Дорога і крута сокочавилка Hurom 100S

Мова піде про Hurom Slow Juicer HU-100S ціною в ~$360.

 

Всі ми знаємо/чули про користь та неймовірну смачність свіжевичавлених соків. Стосовно смачності треба сказати що знайти хороші рецепти які б вам подобалися не так і легко. Справа в тому що в магазинських соках (чи “нектарах” як сором’язливо називають напої з порошку) додано необхідну кількість цукру, фарбників та смакових добавок щоб задовольняти смакам споживачів. А з “натуральними” соками ви часто будете отримувати результат набагато гірший за смаком за магазинні соки: то занадто водянисте, то слизьке якесь, то гіркуватий присмак, то просто несмачно.

 

До того ж на відміну від соків тривалого зберігання свіжевичавлені соки за лічені хвилини розшаровуються на воду (більша частина стакану) та осад з “гущі” і виглядають далеко не так красиво як хотілося б. Тому їх треба пити одразу після вичавлювання та колотити. А за 10 хвилин їх взагалі варто вилити, зберігати не вийде.

Що стосується машинок для вичавлювання соку то далі напишу про переваги нашої машинки.

 

Перше і мабуть головне це те що її неймовріно легко збирати, розбирати і мити. Збирається вона з кількох великих частин: ріжуча сітка, чавилка, ємність в якій це все стоїть та кришка, ну і пара ємностей для соку і відходів відповідно. Зібрати/розібрати навіть перший раз займає буквально пару хвилин. А що стосується миття (це вже друга перевага) то все легко відмивається буквально за секунди під звичайним краном. Єдине що від деяких фруктів ріжучу сітку треба буде вичистити щіткою.

 

Ще один плюс – машинка працює дуже тихо (дивіться відео), в сусідній кімнаті її не чути. Можливо це завдяки тому що вона (як і вказано у назві) “повільна” – чавильний винт обертається дуже повільно.

Машинка чавить практично усе, але фрукти/овочі треба різати на шматочки не більші за пару сірникових коробків. Проте з деякими речами типу селери чи калі машинка впоратися не може – забивається ріжуча сітка.

Вичавлені залишки дуже сухі і їх можна сміливо кидати у сміття не замотуючи додатково в пакет – не завоняються, там нічому воняти вже.

Сок вище на фото як я і казав поділено на шари навіть одразу після вичавлення. Єдине що забув згадати про піну яка дуже довго не спадає, тому колотити і перемішувати обов’язково.

Зі знайдених рецептів можу поділитися декількома речами:

  • шпінат, як це не дивно, добре підходить і для фруктових і для овочевих соків і додає якоїсь фактурності без впливу на смак. Рекомендую додавти куди тільки можна.
  • те ж саме стосується і бананів. Банан взагалі варто додавати у фруктові соки без винятків – без нього виходе усе занадто водянистим.
  • неймовірно смачним є сік з апельсинів та моркви (маленьких морквинок). Спробуйте, гарантую що сподобається.
  • не робіть соки наперед – вони довго не стоять навіть у холодильнику і за кілька хвилин втрачають і вигляд і на смак стають як суміш води з фруктовою/овочевою гущею. Підозрюю що для зберігання треба додавати в соки сіль чи цукор.

Чи варта ця сокочавилка своєї ціни? Важко сказати. З одного боку треба визнати що ціна дуже висока, і купили ми її під впливом імпульсу прочитавші хороші відгуки. А з іншого боку навряд чи можна знайти щось подібне де збірка/розбірка, а головне чистка здійснюється настільки просто. Не знаю навіть. Як ви думаєте?

 

А які рецепти знаєте ви? І чи взагалі займаєтеся подібним?

Відео внизу як кажуть знімав на тапочок, так що за якість вибачайте:

Outcasts (2010-…)

 

Те що мало б бути хорошим науково-фантастичним серіалом за кілька епізодів перетворилося у якусь нудну мишачу колотнечу навколо нецікавих подій.

За сюжетом із загиблої Землі на підходящу планету прибувають колонізатори і починають будувати нову домівку. Тут же виникають протиріччя між групами, а ще й до того ж планета має якісь таємниці… Все це можна було б прекрасно обіграти, але очевидно що сценарісти не в змозі контролювати хід оповідання і кидаються від героя до героя і від однієї історії до ішої. І головне при цьому не можуть створити напруження щоб цікаво було слідкувати за історією.

http://www.imdb.com/title/tt1697793/?ref_=fn_al_tt_1

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=OM_-eFLJkSE&w=448&h=252&hd=1]

Short Term 12 (2013)

 

Добре знятий фільм про деякі фрагменти з побудтку притулку для дітей. Все добре: художньо, проблемно, емоційно… Але незрозуміло що хотіли сказати та для чого знімали. Мені все це виглядає як гарно намальована купа сміття: прекрасна техніка, живі кольори, навіть запах чутно… Але для чого?

Дивитися виключно коли вам хочеться трошки поспівчувати та поперейматися чужими проблемами, але не так щоб всю ніч потім не спати.

http://www.imdb.com/title/tt2370248/?ref_=nv_sr_1

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=H8QxAYxNRgs&w=448&h=252&hd=1]

Last Vegas (2013)

 

Здавалося б ось нам зараз покажуть чергову варіацію сюжета де пристарілі зірки потрапляють у неймовірні пригоди та з честю виходять з них… Аж ні! Звісно і цього трошки є, але фільм приємно дивує і персонажами і не надто стандартною історією і навіть мораллю.

Раджу всім подивитися: хороші актори, приємний стиль оповідання, гарний настрій та спокій після перегляду.

А починається саме так як ви подумали: четвірка давніх друзів зустрічається у Вегасі щоб організувати парубочу вечірку для одного з них.

http://www.imdb.com/title/tt1204975/?ref_=fn_al_tt_1

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=TvK3m0wJutI&w=448&h=252&hd=1]

The Conjuring (2013)

 

Так я і не зрозумів з якого дива цей фільм почав вважатися ледь не найкращим фільмом жахів останніх років. Фільм доволі посередній, є набагато кращі як на мене, той же The Cabin In the Woods (2012) наприклад – і страшніший, і з гумором, і з новими ідеями.

Тут же багаторазово використаний сюжет про відьму, прокляття, полтергейст та неприкаяну душу. Ну і відповідно родина що заселилася у проклятий будинок.

Таке собі, захоплення не розділяю.

http://www.imdb.com/title/tt1457767/?ref_=nv_sr_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=k10ETZ41q5o&w=448&h=252&hd=1]

Priceless (2006)

 

Дуркувато-романтична історія кохання (а скоріше пригод) повії і альфонса-початківця. Складно назвати цей фільм комедією тому що майже ніколи не смієшся. Але посміхаєшся увесь час.

Ну і красива картинка весь час. Все таке пасторально-ідеалістичне, навіть злидні.

 

http://www.imdb.com/title/tt0482088/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=RqQaWB6u-p8&w=448&h=252&hd=1]

Подорож в Україну – червень 2014

Подано у вигляді короткого звіту…
На тиждень злітав в Україну. Нагода дуже нерадісна. Якщо коротко то мій батько дуже сильно і несподівано захворів, це сталося так зненацька та з такими наслідками що я злякався. Поговоривши з мамою вирішив що треба їхати: і їй трохи відволіктися від усих проблем, і може чимось допомогти, і батькові дух підняти.
Квитки на літак виявляється купити на наступний день не так просто. Не кажучи про ціну найближче що можна придбати це квитки через 2-3 дні. Крім ціни (1900 замість звичайних 1200 доларів) треба ще й дивитися на тривалість перельоту та кількість пересадок – якось ми летіли з двома пересадками більше 20 годин і ноги так пороспухали що ледь в кросівки влазили. Та і взагалі некомфортно.
Вдалося знайти переліт за 13 годин в одну сторону і за 15 годин в зворотню. Я рекомендую літати в Сіетл виключно через Амстердам – добре спланований аеропорт при усих своїх розмірах дозволяє без проблем дістатися вчасно з одного гейта на інший. Політ Сіетл-Амстердам зараз триває 9 годин (раніше було 10) і якщо це Аеробус 330 то проходить доволі комфортно. Літаки ці зараз обладнані тач-скрінами в спинках сидінь і надають хороший вибір фільмів, ігор та музики. Хоча звісно краще заснути як вийде.
Літак з Амстердама в Київ летить близько 3 годин (Боінг 737 в моєму випадку) і якби не втома то можна сказати що проходить політ дуже легко.
В Борисполі все стало якось цивілізованіше і швидше. От тільки мою валізу не привезли в моєму літаку. Довелося заповнювати спеціальну форму і далі є два варіанти: або я повертаюся в аеропорт через 5 годин зі сподіванням що її привезуть наступним літаком (ніяких гарантій), або її через кілька днів доставлять на вказану адресу. Знаючи що “кілька днів” легко розтягуються на місяць вирішив спробувати повернутися.
Поїхав на залізничний вокзал (дякую усих хто підказав автобуси SkyBus що за 50 грн довозять до вокзалу) і купив квиток на нічний Київ-Дніпропетровськ. Не дивлячись на якусь начебто кризу в Україні квитків ні на купе ні на СВ не було і довелося їхати на боковій у плацкарті.
Назад в аеропорт, чекаю, чекаю, он вже бачу свою валізу наче, возять її туди-сюди. Через десь 2 години запрошують всередину і починають ритися в ній. Ну по ходу виявляється що вже американці її обшукали (всередині лежить папірець від TSA і один замок більше не замикається). Нічого не знаходять, їду на вокзал.
Тут мене вся ця метушня, переліт і переживання накривають і починається легка паніка. На щастя знайомі друзі знайшли час приїхати і провести зі мною деякий час за розмовами перед відправленням потягу. Дуже вдячний!
Зазначу ще що з минулого року Києв змінився. Ні, не зовні, хоча це теж є, а якось стало багато, просто дуже багато іноземної мови, практично усі до кого звертався українською у відповідь починали говорити хоча б приблизно українською (а рік тому більшість ще говорила російською), у людей якісь обличчя чи то більш піднесені, чи просто світліші. Проте все ще брудно, погані дороги, жахливе вождіння автівок. Тим не менш зміни мені сподобалися.
І ось я нарешті в Жовтих Водах. На жаль ні з ким особливо побачитися не встиг, не до того було. Забрали батька з лікарні, допомогав мамі. Секрет у тому щоб не давати впливати на себе нерадісним думкам у тому щоб постійно бути чимось заклопотаним: то в магазин піти, то з кимось зв’язатися з якогось питання, то ще щось.
Ось ці кілька днів і пролетіли, час їхати назад. Оскільки минулого разу Дельта зробила нам сюрприз перенесши наш рейс на кілька годин раніше (так, саме раніше) вирішив бути у Києві хоча б за пів-дня до польоту.
Новий швидкісний (і треба сказати дуже непоганий) Хюндай за 4 години діставив мене з П’ятихаток у столицю. А далі відвідини Майдану (чесне слово вже час розібрати барикади), Андрієвського та в кінці дня зустріч з кількома друзями. Спілкування на різноманітні теми знову допомогло розвіятися, знову дякую.
А далі мене довезли до аеропорту (дякую знову!) де я в процесі розмови зрозумів як мало питав інших про те їх якні справи і що у них відбувається в житті. Ну та вже вибачайте.
Літак швидко доніс мене в Амитердам, а потім і в Сіетл. Дома вже ліг спати десь о першій дня, Олена розбудила мене о восьмій вечора і примусила поїсти, далі я миттєво вирубився знову і проспав до наступного ранку. І на роботу…

MaxxDry Boot, Shoe and Glove Dryer

 

Ціна: $50

Призначення: Електрична сушилка для взуття, рукавиць та шапок. В комплект входять 2 насадки-подовжувачі що дозволять сушити чоботи та інше взуття в з вихокими халявами.

Тепле повітря дме з самих трубок на які одягаються речі та з центрального вентилятора.

Тривалість процесу встановлюється ручкою на передній панелі.

Додатково продаються довші насадки, насадки для шапок та рукавиць (з пальцями) та інше.

Загальні враження: Дуже корисна річ яка знадобиться щоб сушити рукавці та взуття після дощу, снігу, прання. Ми також сушимо велотуфлі та кросівки після довгих тренувань.

Користуватися дуже просто: повернув ручку на певний час (15 хвилин вистачає у більшості випадків) і пішов собі.

Недоліки: Головне мабуть те що сушилка доволі гучно гуде, проте можна звикнути. Я навіть знаю коли люди купували собі подібне в офіси.

На сайті виробника: http://maxxdry.com/MX00201.html

2014/05/31–Troika Triathlon

 

Оскільки я все ще відновлююся після аварії (трохи тут – https://www.facebook.com/oleksandr.golovatyi/posts/10201958460988681, детальніше згодом напишу). Але на цей тріатлон (Half Iron Man) записався ще давно і хотів подивитися що ж там таке бо чув хороші відгуки. Зв’язався з організаторами з приводу можливості повернення грошей, але вони лише могли запропонувати участь наступного року за 50 доларів замість 100+. Ну і крім того Оленка теж була записана на старт, тож вирішили їхати.

image

 

Місто Спокейн де був старт розташовано на східному кордоні нашого штату (на схід від нас йде Айдахо).

Уся дорога займає 4.5 години в одну сторону: спочатку треба переїхати гірський перевал, а далі йде пласке високогір’я де безліч річок та озер, ясне небо, прохолодно і при цьому сонце світить так яскраво що без окулярів та крему від сонця робити там нема чого.

 

Олена чомусь думала що вона теж записалася на довгу дистанцію і всю дорогу переживала як вона її перенесе. Ми вирішили що буде робити як зможе і зійде якщо треба буде. Ну а для мене план був просто подивитися на загальний стан і перевірити свою фізичну форму. А на місці ми побачили що Олена зареєстрована на спринт Smile

Місто Спокейн на диво виявилося великим, зі збереженими старими будівлями, але якимось не надто розумно облаштованим: через центр міста йде швидкісна траса, впритул до неї стоять готелі, далі фаст-фуди, ресторани та торгівельні центри. І все це перемішано з якимись пустирями де тирлуються бомжі.

Сам старт був недалеко від Спокейну у мість з дивною назвою Медичне Озеро. Ну і озеро де ми плавали теж називалося Медичним Smile

Не надто хвилюючись я готувався до плавання і думав що і як робити якщо почнуться проблеми і болі у воді. Ось і старт.

Традиційно окуляри які добре сиділи під час розминки і на березі почали протікати з першої ж секунди після старту.

Вода холодна, але не надмірно…

Бережучи сили відсотків 80 дистанції (2 км) плив слідом за кимось майже торкаючись руками ніг (називається драфтінг) – це допомогає економити сили. На мою радість нічого не боліло і всю дистанцію я подолав дуже добре і не відчував ніякого знесилення коли виліз з води. До того ж показав хороший час на плаванні як для себе – 31:49.

 

Абсолютно неспішно переодягся в транзитці (1:41) і пішов на велоетап (90 км). Перші 30 км їхалося в задоволення і вдавалося тримати темп без помітного напруження.

Треба сказати що хоча дорога і не була перекрита але машин на ній практично не було, менше 10 за весь час проїхало мимо. Хороший гладенький асфальт, ніяких особливих підйомів чи спусків. Лише неприємною несподіванкою стало те що весь зворотній шлях довелося боротися з зустрічним вітром.

Втома почала відчуватися дуже сильно вже десь кілометрі на 50-му, а останні 20 км їхати було геть не в задоволення і я мріяв лише про те як дістатися до транзитної зони. На останніх кількох кілометрах стало ясно що на біговий етап краще не виходити.

У підсумку дуже поганий час – 2:50:59. Це десь на 20 хвилин повільніше ніж я би мав робити маючи нормальну форму.

 

На фініші мене чекала Олена яка вже давно отримала свою медаль (зайняла 3-тє місце у своїй віковій групі).

Трошки походивши я почав думати що може дарма зійшов і треба було спробувати побігти, але насправді я навіть не міг уявити що можу пробігти 21 км, не кажучи вже про те яким втомленим себе відчував.

Тож стараючись не розстроюватися ми поїхали назат в готель.

 

Наступного ранку була довга дорога додому, зупинка на ринку для закупівлі фруктами (в тій місцині вирощують хороші яблука та вишні, роблять вино)… Це як я вже казав краї річок та озер, а ще ферм, пасовиськ, садів, мостів через річки, рідких лісів та блакитного неба що наче впритул нависає над яскраво-зеленою травою якою вкриті пагорби да рівнини.

 

Ось якось так. Висновок: треба заново набирати спортивну форму і змирится з тим що це літо фактично пропало для тріатлону. Хоча з іншого боку не можна не радіти що після того як мене збила машина я не лише не маю якихось суттєвих ушкоджень, але і здатний тренуватися.