Schramm – 2018 – Nuklear Fetisch

Надзвичайно енергійний, але з поміркованою швидкістю індастріал від команди з країни яка найкраще знається на цьому стилі музики.

Звучання вар’юється від майже металевого (але ні в який момент цю музику не можна назвати важкою) до іноді ледь не чистої електронщини. При цьому є присмак якогось навіть готік-року.

Усі пісні на дуже хорошому рівні і відверто прохідних нема як і явних хітів. Чудова музика під яку добре тренуватися чи працювати – ритмічна, енергійна, в міру емоційна. При цьому ніколи не складна ні ритмами, ні мелодіями, ні навіть тембрами. Якраз щоб на фоні її слухати, а концентруватися при цьому на чомусь іншому.

Недоліком я особисто можу назвати те що якщо не змішувати композиції цього альбому з чимось іншим, а просто слухати їх одну за одною то вони вже починають приїдатися десь на половині диску.

Моя оцінка – 6/10.

[english] get one’s ass handed to

Фраза використовується у формі як get так і have: he had his ass handed to him.

Дословно перекладається як “отримати в руки власну дупу”.

Означає ця фраза дві схожі речі і використовується у таких ситуаціях:

  • В іграх коли когось швидко і жорстоко перемогли.
  • Коли когось зловили на помилці і вказали на неї одночасно принизивши та поглузувавши з цієї особи.

Фраза походить зі старого виразу у якому замість дупи була голова – get one’s head handed to. І сенс її полягав в тому що хтось програв у битві чи суперечці, йому відтяли голову і (умовно) вручили в руки. Десь у 60-х роках 20-го сторіччя замість голови у виразі з’явилася дупа щоб підкреслити насмішку і глузування і прибрати вже недоречну загрозу життю.

Вираз можна почути чи використати навіть у роботі. Коли хтось робить якусь недоречну єрунду, або говорить про результати яких насправді немає можна питання вивести цю особу на те щоб показати що роботу не зроблено насправді і усі виправдання вигадані. І тоді ті хто присутні при цьому можуть сказати що та людина got his ass handed to him.

Вираз у словниках:

Io (2019)

Непогана пост-апокаліптична і не надто депресивна фантастика.

Сюжет обертається навколо того що люди таки спромоглися вбити Землю отруївши повітря, воду і землю і вбивши більшість живого. Через це люди і мусили покинути планету і усе людство перебралося на космічні транспорти що повезуть втікачів на Іо.

А у фільмі нам показують людей які залишилися на Землі. Хтось через те що працює над цікавими для нього дослідженнями, а хтось і з релігійних причин.

І ось на станцію високо у горах де ще можна дихати не отруєним повітрям до дівчини що живе сама прибуває втікач який переконує її вирушити у подорож до останнього ліфта у космос…

Фільм має одночасно не надто щасливий фінал для дійових осіб, але в той же час доволі оптимістичний для живого на Землі.

У фільмі хороша атмосфера, не картонні герої і навіть науково-фантастична складова не надто притягнута за вуха. Хоча фільм однозначно більше філософський ніж науковий.

Мені сподобалося. Хоча як бачите ні глядачі ні критики зі мною не згодні.

Оцінки: