома класична картина. Цей фільм є комедійним детективом з купою дійових осіб, замком, непорозуміннями та біганиною з кімнати в кімнату.

У фільм неймовірний акторський склад і лише через це його варто дивитися. Але це ще й до того ж дотепна комедія в якій буде де і з чого посміятися. А також це насправді хороша детективна історія.

Фільм перезнімали пару разів, але усі інші спроби виявилися вкрай провальними і звертати увагу на них не варто.

Також за фільмом зробили дуже непогану настільну гру, але про це якось згодом.

Оцінки:

Heliocare Skin Care Dietary Supplement

Ось вам щось, що за описом є магією, але з мого досвіду працює (чи може я себе переконав що воно працює).

Що ж це таке? Це засіб на основі пилку папороті – він через кров розноситься аж до шкіри і зменшує негативний ефект ультра-фіолетового випромінювання.

Ні, це не крем від сонця у вигляді пігулок (хоча саме так я його і використовую). Натомість це засіб зменшити негативний ефект з середини тіла в той же час як крем від сонця захищає шкіру ззовні. І за відгуками користувачів щоденне використання зменшує ризик сонячних опіків та і загар не так швидко “липне”.

Ціна у майже $30 за 60 пігулок є доволі високою, але іноді цей засіб навіть прописують лікарі – тим людям у кого чутлива до сонця шкіра.

На сайті виробника – https://www.heliocare.com/products/heliocare/.

На Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B001E25USU.

I Am Mother (2019)

Наукова фантастика з елементами підліткової фантастики (є “не така як всі” дівчина з особливими здібностями) події якої відбуваються в пост-апокаліптичному світі.

За сюжетом у нас є підземний бункер в якому штучний інтелект виховує дівчинку. І от коли та доростає до підліткового віку в бункер потрапляє людина з зовнішнього світу. Через низку подій дівчина починає ставити під сумнів все те що штучний інтелект розказувала їй про світ. А далі вона вибирається на поверхню…

Фільм з першого погляду здається занадто спрощеним, але як це модно зараз (і мені така тенденція не подобається) виявляється все глибшим з часом – з’являється більше деталей, у вчинків є наслідки і герої розвиваються. Але до того часу як фільм став дійсно вартим уваги я додивився лише через не бажання перемикатися на інший фільм. Тому враження змішані.

У підсумку це хороший фільм з хорошою ідеєю і сенсом, але реалізація могла би бути набагато кращою.

Оцінки:

Us (2019)

Шалено розхвалений свого часу фільм жахів – кращий за весь рік, казали вони, нове слово в фільмах жахів, казали вони, фільм змінить весь жанр, казали вони… А в реальності це дійсно доволі цікавий за ідеєю та реалізацією фільм, але занадто затягнутий і не такий вже і напружений та страшний як хотілося б.

Перша половина фільму тягнеться довго, нудно і не цікаво. Нас наче б то хочуть познайомити з героями, але це так і не виходить. І ще нам хочуть розказати передісторію, але і це не виходить теж і тому усю передісторію доводиться розказувати знову в кінці фільму.

Щодо оригінальності – її тут на мою думку нема. Це історія про допельгангерів, або якщо простіше про злих двійників зі злого Всесвіту. І ці злі двійники хочуть вбити свої земні копії і посісти на їх місце.

І от коли починаються якісь дії (нагадаю що їх доведеться чекати більше години) то фільм раптом жвавішає і починає затягувати.

Щаслива (відносно) розв’язка з дуже передбачуваним твістом в кінці добре завершує фільм і в цілому під кінець він себе виправдовує. Але все одно – затягнутий і дещо сумбурний не надто страшний фільм жахів з деякими хорошими візуальними знахідками.

Оцінки%

2019-08 – Ісландія. Гейзери та гарячі джерела.

Попередні частини:

Оскільки Ісландія це країна діючих вулканів то не дивно що тут також є діючи гейзери та місця де воді підігрівається з під землі. І власне таких місць в Ісландії чимало.

