Sean Danker. Evagardian / Шон Данкер. Евагадрієць (2016-…)

 

Перед нами світ в якому розрізненні колонії людства об’єдналися так-сяк в Імперію, але є ще світи і угруповання які не визнають владу Імперії…

Взагалі щось більше сказати про світ серії не можна бо вона дуже нова, а перша книга (яка на момент написання цього посту єдина опублікована) не надто розкриває деталі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/176476-evagardian.

 

Admiral / Адмірал (2016)

Книга починається з того що загадковий адмірал (але ви майже вгадаєте хто він такий) прокидається на зламаному кораблі разом з трьома кадетами. На кораблі майже нічого не працює, а світ навколо доволі ворожий. І по суті книга є виживальницкими пригодами у яких герої одну за одною вирішують проблеми то нестачі кисню, то відсутності зв’язку, а то і атаки іншопланетних потвор.

Під час пригод вони спілкуються і ми трошки (але зовсім небагато) дізнаємося про світ в якому вони живуть і що їх привело до цих пригод.

З одного боку в книзі наче є і науково-фантастична складова, і пригодницька фантастика, і бойова, і навіть трошки соціальної. Але якесь воно усе… дитяче, чи що. Занадто просто і примітивно усе відбувається і ні на мить нема сумнівів що герої виживуть.  Ось це мені і не сподобалося на додачу до того що спочатку здавалося що це буде НФ.

Оцінка на Good Reads – 3.74/5 (https://www.goodreads.com/book/show/24452990-admiral), моя оцінка – 4/10.

Eye in the Sky (2015)

 

Дуже напружений фільм в якому при цьому зовсім мало дій.

Нам показують роботу військових США та Британії які в африканській країні вистежують ісламських терористів. А роблять вони це за допомогою місцевих агентів і різноманітної техніки: дронів, жучків і так далі.

І ось вдається ідентифікувати що кілька небезпечних терористів зібралися разом, та ще й на додачу очевидно готують теракт. І коли треба прийняти рішення про ракетний удар по їх берлозі починається тяганина – політики бояться прийняти рішення і перекладають відповідальність одне на одного, втручаються адвокати, військові нервуються, агенти у небезпеці…

Мені фільм сподобався і вам рекомендую.

Оцінки:

 

Кріотерапія – лікуємося холодом

Більш детальну інформацію про кріотерапію можна знайти у вікіпедії, я ж вам розкажу коротко про наший досвід.

Колись давно, ще багато років тому я по телебаченню бачив сюжет про кріокамеру десь в Києві і про її лікувальні можливості. Ну побачив і забув – ні їздити у Київ, ні навіть живучи у Києві я ту камеру шукати навіть не став.

І ось нещодавно косметолог якого Олена іноді відвідує порадила спробувати кріотерапію – недалеко від нас з’явилася така точка. Ми вирішили що можна і спробувати раз воно під боком – хоч будемо знати що воно таке.

Наскільки я розумію існують два різні типи камер: перша – закрита в якій  треба перебувати у шапці, спеціальних окулярах та масці щоб не пошкодити очі та зуби. Другий тип – більш компактні камери, або просто кабінки де використовують дуже холодний і важкий газ (важкий щоб він не розлітався, а навпаки сідав вниз де його можна було б збирати назад). Як правило це щось з азотом.

 

Так от ті сеанси які ми відвідуємо саме і проводяться у азотних кабінках. При цьому висоту платформи можна міняти так що голова і шия в холоді не опиняються.

Перший пробний сеанс триває 2 хвилини і температура на ньому десь -120 по Цельсію. Просто щоб зрозуміти чи не зненавидите ви всю цю кріотерапію. Але як правило людям подобається і вони продовжують. Наступні (“нормальні”) сеанси тривають 3 хвилини і температуру на них встановлюють від -140 до -160 по Цельсію. При цьому на руки одягають теплі щільні рукавиці, на ноги – шкарпетки. Роблять це тому що пальці якраз дуже легко відморозити.

 

Для чого все це? Сеанс кріотерапії призводить до різкого звуження маленьких судин близьких до шкіри і різкого відливу крові в середину тіла. Після закінчення сеансу кров з несамовитою швидкістю повертається назад. По-перше, ці процеси руйнують і створюють заново велику кількість дрібних судин і суттєво покращують їх стан. Також це процес має лікувальний ефект для шкіри. Але є і інші ефекти (і треба сказати далеко не всі їх вивчено і список не повний) як, наприклад: зміцнення імунітету, лікування запалень та легких травм, зняття болей у суглобах, нормалізація тиску, збільшення енергійності, викид “рідких” гормонів завдяки яким зменшується апетит та з’являється почуття щасті і багато чого ще.

