The Fundamentals of Caring (2016)

 

Новенький фільм від Netflix в якому нам показують історію хлопця-інваліда та його піклувальника. Хлопець самотній і замкнений, але дуже розумний і навіть цинічний, а піклувальник з трагедією у минулому… І ось вони вирушають у подорож країною, зустрічають людей по дорозі, відвідують різні місця.

Фільм не надто глибокий, але в ньому є і трошки сумного і трошки смішного і у підсумку доволі непоганий фільм. Проте це не той фільм який можна рекомендувати переглянути обов’язково – він лише трохи кращий за посередній і в ньому нічого нема цікавого з точки зору кінематографії.

Оцінки:

 

Greg Bear. City at the End of Time / Грег Бір. Місто наприкінці часу (2008)

 

Дуже не звична для автора який переважно пише доволі тверду наукову фантастику книга. Я весь час поки читав перевіряв чи це не Муркок чи Зелязни часом. Таки ні, Грер Бір, автор “Кузні Бога“…

Історія розвивається паралельно в Сіетлі нашого часу та у останньому матеріальному місті Кальпа наприкінці часу. Наші сучасники з незвичними здібностями перестрибувати з однієї нитки реальності на іншу та далекі нащадки людей (вже не люди) що є результатом якогось незрозумілого їм експерименту взаємодіють в снах та протидіють розпаду реальності, Хаосу який усе пожирає включно з часом.

Дуже метафізично, переплутано, емоцій та почуттів більше ніж наукової складової… Але книга мені не надто сподобалася не через це. По-перше, вона занадто довга. По-друге, хоч трохи розуміти що до чого починає лише прочитавши половину – до того це просто якісь непов’язані, хоча і відносно цікаві, шматки тексу про якихось дійових осіб. По-третє, дійових осіб забагато і незрозуміло до самого кінця за ким слідкувати, а хто другорядний. Коротше це була далеко не найкраща з подібних книг і навряд чи я коли буду її читати вдруге.

Оцінка на Good Reads – 3.13/5 (https://www.goodreads.com/book/show/172741.City_at_the_End_of_Time), моя оцінка – 5/10.

True Memoirs of an International Assassin (2016)

 

Комедія в якій письменника що пише розважальні книжки від імені начебто найкрутішого у світі найманого вбивці випадково приймають саме за того вбивцю, викрадають, замовляють вбити президента однієї латиноамериканської країни… А далі “непорозуміння” додаються і додаються: президент замовляє вбивство мафіозі, мафіозі замовляє вбивство революціонерів, ЦРУ захищає президента, дівчина-агент втручається ще і так далі і тому подібне.

У фільмі все добре: сюжет і його повороти, операторська робота і спец-ефекти і навіть гумор. От тільки актори як на мене не надто вдало підібрані і в героїв що вони їх грають не дуже віриш. З кращими акторами цей фільм був би незрівнянно краще. Але і так добре розважає і я не те щоб рекомендую, але скажу що фільм можна дивитися і не боятися марно витратити час і мені дещо не зрозумілі такі низькі оцінки фільму на сайтах.

Оцінки:

 

Louis Garneau Knee Warmers 2

 

Призначення та характеристики

Як видно з назви це “утеплювачі колін”, тобто такі собі шматочки штанин що закривають коліно і призначені для використання на велосипеді у прохолодну погоду.

Характеристики:

 

Враження та недоліки

Це одна з тих речей яку обов’язково мати в своїй шафці спортивного одягу. Взагалі мені все в них подобається: і матеріал, і те як вони сидять на нозі і не заважають, і те як виглядають. І взагалі я довіряю виробнику і у мене ще не було негативного досвіду з продуктами Louis Garneau.

Наколінники добре працюють як з дорожними (обтягуючими) велошортами так і з гірськими шортами. Всередині на дотик дуже м’якенькі і навіть пухнасті, ззовні гладенькі, майже поліровані. Дві силіконові смужки зсередини з обох країв тримають  наколінники на місці і не дають їм соватися, при цьому ніяких ні резинок ні шнурків нема. І не дивлячись на те що це чиста синтетика наколінники доволі товсті що з одного боку добре захищає від вітру, а з іншого не дає ногам перегріватися.

Єдине що на дуже холодну погоду їх буде недостатньо і треба переходити на обігрівачі що закривають усю ногу, або просто на зимові велоштани.

Оцінка на Amazon – 3.8/5 (https://www.amazon.com/Louis-Garneau-Warmers-MEDIUM-BLACK/dp/B01CGEC3AW), моя оцінка – 10/10.

Man Up (2015)

 

Приємна і невибаглива романтична комедія в якій самотній чоловік помилково зустрічає не ту (але теж самотню жінку) і через серію різної смішності пригод вони нарешті розуміють що знайшли одне одного. Фільм доволі посередній, але хороші актори суттєво додають йому балів.

Дивитися варто лише якщо вам хочеться чогось легенького щоб не завантажувати голову і щоб гарантувати позитивні емоції.

Оцінки:

 

The Big Short (2015)

 

Фільм який я раджу подивитися щосили! І тому є кілька причин.

По-перше, це реальна історія про економічні проблеми 2008-го року: що їх спричинило, як усе розвивалося, і головне – про невелику кількість людей які усе зрозуміли і побачили зарані і змогли добре нажитися. По-друге, історія ця реальна, не лише саме падіння ринків та пузир кредитного житла, але і дійові особи фільму – все це реальні люди і компанії. По-третє, у фільму дуже вдало підібрані актори, та і взагалі дуже хороші актори. Ну і четверте це те що фільм наглядно показує як побудовано усю сучасну фінансову систему коли банки продають та фінансують щось що ніхто в світі (буквально ніхто) не розуміє як саме воно працює. Уся світова фінансова система це тонесенький прошарок цинічних соціопатів на самому верху і велетенська ієрархія некомпетентних ідіотів… ну принаймні фільм приводить до такої думки.

Ще треба сказати що фільм зняту у незвичній манері – це наче суміш документального та ігрового кіно коли голос за кадром (він же одна з дійових осіб) постійно звертається до глядача і пояснює що відбувається. Тому під час перегляди ви ще й дещо нове для себе зі світу фінансів та кредитування житла дізнаєтеся.

Оцінки:

 

Kingpin (1996)

 

Доволі непогана старенька вже комедія яка на сьогодні може виглядати занадто простою, проте у неї доволі не шаблонна історія і хороші актори.

Сюжет розказує про перспективного колись гравця у боулінг який через свою дурість та зраду втратив багато, а тут раптом на очі трапляється йому перспективний новачок. І наший герой має намір підтягнути новачка і виграти за його допомогою мільйон доларів на великому турнірі. От тільки проблема в тому що новачок цей аміш… А ще в процесі подорожі до них приєднується дівчина… Коротше у фільмі є і жарти, є і геги і взагалі від доволі цікавий.

А ще моя висока оцінка (у порівняння з оцінками на інших ресурсах) пов’язана з тим що мені дуже подобається Вуді Харельсон, а він тут у головній ролі.

Оцінки:

 

 

Tifosi Podium

 

Призначення та характеристики

Це спортивні окуляри (біг, велосипед, бігові лижі, тощо) зі змінним склом – при покупці можна вибрати різні кольори та ступінь затемнення. В моєму наборі прозоре, світло-помаранчове та темно-коричньове скло.

Характеристики:

  • Ціна: свого часу ця модель коштувала $100 і знайти її за $80 на розпродажах було вдачею. Сьогодні їх можна знайти за $60.
  • Змінне скло – в комплекті йдуть дужки і переносиця які легко знімають та встановлюються на одну з трьох пластин-окулярів. Також в комплекті йде футляр в який все це компактно складається. Рамка відсутня.
  • На сайті виробинка – http://www.tifosioptics.com/products/1000100121/.

 

Враження

В цілому ці окуляри і за ціною і за функціоналом і навіть за виглядом є майже точною копією Smith Pivlock, хоча Smith мені подобаються трошки більше. У цих окулярів трохи інша форма скла – воно сильніше виступає в боки і теоретично має краще захищати від бокового вітру.

Скло доволі високе і окуляри можна використовувати на тріатлоні – тобто при посадці на “лежаку” коли на дорогу дивишся з під лоба повітня не буде задувати у очі і через те що рамки нема нічого не буде перекривати вид.

Що стосується якості картинки то вона дуже добра, але звісно трохи гірша ніж те що можуть запропонувати 300-долларові моделі від Rudy чи Oakley. Проте мене влаштовує.

Вони добре сидять, навіть коли сильно пітнієш не зсовуються, не стрибають при бігові. Коротше якихось суттєвих недоліків у них нема. Якщо порівнювати з тими ж Pivlock то хіба що можна відзначити що Tifosi якісь твердіші, чи що, мабуть через іншу резину що її виробник використовує для дужок та перенісся.

Іншими словами це чудовий вибір з точки зору функціональності та зручності з врахуванням ціни.

Оцінка на Amazon – 4.1/5 (https://www.amazon.com/Tifosi-Podium-1000100101-Shield-Sunglasses/dp/B0085XZQQM), моя оцінка – 9/10.

Колегія виборців, або як обирають президента США

Здається кожного разу хоча б для кількох моїх знайомих стає відкриттям те що в США президента обирають не прямим голосуванням як і те що перемогти може кандидат який набрав менше голосів. Як це можливо? Завдяки колегії виборців.

Щоб пояснити чому і для чого таке буває треба згадати трохи з історії. Саме виникнення США можна відраховувати з того моменту як 13 колоній погодилися разом вийти з під контролю Британської Імперії і спільно діяти захищаючі одне одного. Ось тому на прапорі США 13 смужок, а орел на гербі тримає 13 блискавок.

  

 

Що тут важливо так це те що перші 13 штатів і відповідно 13 колоній з яких вони виникли ніколи не мали спільного уряду, а, натомість кожне мали свій власний уряд зі своїм губернатором. Відповідно з оголошенням незалежності вони стали незалежними державами. І коли виникла необхідність якось узгоджувати дії було створено різні міждержавні (тобто федеральні) урядові установи зверху над якими і посадили президента.

Оскільки президент не впливав безпосередньо ні на що в кожному з штатів (і, до речі, слово State означає “держава”), а натомість координував взаємодію між штатами то і обирали його представники штатів, а не населення. Звісно самих представників у теорії обирало населення (в ті часи це були білі чоловіки що володіли приватною власністю) то опосередковано вони таки і обирали собі президента.

Ось уся ця міжштатівська тусовка і називається “колегія виборців”.

 

Усього президента обирають 538 людей: 100 сенаторів, 435 виборців та 3 представника від Округу Вашингтон (це не штат, а спеціальне утворення для столиці). Виборців між штатами розподілено нерівномірно в залежності від населення штату. Кожні кілька років число для кожного штату коригується і може зменшитися чи збільшитися, але загальна кількість лишається та сама.

Кандидату щоб виграти треба набрати 270, або більше голосів. Фокус в тому що усі штати крім Мейну та Небраски віддають усі голоси виборців за кандидати який набрав більшість у штаті. Тобто якщо в Техасі кандидат отримає 51% голосів мешканців то виборці віддадуть за нього 38. А якщо інший кандидат в штаті Орегон отримає 99% голосів мешканців то виброці віддадуть за нього усього 7 голосів.

Таким чином кандидату достатньо перемогти в 11 з наступних 12 штатів щоб виграти вибори: Каліфорнія, Техас, Нью-Йорк, Флорида, Пенсильванія, Іллінойс, Огайо, Мічиган, Джорджия, Нью-Джерсі та Північна Кароліна. Саме тому активні кампанії кандидати проводять переважно у цих штатах.

 

 

Чи можлива така ситуація коли більшість населення проголосувала за одного кандидата, а виграв інший? Так, саме це і сталося на виборах 2016-го і ще чотирі рази до того в історії США. Можна вирахувати якою може бути максимальна невідповідність врахувавши населення кожного штату та кількість виборців від нього, здається на даний момент максимум складає 7%. Можна лише сказати що якби рахували голоси населення в цілому (це називається “прямі вибори”) як в Україні то перемогла б Клінтон. Але Трамп виграв у ту гру в яку і треба було грати, тому ніяких нарікань.

Звісно система постійно критикується, але у неї є і захисники… Тут не буду вдаватися в деталі, та і чесно кажучи сам не надто добре їх знаю, тому якщо цікаво – читайте самі починаючи з https://en.wikipedia.org/wiki/Electoral_College_(United_States).

У мене все.