Frederik Pohl. Eschaton Sequence / Фредерік Пол. Послідовність Есхатону (1996-1999)

Есхатоном називають подію що означає кінець світу. Наприклад Друге Пришестя Христа буде Есхатоном бо це буде кінець того світу що ми його знаємо.

Книги цієї серії описують зустріч людства зі злими сутностями з космосу ціллю яких є знищення Землі зокрема, або бажано усього Всесвіту.

Серія на Good Reads –
https://www.goodreads.com/series/42224-eschaton-sequence.

The Other End of Time / Інша сторона часу (1996)

У книзі люди мають справу зі станцією в космосі на яку наче чи то заселилися, чи то напали якісь іншопланетні чудовиська. І ось земляни збирають дивну команду яку відправляють розібратися що там до чого…

Книга дуже дивно розвивається і її не легко читати аж поки не почнеш розуміти що це насправді гірка сатирична пародія на інші книги у подібному жанрі. Проблема лише в тому що для пародії книга занадто велика за обсягом, а ще гірше – є два продовження (які я скоріше за все читати не буду).

І хоча у книзі є цікаві моменти в цілому для мене виглядає дивно що такий хороший автор (він, наприклад, написав чудову “Чуму пітонів“) присвятив стільки часу і зусиль цій серії.

Коли серйозна наукова чи якісна пригодницька фантастика переривається ідіотськими вчинаками дійових осіб чи якимось неймовірним збігом обставин мені таке читати важко.

До того ж герої тут надзвичайно стереотипні що робить гумор книги дещо одноманітним.

Що добре в цій книзі так це уява автора і те як якісно написано текст.

Оцінки:

[english] bless your heart

Вираз bless your/his/her heart, або God bless your/his/her heart дослівно перекладається як “благослови Бог твоє серце”, але означає далеко не те що кажуть ці слова.

Вираз цей є типовим для півдня США (наприклад для Техасу) і може бути не відомий навіть американцям які виросли в інших штатах.

Вираз цей є надзвичайно негативним і використовується для того щоб у чемній манері сказати щось дуже погане про когось, або про якісь зробленої роботи. Також іноді цю фразу буде правильно перекласти як “ти/він/вона – ідіот”.

Чому такий дивний переклад? Зараз це вже сталий вираз, але колись давно фраза була б сказана у реченні типу “ти дурний і ніяк цьому зарадити не можеш, то нехай хоч твоє серце буде благословенне”. Або як варіант “Боже благослови твоє серце, бо голові вже ніяк не допоможеш”.

Hereditary (2018)

Захоплені критики свого часу один перед одним називали цей фільм найстрашнішим фільмом року, ледь не найстрашнішим фільмом за останнє десятиріччя і точно найкращим фільмом жахів 2018-го. Це мене зацікавило і як його подивився…

Скажу одразу що фільм дуже пристойний і дивитися його варто. Але лячним для вас він буде якщо ви любите ті типи жахів що поєднані в ньому.

Тут є і криваві сцени з насильством, але не багато. Є і напружена атмосфера, але теж не занадто. Є і містика і її теж не через край. І навіть є сюжет з несподіваними поворотами. Але для мене найстрашнішим було те як дійові особи поступово втрачали розум.

Розв’язка доволі непередбачувана і теж доволі брутальна. І в цілому фільм складено з дуже якісно і добре зроблених елементів, але це якщо і жахи то містичні. А коли у фільмі є містика то мені стає нудно і не цікаво. Проте цей фільм я додивився і навіть моментами мені було не спокійно. Для тих же хто любить містику цей фільм має видатися дійсно чудовим.

У фільмі розказано історію родини яка переживає смерть маленької дочки і яку (родину) втягують через їх горе у низку подій що призводять до поганого фіналу.

Особливо вразливим не раджу дивитися перед сном.

Оцінки:

Думки про другий тур президентських виборів в Україні 2019-го року

Вступ

Отже один тиждень до другого туру президентських виборів в Україні 2019-го року – виникло бажання задокументувати свої враження та переживання. Потім через рік, п’ять, десять буде цікаво самого себе почитати. Спробую якось огранізувати думки, але все одно буде сумбурно.

Про Зеленського

Моя найбільша “травма” пов’язана з тим що Зеленський не просто мав кількох дебілів що проголосували за нього. Ні, він набрав аж 30%! Це жах. Поясню чому.

Перше – людина від скоріше за все не надто розумна. Це видно з того як він розмовляє коли текст треба генерувати самому, а не розказувати заучений. Він не те що побудувати ціле речення не може, навіть у випадкових словосполученнях не може узгодити відмінники. І так – людина яка не може зв’язно говорити рідною мовою однозначно має низький рівень інтелекту. Навіть Януковича за якийсь час натренували говорити двома мовами нормально, цей же безнадійний. Те що його ховають від журналістів теж показово – навіть його оточення знає що Вова може ляпнути щось дурне.

Друге – він не володіє мовами взагалі. Ні рідною російською, ні державною українською, ні англійською яка на мою думку має бути обов’язковою для Президента.

Третє – Зеленський не має поняття ні про що з того що він озвучував. Ні в чому полягають функції Президента, ні як працюють гілки влади, ні податки, ні армія – ні про що з цього він не має зеленого поняття. При цьому він має нахабство пропонувати рішення які часто навіть протирічять Конституції чи просто не можливі до втілення з інших причин.

Четверте – повна залежність від Коломойського. Його так званий бізнес і купа фірм-прокладок на Росії та Кіпрі існують щоб через них спрямовувати фінансові потоки олігарха і щоб відмивати гроші. Звісно частина цих грошей перепадає і нашому герою, але назвати це бізнесом чи просто достойним заняттям навряд чи можна. Зеленський працює на каналі Коломойського, їздить на машині Коломойського, виступає ведучім на вечірках Коломойського, має в своєму штабі і охороні людей Коломойського… Мабуть цього достатньо щоб з якоюсь імовірність стверджувати що він людина Коломойського.

П’яте – Зеленський не має ніякої ідеології, і взагалі не розуміється на політиці. У нього нема програми, нема відповідей на питання як він буде досягати того що обіцяє, немає навіть команди крім людей яких йому призначив Коломойський. Тобто він просто по суті така формочка яку можна заповнити чим завгодно. І по суті це і відбувається – різним аудиторіям він каже абсолютно протилежні, або не сумісні речі.

Шосте – він боягузливий і брехливий. Постійне переховування від ЗМІ, відверта брехня “я такого не казав” про те що задокументоване, вигадування незграбних виправдань… Це просто ганьба чесно кажучи. Дуже показова історія з дебатами та аналізами. Каже – не хочу дебати в студії, хочу на стадіоні. Порошенко йому – добре, давай на стадіоні. Зеленський – ні, я вже не хочу. Хочу, каже, аналізи здавати. Порошенко знову – добре, давай здавати. Порошенко здає у кілька лабораторій, Зеленський – ні, я їм не вірю, буду здавати своїм друзям, російській лабораторії. Результат аналізів публікують з датою за 2 дні до здачі. Виступає медсестра, каже це я вручну вносила, помилилася, переробила. От тільки на переробленому результаті чомусь у тієї медсестри інший підпис. Та і кров брали з вени, а аналіз крові з пальця. На додачу система яку вони наче використовують для тестування не дає можливості вносити дати вручну саме щоб уникнути таких помилок. Ну і далі Кличко пропонує зробити тести у WADA, Порошенко погоджується, Зеленський – ні, не хочу, не вірю їм.

У підсумку – Зеленський не достойна людина щоб представляти країну. Ті хто за нього віддають голоси не взяли б його на роботу з такою поведінкою, навіть би не довірили такому гроші на двері в під’їзді збирати. Але при цьому феномен – сподіваються що він зможе виконувати роботу про суть якої нічого не знає.

Порошенко

Свого часу коли треба було терміново обрати Президента після втечі Януковича я доволі скептично ставився до Порошенко – він олігарх, замазаний контактами з Партією Регіонів і таке інше. Але з часом відбулися речі які мене приємно вразили – армію фактично було відновлено, добилися санкції проти Кацапії, та навіть той же Томос став невеличкою, але перемогою.

Звісно Порошенко не ідеальний, але його вигідно відрізняє те що за його президентства було досягнуто більше ніж за усі 20 попередніх років.

У західній пресі головне дорікання Порошенку пов’язане з тим що він не зміг не те що побороти, але навіть зрушити корупцію. При цьому європейські та американські політики віддають належне відновленю армії та зусиллям України на міжнародному політичному полі. І мої претензії до Президента до недавнього часу були пов’язані з корупцією в першу чергу, потім – загравання з релігією, і далі різні не суттєві дрібниці.

Але після першого туру виборів коли я нарешті оговтався від ганебних для мене і усієї країни результатів мені прийшла інша думка. Порошенко і його команда або не вміють, або не вважають за необхідне працювати з українським виборцем. Вони чомусь вирішили що наявність позитивних зрушень достатньо для того щоб мати міцну позицію на чергових виборах. А виявилося що ні – українському виборцю не потрібні факти та логіка, українському виборцю важливі емоції, відчуття того що хто-хто, а я то і так розумію як воно там що. Все це помножене на низький рівень освіти і культури і дало такий результат.

Тому що найгірше у Порошенко та команди – повне не розуміння та не знання українського виборця. Вони не знають хто ці люди, що їм казати і як їм це казати.

Так що, українці дурні? Так, дурні і з низькою культурою, але це не головна проблема. Головна проблема – російська пропаганда.

Російська пропаганда

Росія має налагоджену і ефективну машину пропаганди яку використовує в тому числі щоб втручатися у вибори в інших країнах. Як приклад – Брекзіт на якому британців переконали що нашкодити собі то насправді добре і британці і самі досі в шоці від своєї дурості.

Пропаганда ця діє багато років. Усі ці серіали як “Слуга народу” та “Свати” – це пропаганда. Пропаганда простих рішень які начебто існують для вирішення складних проблем, пропаганда жлобського світогляду, пропаганда цінностей. Так само і комедійні шоу від Квартал 95 з року в рік пропихували потихеньку різні ідеї в голови. Ну типу того що треба вибрати собі за керівника когось хто не має ні знань ні хисту. І з часом люди погоджуються бо бачать у сценках як тупі і жадібні політики гірші за будь-яку випадкову людину.

Тут треба сказати що гумор у Кварталу доволі невибагливий і розрахований на людей які не читають, не знають мов і взагалі не надто цікавляться чимось за межами квартири і телевізору, але при цьому хочу відчувати свою розумність та значущисть. Я не буду казати що я прямо такий сноб що навіть не буду дивитися в сторону шоу Кварталу, але для мене з того що у них є прийнятним є добре якщо 5%. Просто через те що я читаю, і можу дивитися нормальну комедію в оригіналі. А те чим годує українців Квартал – це простяцький гумор що застряг десь у 60-х, нескінченне копіювання самого себе. Головне що можна сміятися постійно бо нема в їх гуморі нічого такого що вимагає ерудиції, смаку чи абстрактного мислення.

Тут ще важливо відзначити що усі ми без винятку в тому чи іншому є жертвами якоїсь пропаганди. У вас є улюблений бренд про який ви усім кажете що хто ним не користується – невдахи та дурні? Ви знаєте правильний спосіб харчуватися, і всі хто так не робить – ідіоти? Ви знаєте як правильно витрачати гроші і зверхньо переконуєте в цьому оточуючих дурників? І при цьому всьому ви не знаєте якихось базових речей, але вважаєте що це нормально бо ви розумієте суть? Будь-що подібне, особливо якщо воно у вас з’явилося зненацька в дуже сильній формі є результатом пропаганди яка спрацювала саме на вас.

І у підсумку маємо те що російська машина пропаганди привила українцям так звану пост-правду. Пост-правдою називають феноме коли у правдивості будь-чого людина певна через те що вона просто переконана що так і має бути, і відмовляється від того щоб знати як воно насправді. Типовий діалог з жертвою пропаганди:

  • Порошенко посадив міністрами своїх родичів.
  • Ну, по-перше, ні, а, по-друге, у нього просто повноважень таких нема.
  • Ой, та всі вони там у тій Раді однакові!
  • До чого тут Рада?
  • Не треба мені, я і так знаю що вони там мафія.

У приведеному вище діалозі людина вважає не лише нормальним, але і правильним не знати того про що говорить, відмовлятися від того щоб дізнатися і зрозуміти – все через те що є внутрішнеє переконання “я розумію суть, а деталі мені ні до чого”. Тобто тут переконати людину у правдивості хибних тверджень допомогли низький рівень освіти, відсутність критичного мислення і, головне, подача через емоції – вони там усі негідники, а ти, розумний і красивий, чудово розумієш що саме вони у всьому винні, чи не так? І от саме у такий спосіб російська пропаганда і отруїла українського виборця.