 

Які почуття? Почуття доволі незвичні і геть не схожі на те як просто мерзнути – за 3 хвилини встигає замерзнути лише шкіра та кілька міліметрів м’язів та жиру під нею. Першу хвилину здається що усе тіло намазали холодною олією – не надто приємно, але нічого страшного. На другій хвилині тіло починає автоматично труситися і контролювати цей процес не можна – організм має якісь свої вбудовані механізми які і задіює. А після того вже починаються неприємні почуття – шкіра починає боліти дуже сильно і уся зразу, схоже на те як добряче вдарили дрючком, але одразу по кожному квадратному сантиметру шкіри. При цьому в районі ліктів та колін болить найсильніше.

 

А після кабінки уся шкіра стає яскраво червоною і під нею чітко видно різні мікротравми (синці) які зовсім не було видно до того. Через дуже короткий час з’являється енергійність, хочеться бігати і стрибати, а шкіру і навіть деякі м’язи починає сильно (хоча і приємно) колоти голками. Усі ефекти повністю зникають хвилин за 10.

 

Коротше як буде можливість то спробуйте.

Які протипоказання? Якщо у вас проблеми з судинами, дихальними шляхами, застуда чи вагітність то кріотерапія не для вас.

[english] cloud 9

 

Cloud 9 (або cloud nine) дослівно перекладається як “хмара 9”, або “дев’ята хмара”. Словосполучення означає стан найвищого щастя і може бути перекладено як “літаю від щастя”, або “на небі від щастя”.

Достеменно невідомо звідки походить цей вираз, але відомо що виник він у 50-х роках минулого сторіччя і спочатку означав стан наступний за станом крайнього алкогольного чи наркотичного сп’яніння (так звана “хмара 8”) і якимось чином пов’язаний з виразами “літати у хмарах”. Причому у літературі за 40 по 60 рокі іноді замість “дев’ятої хмари” можна зустріти вираз “сьома хмара” – тобто стан що передує крайньому сп’янінню.

Вираз вживається у формі “на дев’ятій хмарі”, наприклад:

I am on cloud 9.

 

У словниках:

The Grand Tour (2016-…)

 

Після скандального звільнення Джеремі Кларксона з BBC та закриття шоу Top Gear естафету невдовзі підхопила Amazon. І ось це шоу якраз і є продовженням Top Gear.

Одразу кидаються в очі кілька відмінностей. Перше це те що дуже видно що шоу дороге і цього не приховують, навіть навпаки.

По-друге, у шоу з’явився наскрізний сценарій який органічно поєднує усе що відбувається в кожному окремому епізоді.

По-третє, ведучі менше імпровізують і грають ролі відповідно сценарію. І хоча роблять вони все це непогано проте видно що усі подив, злість, радість і інші почуття які демонструють є просто чимось прописаним у сценарії. Шоу стало більш розважальним, але і одночасно більш схожим на стандартний телевізійний серіал.

І хоча є і хороші знахідки як замальовки з історії авто-промисловості та авто-перегонів в цілому автомобілям тут приділяється менше уваги. Звісно так чи інакше усе крутиться навколо машин, але і те як їх оглядають (доволі швидко і поверхнево) і кількість машин за один епізод набагато відстають від Top Gear.

Нічого поганого якщо чесно сказати не можна, але як на мене це шоу трошки гірше за попереднє.

Оцінки:

Перший зимовий похід

 

У січні цього року ми сходили у наший перший похід зимою (ходили на снігоступах), вперше ночували на снігу у палатці…

 

Сам похід був біля гори Святої Хелени – це на кордоні нашого штату та Орегону, машиною 3.5 години.

Чому саме в такий похід? Цікаво було спробувати як воно на снігоступах, цікаво було переночувати у палатці на холоді. Також сподобалося те що у нас був гід який розказував і пояснював що і як взимку робити. До того ж нам поталанило і в нашій “групі” були лише ми з Оленою. Ну і гід звісно.

 

Спеціальний одяг і обладнання включали в себе: більші рюкзаки (рекомендовано 60+ літрів), термобілизна, флісові кофти і шапки, теплі рукавиці, теплі шкартпетки, непромокаємо похідні ботинки (мої Vasque St. Elias GTX підійшли, але краще спеціальні зимові), непродуваєму куртки і штани, гейтори, окуляри, надійні пляшки для води, налобний ліхтарик, похідна плитка, зимовий спальний мішок, теплий килимок (вирішили з Therm-a-Rest Z Lite Sol Mattress не ризикувати і купили спеціальні на мінусові температури). Компанія у якої ми купили подорож надала нам снігоступи і їжу в дорогу.

Виїхали рано вранці, погода помітно псувалася, було холодно. Добиралися до парковки більше 2 годин, останні хвилин 30 по дорозі повністю занесеній снігом. Там вже навчилися одягати і регулювати снігоступи, взяли санчата з палатками та їжею і потопали.

 

Дуже швидко з’ясувалося що коли йдеш у снігоступах те що широко треба ставити ноги втомлює швидше ніж звичайна ходьба. А коли втомлюєшся то перечіпаєшся через свій же снігоступ і падаєш, а встати не так і просто – треба спочатку ноги і ступні у правильну позицію вивернути. До того ж швидко при ходьбі нагріваєшся і щоб не змокнути потрібно мати при собі тоненьку шапочку та рукавички.

Взагалі на холоді одна з найгірших речей – це змокріти від поту. Коли зупинишся уся волога буде красти тепло дуже сильно. Тому на зимових куртках роблять спеціальні клапани які при необхідності можна відкривати щоб випускати надмірне тепло. Ну і звісно темп треба тримати повільний. Взагалі пройти по непогоді у снігоступах кілька кілометрів це ще те тренування.

 

А чи не легше було б без снігоступів? Там де хоч якусь доріжку протоптано може і легше, але там де ми ходили, та навіть навколо палаток нога іноді провалювалася вище коліна. Так ходити неможливо, та ще й навантаженим рюкзаком.

По дорозі ми зустріли групу яка поверталася з гори – вони так і не змогли почати сходження на неї через сильний вітер який не давав їм йти вперед. Через той самий вітер (внизу він був хоч і сильний, але не такий божевільний) ми вирішили ставити палатки у лісі, а не на гірці з якої мав би відкриватися красивий вид. Виду все одно не було – сніг і туман закривали все навколо.

Табір який ми заснували далі до самого кінця зими будуть використовувати інші групи, тож ми були першопроходьці.

 

Спочатку походили колом – затрамбували пласку площадку, вирівняли де треба лопатами. Далі поставили і навчилися закріпляти палатки на снігу – кільчата елементарно затрамбовують глибоко у сніг під гострим кутом.

Потім між деревами натягнули “дах” і під ним викопали кухню в якій можна було сидіти і стояти захищеним від вітру. Там ми і гріли воду на плитках для їжі, чаю і сну.

Після встановлення табору спробували вже без рюкзаків пройти далі, але вітер і непогода не дали нам пройти і пів-кілометра.

Повернулися в табір, попили чаю, от вже і 5 вечора, ніч. Нагріли воду у пляшки щоб покласти у спальники і розійшлися спати.

 

Як на мене то спати було хоча і не звично, проте і не холодно. Звісно ми були у спальниках, коконах, штанах, кофтах, додаткових шкарпетках і шапках. А от Олена спала навіть у куртці. Дуже важливо щоб для сну між тілом і снігом було достатньо шарів – дуже сильно чути як тепло втрачаєш з тих зон що найближче до землі. Мені навіть довелося одягнути ще одну кофту щоб захистити поперек.

А Олені було холодно спати на спині тому вона спала на боку що через пару днів проявило себе страшенним болем у ребрах – перевтомлені і переохолоджені м’язи примусили її відвідувати терапевта і масажистів. Вже наче все минулося, але важливо знати що дуже важливо щоб було тепло і м’яко уві сні.

 

Ще важливо знати що в палатці від дихання та нанесеного снігу всередині збирається багато конденсату – усі стіни палатки і спальні мішки ззовні було вкрито росою. Тому треба усі речі в рюкзаках зберігати у якихось непромокних чохлах, і більшість речей треба мати у кількох екземплярах. Також у багатоденних походах палатку і спальники щоранку старанно провітрюють і вивертають, інакше наступна ніч буде дуже холодною.

 

На ранок Олена вирішила залишитися в палатці, а ми з гідом спробували пройтися знову. Погода була ще гірша – ми навіть не дійшли до тієї точки що дісталися минулося дня. Тому вирішили збиратися і їхати додому.

Дорога назад по лісі була чудовою і лише по дорозі назад ми звернули увагу на те як ліс захищає від вітру і снігу.

 

Ну а далі усього через кілька годин машиною ми були вже вдома де рятувалися гарячою ванною і супом.

Усі світлини можна подивитися тут – https://onedrive.live.com/?authkey=%21AIfOnxLDpThWPXU&id=B21290194214A37D%21299918&cid=B21290194214A37D.

 

 

Too Late (2015)

 

Фільм незвичний тим як розказує свою історію: фрагменти оповідання перемішані і порядок подій у часі не збережено. При цьому хоча фінал фільму наче і однозначний все одно виникають певні сумніви – а може якийсь інший фрагмент якраз і закінчив історію?

Також у фільму доволі нетипові герої що робить його ще трошки цікавішим.

Я рекомендую ознайомитися з цією детективно-кримінальною драмою не стільки через те що це хороший фільм, а більше саме через те як його змонтовано.

Оцінки:

 

Sierra Design Zisson 12

Призначення та характеристики

Спальний компактний і легкий мішок для холодної погоди:

  • Ціна: зараз ця модель вже не випускається, але її все ще можна знайти в магазинах приблизно за $300. Для спальника з подібним набором характеристик ціна як правило знаходиться в діапазоні від $350 до $600.
  • Форма: мумія, замок зліва з собачками з обох боків. Блискавка доволі надійна. Капюшон можна затягнути трохи тугіше за допомогою шнурка.
  • Матеріал: ззовні – 30 ден поліестр, наповнення – гусяче пір’я 700.
  • Температура: зона комфорту – до -4.5 C (24 F), максимальна – до -11 C (12 F).
  • Вага: 1.1 кг.
  • Розміри: розпакований (розмір L) – 198 см довжиною, запакований – 41 см висотою та 20.5 см в діаметрі.
  • На сайті виробника (новіша модель) – https://sierradesigns.com/zissou-plus-700-15-degree/.

Враження від використання

Усе в цьому спальнику подобається. Він відносно легкий, відносно компактно пакується – хоча звісно за кілька сотень зверху можна знайти і легший/тепліший. Я з цим спальником пройшов кількаденний похід в Перу (http://blog.golovatyi.info/category/memoirs/memoirs-on-traveling/peru/) і ходив у зимовий похід.

Треба сказати що навіть у теплу погоду спальник показав себе добре – завдяки тому що його можна розстебнути майже до самого низу уникаєш перегрівання. І при цьому він м’якенький. А у комбінації з килимком THERM-A-REST Z LITE SOL MATTRESS так і взагалі дуже добре виходить. Також можна додати шовковий кокон і тоді додається майже градус тепла.

Також спробував я його і в зимовому поході – провів ніч у палатці на снігу у відносному холоді. Спав звісно в штанях і навіть у кофті, всередину вклав пляшку з теплою водою, а сам мішок показав себе дуже добре.

Єдине нарікання в тому що з ранку на холоді в палатці усе включно з мішком ззовні було трошки вологе і вкрите росою. Якщо ходити у багатоденні походи зимою десь де вологість буде проблемою то такий спальник треба буде щодня провітрювати старанно.

Моя оцінка – 9/10.

Newton Gravity IV

Призначення та характеристики

Кросівки які прийшли на заміну Newton Motion, і відповідно усі ключові показники дуже схожі на такі у попередньої моделі:

  • Ціна: $175 на момент випуску, зараз модель вже знято з виробництва і на розпродажах її можна знайти за $$80-120.
  • Вага: 244 грами (8.6 унцій).
  • Підйом: носок – 25.1 мм, п’ята -33.1 мм, підйом – 8 мм.
  • На сайті виробника (нова модель) – http://www.newtonrunning.com/men-gravity-v.

 

Враження

Як я вже зауважив ці кросівки є заміною чудовим Newton Motion і заміна ця відбулася практично непомітно. Кросівки зберегли і зовнішню схожість і що головне – функціональну. Вони так само доволі легкі як для кросівок для щоденного бігу, дуже надійні, а вставки під носком так само стимулюють і винагороджують за кращу техніку бігу.

На мою думку це одні з найкращих кросівок для марафону для не професійних бігунів.

В цілому можна сказати що це просто оновлена версія. І серед недоліків щось крім зависокої ціни знайти навряд чи вдасться.

Оцінка на Amazon – 4/3/5 (https://www.amazon.com/Mens-Newton-Running-Gravity-IV/dp/B00TSP1OW6), моя оцінка – 9/10.