Vernor Vinge. Rainbows End / Вернор Віндж. Кінець веселок (2006)

 

У недалекому майбутньому (все описане у книзі здається здійсненим у наступні кілька років) де комп’ютери та генетичні технології проникають в усі аспекти життя кожної людини розвивається небезпечна технологія що може вийти з під контролю і допомогти поработити світ.

Спецслужби, хакери та штучні інтелекти ведуть боротьбу у реальному та віртуальних світах одночасно.

Книга дуже нагадала “Золоту добу” Джона Райта, але її події не так віддалені від нас у майбутньому і не так багато віртуального світу в ній.

https://www.goodreads.com/book/show/102439.Rainbows_End?from_search=true

Larry Niven, Jerry Pournelle. Moties / Ларі Нівен, Джері Пурнел. Мошкіти (1974-2010)

 

Одна з найкращих серій про контакт людства з іншопланетною цивілізацією. Автори дуже достовірно описують загадковість і незрозумілість мислення, побуту та мотиваціх іншопланетних створіно. А зверху ще додається їх історія, традиції та ворожнеча між різними групами.

https://www.goodreads.com/series/57880-moties

The Mote in God’s Eye / Мошка в зіниці божій (1974)

Події відбуваються в 3-му тисячолітті коли людсто вже оволоділо переміщеннями зі швидкістю вищою за швидкість світла. Знайдений корабель з трупом інозмної істоти приводить дослідників до зірки Мошка в облаці космічного пилу…

Знайдена цивілізація набагато старша за земну (більше мільйона років), але замкнена у пастці самотньої зірки і недоступності космосу.

https://www.goodreads.com/book/show/100365.The_Mote_in_God_s_Eye?ac=1

The Gripping Hand / Хапаюча рука (1974)

 

Минуло 25 років з першого контакту і земляни весь цей час досліджували мошкітів та їх різні біологічні форми. Те що вони бачать є високорозвиненим суспільством з високою спеціалізацією, але при цьому кожна з істот наче замурована у своїй ролі.

Події у книзі пов’язані з соціальною напруженістю та протистоянням груп.

Ця книга є не такою захопливою в плані пригод та загадок як перша, але натомість дає те що в першій було пропущено: соціальний уклад, історію, традиції, науку та інше.

https://www.goodreads.com/book/show/218453.The_Gripping_Hand

 

Outies (2010)

Ця книга є сіквелом ділогії написаним дружиною Джері Пурнела – Дженіфер Пурнел (з дозволу авторів перших книг).

Ще не читав.

https://www.goodreads.com/book/show/9942308-outies

Hugh Laurie with the Copper Bottom Band

Г’ю Лорі, якщо хто не знає, це відомий британський (шотландський) актор який знімався в таких популярних серіалах як “Дживс і Вустер”, “Шоу Фрая та Лорі” та “Ліках Хаус”.

Зараз він змінив свою акторську кар’єру на музичну і виступає у складі групи Copper Bottom Band та випускає сольні альбоми (http://didntitrain.hughlaurieblues.com/us).

І от в п’ятницю ми завітали в Сіетл, в театр “Парамаунт” де і відбувався концерт.

Скажу чесно що до того як побачив електроний лист з інформацією про концерт навіть не підозрював про існування цієї групи та музичну діяльність Г’ю.

Ну і сам Г’ю на концерті звісно що він прекрасно розуміє що більшість народу в залі прийшли тому що знають його як актора, подякував за кредит довіри і пообіцяв не розчарувати.

 

На затишно обставлениій сцені (ми сиділи у 8-му ряду) напівколом розташувалися музиканти: саксофоність зі стійкою різноманітних саксофонів, флейт та інших сопілок, трубач, гітарис-клавішнік-акордеоніст-банджист, барабанщик, контробасист, дві вокалістки (одна з них ще грала на гітарі та укулеле). Ну і сам Г’ю за фортепіано.

Музиканти виявилися неймовірно хорошими, віртуозами без перебільшень. А вокалістки просто вбили потужними голосам. Чесно кажучи я трошки в шоці навіть був.

Якість звуку така неймовірна що я ні на якій апаратурі такого ще не чув. Що ще вразило так це те що зовсім не чути було побічних ефектів живої музики: клапани на саксовоні не клацали, пальці по струнах не совалися, взагалі таке враження що звук був підчищений на комп’ютері.

 

Що стосується репертуару то це були переважно старі пісні (деякі старіші за 100 років) які узагальнено можна назвати первісним джазом.

Слухали із задоволенням, але якщо б не на концерті то я сам навряд чи б більше однієї пісні в такому стилі прослухав би – занадто мляві і безенергійні вони для мене, а емоції хоч в них і є проте мені вони не близькі.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Yo_-716N3Y8&w=448&h=252&hd=1]

Головний герой дійства дуже дорбе грав на фортепіано і гітарі, співав хоча і не потужним, проте приємним голосом. Також ходив по сцені, трошки спілкувався з публікою (але не перетворював це на концерт самого себе), танцював, пив віскі і розносив стопочки музикантам. Взагалі вони майже миттєво створили атмосферу наче у когось в затишній гостинній сидиш.

 

Задоволені концертом страшенно! Але при цьому я не певен що пішов би на нього вдруге – занадто вже не моя музика.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Bnc4axsPiXo&w=448&h=252&hd=1]