Як протистояти російській пропаганді?

Процес цей складний, болісний, не дешевий… і я не певен що це можливо взагалі.

По-перше, освіта. Щоб люди взяли за звичку мислити раціонально, бути скептиками і використовувати логіку – це займе покоління. І для цього треба вкладатися в освіту.

По-друге, культура – чим ширший у людини світогляд, чим більше вона бачить різного тим толерантнішою до різних думок і більш критичною до категоричних тверджень людина буде. І для цього має працювати кожна родина. Якщо телевізор – то хороші фільми де хоч трошки треба працювати головою під час перегляду, де для отримання задоволення треба мати хоч якусь ерудицію. Тобто класичні фільми, фільми іншими мовами (так, знання інших мов є обов’язковою вимого до культурної людини). А також книги, концерти, вистави. Та навіть елементарно для дітей – кружки, спортивні секції, походи і подорожі, нові хобі з якими їх знайомлять батьки. І взагалі будь-що нове і не знайоме що вимагає хоч трошки зусиль.

Ну і третій, скоріше за все не реалістичний аспект – будувати власну машину пропаганди. Знаходити і виховувати людей, створювати інституції, вкладатися в те ж кіно, літературні конкурси, організовувати заходи за участі іноземних учасників…

І тут всю цю маніловщину я зупиню.

Так а що ж буде з Зеленським?

Цьому блазню я даю від двох місяців до року до того як його або посадять, або, скоріше за все, він втече в Ростов. І ті хто його зараз підгримують будуть казати “ну я ж думав що буде ось так, а воно вийшло зовсім по іншому”. І мало хто з них визнає що вчинив як дурень так само як ті що голосували свого часу за Януковича і досі виправдовують себе і не зізнаються що діяли бездумно під впливом пропаганди.

А як же час, чи лікує час? Так, з часом неприємних фактів та невідповідностей накопичується стільки що навіть сильно зомбована людина розуміє радісно вживала і розповсюджувала брехню. Але у випадку з другим туром часу треба більше ніж 3 тижні – тому я і даю Зеленському кілька місяців. Абсолютна більшість його виборців буде щодня стикатися з невідповідностями і в якийсь момент вони дійдуть до того що треба закривати очі на більшість того що відбувається навколо – от тоді вони зненавидять комедіанта і пригадають йому і недорікуватість, і тупуватість, і нахабність, і боягузливість, і наркоманію. Шкода лише що буде запізно і багато шкоди вже буде заподіяно…

Mur Lafferty. Six Wakes / Мар Лафферті. Шість пробуджень (2017)

Книга починається з того що шість клонів прокидаються у капсулах на космічному човні. Одразу вони знаходять тіла своїх попередніх версій яких вбили різними способами. Системи човна були зламані і пам’ять очищена від записів. Більше того – корабель тепер летить іншим курсом.

Герої книги починають розслідування і намагаються розібратися хто і для чого вбив їх.

Спочатку здається що це просто детективна історія в іншому антуражі. Але книга починає робити відступи у минуле героїв, оповідає нам історію виникнення клонів, те як їх сприймали люди та які заворушення пов’язані з клонуванням відбувалися на Землі.

Також читач дізнається що дійові особи були певним чином пов’язані одне з одним і приймали участь в тих самих подіях хоча навіть не підозрювали про це.

І виходить так що простенький детектив що наприкінці стає дуже активним малює нам детальну картину світу у якому відбуваються події та непрості конфлікти що відбуваються у ньому.

Я отримав задоволення читаючи цю книгу і постійно відкриваючи для себе що вона глибша ніж я думав спочатку.

Оцінки:

Funker Vogt – 2018 – Feel the Pain

Непогана музика в стилі industrial – жвавенька, ритмічна, енергійна і звучить доволі свіженько. Проблема лише з тим що занадто часто усе наче скачується в якусь майже попсу. Електронну попсу, але все одно лишається відчуття що можна було б трошки агресивніше зробити і було б майже ідеально.

В цьому стилі та жанрі мені Think About Mutation та Front Line Assembly подобаються набагато більше і тому я ще раз нагадаю про ці чудові команди. Але кому вже приїлися одні й ті пісні за багато років і хто шукає нової якісної подібної музики – зверніть увагу на цю команду.

Така музика є хорошим варіантом для тих кому треба зовнішньої стимуляції додати (під час тренувань, чи складної роботи), але метал при цьому занадто важки щоб його слухати.

Моя оцінка – 6/10.

Black Mirror: Bandersnatch (2018)

Перший інтерактивний фільм від Netflix. У фільмі глядача вибирає як буде розвиватися сюжет – рішення від простих які ні на що не впливають (які пластівці їсти чи музику слухати) до таких що приводять до абсолютно різних розв’язок.

До серіалу “Чорне дзеркало” фільм прив’язали просто щоб використати відому назву – як на мене цей фільм ніякого відношення не має до серіалу взагалі.

Фільм розповідає історію молодого хлопця програміста що намагається зробити і продати гру де сюжет розвивається по різному в залежності від того який вибір робить користувач.

Ми з Оленою подивилися кілька кінцівок (далеко не всі) і в цілому були фільмом задоволені. Але задоволені через нову цікаву технологію. А фільм – так собі, слабенький.

Оцінки:

Hoka One One Clayton 2

Призначення та характеристики

Максималістичні легкі бігові кросівки для відносно швидкого бігу:

  • Ціна: повна ціна складає $150, я свою пару купив по акції за $85.
  • Вага: для чоловічої моделі 9-го розміру – 235 грамів (8.3 унції).
  • Висота підошви: носок – 20 мм, п’ятка – 24 мм, підйом – 4 мм.
  • Верх синтетичний з тоненьким язичком.
  • На сайті виробника –
    https://hokaoneone.com.au/clayton-2/.

Враження від використання

Коли я свого часу купив Hoka One One Clifton 4 то був ними задоволений і одразу, і не розчарувався в них і згодом. Проте кросівки з м’якою і легкою гумою підошви зношуються набагато швидше ніж звичайні і тому я вирішив спробувати інші, дешевші моделі.

І ці кросівки виявилися не такими хорошими на жаль. Так, вони легші, так, вони можливо швидші. Але те чим класні Clifton – це комфортність, те як вони охороняють ноги і як в них приємно бігати розслаблено на будь-які дистанції.

Можна було б сказати що ця модель просто є більш швидкісною, але вони все одно мають забагато підошви щоб бігати у них на змаганнях. Власне для змагань для різних дистанцій я особисто надам перевагу Newton Distance для 5-10 км, Newton Motion чи Newton Gravity для марафону. Тобто мені особисто не зрозуміле призначення цих кросівок.

Додатковий негатив пов’язаний з тим що коли я бігаю в цих кросівках хоча б дві пробіжки поспіль у мене виникають натертості в одному і тому ж місці, що говорить про те що вони не ідеально сидять на мені.

З хорошого можна сказати що підошва у них все таки захищає ноги від ударів об землю краще ніж більшість інших кросівок. Вони доволі широкі в пальцях, добре сидять і не відчуваються на нозі великими чи важкими. Власне навіть можна сказати що про них можна забути під час бігу.

Тому думаю вони підійдуть тим у кого не занадто вузька стопа, хто шукає більш поблажливі кросівки в яких можна було б і прискоритися. І головне що це не найекстремальніша модель у виробника і з нею можна зрозуміти чи цікаві вам ще більш комфортні підошви.

Оцінки:

The Autopsy of Jane Doe (2016)

Містичний фільм жахів який дуже хвалять критики і поціновувачі жанру, і який мені… ну так собі.

У фільмі дуже камерна атмосфера – практично весь час у нас лише двоє діючих героїв. Мова тут йде про паталогоанатомів (батька і сина) до яких привозять труп неопізнаної дівчини. І ось вони починають свою справу знаходячи все більше і більше дивний речей в ній. А потім і взагалі починає коїтися якась дивина що швидко переростає у страхіття.

Автори прив’язали невідому дівчину до салемських відьом і подали все трохи у містичному ключі що і не подобається мені найбільше. Крім власне оцієї казковості в яку я не вірю і тому мені не лячно фільм можна лише похвалити. Сюжет розвивається не надто передбачувано, страхи нагоняються постійно і взагалі напруга повільно зростає весь час.

Додайте до цього драматичну розв’язку і у підсумку маємо фільм який навіть можна порадити подивитися. Хоча повторюся – мені він так собі здався, просто це те що я люблю дивитися.

Оцінки: