Це не лише найкращий науково-фантастичний фільм року, але і один з найкращих фільмів року взагалі.

Час покаже чи стане цей фільм хоч на стільки ж помітним явищем у фантастиці зокрема і в культурі в цілому як його попередня частина.

Я сам є великим прихильником Філіпа Діка і хоча екранізація “Чи мріють андроїди про електричних овець?” стала окремим твором і лише умовно пов’язана з книгою фільм був мені близький і я його люблю. І тому звісно на цей фільм я йшов з острахом.

Але усе виявилося добре. Автори не стали зазіхати на першоджерело і якось по новому інтерпретувати його. Вони просто розвинули світ попереднього фільму, логічно його продовжили і доречно застосували сучасні технології у фільмі.

Тут є і хороша складна історія, тут є герої зі складними характерами яких розумієш навіть якщо не розділяєш їх мотивів. Тут є і складні питання що виникають як перед героями так і перед глядачами. І тут є неочевидні неоднозначності у тому як інтерпретувати події та факти що нам їх демонструють.

Чи міг би сам Філіп Дік написати щось подібне? Ну точно таке звісно ні – занадто техногенний фільм якийсь, чи що. Але це не робить фільм гіршим і менш привабливим. І я хочу щоб подібні фільми з’являлися не раз на 35 років, а хоча б кожні кілька років.

Але зал був порожній і я боюся що фільм буде фінансово не успішним що в результаті зробить хорошу і складну наукову фантастику ще менш привабливою для виробників дорогих фільмів.

Оцінки: