Nokia 8

Бренд Nokia зараз належить компанії HMD Global Oy, але хороша новина в тому, що це теж фінська компанія і по суті є фрагментом старої Nokia яка працювала над телефонами.

На даний момент цю модель вже не випускають, але ціна на неї лишається доволі високою – якісь збірки як завжди у Nokia на висоті.

Характеристики

Ключові характеристики:

  • Ціна: повна ціна складає $330, мені свого часу вдалося натрапити на розпродаж де цей апарат коштував мені $200.
  • Процесор: Qualcomm Snapdragon 835.
  • Пам’ять: 4 Гб операційної, 64 Гб сховища, підтримка micro SD до 256 Гб.
  • Екран: 5.3 дюйми, 2560х1440 (2K), Gorilla Glass 5
  • Камери: фронтальна та задня по 13 Мп з оптикою Zeiss.
  • Корпус з полірованого алюмінію.
  • Розміри: 152х74х8 мм.
  • Вага: 204 грами.
  • Підтримка двох SIM карток, або SIM та micro SD.
  • OS: до Android 9 Pie.
  • Зарядка через USB Type C.
  • Батарея на 3090 мАп.
  • Аудіо-роз’єм на 3.5 мм.
  • Захист IP54 (бризки та дощ).
  • На сайті виробника – https://www.nokia.com/phones/en_int/nokia-8-2017.

Враження

Телефони Nokia мені завжди подобалися. А Lumia 920 я зараз взагалі вважаю найкращим смартфоном за усі часи. Подобаються вони мені і ззовні, і звісно якістю.

Коли компанія почала робити телефони на Android то я якийсь час вагався, але потім спробував Nokia 6.1 і був просто вражений тим який він приємний на вигляд і як добре сидить в руці. От лише потужності в ньому не вистачала.

Після фіаско з Xiaomi Pocophone F1 почав шукати собі нормальний телефон і як тільки знайшов цей на розпродажу так одразу і придбав.

Поставив собі на нього Microsoft Launcher і на цьому адаптація закінчилася – дуже все зручно і просто як для Android-смартфона.

Спочатку мінуси:

  • Нема безпровідної зарядки. У наступного мого смартфона буде безпровідна зарядка обов’язково.
  • Чолка та підборіддя (тобто чорні смуги над та під екраном) – я з часом звик і навіть не звертаю уваги. І мені навіть так подобається більше ніж вирізи, але виглядає не сучасно, визнаю.

Ні добре, ні погано:

  • Екран – яскравий в міру, кольори доволі природні, точок не видно. Але ніякого вау-ефекту теж.
  • Датчик відбитків пальців – ним користуватися нормально, але у попереднього телефона він був на задній стінці під камерою і так мені подобалося більше ніж коли він під екраном.
  • Розміри – в цілому я задоволений цими 5.3″, і наступний смартфон навряд чи буде суттєво більше. Хоча якщо інші характеристики переважать – то може і на 6 дюймів погоджуся.
  • Процессор доволі потужний, і для мене особисто ніколи не було проблемою те що він не найостанніший. Але припускаю що для якихось важких ігор його може бути недостатньо.
  • Камери – все нормально. Ніяких скарг, але і нічого фантастичного. Все як очікувалося.
  • Звук – динамік видає достатньо гучний і чіткий звук для відеодзвінків.

Що подобається:

  • Повторюся вкотре – дуже якісна збірка. Після майже року використання нічого ніде не відходить, не прогинається і не люфтить. Телефон і досі як новий.
  • При тому що корпус алюмінієвий телефон на диво легкий – коли вперше береш його в руки то дивує трохи.
  • Батарея хоч і не велика, але її якимось дивом вистачає на цілий день і більше. Іноді навіть вдається майже 2 дні протягти.
  • NFC для безконтактних платежів – дуже зручно. Оцінив і тепер користуюся регулярно. Наступний мій годинник буде з NFC обов’язково щоб спростити життя ще більше.
  • Практично відсутній вбудований софт від виробника – телефон виглядає чистенько.

У підсумку – за ціну яку я заплатив це просто фантастичний смартфон. Якщо ж його брати за повну ціну то за останні 2 роки (а це модель 2017-го) з’явилися в чомусь кращі, в чомусь гірші телефони з якими можна порівнювати цю модель.

Оцінки:

Lich King – 2017 – The Omniclasm

Свого часу мене дуже вразив альбом 2014-го року цієї команди і я і досі слухаю його доволі регулярно із задоволенням.

Перше, що приходить в голову коли намагаєшся описати їх музику словами – енергійно. Усі композиції дуже жваві, просто аж наче пульсують від енергії. У мене особисто виникає бажання працювати чи тренуватися навіть якщо я дуже встомлений чи заморочений.

Ця команда є тими представниками thrash metal хто зміг змішати шалену швидкість з неймовірною чіткістю. У порівнянні з деякими монстрами жанру тут можливо не так багато агресії, але це не суттєво взагалі – саме через швидкість та енергійність.

І тому я просто пішов на https://music.lichkingmetal.com/ і купив усе, що ця команда випустила.

Мені особисто не зрозуміло як з такою музикою команда продовжує залишатися мало відомою і навіть не може підписати контракт з якимось лейблом, через що вимушена видавати свій матеріал самостійно. На мою думку це на сьогодні одна з найцікавіших thrash metal команд взагалі.

Оцінки:

Слухати весь альбом:

Extremely Wicked, Shockingly Evil and Vile (2019)

Фільм про Теда Банді (серійного вбивцю) який вже давно є частиною масової культири в США як мінімум.

Фільм не розповідає ні про самі вбивства, ні про жертв, ні про розслідування. Натомість він виключно концентрується на стосутках Теда та його дружини. Тобто фільм розрахований на тих людей хто добре знає історію маніака та хронологію подій. А це, повторюся, добре і широко відомі речі в США.

І якщо ви лише маєте уявлення що був там собі таки Тед Банді то фільм вам абсолютно не буде цікавим. І власне через це я його радити не буду – треба бути сильно в контексті, щоб фільм сподобався чи хоча б не здавався нудною тягомотиною.

З позитивного мушу відзначити неймовірну гру актора який переріс підліткові комедії і дійсно примушує відчувати сильні емоції через спостереження за його героєм.

Оцінки:

2019/07/21 – Seafair Triathlon 2019 – 1:13:56

На свій день народження вирішив подарувати собі тріатлон. Цей рік у плані змагань і спорту взагалі виявився не надто вдалим для мене – і відсутність особливого бажання, і якось не можу увійти в нормальний режим тренування (то перевтомлююсь, то пропускаю багато)… Ну таке.

А цей тріатлон (єдиний тріатлон що проводиться в Сіетлі) я вже робив пару разів (2012-07-22–Seafair Triathlon, Seward Park, WA та 2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon – 2:01:43) і він мені подобається.

Цього разу єдина опція була спрінт – чи то спонсорів якихось втратили, чи то з поліцією не змогли домовитися щоб перекрити достатньо доріг для олімпійської дистанції. Не суттєво насправді. Коротка дистанція (800 метрів плавання, 22.5 км вело та 5 км біг) не викликала особливих хвилювань і у найгіршому випадку це було б просто додаткове тренування.

Страрт трохи затримали (на хвилин 20), а потім пішли хвили через кожні 3 хвилини – еліта, вікові групи чоловіки та жінки, естафета, дуатлон.

Я стартував у 8-й хвилі (чоловіки 40-49 років) і перед нами вже було достатньо людей розтягнуто по всій дистанції. Звалище було як на старті так і впродовж усієї дистанції (коли наздоганяв попередні хвилі) і доводилося штовхатися і маневрувати.

Проте усе це людське звалище якимось чином не вивели мене з рівноваги, окуляри не протікали, а головне (і неймовірне) – шию не натер собі ветс’ютом, чого не буває практично.

У підсумку – плавання 12:51, доволі непогано для мене.

Вискочив з води у транзітку, побіг до вела і побачив що який … завалив мій вел і трошки переплутав мої речі розкладені на рушнику. Але і це мене не вивело з рівноваги якимось чином.

Я не надто поспішав, тому час на транзитці вийшов далеко не найкращий – 1:48. Якщо сильно старатися і спеціально готуватися то в спеціальних умовах можна пройти першу транзитку за одну хвилину, але таке…

На велосипеді мені взагалі усе сподобалося – добре попрацював, обігнав сотню людей (а можливо і більше). Єдини хто мене обігнав був той хто зі мною змагався останні 10 км – то він попереду мене, то я перед ним.

Ноги забив доволі сильно, але не так щоб не можна було бігти.

Повторюся – дуже собою задоволений не велоетапі і свої 22.5 км проїхав за 37:11.

Далі ще одна транзитка, перескочив у кросівки On Running Cloudracer які вирішив одягти без шкарпеток, схопив гель і побіг.

Ноги обидві стер до крові на тому самому місці на обох (на великому пальці), але на 5 км навіть не помітив цього.

Біглося доволі нормально, на першому кілометрі мене з божевільною швидкістю обійшов якийсь бігун, скоріше за все учасник естафети. Гірка на 3-му кілометрі доволі важка, але навіть вона допомогла обійти якусь кількість людей.

Взагалі останні кілометр перед фінішом стало доволі самотньо – ті хто вже фінішували були далеко попереду, усі інші лишилися позаду.

І у підсумку – 20:46 на біговому етапі.

Також я 12-й у загальному заліку (https://raceday.enmotive.com/#/events/2019-seafair-triathlon/results) з 600 учасників, 4-й у своїй віковій групі з часом 1:13:56.

Весь старт на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3868640009.

Jeffrey Konvitz. The Sentinel / Джефрі Конвітц. Дозорний (1974)

Книга доволі непогано починається, але потім кудись не туди провалюється, набирає швидкості і якось занадто сумбурно і різко приходить до фіналу.

