2017-12 – Танзанія. Нгоронгоро

Ну що ж, остання частина нашої подорожі і на цьому завершимо про Танзанію.

Усі попередні записи можна знайти тут – http://blog.golovatyi.info/category/memoirs/memoirs-on-traveling/танзанія/.

 

Долина Нгоронгоро яка є територією консервації (тобто там дозволено жити місцевим племенам і вони навіть можуть тримати невеличких тварин) знаходить у калдері. Калдерою називають вже не діюче “сопло” вулкана, але в даному випадку усе навіть складніше.

 

Справа у тому що сама ця долина була сотні тисяч років тому великою горою, а ще до того діючим вулканом. Але в якийсь момент прошарок менш щільного матеріалу на глибині провалився під вагою гори і так і утворилася долина. А через те що вона оточена колом менших вулканів її і стали називати калдерою.

 

Долина щільно населена усім розмаїттям місцевого життя і по кількох прокладених нею дорогах катають туристів як ми які на все це дивляться і невпинно фотографують.

 

Ніч напередодні ми провели у палатках на спеціальній стоянці на якій ночувало ще мабуть з пару сотень туристів. А вранці ми усі рушили в сторону калдери для чого спочатку піднялися на перевал, а потім спустилися вниз.

 

Візуально долина (яка виявилася неймовірно пласкою) знаходиться метрів на 200 нижче за стіну що її оточує по колу.

 

Від Тарангірі долину відрізняє те що тут майже нема дерев і усе видно дуже далеко. І саме завдяки цьому ми і змогли спостерігати левів коли вони йшли вкладатися спати.

 

Треба сказати що леви активні вночі, а день проводять уві сні у затінку. А усі ті красиві кадри та відео полювання знімаються рано вранці. Ми наших левів побачили десь о годині 10-й ранку що було незвично пізно для них і вони йшли ігноруючи усе на світі щоб заховатися у затінку невеличної посадки.

 

На відео в кінці цього запису навіть можна побачити як один з левів ліниво обпісяв одну з туристичних машин :)

 

Ну і звісно оскільки полювання відбувається вночі коли ніхто з туристів та навіть гідів не може бути у парку то його ніхто не бачить.

 

Крім левів яких усі були щасливі бачити в долині повно зебр, слонів, буйволів. Також вдалося побачити шлюбні танці та ритуал у страусів. А ще були гієни, лисиці та різноманітні птахи.

 

Навіть вдалося здаля (у бінокль) побачити носорогів пару разів. Але вони були так далеко що ні сфотографувати ні зняти на відео не вийшло нічого.

 

Справа у тому що носороги це такі нетерпимі і агресивні тварини що не хочуть бути близько до будь-якого, а якщо хтось і наближається то атакують його.

 

А ще мені дуже сильно сподобалися дикі кабани. Вони такі прикольні, так смішно і по діловому бігають. А їх поросята взагалі такі миленькі, мі-мі-мі.

 

І ще тут нам вдалося зблизька побачити бегемотів які переважно спали у багнюці що доходила їм до очей, але іноді робили пару кроків, а молодші навіть гралися одне з одним.

 

Бегемоти настільки забагнючують розтовченою ногами мулякою та своїми какашками ставки у яких живуть що води в них насправді і нема. Проте у цій багнюці водиться риба яка якраз екскременти бегемотів і споживає.

 

Ну і ще пару світлин:

 

І відео:

 

Усі світлини з нашої подорожі у Танзанію тут – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKykvdFi75ED9MCRVolcQ.

Logitech K750 Wireless Solar Keyboard

 

Характеристики

Безпровідна клавіатура з зарядкою від сонця:

  • Ціна: повна ціна складає $60, але мені якось вдалося знайти розпродаж де я її взяв за $40.
  • Розкладка – Mac. Про це читайте нижче.
  • Зарядка від сонячних батарей – верхня частина клавіатури має смугу зарядних панелей, а у самій клавіатурі нема ніяких батарейок які треба було б міняти.
  • Розміри: 20х3.5х48.5 см (7.9×1.4×19.1 дюймів).
  • Товщина: 8 мм (0.3 дюйми).
  • Вага: 998 грамів (2.2 фунти).
  • Підключення – безпровідне, в комплекті йде USB приймач для комп’ютера.
  • Колір – білий.
  • На сайті виробника – https://www.logitech.com/en-us/product/wireless-solar-keyboard-k750-mac.

 

Враження від використання

Клавіатура мені дуже сподобалася і довго вона була у нас основною на домашньому комп’ютері. Приємно і акуратно виглядає, клавіші м’які і взагалі усе дуже якісно. Але що мене постійно дратувало і викликало проблеми це розташування системних клавіш. Я помилково купив версію для Mac у якої виявляється переплутані місцями клавіші Alt та Win. І до цього я так і не зміг звикнути і дуже часто натискав не те що треба.

Також певна морока була з тим що клавіші управління курсором розташовані не зовсім там де треба і присутні не всі. Так, наприклад, замість звичної Page Up стирчить якась fn яка щось там робить, але все одно не зручно. І тому через пару років використання остаточно перемкнувся на безпровідну також Rock Candy .

Ось саме розташування оцих двох клавіш і є головним і єдиним недоліком для мене.

Оцінки:

Jennifer Wells. Confluence / Дженіфер Веллс. Злиття (2014-…)

 

Серія яку вже (усього за 3 роки!) складають чотири книги. А те що це серія я дізнався лише дочитавши першу з них. І мабуть продовжувати вже не буду, а чому читайте далі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/151333-confluence.

 

Fluency / Побіжність (2014)

Хороша і цікава науково-фантастична зав’язка. Далеко на кордоні сонячної системи знайдено чужинський корабель на який відсилають команду астронавтів – дослідити і якщо можна встановити контакт. А по прибуттю на станцію команда, вірніше її частина вступає у телепатичний контакт з фрагментом корабля і далі починаються різні пригоди і навіть бої з чужинськими тваринами у коридорах корабля.

Чим далі тим книга стає все менш науковою і скочується у якусь підліткову фантастику з сильним акцентом на фемінізм та загальну перевагу головної героїні через її особливість та жіночість. Ну і от вона там контактує з розумом корабля якому виявляється хтось дуже потрібен щоб керував ним (більше ніяких обов’язків наша феміністична героїня не матиме). І в процесі усього цього вона мужньо бореться з непорозумінням з боку мужланів у команді та розкриває шматочок за шматочком історію корабля та його творців.

І по ходу сюжету проблемою стають не лише феміністичні вибрики авторки та її героїні, але і логіка сюжету за якою розвинена цивілізація з купою умінь та знань зненацька гине від вірусу. А тим вірусом до речі ще й зараджуються люди… Рука-лице просто.

Ще ми дізнаємося що у кожному космічному кораблі самі по собі заводяться космічно-корабельні паразити які виростають з гігантських прозорих слимаків у дуже страшних собакоподібних хижаків…

Взагалі якщо вам хочеться почитати хорошої феміністичної наукової фантастики то краще візьміть серію “Ксеногенезіс” який і написано краще і в якому ні логіка ні розвиток сюжету не викликає особливих питань.

Оцінки:

Bright (2017)

Фільм з цікавою ідеєю, але поганими відгуками (з якими я не погоджуюсь).

Нам показують світ у якому співіснують люди, ельфи, орки та інші фентезійні істоти. І у цьому світі є сегрегація як товстий натяк на расову нерівність. Є тут і злочинність, банди, але є і магія. А сам по собі фільм є простенькою поліцейською історією в якій пара не надто сумісних копів втягнена у кримінально-магічні розбірки.

Я думаю що загальне розчарування фільмом пов’язане з тим що нам показали цікавий світ, але нічого про нього не розказали. Натомість глядачам дають малоцікаву історію поліцейських пригод і кримінальних розбірок. А хочеться нам бачити зовсім інше…

А у візуальному плані фільм чудовий, тут нарікань ніяких нема. Та у і плані гостросюжетних сцен теж усе в порядку. От саме тому така висока оцінка від мене – фільм візуально вражаючий і не нудний що для свого жанру вже дуже непогано.

Оцінки:

 

[переклад] The White Stripes – Seven Nation Army

Саму пісню, як говорить легенда, було написано під час настроювання апаратури перед концертом. А текст про те як люди яких Джон Вайт вважав друзями почали пліткувати за його спиною як тільки до нього прийшов успіх, а деякі навіть шантажували і як через це він навіть мав поїхати з рідного міста.

Я битимуся з ними всіма
І армія семи націй не втримає мене.
Вони будуть займатися своїми здирництвом
Неспішно за моєю спиною.

Я розмовляю сам з собою по ночах
Тому що не можу забути
Як переживав усе це
Скурюючи цигарки.

Сигналю очами
Щоб все це припинилося.

Не хочу цього чути,
А у кожного є що сказати,
Кожен щось знає,
Кожен від англійської королеви до гончих з пекла.

І якщо я почую щось в свій бік
То таке саме отримаєш і ти.
Почуєш щось що не хочеш чути,
Але я це зроблю.

І мої кісти кажуть мені що час знайти новий дім.

Я їду у Вічіту
Далеко від цього спектаклю.
Буду працювати на фермі
І пітніти кожною порою.

Я стікаю кров’ю
Прямо перед Господом,
Скривавлюся словами
І не буду більше ні про що думати.

Уся моя розбризкана кров
Каже мені повертатися додому.

 

The Dark Tower (2017)

Це якесь ганебне позорисько, а не фільм.

Мабуть варто сказати що Кінга я читав багато, але як на мене ажіотаж навколо дуже посередньої “Темної вежі” створено не адекватний рівню книг. Книги доволі хаотичні, без цілі і плану і без особливих думок. Самі кінематографічні ефекти в них. І я цю всю серію кинув читати книзі на четвертій – занадто нудно стало і не бачив сенсу примушувати себе читати далі.

І при цьому фільм вийшов набагато гірший. Здавалося б що треба – хороші актори, вражаюча комп’ютерна графіка у тих місцях де вона треба, спрощена і скорочена історія і все, успіх. А на практиці ми маємо незрозуміло яких персонажів що з’являються не звідки, чинять немотивовані вчинки і так само без сенсу і наслідків зникають… До того ж те що додали і поміняли автори фільму також не зрозуміло – для чого, з якою ціллю та що було не так в книзі.

І в результаті маємо нудну рвану історію з випадковими персонажами.

Оцінки:

 

Marty Friedman – 2017 – Wall of Sound

 

Дуже дивний альбом, дуже. Чесно кажучи якби це був якийсь інший не відомий мені гітарист то можливо я навіть і не дав би другого шансу.

Зіграно та аранжовано усе неймовірно майстерно, тут ніяких претензій чи сумнівів навіть нема. Але є певні проблеми (у мене) з розумінням музики, а вірніше її енергії та настрою.

Фрідман відомий не лише як гітарист-віртуоз, але і як музикант та композитор з нестандартним мисленням. І його композиції розвиваються дуже цікаво і його музику можна одразу впізнати саме за тим як нестандартно, але дуже красиво усе в ній відбувається. І знову ж таки цей альбом все це має. Але композиції якісь не енергійні, чи що… Вони просто красиві і приємні, лагідні і м’які, але якісь без настрою. Вірніше настрій тут один – не хочеться нічого робити :)

Правда під кінець диску пісні стають все жвавішими, а після кількох прослуховувань альбому я наче починаю розуміти матеріал. Але це не та музика яку будеш слухати коли тренуєшся чи ведеш машину. Вона майже фонова якась.

Моя оцінка – 5/10.

 

Mountain House Just in Case…® Classic Assortment Bucket

Призначення та характеристики

Ціле відро їжі тривалого зберігання.

Характеристики:

  • Ціна: повна ціна складає $98, але час від часу (не так щоб часто) трапляються знижки і я цей набір купив за $48.
  • В комплекті: пластикове відро та 12 герметичних пакетів із зневодненою їжею. Усього 29 порцій їжі по кілька пакетів кожної: бефстроганов з локшею, куриця з рисом, каша з молоком та лохиною (солодка), стью з яловичиною (суп), лазанья з сосисками та куриця з локшею.
  • Одна порція має приблизно 800 калорій.
  • Термін придатності – 30 років.
  • На сайті виробника – https://www.mountainhouse.com/m/product/0080635.html.

 

 

Враження від використання

Для приготування однієї порції треба скип’ятити пів-літри води (у поході це можна робити за допомогою легенької і маленької Jetboil Zip Personal Cooking System яка вміє кип’ятити одразу цілий літр), залити прямо у пакет і почекати 3-5 хвилин. Ось так швидко і просто маєте повноцінний обід якого особисто мені достатньо. У поході така їжа дуже зручна через те що легка (кожен пакет навряд чи більше 150 грам важить) і поживна.

На смак їжа ця звісно жахлива – наче вату довго кип’ятили у якомусь супові. Проте вона хоча б не огидна. Просто не смачна. Але як з’ясувалося коли голодний то радий тому що їжа тепла і на смак поживна.

Крім походів та тривалих подорожей деякі люди запасаються цими відрами на випадок зомбі-апокаліпсису чи катастрофи якоїсь…

Оцінки:

 

Robert Charles Wilson. Chronolity / Роберт Чарльз Вілсон. Хроноліти (2001)

Подорожі у часі і причинно-наслідкові зв’язки між подіями що утворюються такими подорожами є мабуть найскладнішою темою. Просте через природу таких надприродних подорожей. І книги та фільми де подорожі у часі були використані без протирічь та ігнорування проблем у логіці можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Ось і ця книга береться за подорожі у часі, але робить це доволі обережно і так щоб претензій не виникало. Так, наприклад, люди не подорожують у часі, подорожують лише артефакти (ті самі хроноліти). І хоча тут навіть є доволі цікава теорія часу і як воно взагалі можливе те що описано (одна з героїв сюжету є найкращим фізиком  свого часу) книга робить акцент на соціальних змінах.

А за сюжетом з’являються собі час від часу такі монументи переможцю майбутніх воєн і це поступово призводить до конфліктів, війн та майже занепаду цивілізації. Ну а герої книги хто намагається вижити, хто розгадати секрет хронолітів, а кого просто несуть події.

Якби внутрішніх переживань героїв було менше, а наукової складової більше то взагалі було б ідеально.

Оцінки: