ARQ (2016)

 

Фільм тількі починається і одразу виникають підозри що це буде щось схоже на Project Almanac чи Time Laps, але фільм виявляється кращим.

Так, його знято в доволі обмеженому просторі – 95% часу усього кілька дійових осіб крутяться в трьох кімнатах одного будинку. І до того ж сюжет спочатку здається доволі простим. Але фільм з часом стає все краще і краще… Кілька разів навіть були моменти коли з розвитком сюжету думаєш “ну все, і тепер вони все зіпсували”, але насправді історія розвивається дуже добре. І головне що кінцівка не те що не розчаровує, а взагалі дуже класно все вивернуто.

Якщо любите фантастику то варто дивитися і варто перебороти упередження коли зіткнитеся з не надто дорогими сценами та не відомими акторами – фільм того вартий. І чесно кажучи такі низькі оцінки на кіношних сайтах дивують мене – так, фільм і картинкою і динамікою зовсім не схожий на безглуздий блокбастер, але це хороша фантастика і хороший гостросюжетний фільм.

Оцінка на IMDb – 6.5/10 (http://www.imdb.com/title/tt5640450), оцінка на Rotten Tomatoes – 49% (https://www.rottentomatoes.com/m/arq), моя оцінка – 9/10.

 

Як я вчив і здавав електросхемотехніку

У ВНЗ де я вчився я був у першому наборі студентів (інститут організували у 1992-му році на базі Центру підвищення кваліфікації). А отже нам читали дисципліни які думали що “непогано було б почитати”, та, крім того, інститут був вільний від ярма “наукових традицій закладу”. Тому читали не лише аби-що (іноді навіть дуже цікаве), але і часто доволі випадкові, щоб не сказати гірше люди.

 

От комусь прийшла думка що непогано було б нашій групі почитати щось пов’язане з електронікою. Знайшли в одному проектному закладі дядьку з патентами, винаходами і грамотами і понеслась.

 

Ну, по-перше, нереально доставляла сама його манера викладання. Він, наприклад, розказував нам як виготовляють напів-провідникові елементи. Виглядало це приблизно так:

– От,- каже – так роблять транзистор. Беремо напівпровідник… – старанно замальовує крейдою усю дошку,

– Далі витравлюємо кислотою в ній віконце, – старанно витирає майже половину дошки.

– Далі наносимо шар ізолювального матеріалу… – знову зафарбовує щойно витерту частину, але тепер штрихами в інший бік.

– Тепер додаємо інший шар напів-провідника…

 

Ну я думаю ви зрозуміли головний принцип, все це малювання займало доволі багато часу і я так і не зрозумів чому просто умовно не намалювати одразу (а не масштабом з усю дошку) те що треба. Отак ми по пів пари витравлювали віконця і покривали їх знову черговим шаром матеріалу переводячи крейду.

 

Крім того у викладача було унікальне уявлення про те як треба вчити студентів. Здалося йому що треба нам знати Autocad (це спеціальне програмне забезпечення для креслень) якось. Схема навчання виглядала так:

– Студент такий-то, виходьте до дошки. Малюйте куб.

– Але я не знаю як, я Autocad ще в очі не бачив.

– Що ви мені голову морочите?! Малюйте куб я сказав!

Після кількох цікавих і веселих для нас (кого не викликали) хвилин суперечок студент здавався і писав на дошці щось типу “намалювати куб!!!’”. На що отримував:

– Сідайте, два!

 

А, ще навіть до того. Перший раз запускаємо той Autocad (нагадаю що це були часи MS DOS  і Windows ще не було навіть на обрії). Отже запускаємо і викладач радісно питає:

– Що, у всіх комп’ютери зависли? Правильно, так і має бути. А тепер зробіть так щоб воно запускалося і не зависало!

Після майже повністю витраченої на суперечки пари з приводу того чому ми маємо вгадувати взагалі з’ясувалося що Autocad висне якщо його запускати з Volcov Commander, який той же викладач примусив нас використовувати замість Norton Commander бо “поставлю два!”.

 

Ще якось в черговий раз виникла у нього геніальна ідея – а давайте ви напишете мені навчальні програми, а я вам за це п’ятірки автоматами поставлю. Ті кому подобалося програмувати радісно погодилися, але реальність виявилася жорстокою. Технічні завдання виглядали приблизно так: написати програму яка демонструє поведінку електронів в напів-провідниках. Елекрони повинні сидіти на конях і розмахуючи шаблями скакати по своїх траєкторіях. Ну от в такому ключі. Але сама мацибулєчка була в тому що все це треба було писати на Clipper (це мова для розробки програм і роботи з БД, щось середнє між командними файлами і SQL, графіки там в принципі не було).

 

І так з усім… А зараз смішно згадувати.

 

І особливо весело було здавати іспит. В білетах були питання різних схем підсилювачів і такого іншого цікавого. Причому розписав він усіх чи то через 10, чи через 15 хвилин по алфавіту. Тобто ті хто був в кінці списку мали приходити на іспит ледь не в кінці дня. Мій товариш Влад (про якого я вже писав якось) забив на це діло і прийшов вранці. Ну і ясно що почали вони сперечатися через це і навіть орати одне на одного. Якось так у них вийшло що викладач пригрозив Владу що поставить тому тройбан, на що Влад почав вимагати поставити йому двійку:

– Я вам три ставлю!

– Став два!

–Ні, поставлю три!

– Я сказав став два!

Потім вони почали боротися за залікову книжку видираючи її одне в одного з рук і викладач таки примудрився якось вписати туди трояк…

В цей час в аудиторію заходить декан перевірити як воно все відбувається, аж тут Влад вириває свою залікову книжку, бачить в ній три бали і волає “Ах ти ж сучий хвіст!”. Декан замирає на мить, потім каже – Ну я бачу у вас тут все в порядку. Розвертається і виходить.

 

Сам я здав іспит здається на відмінно. Звісно вивчити на пам’ять всі ті схеми якщо ти не Влад було не реально. Проте у нас в аудиторіях були поруч із дошками ще такі екрани з білої матерії для проекторів. Так от ми білою крейдою понамальовували на них схеми – з місця викладача біле на білому не видно, а з наших місць (з аудиторії) видно нормально бо екран трошки сіріший за крейду :) Отак у нас майже вся група на відмінно і здала.

 

 

А який у вас був найдивакуватіший викладач?

Portlandia (2011-…)

 

Комедійний серіал про найбільше місто штату Орегон – Портланд. Портланд пишається тим що застряг у 80-х роках ХХ сторіччя, пишається своїми нелюдними вулицями, своїми хіпстерами, своїми велосипедистами, своїм добре одягненими бомжами і усією такою незвичною атмосферою.

І цей серіал якраз і експлуатує тему унікальності і певної культурної замороженості Портланду. Кожен епізод складається з кількох скетчів в яких приймають участь два ті самі актори плюс іноді якісь інші люди. Деякі сценки продовжують раніше показані і або в них задіяні ті самі персонажі, або історія якось продовжується.

Щодо того наскільки хороший гумор: це що називається “або влучно, або мимо”. Тобто є от прямо зовсім хороші, смішні і цікаві сценки. А є дуже прохідні, очевидні і не смішні. На мою суб’єктивну думку хорошого трохи більше і в цілому серіал варто спробувати.

Ще треба зазначити що двійко головних акторів чисто ззовні не подобаються багатьом (думаю таких підібрали навмисно) і дратують глядачів.

Оцінка на IMDb – 7.8/10 (http://www.imdb.com/title/tt1780441), оцінка на Rotten Tomatoes – 97% (https://www.rottentomatoes.com/tv/portlandia), моя оцінка – 7/10.

 

Season 7

От прямо ну дуже хороший сезон, кращий навіть за попередній. Висока якість гумору, хороші жарти, хороші герої, цікаві ситуації. Усе дуже класно в цьому сезоні. Єдиний недолік – він надзвичайно короткий і пролітає дуже швидко, можна за пару вечорів легко його весь подивитися.