Тут знаходиться гейзер Гейзер (тобто гейзер який називається Гейзер) – саме від нього і пішла назва “гейзер”. Зараз він вже не надто активний і практично ніколи не стріляє. Але свого часу (кілька десятків років тому) пуляв аж на 60 метрів вгору. Ну та може ще буде так робити в майбутньому.

Там де є гейзери там є і виходи інших речовин з під землі. Найчастіше це сірка та різні поєднання. Смердить тухлими яйцями не те слово. Але як не дивно коли нікуди від запаха втекти не можеш то звикаєш до нього дуже швидко.

Також усі ці сірчані викиди створюють дивного виду сіру муляку яка булькає та пузириться. І за однією з теорій саме в подібному місці і виникло життя на нашій планеті майже 4 мільярди років тому.

Що ж стосується гарачих джерел то бувають вони теж різні – від великого і шикарного комплексу з басейнами, душами, сауною, кафетерієм та іншими благами і до просто річечки по коліно глибиною десь посеред нічого. А одне з обіцяних нам “теплих” озер виявилося холодним, хоча знайшлися сміливці і туди залізти :)

Це я власне до того що треба везти з собою плавки-купальними та рушники – якщо не в гарячій річці то хоча б в басейні в місті поплаваєте (а тут їх вистачає).

Наскільки гаряча вода? Все залежить від того де саме сідати в кожному конкретному випадку – деяке каміння дотичне до іншого каміння що близько до пару під землею. От є прямо страшенно гарячі каменюки. А поруч з ними лежать вже просто тепленькі.

Так само можна знайти неймовірно гарячі течії у відносно прохолодній, або ледь теплій воді. Тому треба пошукати свою точку в якій буде найкомфортніше…

Крім того що теплі джерала дуже добре розслабляють після довго дня в машині та походах вони ще й, завдяки сірці, мають цілющі властивості для шкіри та здоров’я в цілому. Звісно що треба потім все старанно змивати у душі. Але навіть якщо душу нема, чи його не надто добре обладнано – він одного разу нічого поганого не буде. Перевірено на собі – ні подразнень, ні сверблячки ніякої.

На цьому власне і все. Ще парочку світлин і далі буде…



Читайте далі:

Hannu Rajaniemi. Summerland / Ханну Райаніемі. Країна Літа (2018)

В цій книзі автор описує світ в якому людство навчилося спілкуватися з мертвими. Мертві, після фізичної смерті, потрапляють у Країну Літа з іншими законами фізики. Але суттєво те що зберігається можливість спілкуватися.

Також ця книга є шпигунським романом в якому спец-служби різних держав в нашому, та світі мертвих ведуть боротьбу та інтригують. Час описаний в книзі – 1938-й рік.

Така дивна суміш проте добре працює в книзі – автору не доводиться зосереджуватися на фізичних аспектах та протиріччях. І шпигунська історія в той же час не надто передбачувана.

Мені важко назвати це науковою фантастикою, але тим не менш це якась та фантастика.

Книгу було цікаво читати, це добре. Але закінчивши її я мало що виніс для себе – і це вже не надто добре.

Оцінки:

La tortue rouge / The Red Turtle (2017)

Казкова мультиплікаційна історія в дуже приємного візуальному стилі. Історія провокує до пошуку сенсів і мало пояснює що власне відбувається і як інтерпретувати те що бачиш.

Не зайвим буде сказати що фільм зроблено на студії Гіблі, але під керівництвом французького інженера. Колись інша робота француза так вразила Міядзакі що він і запропонував разом над чимось попрацювати.

Починається все з того, що жертва корабельної аварії опиняється на маленькому острові. Але коли намагається покинути острів кожного разу його плани ламає велика червона черепаха. А далі все дивніше і загадковіше.

Фільм розвивається у дуже повільному, якщо не сказати сонному темпі, діалоги майже відсутні, кожен кадр спокійний і приємний погляду.

Для себе я зробив висновок про те що це історія яка показує що іноді те що ти маєш – це і є щастя. І не треба боротися і лізти кудись через свою голову… Але звісно кожен в подібному фільмі побачить щось своє. А від мене – найщиріші рекомендації цьому фільму.

Оцінки: