Paul Newsome, Adam Young. Swim Smooth: The Complete Coaching Programme for Swimmers and Triathletes (2012)

 

Власне назва говорить сама за себе: цю книгу призначено в першу чергу тим хто тренує групи новачків у плаванні, або хоче самостійно тренуватися і розуміти над чим і як працювати.

Книгу поділено не невеличкі глави в яких послідовно розглядають такі теми як різні елементи техніки, різні будови тіла та здатності, програми підготовки, типові помилки та як їх виправляти і таке інше.

Читати цікаво бо краще розумієш що і як з чим пов’язано, мені сподобалося.

А з іншого боку це більше інформативна книга і більше (повторюся) її призначено для тренерів ніж для самостійних ентузіастів.

Оцінка на Good Reads – 4.3/5 (https://www.goodreads.com/book/show/13839162-swim-smooth), моя оцінка – 8/10.

Amazon Fire HD 6

Призначення та характеристики

Цей пристрій є компактним Android-планшетом на якому можна виконувати переважно лише найпростіші задачі. І хоча у нього звісно є свої переваги недоліків на мою думку незрівнянно більше – про це читайте далі.

Характеристики:

  • Ціна: повна ціна складає близько $100, я свій купив як refurbished (з ремонту, з повною комплектацією та гарантією – тобто від нового не відрізняється теоретично) за $55. І навіть $55 вважаю завищеною ціною.
  • Розміри: 169 mm x 103 mm x 10.7 mm.
  • Вага: 290 грамів.
  • Екран: 6 дюймів, 252 точок на дюйм, 1280×800. Мабуть з апаратної частини це найкраще що є в пристрої.
  • Процесор: 1.5 GHz – цього вистачає для простих задач, а більше на цьому девайсі ви робити і не зможете.
  • Пам’ять: 1 Gb. Враховуючи наскільки жадібний до пам’яті Android цього ледь вистачає для простих програм.
  • Камери: не дивлячись на заявлені 1080 HD задньої камери обидві що фронтальна що задня дають доволі посередню картинку. Але з іншого боку для того для чого я взяв собі цей пристрій мені взагалі камери не потрібні, так що можна їх навіть назвати приємним і не надто корисним бонусом.
  • Додатки: Amazon має свій магазин додатків який і зашитий в прострої. Додатки можна завантажувати та встановлювати вручну, також є можливість прив’язати пристрій до магазину Goggle, але там кілька марудних ручних кроків.
  • Час роботи від батареї: виробник бреше про аж 8 годин в якомусь “режимі для читання”, але на практиці навряд чи вам вдасться дотягнути хоча б до 2 годин, а реальніше при використанні пристрою він розряджається менше ніж за годину.
  • Wi-Fi: 802.11, увесь необхідний на сьогодні мінімум.
  • Роз’єми: micro-B USB 2.0 для зарядки та підключення до телевізору/монітору через перехідний кабель, 3.5 mm stereo jack.
  • Кнопки: живлення, гучність.
  • На сайті виробника – https://www.amazon.com/gp/product/B00KC6INMO.

 

Враження від використання та недоліки

Спочатку треба сказати для чого я взагалі купив собі цей пристрій. Якщо ви ще не знаєте одне з моїх останніх хобі це настільні ігри. Проблема з цим хобі така що не завжди знайдеш компанію з якою можна пограти. І логічно що для вирішення цієї проблеми і задоволення забаганок гравців багато з коробочних ігор виходять у вигляді програм. На жаль виробники таких програм оминають платформу Windows і випускають їх під iOS та/або Android. З виробами Apple я не хочу мати нічого спільного, тому дешевий Android пристрій був логічним вибором.

На жаль якість Android-пристроїв традиційно дуже низька що лише погіршує сумну ситуацію з недолугістю Android як такого. І я чекав доки на розпродажу не з’явиться пристрій від більш-менш відомого виробника. І ним першим став саме цей пристрій.

Одразу після покупки я почав встановлювати ігри що є в наявності в магазині Amazon і граю в них щодня.

Перед тим як лаятися згадаю щось хороше. А саме розміри, вагу і зовнішній вигляд: усе компактненько та гарненько.

Тепер про недоліки.

Перше і головне це сама ОС Android. За останні роки без сумніву відбулися певні покращення в ній, але усе одно вона виглядає як нашвидко зліплений студентський проект: усе нелогічне, неструктуроване, інтерфейс дуже непередбачуваний та різний в кожному елементі, налаштування організовано не пойми як, а деякі взагалі недоступні. І це ще я не кажу про додатки які взагалі хто як хоче пише. В результаті маємо зоопарк абсолютно не схожих та не стандартизованих і непередбачуваних “рішень” в кожному буквально елементі. Хоча не можна не відзначити що Amazon намагалася виправити ситуацію зробивши свій “робочий стіл” та магазин, але це лише часта упорядкованості в морі хаосу.

Далі – пристрій і близько не працює заявлені 8 годин. Коли я граю в якусь гру то він розряджається менше ніж за годину. Звісно в режимі очикування з вимкненим екраном він може пролежати і кілька днів, але варто почати ним користуватися як заряд зменшується дуже швидко. Тобто якщо мені грати в ті ж ігри десь в дорозі треба везти з собою ще і батареї якісь.

Також треба сказати що апаратно девайс дуже слабенький і навіть переключення між парою запущених додатків займе час.

Велетенський недолік полягає в обмеженості пам’яті для збереження додатків, фото, музики та фільмів. Не залежно чи у вас пристрій з 16, 32 чи 64 Гб все одно її дуже швидко стане вкрай мало. А картки розширення вставити і нема куди!

На цьому думаю можна зупинитися. Моя точка зору така що подібний пристрій має коштувати десь $20, а ще краще купити собі щось типу Dell XPS чи Microsoft Surface. Звісно ціна в десятки разів більша, але і потужність, і час роботи і зручність так само в десятки разів більша.

Оцінка на Amazon – 4.2/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B00KC6INMO), моя оцінка – 2/10.

Al Robertson. Station / Ел Робертсон. Станція (2015-…)

 

Хороший представник сучасного кібер-панку.

Події книг розгортаються на космічній станції яку населяють залишки людства. Земля не придатна для життя після війни машин. Більше того – війна продовжується і в космосі де штучні розуми що керують станцією борються з “незалежними” штучними розумами.

Уся  серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/187537-station.

 

Crashing Heaven / Падаючі небеса (2015)

Історію цієї книги нам розказують через сприйняття учасника бойових дій який повертається на Станцію. По суті це детективна історія в якій головний герой намагається з’ясувати хто винен у його поламаній долі та що призвело до того що з ним так повелися.

Тим часом люди на станції живуть частково у віртуальній реальності, зберігають копії мерців які також приймають активну участь в житті станції. А ще станцією правлять Боги – могутні штучні розуми що плетуть інтриги одне проти іншого втягуючи в них людей.

До того ж головний герой має вживлену в нього зброю – бойву програму для знищення ворожих штучних розумів. І ця програма через якийсь час повністю витіснить його з мозку…

Складно, цікаво, непередбачувано.

Оцінка на Good Reads – 3.89/5 (https://www.goodreads.com/book/show/24764896-crashing-heaven), моя оцінка – 8/10.

 

[english] crack the whip

 

Словосполучення дослівно означає “вдарити батогом”, а використовують його коли треба сказати про те що комусь треба когось турнути щоб якусь роботу виконали чи продовжували виконувати. У нас часто кажуть “пнути”. Як можна зрозуміти словосполучення відсилається до рабства та управління конями.

Майже завжди коли використовують це словосполучення мають на увазі що хтось використовує своє вище службове положення щоб примусити нижчестоящих щось додаткове та/або термінове потрібне саме вищестоящому.

У словниках:

Piers Anthony. Xanth / Пірс Антоні. Кзант (1977-…)

 

Я не дуже люблю фентазі, і ще менше люблю гумористичну фантастику. А коли їх поєднано разом та довго вагаюся чи варто книги торкатися взагалі. І ось наважився прочитати першу книгу…

Тепер, коли пишу цей відгук глянув на інфу про неї і побачив що вона входить в серію в якій на сьогодні аж 40 (сорок!) книг! І остання вийшла 2016-го року. І оцінки у них у всіх дуже непогані. А я навіть і не чув про цю серію ніколи.

Серія оповідає про мешканців півострову Кзант у якому єдиному на всьому світі діє магія та нечисленні представники людства співіснують з іншими магічними істотами.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40498-xanth.

 

A Spell for Chameleon / Заклинання для хамелеону (1977)

 

Не зважаючи на помітну гумористичну складову книга ставить доволі серйозні питання яких уникають інші книги в жанрі фентезі. А саме: як працює магія, які існують магічні механізми, як речі що не мають свідомості (наприклад магічний струмок) тим не менше можуть використовувати свою магію цілеспрямовано, як працює взаємовиключна магія, і навіть як магія впливає на еволюцію магічних істот.

Книга оповідає історію Блінка який схоже є єдиною людиною в усьому Кзанті у кого нема магічних вмінь. І ось він вирушає у подорож щоб отримати відповідь на своє питання і по дорозі потрапляє у безліч пригод і таки з’ясовує в чому полягає його дар.

Книга дуже захоплює як пригодами так і живими героями вчинки і мотиви яких розумієш, гумор дуже тонкий і розумний, а несподівані повороти сюжету лише додають цікавості.

Оцінка на Good Reads – 3.92/5 (https://www.goodreads.com/book/show/76664.A_Spell_for_Chameleon), моя оцінка – 8/10.

Jack Vance. Gaean Reach / Джек Венс. Гаенська Осяжність (1974-2004)

 

Ще одна доволі епічна і вже мабуть класична НФ-пригодницька серія від автора “Планети пригод“.

У серії на сьогодні більше десятка книг і навряд чи я їх усі прочитаю, але буду додавати прочитані у цей пост якщо такі трапляться.

Серія містить міні-серії поєднані героями та простором, а дії усієї великої серії відбуваються у так званій Осяжності – зоні простору по якій розселилося чи торгує людство і у якій діють більш-менші ті самі правила та економічні відносини. Цікаво що у цьому світі є поділ на класи, суспільний уклад що найбільше нагадує феодалізм та інші доволі архаїчні для нас сьогодні речі.

Серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/53847-gaean-reach.

Galactic Effectuator / Галактичний виконавець (1980)

Книга містить дві частини: обидві про пригоди приватного детектива. У першій дій (розслідування) відбуваються на планеті що знаходиться під контролем трьох рас (включно з людьми) і на якій контакти та взаємодії з місцевим населенням дуже обмежено. Коли починається розслідування то одразу виникають ускладнення пов’язані з місцевими інтригами та місцевим ж винахідливими злочинцями.

У другій частині наш герой має подорожувати галактикою шукаючи сліди зниклої людини.

По суті обидві частини є детективом і до фантастики ці книги відносяться хоч якось лише через антураж, іншопланетні раси та міжзоряні подорожі серед яких і розгортається історія.

Як детектив книга так собі, як фантастичний детектив трохи краще, як фантастика – хороші і незвичні ідеї про технології та іншопланетян, але далі цього не йде.

Оцінка на Good Reads – 3.7/5 (https://www.goodreads.com/book/show/40884.Galactic_Effectuator), моя оцінка – 4/10.

Fox River Andermatt Ski Socks

 

Призначення та характеристики

Хоча у назві вказано слово “лижі” ці шкарпетки ми прекрасно і з задоволенням використовуємо у походах, навіть у багатоденних.

  • Ціна: $$15 -20.
  • Зроблено в США.
  • Матеріал: шерсть меринос – шкарпетки одночасно легкі, теплі і добре вентилюються.
  • Мають панелі для вентиляції через які випаровується волога та зайва (якщо така є) температура.
  • На сайті виробника: https://www.foxsox.com/products/andermatt.

 

Враження та недоліки

Як я вже згадав вище ми використовуємо ці шкарпетки майже в кожному поході. Воні легкі, щильно сидять на нозі, але нічого не перетягують, приємні на дотик з середини, не дають нозі перегріватися. Єдине що не можу сказати як ведуть себе на холоді – коли дійсно холодно ми одягаємо дещо товщі шкарпетки.

Ми обоє дуже задоволені цими шкарпетками і кожен маємо по 2 пари :) Вони чудово працюють навіть з такими похідними ботинками як Vasque St. Elias GTX Backpacking Boot. Ф те що шкарпетки високі теж допомогає – їх зручно зібрати “гармошкою” щоб не так високі борти взуття муляли нозі.

Недоліків нема ніяких – шкарпетки навіть дощ та грязюку як і прання переживають прекрасно.

Оцінка на Amazon – 5.0/5 (https://www.amazon.com/dp/B00KG5ZDMY), моя оцінка – 10/10.

Комбуча, або чайний гриб

 

Деяким з читачів цей напій вже відомий, а для когось це може буде і новинкою.

 

Отже комбуча, або як його називають в Україні “чайний гриб” є результатом діяльності колонії мікроорганізмів у слизовій капсулі (називається така колонія разом з капсулою словом “зооглея”). Колонію складають дріжджі що живляться цукром та утворюють алкоголь, та бактерій що переробляють алкоголь у оцтову кислоту. При утворені алкоголю дріжджі також виробляють вуглекислий газ що робить напій слабо газованим. “Чайним” називають цей “гриб” тому що його підкормлюють як правило розчином цукру у чорному чи зеленому чаї  що надає певного присмаку напою.

 

Комбуча відома з 220-го року до нашої ери із записів знайдених у Манчжурії (зараз це Китай). Звідти вже у 400-му році нашої ери вона потрапила в Японію завдяки лікарю на ім’я Комбу. Зараз дуже поширена в тому числі в США де в магазинах продаються різні смаки та кольори від різних виробників.

 

Звісно що домашнє приготування буде різнитися, але якщо ви зберетеся купувати комбучу в США щоб покуштувати то треба бути готового до наступного. Слабкий, але різкуватий запах найбільше нагадує хлібний квас. На смак, як тільки почати пити гидота невимовна – різке, кисле, газоване, аж в голові щось клацає. Проте за одну мить сприйняття змінюється на “яке класне!”. А потім треба зібратися з силами щоб зробити наступний ковток. І не забувайте про газованість напою :) В цілому можна розглядати комбучу як своєрідну модифікацію квасу смак якої далеко не всім такий же приємний як і квас.

 

Щодо лікувальний здібностей та цілющого ефекту то звісно “старовинні трактати” та статті від різних астральних гуру розказують про те як комбуча лікує все від СНІДу до порепаних п’яток, але на практиці жодне з досліджень не підтвердило хоч якогось із заявлених лікувальних ефектів. Деякі люди стверджують що напій полегшує проблеми зі шлунком що враховуючи підвищену кислотність напою доволі сумнівно.

 

Проте відомо кілька випадків погіршення здоров’я (іноді доволі суттєвого) пов’язаних з регулярним вживанням комбучі, проте усі вони були пов’язані зі способом приготування та складом бактерій.

 

В цілому можна сказати що якщо ви вживаєте напій регулярно в розумних дозах і досі не мали ніяких проблем то можете продовжувати. Проте якщо припините його вживати то теж нічого суттєво не зміниться.

 

Ми іноді купуємо собі по пляшечці коли їдемо додому після хот-йоги чи бані. Любимо експериментувати зі смаками – їх тут безліч: гранатовий, ванільний, малиновий і так далі.

 

А ви вживаєте комбучу?

BMC Crossmachine CXA01

Цього року ще наприкінці літа я почав думати про осінньо-зимово-весняний сезон і як би так продовжити накатувати хоч якісь кілометри впродовж нього. Насправді у нас хороші дороги і не зважаючи на постійні дощі можна було б майже завжди кататися на Cervelo R3, але проблема в тому що у нас багато рослинності і разом з закінченням літа усі велодоріжки та узбіччя доріг завалені листям та гілками за якими не дуже видно ямки і тріщинки і які забруднюють компоненти.

 

З вище сказаного витікає що можна було б взяти гірський вел, тим більше що у мене такого в гаражі ще нема. Але ми на гірських катаємося лише у відпустках і я не певен що у нас буде знаходитися час їздити кудись вдома щоб поїздити на них. Тому інша альтернатива про яку я думав давно – це циклокросовий вел.

Циклокросс – це такий різновид велоспорту коли гонка проходить не на асфальтовій дорогі, а по парковим доріжкам, гравію, піску, грязюці, снігу і так далі. Сам спорт ледь не старіший за велоспорт. Справа у тому що нормальні дороги в Європі з’явилися не одразу та і були не кругом, а велосипеди та велозмагання вже існували, тож і їздили по усьому що нагадувало хоч якусь доріжку. На відміну від шосейного велосипеду циклокросовий відрізняється зміцненою конструкцією (товщі трубки рами, наприклад), міцнішими і ширшими колесами і відповідно більшою стійкістю до нерівностей і більшою вагою. Від гірських же відрізняється відсутністю пружин амортизаторів, посадкою більше схожою на шосейну та меншою вагою.

Власне такі велосипеди розраховано на часті і короткі зміни рельєфу (вгору-вниз) і не дуже добре працюють на затяжних підйомах чи пласких ділянках. Ось подивіться як виглядають змагання з циклокросу. До речі цей спорт планують внести у зимові Олімпійські Ігри.

 

Так от маючи циклокросовий вел я не лише міг би кататися усі дощові 9 місяців більш спокійно, але ще і теоретично міг би почати займатися ще й циклокросом :)

Тому ми з Оленою подумали, пообговорювали і купили собі кожне по ось такому велу.

Деякі характеристики:

  • Модель – 2016-го року.
  • Ціна – в районі $2200.
  • Рама – алюміній, виделка – карбон.
  • Гальма – гідравлічні Sram Rival HRD-A1.
  • Система – SRAM Rival.
  • Колеса – DT Swiss X-1900 Spline. Шини – Continental Cyclocross Race, 35mm.
  • На сайті виробника – http://www.bmc-switzerland.com/bx-en/bikes/road/cross-crossmachine-cxa01-rival/.

Кілька речей які варто описати окремо:

  • Велосипед у порівнянні з шосейником, особливо призначеним для клаймбінга важкуватий. Проте вагу розподілено дуже добре і її практично не помічаєш. Те що він слабше відгукується на докладання зусиль – ось це вже помітно більше. Тобто зробити різкий ривок на ньому важче.
  • Що стосується горок яких у нас добряче то треба призвичаїтися до того що щось довше за кілька метрів доведеться долати у набагато повільнішому темпі ніж на шосейнику – велосипед абсолютно не підтримує докладання значних зусиль вгору і гасить всі спроби прискоритися. Тому спокій і рівномірність – залог успішного клаймбінгу :)
  • Керувати велом трошки не так комфортно – через те що усе трошки дубовіше керування теж страждає. Але нічого занадто проблематичного, просто на крутих поворотах треба уважніше ставитися до вирулювання. Також зверність увагу що на рулі на перемикачах виступи за які тримаються руками мають набагато більші ріжки ніж на шосейних велосипедах – це запобігає злітанню рук з керма коли влітаєш кудись і коли сильно трусить.
  • SRAM Rival який почали встановлювати на цю модель є аналогом Shimano 105 яку встановлювали раніше. Спочатку я з певною недовірою просто через те що у мене до цього були системи виключно від Shimano, та і до того ж вони більш розповсюджені. Але після дуже короткого часу я не можу сказати нічого поганого про цю систему і вона цілком спокійно замінює 105-у, а можливо є і трошки кращою (плавніше і точніше перемикається). Єдине що перемикання на більші зірочки здійснюється тут не двома ручками, а глибшим настисненням того ж перемикача що скидає цепку в іншший бік. А якщо при цьому відпустити ручку не одразу то навіть можна перескочити через одну зірочку. Мінус – на найбільшій зірочці якщо помилково спробувати перевести це
  • Спереду встановлено одну зірочку на 40 зубців, касета ж має 11 зірочок від 10 до 42 зубців. Зроблено це для того щоб полегшити вагу та спростити конструкцію. А ще для того щоб не примушувати велосипедиста працювати двома перемикачами на різких і коротких підйомах та спусках – можна просто не встигнути. Набір зірочок покриває широку варіацію підйомів і спусків, але не дає плавно перемикатися на довгих монотонних ділянках повільно збільшуючи швидкість – короткі підйоми можна долати не втрачаючи інерції та каденсу, а от на довгих і не крутих буде повільно втрачатися швидкість. Хоча при цьому більше сил збережеш :)
  • Гідравлічні гальма мають звісно більшу вагу ніж звичайні “крабіки” шосейних велосипедів, але вони, по-перше, незрівнянно надійніші і працюють і в дощ, і в грязюці, і не перегріваються. А, по-друге, вони гальмують рівномірно – в той час коли на шосейнику треба для сильнішого гальмування докладати непропорційно більше зусиль дискові гальма працюють більш очикувано і гальмують пропорційно докладених зусиль. З незвички можна їх натискати занадто сильно коли треба різко зупинитися і злетіти з вела через руль :) Також треба сказати що дискові гальма стають усе популярнішими навіть на шосейниках і цілком можливо що через кілька років усі нові моделі будуть виходити саме з ними.
  • Колеса важкі і широкі… Вони легко витримують нерівності неасфальтованих доріг і теоретично мають навіть спокійно переживати спуск сходинками (ще не перевіряв), а платити за це доводиться вагою. На колеса що йдуть в наборі можна поставити шини від 25 до 38 мм шириною, в комплекті йдуть 35 мм. Спочатку я думав що занадто вони вже широкі і думав їх замінити на 25 мм, але потім звик. Також на відміну від своїх шосейних 23 мм як я накачую на 110-120 psi шини на циклокросовому велі накачують на 60-90 psi – звісно втрачаєш у швидкості, але усі дрібні нерівності дороги навіть не помітні, а на великих не дуже накачані шини ведуть себе краще.
  • Сьогодні спробував проїхатися по ожеледиці (у нас вперше за рік температура впала до 0 градусів по Цельсію) і зрозумів що шини на ній ведуть себе не дуже добре, навіть впав один раз на різкому повороті. Треба спеціальну резину шукати для криги, але з іншого боку таке у нас трапляється дорбе якщо хоча б двічі на рік тому переставляти шини я не буду – легше пересидіти день чи два.

 

В цілому велосипедом дуже задоволений, Олена схоже теж. На ньому принаймні не страшно їздити в дощ, в темряві і по засмічений чи порепаній дорозі (звісно ми користуємося ліхтарями типу NiteRider Lumina). І вже я звик до спокійного темпу підйому в гору і дуже ціную надійність гальмів на спусках. Аби лише була можливість їздити скільки хочеться… Щодо циклокросу як виду спорту то приємно мати можливість зайнятися колись ним у майбутньому, ось вже і велосипед для нього є :) Але конкретних планів поки що нема.