The Drop (2014)

 

Здавалося б звичайний шаблонний бойовичок де наглі мафіозі наїхали на того кого не треба, в даному випадку мовчазного і непримітного бармена. А бармен не простий і коли образився випиляв усю мафію… Так, усе дуже очікувано.

Але фільм бере своїм спокійним, навіть можна сказати приторможеним темпом. Створюється якась така атмосфера яку зовсім не очікуєш від фільму такого рівня: тривожне напруження, хвилювання, острах і таке інше.

Саме через оту атмосферу я і оцінюю фільм вище ніж інші бойовички про спец-агентів на пенсії які дивишся і забуваєш одразу.

Оцінка на IMDb – 7.1/10 (http://www.imdb.com/title/tt1600196), моя оцінка – 8/10.

 

2015-06-13/14 – Mazama

Дводенна вело-подорож, або груповий вело-заїзд, не знаю як правильно назвати.

Сама поїздка почалася з містечка Marble Mount що в двох годинах машиною від нас і маршрут пролягав до ще меньшого міста під назвою Mazama. Там відпочинок, сон і назад. Довжина маршруту – 120 км. Сайт самої події – http://www.redmondcyclingclub.org/Mazama/Mazama.html.

Кому цікаво ось статистика з велокомп’ютера:

 

Час подорожі звісно не включає в себе зупинки на відпочинок, обід, воду і таке інше. В цілому уся дорога на велосипедах заняла десь близько 7.5-8 годин кожного дня. Я від Олени далеко не відривався і навіть підпихував її іноді в гірку :)

Група складалася з 50 людей, але їхали ми усі окремими групками. Така кількість пояснюється обмеженістю місць в готелі в Мазамі.

 

Власне головна проблема була не дистанція чи час проведений у сідлі, а саме набір висоти. Власне якихось наздвичайно крутих гір в перший день там і не було, але на протязі десь 80 кілометрів дорога повільно тягунулася на підйом. Воно наче і можна трошки додади і набрати якусь швидкість, але найменше пом’якшення зусиль і швидкість знову падає до стану “повземо”.

Іншою проблемою могла б стати погода: дорога і так йде в горах, а ще і піднімається на доволі відкриту місцину де обабіч досі деінде лежав сніг. Можна було очикувати дощу, сильного вітру, а то і снігу. Але нам пощастило і було сонячно і не надто вітряно.

 

Хоча ми все ж таки перестаралися і одяглися зі старту занадто тепло: подвійні труси, рукава, шапки, наколінники, в рюкзаку кофти, вітровки та маски. Потім я побачив що ніхто з рюкзаком не їде і усі беруть максимум вітровки. Посперечалися трохи з Оленою і рюкзак з кофтами та масками залишився в машині.

До речі організатори забезпечували нас водою (3 зупинки по всій трасі), обідом і технічною підтримкою у разі проколів чи поломок. Також вони везли наші сумки у готель де ми ночували.

 

Також після обіду довелося ще познімати з себе теплі наколінники і викласти деякі інші речі в машину організаторів.

Власне завдяки зупинкам (кожні 30-45 хвилин на хвилинку-дві) їхати було не так вже і важко насправді. Більше психологічно важко через те що крутиш-крутиш, а нікуди не рухаєшся. Проте в мене був вже подібний досвід (2013-07-25-RAMROD), а от Олену це схоже страшенно нервувало.

Та і до того ж на велосипеді я найбільше люблю дертися в гору (так званий клаймбінг) хоча для цього і завеликий і заважкий. Та в клаймбінгу я можу хоч з іншими змагатися, а по прямій у мене недостатньо швидкості та/або досвіду щоб обходити інших учасників… Ну та не про те.

 

Після того як ми видерлися на саму вершину далі був лише 30-кілометровий спуск. Ось це дійсно була найгірша частина маршруту для мене: якось я боюся швидко летіти вниз. У нас швидкість в середньому було 45 км/г, в деякі моменти сягала майже 60, а слухаючи інших виходило що деякі неслися 80 км/г. Так, там просто крутий і довжелезний спуск. Чому боюся? Ну так, були інциденти… :)

 

В самій Мазамі яка виявилася навіть не містечком, а купкою готелів та парковок з яких народ вирушає в походи та вело подорожі нас розмістили в готелі, погодували і дали можливість помитися в душі :)

А наступного дня нас чекала дорога тим же маршрутом, лише в зворотну сторону : 30 км в круту гірку і потім 80 км з поміркованої гірки.

 

Тут власне і писати особливо нема чого: крутиш собі і крутиш в гору… Боялися що ноги чи там сідниці будуть боліти сильно, але нічого такого особливого не відбувалося. Перші кілометри трохи і справді було відчутно, а далі м’язи розігрілися і навіть не згадували про те що вчора їхали 120 км. Ну звісно швидкість не така була яку б могли зробити в перший день, але все доволі пристойно проходило.

Ну а вже по дорозі з гори вниз одягли вітровки бо реально було холодно весь час летіти вниз.

 

В цілому ми залишилися задоволеними, а чи будемо ще раз таке робити навіть не знаємо. З одного боку класно покаталися, розвіялися, урізноманітнили наші тренування… А з іншого – занадто далеко добиратися туди, та і вдруге не буде такого очикування невідомого.

Примітка для самого себе якщо ще раз будемо робити цей заїзд: взяти розчинні напої – огранізатори забезпечують лише чистою водою.

Son of a Gun (2014)

 

Жорсткий на початку австралійський фільм про хлопця що прибивається до досвідчених бандитів та задіяний у викраденні значної суми. А потім цей хлопець якось починає сам по собі розумнішати, стає хитрішим за бандитів які намагаються його вбити і в кінці стає переможцем з хорошим призом.

Але знято і зіграно добре тому на таку нереальність сюжету і розвиток героїв не надтро звертаєш увагу і прощаєш фільму.

Оцінка на IMDb – 6.5/10 (http://www.imdb.com/title/tt2452200), моя оцінка – 8/10.

 

 

 

The Equalizer (2014)

 

Доволі таки традиційний бойовичок в якому супер-агент на пенсії самотужки знищує мафіозну організацію за те що ті образили якусь дівчинку яку він бачив один раз випадково.

На початку фільму є певна цікавинка: не надто шаблонні герої з нешаблонними звичками і вподобаннями. Але з часом екшена стає все більше і одночасно фільм стає все передбачуванішим та нуднішим. Насамкінець пенсіонер вирізає бандюків десятками за кожні кілька секунд, але хочеться позіхати вже…

Оцінка на IMDb – 7.2/10 (http://www.imdb.com/title/tt0455944), моя оцінка – 5/10.

 

Хайкінг, або тур-походи

Хайкінг (від англійського hiking) це така діяльність коли хтось сам чи групою проходить певну дистанцію. У нас це називається походами чи тур-походами.

В США хайкінги дуже популярні і різноманітні. Люди ходять невеличкими групами чи самі по собі на різні дистанції (від кількох до кількох сотень миль) по різним місцинам (ліс, гори, пустеля, сніг та навіть міста) і з різною інтенсивністю. Зазвичай навіть неспортивні родини пару раз на місяць їздять з дітьми пройтись 2-3 години десь по лісу чи парку.

Хайкінг дуже цікава форма фізичної активності яка не вимагає якоїсь особливої підготовки як біг чи велосипед, але в той же час дозволяє при бажанні навантажити себе дуже добре. А з іншого боку хороша фізична форма дозволять вам не лише відносно швидко долати навіть складні маршрути, але і насолоджуватися видами.

Нам з Оленою подобаються хайки які все ж таки вимагають зусиль: час проходження у 6-8 годин хоча б, якась помітна дистанція та/або складний рельєф і доріжка (коріння, каміння, пісок, тощо).

Одна з причин чому мені особисто подобаються такі серйозніші версії хайкінга в тому що взявши собі в рюкзак більше навантаження (теплий та дощовий одяг, їжу, воду) я можу йти з Оленою на рівні не сильно випереджаючи її і вона також не має бігти за мною.

Декілька речей які варто знати якщо ви теж хочете спробувати серйозні переходи:

  • Хайкінг це не біг і тут треба уважно слідкувати за своїм темпом – загальна помилка новачків-спортсменів що вони йдуть дуже швидко і потіють. А потім мокрий одяг стає холодним, забирає енергію і починає заважати. Треба завжди бути “на межі” не доводячи себе до потоків поту. Та і кілька годин попереду вже не будуть такими приємними через втому.
  • Вода потрібна у більшій кількості ніж ви думаєте. Я би сказав що півтори літри мінімум на 8-годинний перехід. І то це якщо в лісі, у затінку. На сонці та у засушливу погоду сміливо множте на два. Для кількаденних переходів має сенс брати з собою засоби фільтрації/дезінфекції води чи навіть засоби для її кип’ятіння.
  • В той же час їжу, а особливо на короткі переходи можна брати по мінімуму. Я рекомендую горіхи (суміш), джеркі (сушене м’ясо), яблука, банани та спортивні батончики і гелі. Все це легке та/або компактне і має хороший запас калорій та усього іншого.
  • Спеціальний одяг для походів існує не просто так. В звичайному повсякденному одягу у походи йти не варто: набирає вологу, важкий, натирає через кілька годин. Так саму і в біговому одязі ризиковано: занадто він тонкий і не тримає тепла. Та і до того ж синтетика яку можна без особливих пошкоджень прати після кожного тренування у поході завоняється дуже швидко. Спеціальний одяг зроблено із суміші синтетики та шерсті: тепло, швидко сохне, містить щось антибактеріальне і служитиме багато років.
  • Не варто недооцінювати шкарпетки. Не лише вони мають захищати від натертостей, бути теплими і при цьому не давати ногам потіти, але і мають захищати від механічних пошкоджень та блокувати сміття і камінці від потрапляння у взуття. Сучасні рішення включають в себе наприклад волокна бамбуку чи ще щось таке.
  • Палички можуть здаватися непотрібним аксесуаром (я ж не пенсіонер!), але повірте мені ваші коліна будуть вам вдячні за них. І далеко не через підйоми, а якраз через спуски. Вага рюкзака та подолані кілометри дуже сильно відчуваються і без допомоги паличок ви можете за багато кілометрів від цивілізації зловити таку біль у колінах що просто рухатися не зможете. Так, не м’язи, а саме коліна будуть вас примушувати страждати.
  • Рюкзак та річ на яку не варто жаліти грошей взагалі. Я не надто досвідчений щоб рекомендувати як саме вибирати рюкзак, але зазначу що вага його має більше сидіти на поясі ніж на плечах: це неймовірно полегшує переходи. Ось мій рюкзак став прикладом гарного вибору, до того ж він кілька разів вигравав різноманітні нагороди у своєму класі як найкращий рюкзак року – Osprey Exos 58. А рюкзак Олени якраз неправильний вибір через невірно підібраний розмір і для наступного серйозного походу нам треба буде його замінити – Osprey Stratos 36.
  • Ніколи не забувайте: крем від сонця, крем для губ, ніж/лопатку, запасні батарейки, щось для розведення вогню.

 

Ось… якось хотів більше написати, але під кінець дня щось макітра не варить тому обмежимося тим що вже є. І взагалі: зібралися і пішли у похід негайно!

Black Mirror (2011-…)

 

Серіал який ні в якому разі не можна пропускати любителям фантастики (наукової та соціальної в першу чергу). Кожен епізод по суті є окремим фільмом не пов’язаним з іншими епізодами ні героями, ні сюжетом ні навіть світом в якому відбуваються події.

Головна тема кожного епізоду і серіалу взагалі – як сучасні технології, або технології недалекого майбутнього впливають на людину як на істоту та на людей як суспільство. Іноді цей вплив руйнівний, іноді змінює соціальну сферу до невпізнанності, а іноді зміни просто дуже несподівані, жорстокі чи комічні.

Оцінка на IMDb – 8.8/10 (http://www.imdb.com/title/tt2085059), моя оцінка – 10/10.

 

 

Season 3

Несподівано третій сезон цього і так вже класного серіалу став ще кращим! Кожен епізод як повноцінний фільм, хоча і трохи коротший, кожен епізод вражає і навіть може наснитися потім.

Так само мова йде про технології та соціальні медіа які впливають на наше життя і призводять до наслідків про які ніхто навіть і не думав ніколи. Тут і НФ, тут і техно-трилер, і анти-утопія, і соціальна фантастика… Коротше найкращий серіал, і навіть краще за усі фільми з комп’ютерної тематики.

Оцінка на Rotten Tomatoes – 93% (https://www.rottentomatoes.com/tv/black_mirror/s03), моя оцінка – 10/10.

 

Season 4

У порівнянні з попереднім сезоном якось цей починається дуже м’яко – усі епізоди не надто жорсткі та страшні, та ще й явні злодії отримують що заслуговують. Але під кінець сезону з’являється кілька доволі депресивних та лячних історій. А останній епізод сезону так взагалі певною мірою навіть до жахів можна віднести.

Особливо нічого відзначати не буду і взагалі у порівняння з попереднім сезоном гірше не стало. Я не розчарований взагалі.

Оцінки:

 

Gone Girl (2014)

 

Сильний фільм: напружена історія, виразні характери, майстерна акторська гра. А те що фільм викликає сильні емоції лише підтверджує його вдалість.

Історія з життя родини в якій дуже розумна і жорстока дружина вертить чоловіком як їй заманеться і в прямому сенсі творить все що їй хочеться. І при тому завдяки своєму розуму виходить сухою з води і навіть виглядає як жертва.

Попереджаю що фільм може сильно вас засмутити чи навіть розізлити.

Оцінка на IMDb – 8.2/10 (http://www.imdb.com/title/tt2267998), моя оцінка – 9/10.

 

The Interview (2014)

 

Комедія яка несподівано викликала цілу драму в реальному житті в результаті якої північнокореські хакери (ага, звісно ж усі ми повірили що це не найняті Північно Кореєю хакери з Європи та США) зламали Sony і викрали дані користувачів. Ну і багато усього іншого аж до загроз ядерної війни.

Як же сам фільм? Особисто мені це слабенька така комедія яка ледь тягне на середнячка і яку я навряд чи буду хоч колись передивлятися. Тим більше дивно чути від деяких людей що вони сміялися так що підвестися з кресла не могли…

Якщо ж раптом уся ця історія пройшла мимо вас то скажу що це комедія в якій пару журналістів запрошено в Північну Корею взяти інтерв’ю у Кім Чен Іна. Ну і різні там шпигунські пригоди по ходу.

Оцінка на IMDb – 6.7/10 (http://www.imdb.com/title/tt2788710), моя оцінка – 5/10.

 

Dumb and Dumber To (2014)

 

Просто жахливий фільм з недолугими і не смішними жартами, слабким сюжетом та поганою грою акторів. Ні, головні герої видно що грали в своє задоволення згадуючи старі добрі часи, але фільму це ніяк не допомогло.

Скажу що це той фільм який краще не дивитися взгалі хоча з іншого боку важко встояти і пропустити продовження такого класного фільму з дитинства :(

Оцінка на IMDb – 5.8/10 (http://www.imdb.com/title/tt2096672), моя оцінка – 2/10.