Оцінки:

Season 8

Все ще добре, але вже нічого не дивує. Як завжди є дуже хороші скетчі, але їх мало, є непогані і таких доволі багато. А також є прохідні – і не погані і не хороші. І невелика кількість відверто слабкого метеріалу.

В цілому продовжу дивитися.

Оцінки:

 

John Boyd. The Pollinators of Eden / Джон Бойд. Обпилювачі Едему (1969)

 

Події книги відбуваються наче паралельно на Землі та на нещодавно відкритій Планеті Квітів. І хоча події відбуваються переважно з однією героїнею до самого кінця книги дві сюжетні лінії тримаються окремо.

На землі ми маємо справу з науковою бюрократією та дослідницькими роботами. З Планети Квітів привезено дивну рослину схожу на тюльпан яку героїня і досліджує відкриваючи кожного разу все неймовірніші деталі про іншопланетне створіння. І в той же час на Планеті Квітів жених героїні намагається розгадати таємниці місцевих орхідей які навіть примудрилися винищити усе що їм не прислуговує.

І хоча книгу написану дуже добре майже усе що в ній показано – людство, бюрократію, суспільство в цілому, науку і навіть загадкові квіти, усе це дратує і викликає неприємні почуття. Неприємні до того що хочеться назвати книгу поганою, хоча вона зрозуміло такою не є, і навіть навпаки – дуже сильна і талановита книга раз змогла так мене вразити.

Закінчується все теж далеко не так як хотілося б, і до того ж усе під сам кінець переплутано та викривлено через сприйняття героїні яка під впливом квітів почала прокидатися як жінка і бачити буквально в усьому сексуальний підтекст.

Сильна і дивна книга, дуже не звична і далека від рядової і навіть іншої хорошої фантастики. Книга яка лишає у душі неспокій після прочитання.

Оцінка на Good Reads – 3.12/5 (https://www.goodreads.com/book/show/872531.The_Pollinators_of_Eden) , моя оцінка – 7/10.

Green Room (2015)

 

Фільм від якого не очікуєш багато, а він проте приємно дивує. І не те що б це був прямо аж такий чудовий фільм, ні, просто він краще ніж думаєш про нього з перших пари хвилин.

Нам показують панк-гурт який подорожує не маючи грошей і перебивається від виступу до виступу у якихось брудних і відсталих клубах та їдальнях. І ось їх доля заносить у заміський “бар” для нео-нацистів. А там вже стається вбивство свідками якого наші панки раптово стають. А далі їх замикають у кімнати щоб вирішити що з ними робити, і коли вирішують що треба вбити свідків то музиканти барикадуються і намагаються втекти одночасно.

От власне весь фільм, принаймні більша частина його про що – вбивства, стрілянини і сильне напруження весь час. Раджу подивитися якщо вам хочеться гостросюжетного фільму.

Оцінка на IMDb – 7.1/10 (http://www.imdb.com/title/tt4062536), оцінка на Rotten Tomators – 91% (https://www.rottentomatoes.com/m/green_room_2016), моя оцінка – 7/10.

 

JayBird BlueBuds X Sport

 

 

Призначення та характеристики

Перше – я хочу звернути вашу увагу на дуже подібні, але дешевші і в чомусь навіть функціональніші навушники, а саме JAYBIRD JF3 FREEDOM.

Як видно з назви BlueBuds X Sport є безпровідними (Bletooth) спортивними навушниками і призначені для спортивної активності і відповідно стійки до поту та води (хоча плавати в них не можна) і добре тримаються у вухах. Характеристики:

  • Ціна – На момент покупки (початок 2014-го) ціна складала $140 – це була топова модель у виробника. На момент написання посту (осінь 2016-го) багато де можна ці навушники купити за $80. Проте версії не чорного кольору обійдуться вам на $$10-20 дорожче.
  • Вага – 8 унцій (225 грамів).
  • Зарядка – від USB, на стороні навушників є роз’єм UC-E6 під кришечкою на одному з навушників.
  • Час роботи від акумулятора – заявлено 8 годин, але в реальності вийде добре якщо 6. Проте це теж дуже добрий показник.
  • Кнопки управління – відсутні.
  • В комплекті йде практична і симпатична коробочка в яку зручно складати навушники.
  • На сайті виробника – http://www.jaybirdsport.com/x2-bluetooth-headphones/, але це вже оновлена модель.

 

Враження від використання

Тут нічого сказати не можу бо купив їх для Олени, вона наче користується ними регулярно в залі і на пробіжках. Будемо чекати доки напише свої враження…

Єдине що можу зауважити що з цими навушниками буде приємніше на велосипеді їздити ніж з молодшою моделлю – вони не так виступають з вух.

====== Відгук від Олени ======

Мені jayBird дуже подобаються. Стиляшно виглядають. Легенькі. Добре сидять, так добре, що протягом тренування рідко коли поправляю бад – це навіть трохи аж не звично, скоріш перевіряєш чи вони ще там. Хоча є один трік щодо проводу: його краще все ж зафіксувати будь-чим, бо стрибає і тоді бадси висмикуються. До звуку жодних питань, як по мені – просто клас. Ну а перемикати треки… Можна різні плей-листи створити чи, наприклад, на Pandora різні налаштовані радіо.

====== Відгук від Олени ======

Оцінка на Amazon – 3.6/5 (https://www.amazon.com/dp/B00AIRUOI8/), моя оцінка – поки не знаю.

 

Недоліки

Знову ж таки через те що я сам ними не користувався щось суттєве про недоліки сказати не можу. Але от відсутність кнопок управління дуже насторожує – я на своїх JF3 Freedom часто регулюю гучність, або перестрибую пісні що не відповідають поточному настрою. Та і паузу/відтворення іноді натискаю. А тут все управління через приєднаний телефон чи програвач.

Доповнення від 3-го липня, 2017

Після кількох тижнів використання у мене з’явилися кілька не надто позитивних відгуків:

  1. З рідними насадками навушники не сидять в моїх вухах взагалі і вивалюються одразу. Коли поставив насадки Comply (здається T-500 це та модель що підходить до цих навушників) то стало краще. Але через те що звукові канали в цих навушниках ширше залишається менше місця для насадок і тому вони не сидять так добре і не ізолюють зовнішні шуми так як хотілося б.
  2. Крильця на цих навушниках взагалі не зрозуміло для чого – вони нічого не тримають і злітають (та залишаються у вухах) при найменшому рухові).
  3. Навушники як виявилося зручніше одягати догори ногами щоб провід йшов поверх вуха.
  4. Звук на диво (на диво тому що звуковий канал у цієї моделі ширший) не кращий. А за басом так взагалі погано. Чи то вуха у мене такі що я не можу достатньо далеко запхати ці навушники, чи і правда щось не так. До того ж я помітив що у певному положенні голови баси зникають взагалі.
  5. Кнопки управління звуком переривають музику і бікають натомість у вуха щоб дати знати що рівень звуку змінюється. Не розумію для чого таке “покращення” взагалі.

 

В цілому я розчарований – мені так мріялося що ці навушники будуть комфортніші та кращі за якістю звуку у порівнянні з молодшою моделлю, але вийшло навпаки.

З плюсів можна відзначити лише те що заряджати їх треба за допомогою звичайного micro USB шнура який зараз є на кожному столі для заряджання телефонів.

Big Eyes (2014)

 

Як фільм так собі, як історія що сталася насправді з реальними людьми – доволі цікаво.

Це історія подружньої пари у якій жінка малювала дивні для свого часу картини (діти з великими очима), а чоловік їх видавав за свої і використовуючи свій хист розкрутив популярність та вартість тих картин.

А далі йдуть суперечки, “я теж хочу визнання”, суд, усілякі розбірки і викриття.

Фільм якщо і варто дивитися то лише через хороших акторів і історію яку цікаво побачити один раз – я, наприклад, про цю історію навіть гадки не мав доки фільм не подивився. А як фільм – доволі посередньо, близько до “погано”.

