Xbox One

 

Варто одразу сказати що я купив собі XBox One ще у липні 2013-го року. Більше того – у мене так звана Day One редакція, тобто сама перша партія яку можна було перед-замовити за спеціальною програмую.

На момент купівлі ціна складала $499.99 і в комплект входив Kinekt та здається диск Kinekt Sport.

І не те щоби XBox 360 який був у нас на той момент чимось нас не задовольняв. Навіть навпаки – ми використовували його щоденно і нам усе подобалося. Але ж новіше означє краще, правда ж? :) А старий ми продали разом з усіма іграми за якусь доволі символічну суму.

 

З новим XBox ми теж в принципі якийсь час співіснували щасливо, а потім просто припинили користуватися ним. Ігри трохи набридли, для Netflix та YouTube почали використовувати Roku 3… З часом у нас поламався Kinekt, але ми вирішили що ні ремонтувати ні міняти його не будемо. Пару років він у нас взагалі вимкнений простояв. І лишен не дуже давно ми почали потроху (в основному Олена) використовувати його.

Власне нас усе задовольняє враховуючи те як нечасто ми його за прямим призначенням (а саме для ігор) використовуємо. А пост цей я написав просто щоб у майбутньому можна було згадати коли саме і за скільки я купий це диво.

 

Joseph D’Lacey. Meat / Джозеф д’Лейсі. М’ясо (2008)

 

Антиутопія в якій після катастрофи про яку нам мало що відомо людство існує ізольовано у місті оточеному мертвою пустелею. Також у цьому світі практично відсутні живі істори крім людей і якихось рослин.

Суспільство доволі ієрархічне, на вершині знаходяться ті хто контролює ресурси (м’ясо, зерно, енергію, тощо) і ті хто має роботу на виробничих потужностях. Усі інші існуть аби не померти хоч якось.

Але головне що тут людей вирощують на м’ясо яке і є основним раціоном мешканців міста.

Хтось у цій книзі бачить пропоганду вегетаріанства, але як на мене книга зовсім не про те, а скоріше про те як ми робимо вибір і як виправдовуємо будь-якими способами порядок речей що здається нам правильним.

У книзі дуже багато натяжок і якщо почати хоч трохи аналізувати і рахувати то все одразу розпадається – так економіка і таке суспільство не може існувати. Тим більше не може вона існувати так довго (на протязі кількох поколінь мінімум) щоб описаний стан речей у ній здавався усім природнім.

А як соціальний експеримент на папері так наче і нічого.

Оцінка на Good Reads – 3.8/5 (https://www.goodreads.com/book/show/2222947.Meat), моя оцінка – 6/10.

David Brent: Life on the Road (2016)

 

Доволі сумна така комедія про музиканта невдаху у якого майже нема ні друзів ні людей які хоч якось би йому симпатизували, але який дуже хоче бути у центрі уваги і до того ж мріє стати рок-зіркою. І ось на усі накопичені гроші він наймає музикантів і починає “тур” зі своєю групою…

Усе це і смішно, але ще більше сумно та ніяково за головного героя. Фільм варто дивитися хоча б через чудову гру головного актора, але варто бути готовим до того що вас фільм може засмутити замість розвеселити.

Оцінки:

 

Arrival (2016)

 

Спочатку лише як тільки фільм закінчився я подумав що ні, не Гравітація на жаль. Але потім зрозумів що і добре що не “Гравітація”. І чим більше проходить часу тим більше мені цей фільм подобається.

На поверхні науко-фантастичний сюжет про прибульців та як їх мову розшифровують підходячи до неї як до математичної проблеми. А десь на середині фільму він перетворюється на драму і має не дуже очевидно зрозумілу кінцівку…

Але цей фільм насправді набагато глибший і складніший що стає зрозуміло не одразу. Автори змогли реалізувати подорожі у часі уникнувши неминучих протирічь в історії – просто зробили ці подорожі не фізичними. Головна героїня, після того як стає розуміти мову прибульців отримує здатність “знати” одночасно і майбутнє і минуле на відрізку часу довжиною в її життя. І ще не маючи родини та дитини вона вже знає хто буде чоловіком і батьком її доньки, знає що донька помре у молодому віці через рак, знає що ще до того чоловік піде від неї не витримавши такого знання…

Єдиний недолік який я бачу у фільмі це те що через відсутність розважальної та гостросюжтної складових його майже і нема для чого дивитися вдруге.

Оцінки:

 

2017-02 – Гаваї, частина 3

Попередні частини:

 

Ну що ж, цього разу про спортивну складову нашого відпочинку на Гаваях.

Бути у славетній Коні і не спробувати побігати, покататися чи поплавати там де це роблять найсильніші тріатлети планети було б якось зовсім не правильно, а ми навість спробували зробити усі три види :)

 

Біг

Якщо бути чесним то за всі дні відпочинку ми побігали лише один раз. Та і то там кілометрів 8 може набралося і все.

Я вже раніше згадував що тут дуже пече сонце і вже о 8-й ранку стає тепло як вдень. А об 11-й вже занадто спекотно шкірі через те саме сонце.

І хоча більшість доріг тут пласкі я якихось страшних перепадів висот нема проте нема і краєвидів крім як лавової пустелі з обох боків дороги (це там де біжать учасники Iron Man), ніякого затінку і взагалі мало чим можна себе розважити та на що відволікатися під час бігу.

Головна порада – крем від сонця до, після та впродовж бігу.

 

Велосипед

Ось це вже було цікавіше. Спочатку ми з Оленою вибрали маршрут де був хоч якийсь підйом, а дорога, хоча і дуже вузенька йшла звивами і на ній був затінок від дерев.

Але якщо говорити про маршрут того ж таки Iron Man то там дорога перші 90 км ледь помітно йде вгору, а потім назад. До того ж дорога та майже не має поворотів і геть не має ні краєвидів ні затінку. Тому так само життєво просто важливо постійно мазатися кремом від сонця.

Варто сказати що велодоріжки як такі тут практично відсутні, але на швидкісних трасах та дорогах є дуже широка обочина – така широка що іноді навіть ширша за смугу для машин. А там де узбіччя нема то там можна їхати по дорозі і машини мають зважати на це.

Що стосується вітру то якщо їхати вздовж океану то варто очікувати на не надто сильний боковий вітер, але особливою проблемою це не має бути – сонце та нудьга є набагато більшими складнощами.

 

Сам я потім покатався ще на другий день перед тим як повернути велосипед у прокат. Ми брати Trek Madone 4.7 мені ($45 на день) та Felt F5 ($40) Олені. “На день” означає забрати після обіду попереднього дня, а повернути до обіду наступного дня. Тому теоретично можна було кататися 3 дні.

Ми з собою повезли шоломи, педалі та вело-туфлі. Ну і звісно вело-одяг різний, окуляри, пляшки. Насправді велопрокат це дуже зручна штука і будемо так і надалі робити в місцях в які будемо їхати хоча б на кілька днів.

На цій дорозі про яку я все згадую постійно є велосипедисти і бігуни яким або так само цікаво просто подолати фрагмент траси, або які готуються до майбутніх змагань.

 

Плавання

Ну і звісно ми не могли не спробувати поплавати там де тріатлети стартують Iron Man і де виходять з води на берег – на затоці у самому центрі міста.

 

Якщо ви ніколи не плавали у океані то вам треба знати 2 основні речі: постійні хвилі і у кілька разів солоніша ніж морська вода (порівнюю з Чорним Морем).

У воду можна зайти з берега – є малесенький пляжик, можна і з пірса стрибнути. У воді так само є постійно плавці яким цікаво спробувати саме цю затоку і саме цю воду.

 

Якщо плануєте самі плавати довгу дистанцію то дуже рекомендую яскравий поплавок прив’язати до ноги (зараз такі продаються для пловців) та яскраву шапочку. А ще краще мати у супроводі когось на дошці чи каяку.

Саме у цій затоці вода прозора і не дивлячись на кількість людей та човнів дуже добре видно рибок та корали на дні.

І як тільки ми почали пливти так одразу і зрозуміли що хвилі будуть проблемою. Причому пливти проти них виявилося легше. Воно кидає вгору-вниз, попереду нічого не видно за наступною хвилею крім самої цієї хвилі… та навіть людей за кілька метрів вже не видно за хвилями. Тому вчиться драфтити якщо ще не вмієте – це буде дуже суттєва економія на плаванні. І через те що постійно почуваєш оці хитання вгору-вниз просування вперед геть не відчувається і виникає враження як у вісні коли біжиш, а не рухаєшся, тільки тут з плавання. Дуже сильно вибиває з себе – треба заспокоїтися, не витрачати більше ніж необхідно сил і продовжувати спокійно і рівномірно працювати ігноруючи почуття відсутності швидкості.

 

Але коли я повернувся пливти назад то стало набагато гірше – тепер мене не просто піднімало-опускало, а прямо таки катало як на качелях. І дуже швидко мене почало вже нудити. А там і до паніки не далеко… І знову – зосередженість та концентрація на одній цілі допомогає подолати цей стан.

Проте з води я вийшов знесилений усього після 1 км плавання і зайняло кілька хвилин щоб прийти до тями хоч якось. Тому готуватися до такого запливу варто дуже серйозно десь в подібних “океанських” умовах.

Kim Stanley Robinson. Mars Trilogy / Кім Стенлі Робінсон. Марсіанська трилогія (1993-…)

 

Як не важко здогадатися з назви мова у книгах йде про Марс, а саме про його колонізацію. Проте у серії вже далеко не 3 книги – з часом було додано коротші повісті і оповідання які можна скласти у додаткові томи.

Викладення у книгах дуже детальне, з великою кількістю дрібниць і тому обсяг у кожної з книг дуже великий. І для багатьох читачів саме через обсяг, повільність та детальність оповідання книги тягнуться ну занадто вже довго. Особливістю викладення матеріалу є також те що кожну главу розказано від іншої дійової особи, а розміри глав міняються від кількох сторінок до третини книги.

В цілому це чиста наукова фантастика, більше наукова ніж фантастика, але ще і прикидається літературою :)

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40710-mars-trilogy.

 

Red Mars / Червоний Марс (1993)

Перші поселенці (Перша Сотня) прибувають на Марс і починають будувати своє поселення. Вони долають труднощі і непередбачені ситуації, знаходять виходи і рішення. Взагалі це переважно книга про розбудування та зміцнення поселення.

Вже згодом коли поселенці мають влаштоване поселення і починають займатися іншими проблемами поступово різкішими стають протиріччя. А згодом земні корпорації починають завозити людей на Марс і проблеми лише поглиблюються.

Зіткаються різні інтереси: комусь цікаво зайнятися тераформуванням, заселити Марс рослинами і почати створювати атмосферу, хтось хоче видобувати ресурси, є і містики, є і антиглобалісти, а є релігійні фанатики, націоналісти та усе інше.

Наприкінці книги стається велика катастрофа що відкидає обживання Марсу на кілька років назад, але вже зрозуміло що колонізацію це не спинить.

Оцінка на Good Reads – 3.83/5 (https://www.goodreads.com/book/show/77507.Red_Mars), моя оцінка – 8/10.

 

Green Mars / Зелений Марс (1994)

 

Книга продовжує історію колонізації Марсу через кілька років після подій першої книги. І так само кожна глава це оповідь від іншого персонажа історії.

Сполучення з Марсом відновлено, потік людей продовжується, природа змінюється і тераформування в процесі…

Найбільша проблема цієї книги це її неспішний темп і обсяг. Усе відбувається дуже повільно і навіть не дивлячись на те що події доволі масштабні через текст ледь просуваєшся – я пару місяців читав, а потім побачив що ледь до половини книги дістався. На цьому вирішив і покинути її. І саме через це продовжувати серію скоріше за все не буду.

Оцінка на Good Reads – 3.98/5 (https://www.goodreads.com/book/show/6350506-green-mars), моя оцінка – 2/10.

Storks (2016)

 

Доволі непоганий мультфільм – красивий, з відносно свіжою історією, гумор не надто смішний, але з дуже дорослими натяками, … Можливо фільм буде заскладним для дітей…

Все начебто непогано – виробничі потужності лелек на яких вони займаються посилками, аж тут трапляється таке щось що повертає одного з них до попереднього бізнесу з доставки дітей. І тут починаються пригоди цього лелеки, дівчини що з ними живе, немовляти та деяких інших персонажів.

Весь фільм рівний, без провалів, так само і гуморі і герої відповідають загальному рівню.

 

Оцінки:

 

2017-02 – Гаваї, частина 2

Перша частина – 2017-02 – ГАВАЇ, ЧАСТИНА 1

 

Ну що ж, продовжимо…

 

Наземні тварини

Не дивлячись на те що острів як я писав можна вважати доволі пустельним все ж таки на ньому та навколо є деяка живність. Перше що ми помітили це дикі кури (мабуть це вони фазанами називаються). Спочатку ми подумали що то чиїсь, але чому ж вони так далеко від будь-якого житла і чому їх багато навколо? Потім зрозуміли що то дикі тварини. Пробували фотографувати, але з машини хороших фоток так і не вийшло.

Розмірами вони менші за свійських, але дуже схожі. Півні принаймні о 6-й ранку починають навколо волати як звичайні :)

 

Також одного разу коли каталися на велосипеді і зупинилися перепочити помітили дику свиню. Вона дуже невеличка, коротша за свійську і уся одноманітного темно-сірого кольору. Нам потім сказали що їх насправді багато і що вони наносять шкоду садочкам та фермам і є спеціальні служби винищувачі свиней які зачищають від них територію.

Причому вони такі непомітні що ми ту одну на фоні дерев ледь бачили, а на фото так її взагалі не видно.

 

Ще тут є дикі кози. Живуть невеличкими родинами (2-3 козенята, мама, тато). Дуже на вигляд акуратні, маленькі і від них зовсім не смердить. Такі що хоч зараз на виставку – коричневі, сірі.

 

Морські тварини

А ще тут звісно є морські тварини. В один з днів ми поїхали рано вранці на дикий пляж, дорогу до нього було закрито до 9 ранку (ми приїхали в 6) і пробігши якісь 2.5 км ми мали нагоду прогулятися абсолютно вільними від людей пляжами. Але головне що на одному з них ми побачили двох тюленів що спали на пісочку. Трошки їх пофотали і пішли далі.

А потім вже побачили ще одного тюленя навколо якого науковці вже виставили заборчик щоб його люди не турбували. Вони нам і сказали що на усіх Гаваях лишилося лише 4 тюлені і їх старанно охороняють. Ну а ми їх розповіли про тих двох що бачили раніше і вони побігли і їх охороняти :)

 

Ми собі сіли на березі дивитися на океан, аж тут на нас з нього почав кричати (в прямому сенсі – роззявляв загрозливо рота і орав на нас) четвертий тюлень. А потім попер на нас з води. Ми трохи відійшли щоб показати що не хочемо конфлікту, а він після того продовжував плавати вздовж берега туди-назад і патрулювати території. Нажаль цього четвертого ми не придумали сфоткати, а потім було вже піздно :(

Ось так нам поталанило побачити усіх гавайських тюленів.

 

В інший день ми поїхали плавати з дельфінами. Вийшли у океан на невеличкому човнику, знайшли де кружляють дельфіни і почали плавати над ними. Гавайські дельфіни менші за флоридських (до 1.5 метри) і геть не приручаються, тому єдина нагода їх побачити це саме з океану.

А ще ми дізналися що ці дельфіни полюють усю ніч, а потім пливуть у теплішу воду до берега спати. Там вони вимикають половину мозку (що також означає що у них вимикається одне око і локатор) і у такому стані плавають по великому колу. Навіть у такому стані вони занадто швидкі щоб ганятися за ними, до того ж вони дуже чутливі і коли наближаєшся до них до швидко зникають. Але якщо вести себе на поверхні спокійно і не удавати з себе Майкла Фелпса то можна побачити як вони пропливають прямо під тобою і кожні 200-300 метрів йдуть на гору щоб ковтнути повітря. Деякі навіть при цьому роблять стрибки у повітрі.

 

А ще там були малесенькі дельфінчики поруч з мамами :) Шкода тільки що дельфіни теж вимирають і якщо колись їх у зграях було по кілька сотень то зараз це десятки.

 

Також доволі багато різноманітної і яскравої риби. Особливо красиво якщо плавати там де мілкіше і є корали. Чорні, жовті, сині. прозорі, … Але майже всі корали вже мертві і вся ця красота швидко зникає теж :(

 

Також нам вдалося побачити черепах що спали на сонці – їх теж старанно охороняють.

 

Чекайте на продовження…

Jaws Quick Spit Antifog Spray

Призначення та характеристики

Ще один засіб для запобігання запотівання окулярів (в першу чергу для плавання, але також можна і зі звичайними використовувати).

Характеристики:

  • Ціна – приблизно $7 за пляшечку.
  • Інгредієнти – пишуть що усе природнє і без хімії.
  • Вистачає на більше ніж 200 використань.
  • Працює на склі, пластику, мокрих та сухих поверхнях.

 

Враження від використання

Почнемо з того що я рекомендую використовувати Barracuda Defogger замість цього засобу. А тепер чому саме.

Засіб “випльовується” на поверхню і розмазується пальцям в результаті чого утворюється трошки пінки. Далі цю пінку треба змити невеликою кількістю води, але так щоб не змити усю.

Проблема в тому що як змити не достатньо добре то ці так звані природні компоненти починають доволі сильно пекти в очах. Хоча проблема вирішується промиванням проте неприємно. А як десь у відкритій воді то ще і не так просто це буде зробити.

Якщо ж змити забагато то весь ефект втрачається.

В принципі з часом можна знайти правильну комбінацію засобу і води, але Barracuda Defogger набагато простіше у використанні і ніколи не пече.

Оцінка на Amazon – 4.0/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B00PDE1TO4), моя оцінка – 3/5.