Книга розказує історію моделі, що шукає собі нове житло. І знайдена квартира має дивних сусідів. З часом дивні факти та явища починають накопичуватися, модель виявляється єдиною хто бачить і знає про них. Тут книга стає сумішшю детектива та якоїсь паранормальщини… І згодом все приходить до того що хтось (в даному випадку головна героїня) має стати наступним дозорним хто не буде пропускати сили зла у нашу реальність.

До певної точки книга була доволі цікавою і розважала, але потім усе різко пішло під уклін. І для того щоб лякати розказано історію занадто старомодно. Коротше не моє це все.

Оцінки:

The Sapphires (2013)

Неочикувана (і тим більше приємна) знахідка – фільм який варто рекомендувати, але який практично нікому не відомий. Фільм на основі реальних подій.

Трійко сестер з Австралії, що належать до корінного населення, намагаються зробити музичну кар’єру і опиняються разом з “продюсером” у В’єтнамі де розважають своїми виступами американських солдат.

Фільм поєднує як комедійну складову, так і драматичну – нерівність, геноцид, війна. До того ж у фільми є трагічна історія кохання.

Хороші актори, добре прописана історія… усе зроблено як треба. Тому треба дивитися.

Оцінки:

Golden Lakes

Сходили на вихідних (пару тижнів тому) у похід. Спочатку 2 години добиралися машиною до національного парку Mt. Rainier. При цьому половина дороги йде спочатку все вужчими дорогами, вуличками, а потім і взагалі грутовкою. А по дорозі можна побачити оленів та лосів, і все менше і менші житла та людей.

Вже в самому парку доволі високо (десь на 1.5 км) залишили машину і вирушили в похід. Дозвіл на парковку та походи, до речі, коштує $30 на тиждень, або $55 на рік.

Розраховували пройти одним маршрутом, але повернули не там, а коли вже зрозуміли що точно промазали вирішили йти до іншої точки.

Усього похід тривав 12 годин з яких ми йшли приблизно 10. Зробили собі обід за допомогою Jetboil Zip, ще один раз зупинялися щоб заварити чай тією ж плиткою – дуже зручно, раджу. На обід варили собі висушені страви від Mountain House – смак доволі специфічний, але в поході гарячий обід це прямо таки розкіш.

Ну і власне нічого крім того, що ми довго спускалися вниз, то знову дерлися вгору і сказати нема чого. Вже під кінець останні години півтори було дійсно важко.

А так – природа, річки, дерева, квіти, тваринки усілякі.

Soylent Drink

Вже якийсь час (більше року) користуюся цим продуктом і маю що про нього сказати.

Цей напій є так званим “замінником їжі”. Ідея полягає в тому, що у суміші представлено збалансований набір калорій, вітамінів та мінералів. Таким чином ті хто турбується правильною дієтою можуть спростити собі життя замінивши частину продуктів на цей напій.

Одна пляшка складає приблизно 20% денної дози усіх речовин потрібних дорослій людині.

Для мене головна причина користуватися цим продуктом – харчування перед змаганнями та тривалими спортивними подіями. Перед стартом треба щось їсти за 2-3 години, і як правило це має бути щось одночасно легке і поживне – щоб і перетравилося вчасно, але щоб і енергетична цінність була. Традиційно спортсмени використовують пластіці, вівсяну кашу на воді, банани та інші подібні продукти. Але ось для мене Сойлент працює краще – його незрівняно легше перетравлювати, можна випити пляшку буквально за 30 хвилин перед стартом (але краще раніше) і ніяких проблем з тим щоб сходити в туалет потім (часто через хвилювання люди не можуть нормально зробити це перед стартом).

На смак напій нагадує розведену крейду. Мені особисто ніяких проблем такий смак не спричиняє, Олені навіть подобається. Але є і люди які не можуть переносити цей смак.

У виробника є кілька смаків, що створені для того щоб приховати присмак крейди, але присмаки можуть не подобатися більше ніж їх відсутність.

Останнім часом виробник розширив лінійку продуктів додавши напої з кофеїном, а також порошки які можна розводити самому.

Найбільший недолік все ж таки (якщо ним для вас не стане смак) є ціна – від $34 до $40 за 12 пляшечок це дуже не дешево. Але нам зручно, тому ми підписалися на цей продуки і раз на кілька місяців отримуємо пару коробок.

На сайті виробника – https://soylent.com/pages/drink.

Monty Python and the Holy Grail (1975)

Фільм знятий в рік мого народження і разом з іншими роботами колективу (Life of Brian, The Meaning of Life та іншими) є не лише визначним фільмом, але і визначив розвиток сучасної комедії.

Звісно скажу, що якщо ви не бачили цей фільм то його дивитися обов’язково. І справа не лише в тому, що це дійсно хороша комедія, але і є те що фільм є класикою і по суті разом з іншими роботами команди вплинув не лише на комедію, але і на кінематоргаф.

Розкозувати будь-що про сюжет чи нестандартний гумор сенсу нема – 45 років вже пройшло і про фільм мають знати усі ;)

Оцінки: