2018, підсумки: фільми

Фільмів ми дивимося багато, в середньому один фільм на день. Просто тому що їх так зручно дивитися – приїхав з роботи чи тренування, сидиш собі, їси, п’єш чай і дивишся щось таке з Netflix, Amazon чи чогось подібного.

Останні 3-4 роки в цілому були дуже хорошими для науково-фантастичних серіалів, фентезійних серіалів і іноді серіалів у інших жанрах. Проте і фільмів було не мало вартих уваги.

Спочатку про фільми які особисто для мене є найкращими за цей рік:

  • Bird Box – найкращий фільм жахів і трилер. Дуже близько до нього йде A Quiet Place.
  • Game Night – найкраща комедія.

Найкращі серіали цього року. В списку лише ті серіали перший сезон яких вийшов цього року:

  • Maniac – найкращий психологічний міні-серіал.
  • Devilman: Crybaby – найкраще аніме з набагато більшим посилом ніж можна уявити.
  • Tom Clancy’s Jack Ryan – найкращий пригодницький серіал: терористи, спецслужби, погоні і стрілянина.
  • Altered Carbon – найкраща наукова та бойова фантастика.

Недооціненні (на мою думку) фільми яким варто приділити уваги:

  • The Ballad of Buster Scruggs – вестерн, чорний гумор, стильно і красиво.
  • The Bad Batch – жахи, канібалізм, хіппі, пустеля, і дуже хороша музика.

Найгірші і переоціненні фільми цього року:

  • Black Panther – я і так рідко дивлюся фільми про супер-героїв бо навіть найкращі з них на мою думку є лише какашкою в яскравій обгортці. Але цей фільм особливо тупий, не логічний і пафосний.
  • Annihilation – це просто ганебно :(

А що сподобалося та не сподобалося вам з випущеного цього року?

Joseph Delaney. Arena 13 / Джозеф Делані. Арена 13 (2015-2017)

Цю трилогію навіть з великою натяжкою не можна назвати хорошою фентезі. Головне чого не вистачає цим книгам – це продуманого світу та його історії. Але ще тут є дуже картонні герої які перемагають усі можливі труднощі та долають ускладнення. І в художньому плані книги доволі посередні, наче написані за комп’ютерною грою.

Тим не менше читається все легко і швидко – бо все дуже просто і прямолінійно.

Усі трилогія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/150531-arena-13-trilogy.

Arena 13 / Арена 13 (2015)

Головний герой подорожує зі своєї провінції в столицю. І звісно ж герой бідний, але дуже чесний. А прибуває він для того щоб навчатися в найкращого майстра і битися на Арені де люди з командами андроїдів (яких вони програмують) б’ются проти одне одного та страшного джина що керує містом.

Ми дізнаємося що світ заселений джинами, які схоже є штучними створіннями що вийшли з під контролю, а люди живуть лише на маленькому острові.

І от здавалося б така цікава зав’язка, можна стільки цікавого придумати. Але ні, герой у нас тренується, закохується, потрапляє в потрібний момент в правильні місця і взагалі читач лише встигає ухилятися від роялів що їдуть чергою на нього з кущів.

Одна сильна сторона у цієї книги – її читати цікаво і швидко, схоже на проходження рівня в грі де передісторія має бути, але якість її нікого не цікавить.

Оцінки:

The Pray / Жертва (2016)

В цій книзі ті самі проблеми що і в попередній, але цікавинки додає те що головний герой проводить якийсь час з племенем воїнів з якого походить його батько. Ну і там він дізнається секрети про війну що її люди планують проти джинів, тренується, вбиває ще якихось потвор і повертається назад у місто.

І лише через те що автор намагався нам надати хоч трохи інформації про світ в якому відбуваються події книгу цю назвати зовсім поганою не можна. Але і хорошого в ній теж важко щось знайти буде.

Оцінки:

The Warrior / Воїн (2017)

Ну а в цій книзі все вже зовсім погано. Дочитав я її лише тому що просто хотілося завершити трилогію і забути про неї.

Герой з друзями долають неподолані перешкоди одна за одною. При чому кожного разу нам спочатку розписують які і чому вони не подолані, а потім герой що називається прєвозмогає і долає їх. А ще він вбиває у неймовірних кількостях ворогів про яких нам тут же розказували в тому ключі що один з них може знищити невеличку армію.

Ну і в місті починає коїтися якась суцільна лівацька нісенітниця з фемінізмом, жінками-воїнами та інше таке подібне. А про світ ми так і не дізнаємося більше :(

Оцінки:

How It Ends (2018)

Ось ще один пост-апокаліптичний фільм який міг би вийти значно краще і на мою думку фільму не вистачило зовсім трошки.

Події фільму розвиваються у світі під час апокаліпсису і ми слідкуємо за головним героєм коли він намагається проїхати через усю країну щоб знайти свою дружину. І ми спостерігаємо за його пригодами та те як розвалюється світ прямо на наших очах.

У історії розказаній нам дуже багато логічних дірок, події якісь сумнівної імовірності і до того ж нам мало що пояснюють про те що сталося.

Фільм вартий уваги навіть при тому що у нього не найкращі оцінки зараз.

Оцінки:

2018, підсумки: настольні ігри

Одне з моїх великих хобі (крім спорту, музики, книг та фільмів) це настільні ігри які відкрив для себе усього кілька років тому. З того часу я вже зібрав колекцію з більше ніж 50 ігор і навіть грав у більшість з них по кілька разів. Хоча є ще ігри які я поставив на поличку і навіть ще не розпечатав.

Ось тут мій обліковий запис з іграми та іншою статистикою – https://www.boardgamegeek.com/user/0lexandr. Якщо ви колекціонуєте чи граєте у настільні ігри раджу зареєструватися на цьому сайті – там найбільша спільнота, статистика, обговорення ігор, правил, навчальні матеріали і багато усього іншого.

На новій роботі у нас утворилася групка гравців і ми збираємося в п’ятницю раз на 2 тижні щоб пограти 2-3 години. Цього вистачає для однієї великої гри, чи пари-трійки менших ігор.

За статистикою я найбільше зіргав в:

  • Splendor – чудова проста гра в яку цікаво грати знову і знову.
  • Pandemic – це вже серйозна гра, але кооперативна (тобто усі гравці грають проти гри). Не з моїх улюблених, але початківці з задоволенням грають і просять ще :)
  • Sushi Go! – простенька дитяча гра якій можна навчити за пару хвилин і яка теж подобається початківцям. По суті це неймовірно спрощена версія гри типу 7 Wonders.

А ще у нас цього року були друзі в гостях щоб ми мали час зіграти у велику кількість простих ігор (з багаторазовими повторами для багатьох з них) і навіть спробували кілька трохи складніших. І я зрозумів що половина задоволення від гри для мене особисто полягає в тому щоб знайомити нових гравців з правилами та прийомами гри.

А ви граєте в настолки? Якщо так то що любите і що рекомендуєте? А якщо ні то що вам не подобається в такому хобі?

Jabra Elite 65t

Характеристики та призначення

Справді безпровідні спортивні навушники які я назву найкращою моєю покупкою цього року з усієї електроніки та спортивних виробів. Але спочатку характеристики:

  • Ціна: повна ціна складає $180, мені вдалося купити їх на розпродажу за $120 і я досі радію такій ціні.
  • Підключення по Bluetooth 5.0.
  • Заряду вистачає на 5 годин плюс чохол має заряд ще на 15 годин. Навушники мають швидку зарядку – за перші 15 хвилин навушники заряджаються на 1.5 години.
  • Захист від бризок, поту та пилу IP55. Треба відзначити що існує дорожча модель Jabra Active 65t яка відрізняється лише тим що є повнітю захищеною від води (їх можна навіть в басейн одягати), але за більшу ціну.
  • Управління кнопками на навушниках: відтворення/пауза на правому та важіль гучніть (короткі натискання)/зміна пісні (довге натискання) вгору-вниз на лівому навушнику.
  • В комплекті 3 пари силіконових насадок різних розмірів.
  • Інеграція з голосовим асистентом Alexa від Amazon.
  • Система зниження шуму (але не повне шумоподавлення) яку можна вимкнути.
  • Додаток для смартфону дозволяє налаштовувати еквалайзер та оновлювати прошивку навушників.
  • На сайті виробника – https://www.jabra.com/bluetooth-headsets/jabra-elite-65t.

Враження від використання

Спочатку хороше. Зручність – на найвищому рівні. Навушники не дошкуляють коли я їх використовував більше 2 годин. Сидять добре, не соваються, не випадають.

Якість звуку. Тут теж все в порядку. Якщо порівнювати з Samsung Gear IconX 2018 то дзвук тут не такий дзвінкий, а у порівнянні з JayBird BlueBuds X Sport не такий агресивний. Але мені подобається – усе дуже виразно, чітко і чисто. Що високі що низькі частоти дуже легко розрізнити, нічого не злипається до купи. Можливо іноді треба трошки басу додати, але тут як раз і рятує додаток на смартфоні.

Що стосується управління то воно для справді безпровідних навушників найзручніше ніж я бачив у будь-якої іншої моделі. Тут все просто (коротке та довге натискання) і всього 3 кнопки.

Додаток простий, але усі свої функції виконує. Ніяких нарікань, проте і нічого надзвичайного.

Певні нарікання можна висловити стосовно чохла-зарядки. По-перше, навушники не тримаються в гніздах на магнітах як це зроблено у інших виробників, а тому є ризик впустити навушники. Треба бути обережним кожного разу коли відкриваєш коробочку.

Також мені не подобається як зроблено кришку – вона відкривається і закривається просто стисканням самої кришки, та і кріпиться не дуже добре. Боюся що одного дня вона просто відвалиться.

Ну і третє це те що заряджається чохол через micro USB – хотілося б вже Type C щоб не тримати додаткові кабелі.

Ще один, не надто суттєвий недолік – насадки Comply Foam для цих навушників існують лише в маленьких модифікаціях які я не можу використовувати :(

Якість телефонних дзвінків очікувано посередня, як завжди проблема з мікрофонами. Іноді якість настільки погана що мені доводиться діставати телефон і перемикатися на його мікрофон.

Оцінки:

The Bad Batch (2017)

Фільм починається дуже бадьоро і навіть брутально і з перших 10 хвилин складається враження що це будуть несамовитої швидкості жахи. Бо у нас тут є дівчина яку випускають з тюрми і яку ловить якась групка канібалів що в якійсь пустелі починає відрубати від неї собі на стіл кінцівки.

Дівчині вдається втекти і фільм зненацька не лише знижує темп, але і перетворюється на якусь фантасмагорію. В пустелі живе ще одна групка, і у них є богоподібний ватажок.

І щось таке починає відбуватися: наркотики, викрадені діти, вбивства, танці та всяка інша маячні.

І ще божевілля додає Джим Керрі який грає бомжа що взагалі нічого не додає до сюжету і не зрозуміло навіть нащо він тут і чому саме Керрі його грає.

Також не зрозуміла кінцівка – що, чому, як, невже це і правда кінець, і в чому ж таки мораль?

Все що я вище сказав наче нічого хорошого про фільм не говорить, але тим не менше додивився я його до кінця і навіть з певним задоволенням. У фільмі повно доволі вражаючих сцен, дивакуваті і виразні герої, красива картинка і прекрасна музика. Тож можна навіть порадити, але чесно попереджаю що сподобається він не всім.

Оцінки:

2018, підсумки: музика

Цілком нормально для будь-якої людини з часом знаходити все менше і менше цікавої музики, та і взагалі музики яка хоч трошки чіпляє. Тому цілком очікувано що музики яка була б хоч скількись була варта згадування дуже небагато в цьому році.

Але спочатку поглянемо на мою статистику на last.fm цього року:

  • Найпопулярніші виконавці:
    • Kraftwerk (332 відтворювання)
    • Red Hot Chili Pappers (318 відтворювань)
    • AC/DC (276)
    • Buckethead (218)
    • Anthrax (203).
  • Найпопулярніші альбоми:
    • Tour de France – Kraftwerk
    • Icon 2 – Rob Zombie
    • Apocalypshit – Molotov
    • Legion of Boom – The Crystal Method
    • Ten$ion – Die Antwoord.
  • Найпопулярніші пісні:
    • Girls Got Rhythm – AC/DC
    • Bloodsuckers – Die Krupps
    • Metall Auf Metall – Kraftwerk
    • Heimcomputer – Kraftwerk
    • Fok Julle Naaiers – Die Antwoord

Тепер можна і до того що можу порадити з цьогорічної музики:

  • Metal Church – 2018 – Damned If You Do – приємний сильний альбом від класичної команди. Ніякого екстріму, усе за канонами, класика практично.
  • Front Line Assembly – 2018 – WarMech – спочатку я був навіть розчарований тим що команда дуже сильно змінила свій стиль (був індастріал, а стало щось дуже електронне і спокійне). Але згодом мені почало подобатися все більше і я навіть готовий сказати що це можливо нова вершина для команди.
  • …і схоже на цьому все :( Усе інше що я почув цього року видання можна спокійно пропустити.

А що з цьогорічних релізів будь-якого стилю можете порекомендувати ви?

Bird Box (2018)

В цьому році з’явилося кілька непоганих пост-апокаліптичних фільмів як A Quiet Place, Into the Forest та How It Ends. І цей фільм на мою думку є найкращим представником жанру за цей рік, а то і за кілька останніх років.

Якщо звертати увагу на історію розказану в фільмі то дуже легко знайти багато логічних дірок та питань які виникають одразу. Але коли дивишся то нічого з цього не лише не псує враження, але і взагалі в голову не приходить.

Фільм ідеально створює лячну атмосферу при цьому ніколи так і не показавши нічого особливо страшного. І цим фільм нагадує легендарний Cloverfield випущений якраз 10 років тому.

Фільм показує і сам апокаліпсис, і те як герої вижили, і те через які випробування та страхи довелося їм пройти. При цьому ми мало що знаємо про героїв що геть не заважає нам дуже переживати за них.

Якщо коротко то я приємно вражений цим фільмом і те що він примусив мене переживати.

Не знаю хто і за що поставив такі оцінки цьому фільму, але на мою думку він сподобається не лише любителям жанру, але і всім взагалі.

Оцінки:

2018, підсумки: книги

Написати звіт за рік по прочитаних книгах особисто для мене не має наче б то особливого сенсу – я байдуже ставлюся до того чи книга “свіжа”, чи її було написано хто-зна коли. До того ж я перечитую час від часу книги які мені сподобалися, приблизно 30-50%% прочитаного за кожен рік у мене складають книги які я читаю вдруге, втретє,…

Тому просто спробую згадати що було такого прочитаного мною цього року вперше (не залежно від року написання та видання) що варте згадування:

  • Автономість – антиутопія, корпорації, хакери, любов між роботом та людиною. І в цілому хороша наукова фантастика.
  • Переродження – трилогія про антиутопічне майбутнє з вампірами, містикою та безліччю пригод. Нове (скоріше свіже) слово у темі вампірів.
  • Станція 11 – ще одна антиутопія в якій акцент зроблено на те як пов’язані між собою люди майбутнього на руїнах цивілізації. Написано книгу у стилі сучасної літератури і аж ніяк не фантастики, таке враження що читаєш якусь класику що задали у школі.
  • Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста – в цій книзі в першу чергу важливий незвичний сюжет. Це дійсно нова історія, а не переробка знаймого сюжету в новому антуражі. І добре побудований світ. Оповідають нам про людей які проживають своє життя знову і знову і пам’ятають усі свої попередні життя.

Усього ж згідно Good Reads цього року я прочитав 8 нових книг (усе інше було повтори), трохи більше 4 тисяч сторінок – https://www.goodreads.com/user/year_in_books/2018/26877622. Хоча я ще не всі книги додав туди і в мене ща 5 нових прочитано за цей рік. Тобто приблизно виходить 15-20 книг за рік.

А що такого прочитали нового і можете порадити ви?