Її звали Лєнка

Вона з’явилася на цей світ на початку зими 1999-го року. І склалося так що її життя переплелося з нашими і стало її частиною…
Була вона маленька, худенька, але вже тоді не боялася показувати що чимось незадоволена. Навіть у перший свій день коли її назавжди забрати від мами до великих, дивних і гучних істот, коли її несли кудись холодної ночі і ховали від холоду вона сердито висловлювала незадоволення що не дають їй визирнути на вулицю своїм тоненьким ще голоском.
Вона не хотіла навіть розуміти дивну соціальну ієрархію гучних і дивних великих істот і ніколи навіть не намагалася  імітувати хоч якусь соціальну поведінку. Лише одній дивній велика істоті в її житті вона дозволяла обнімати себе та до неї ж ластилася, ще була лише одна дивна велика істота якій дозволялося з нею гратися і борюкатися (і дряпатися та кусатися вона не соромилася в цих іграх), та ще кілька дивних великих істот від яких вона приймала їжу. Вона прекрасно знала що краща і важливіша за будь-кого з цих великих повільних і гучних істот що живуть разом з нею, але терпіла їх і навіть з ними розважалася іноді. Вона розуміла що є дуже красивою та витонченою і її цінують і люблять в тому числі за її чесніть.
Вона не була членом родини як про це розказують художні твори, але вона була повноправною істотою іншого виду у родині чужинців. В дружніх компаніях вона мала своє місце і навіть свій стільчик щоб сидіти за столом у спільному колі і уважно спостерігати за розмовами. Але навіть старим знайомим не дозволялося її торкатися, а про більше навіть мріяти не варто було.
Вона подорожувала і бачила більше ніж деякі люди за своє життя. Робила вона це не за своєї волі, але замість боротися з хвилями долі сідала на дошку яку несло цими хвилями, сідала якомога вище і чекала кожного наступного руху дивних великих істот щоб або погратися з ними, або почати вимагати від них їжу.
Час ішов і у великих дивних істот які наче були і непогані та намагалися зробити її життя краще щось помінялося і вона раптом опинилася у незнайомому місці серед незнайомих істот. Вона була налякана і роздратована, вона була зла. Вона намагалася втекти, але не мала куди, вона почала полювати щоб прогодувати себе як це робили незліченні покоління її предків.
Пройшло кілька років і вона звикла і прижилася, але її життя продовжувало штормити і її кидало хвилями з місця в місце. Поступово вона звикла до усього і життя знову стало спокійним і розміреним. І знову лише одній дивній великій істоті в її житті вона дозволяла обнімати себе та до неї ж ластилася, ще була лише одна дивна велика істота якій дозволялося з нею гратися і борюкатися (і дряпатися та кусатися вона не соромилася в цих іграх), та ще кілька дивних великих істот від яких вона приймала їжу.
І роки складалися одне до одного і ось вже дитинчата великих дивних істот стали такими ж великими дивними істотами і все рідше з’являлися та нагадували про себе, а вона стала старою.
Вона стала старою, але все ще була такою ж гордовитою і зверхньо дозволяла опікуватися собою бо точно знала що вона дуже красива та витончена і що її цінують і люблять і в тому числі за її чесність.
Потім їй відмовив зір, але вона так добре знала місце де жила останні багато років що це і не стало для неї великою проблемою і все в її житті йшло як і раніше. А потім знову почав збиратися шторм великі страшні хвилі якого вкотре мали перенести великих дивних істот на нове місце і її разом з ними. Але вона була вже дуже стара і їй було щодня боляче і вона жалілася як могла та її досі так і не навчилися розуміти.
І її не стало.
Її звали Лєнка.

Blake Crouch. Dark Matter / Блейк Крауч. Темна матерія (2016)

 

Книга поєднує в собі напружений сюжет, фактично трилер покладений на множинні Всесвіти – головний герой бореться зі своєю копією за повернення саме у свій Всесвіт.

Наукової основи не так щоб і багато, але цікавий механізм подорожей між реальностями придумав автор.

Взагалі у книзі все добре зі змішуванням гостросюжетного матеріалу з науковим. І читання затягувало, і при цього не було відчуття що обґрунтування для подій занадто легке і не достатньо наукове. Мені сподобалося.

Оцінка на Good Reads – 4.12/5 (https://www.goodreads.com/book/show/27833670-dark-matter), моя оцінка  – 7/10.

 

Creed (2015)

 

Фільм який намагалися впихнути в серію “Рокі”. Вірніше продовжити серію цим фільмом намагалися.

Як би там не було Сільвестр Сталон вже дуже старий щоб грати боксера і тому вигадали сина Аполо Кріда (суперника та друга Рокі) який теж має хист до боксу. І от Рокі береться його тренувати…

Взагалі фільм не пойми для чого знімали, вірніше зрозуміло що зняли просто для того щоб підняти трохи грошей з любителів серії про Рокі. Але на жаль фільм вийшов зовсім ніяким. Більше того – з часом він стає все гіршим, безглуздішим і у мене як у глядача остаточно зник інтерес до того що відбувається на екрані до кінця фільму. Навіть бої на рингу що були відносно реалістичними та помірковано цікавими на початку під сам кінець стали якось туфтою…

Коротше муть, а не фільм, можна забути про його існування. Тим більше мене дивують (і дивують неприємно) такі високі оцінки фільму.

Оцінки:

 

Comaniac – 2017 – Introduction for Destruction

 

Після дуже активного і бойового попереднього альбому команди мені очикувалося чогось не гіршого.

А от слухаю і не розумію який висновок робити. По усьому альбому і швидкість і напір “плаває” – починається усе дуже активно і жваво, але вже до середини альбому пісні стають повільнішими і ліричними. І як тільки майже но розчаровуєшся як команда знову вмикає швидкість…

В цілому добре, але я не певен що така музика у мене лишиться надовго – занадто вже не класичний thrash грає команда (тобто не такий як я очикую), мені навіть вчувається щось як звичайний рок в їхніх піснях. Взагалі усі пісні тяжіють до повільнішо темпу і легшого звуку, і незвичний тембр вокалу ще більше вибиває з себе. Буду ще слухати…

Оцінки:

 

I Don’t Feel at Home in This World Anymore (2017)

 

Сюжет який ми вже неодноразово бачили: людина яку усе і усі дістали і яка більше не може миритися з несправедливістю бере у руки щось важке і тверде і починає нести справедливість у світ.

У цьому фільмі незвичні, по-перше, герої які борються за справедливість. А, по-друге, події розвиваються не надто передбачувано. І тому фільм цікаво дивитися. Але у підсумку його важко назвати таким вже і надзвичайним. Скоріше це просто хороший і не надто стандартний фільм який варто подивитися більше ніж варто пропустити :)

Оцінки:

 

Obituary – 2017 –

 

Перше що треба сказати це те що мене завжди дивує коли подібні команди випускають нові релізи – завжди думав що їх часи вже пройшли.

Тим не менш треба сказати що новий альбом не гірше абсолютно їх найкращих речей у минулому. А от що змінилося так це я і мої смаки – зараз мені така музика і цей стиль взагалі здаються доволі прісними. Навіть не дивлячись на те що звук осучаснений усе здається одноманітною кашою і після прослуховування нічого пригадати не можу. Хоча у процесі прослуховування ніяких особливо негативних емоцій не виникає. Власне зараз для мене подібна музика це щось що можна слухати на фоні і воно і не заважає і не відволікає.

Оцінки:

 

Office Christmas Party (2016)

 

Мабуть задумка була така щоб зробити безумну комедію в якій працівники офіса що закривається влаштовують шалену вечірку і розносять весь офіс вщент… Але не вийшло. Вірніше щось таке подібне вийшло, але не надто смішно, скоріше заплутано та хаотично ніж безумно. До того ж забагато маленьких історій затягли у сюжет і не змогли їх нормально переплести.

Як на мене то цю комедію яка рідко коли навіть примушує посміхнутися можна дивитися у тривалій подорожі коли вже втомився і нічого більше сприймати не можеш.

Оцінки:

 

[english] ‘Murica

 

Слово вимовляється як “марика” з низьким та довгим звуком “а” та означає “Америка”. Таке написання та вимову асоціюють з зашкалюючим до комічного патріотизмом, бидланством, низьким рівнем освіти та часто просто з американським півднем населеним неполіткоректними селюками. Тобто так називають свою країну карикатурні жирні білі бідняки що їздять на здоровенних машинах, возять з собою зброю, живуть у трейлерах та харчуються фаст-фудом.

Насправді цей мем є просто комедійним і часто використовується як такий собі стереотип.

В словниках:

 

Max Brooks. World War Z: An Oral History of the Zombie War / Макс Брукс. Світова війна Z: усна історія війни з зомбі (2006)

Як і у випадку з “Я – легенда” книга краща за фільм який начеб то знято за нею, але у цьому випадку фільм не був поганим (принаймні на мою думку не був). Проте так само фільм і книга майже не мають нічого спільного.

Книгу написано у псевдо-документальному ключі і уся вона складається з коротеньких інтерв’ю з людьми по всьому світу. При чому інтерв’ю ці вже сталися після того як війну було закінчено і залишки зомбі активно виловлюють.

Цікаво читати як воно відбувалося по всьому світу, як усе руйнувалося, а люди потім намагалися все відбудувати знову… Коротше мені книга дуже сподобалася.

Оцінка на Good Reads – 4.0/5 (https://www.goodreads.com/book/show/8908.World_War_Z), моя оцінка – 10/10.