Оцінка на IMDb – 7.0/10 (http://www.imdb.com/title/tt1126590), оцінка на Rotten Tomatoes – 72% (https://www.rottentomatoes.com/m/big_eyes), моя оцінка – 6/10.

 

Ian McDonald. Brasyl / Ян МакДолалд. Брозілія (2007)

 

Книга в якій переплітаються події та особи не лише з різних часів, але і з різних (паралельних) всесвітів. І замість нашої реальності сучасні нам герої діють у більш кібер-панковій версії її.

Ідея книги дуже хороша і навіть захоплююча – теплова смерть Всесвіту відбувається просто зараз, а те що ми бачимо навколо є лише однією з безлічі паралельних можливостей відтворених квантовим комп’ютером розміром з весь Всесвіт. Вірніше Всесвіт перероблено на квантовий комп’ютер і ми переживаємо незліченні ітерації з незначними флуктуаціями і будемо ще довго переживати доки комп’ютер не уповільниться до повної зупинки (через ту ж теплову смерть).

В книзі багато історичних екскурсів, наркотичних галюцінації, усілякої бразильської специфіки і взагалі усього дуже багато намішано. Настільки багато що лише під сам кінець книги стає зрозуміло хоч якось що взагалі відбувається. Власне ось ця хаотичність і наваленість усього купою якраз і примусили мене так знизити оцінку – я просто не отримував того задоволення від книги якби оповідь була хоч трохи більш структурованою.

Оцінка наGood Reads – 3.66/5 (https://www.goodreads.com/book/show/278281.Brasyl), моя оцінка – 6/10.

Rick and Morty (2013-…)

 

Так, так і ще раз так! Варто і навіть обов’язково дивитися, особливо якщо ви любите науку, фантастику і гумор пов’язаний з ними!

Я дуже довго відкладав перегляд цього серіалу і головна причина в тому що про нього казали як про найближче що зараз є до Futurama. Ну що ж, на мою думку порівнювати їх не можна взагалі. Не можна в тому сенсі що Футурама уся обертається навколо запозичень та посилань на наукову фантастику, а Рік та Морті живляться безпосередньо з науки. В першу чергу це звісно фізика і космологія, але багато чого просто напряму процитовано з психології чи ще якихось соціальних наук.

Скажу чесно що першим епізодом я не був вражений, але він виявився найслабшим і найбільш не схожим на усі інші.

Взагалі серіал одразу породив купу теорій більшість з яких говорить про те що Рік (безумний вчений) знає про те що він існує не в реальному світі: його антисоціальна поведінка, експерименти над людьми, цинізм та навіть алкоголізм походять з того доля його передвизначена і вчинки запрограмовані для нього він все одно скоїть.

У на перший погляд примітивних жартах можна без особливих зусиль побачити прямі відсилання до теорії множинних світів, сингулярності, квантової невизначеності, безперервності простору-часу та іншого наукового…

Коротше треба дивитися! Хоча би через те що це одне з найвище оцінених глядачами шоу усіх часів.

Оцінка на IMDb – 9.3/10 (http://www.imdb.com/title/tt2861424), оцінка на Rotten Tomatoes – 100% (https://www.rottentomatoes.com/tv/rick_and_morty), моя оцінка – 10/10.

 

 

Season 3

Достойне продовження двох попередніх сезонів. Треба сказати що найслабші епізоди, як, наприклад, епізод про супер-героїв, зосереджені саме в цьому сезоні. Але тут же є і жорсткі і просто дуже складні епізоди на зразок епізоду про захоплення влади в Цитаделі злим Морті.

Вже нема такого виверту мозку з приводу несправжньості реальності як ми до цього звикли в попередніх сезонах, але тут є несподівані погляди на звичні речі які ми часто просто ігноруємо. І ось це вивертає трошки мозок.

Тому повторюся – сезон не розчаровує, він на рівні. Так, він не кращий за попередні два, але якщо і гірший то не на багато.

Оцінки:

https://www.youtube.com/watch?v=U1_DAH1wCSY