A.E. van Vogt. The Mutant Mage / Альфред ван Вогт. Мутант-мудрець (1947-1950)

 

У пост-апокаліптичному світі майбутнього де збереглися космічні кораблі, але нема навіть вогнепальної зброї наука, а вірніше фрагментарні знання, сприймається людьми як релігія.

Стиль викладення постійно стрибає між дитячим якимось і несподівано глибокими ідеями та закрученими сюжетами.

https://www.goodreads.com/series/53437-the-mutant-mage

Empire of the Atom / Імперія атому (1947)

 

У Імператора Землі народжується син-мутант якого всупереч традиціям вирішують не вбити негайно, а спробувати виростити та вивчити.

Уся книга є сумішшю інтриг та коротких новин про бойові дії.

В кінці кінців мутант отримує певну владу накопичуючи знання та гуртуючі навколо себе людей. І коли б здавалося цивілізація почне відроджуватися столиця опиняється під окупацією дикунів з Європи (так, з того самого супутника).

https://www.goodreads.com/book/show/2012386.Empire_of_the_Atom?ac=1

The Wizard of Linn / Мудрець Лінна (1950)

Ще не читав.

https://www.goodreads.com/book/show/2012377.The_Wizard_Of_Linn

Philip K. Dick. Vulcan’s Hammer / Філіп Дік. Молот Вулкана (1960)

 

Здається сюжет в якому комп’ютери керують людьми вважається класичним сюжетом фантастики. Але чи багато ви знаєте філmмів і книг з таким сюжетом?

Дана книга є мабуть найкращою з усіх подібних.

Сумбур і хаос вимальовується у чітку картину бюрократичного світу, боротьби «за свободу» і таке інше. Але недарма Філіп Діє є визнаним генієм сучасності. І все не так просто насправді.

Подумайте про те що достатньо розвинений «комп’ютер» може передбачити свою непотрібність через використання більш потужного комп’ютеру. Отже поки не пізно він починає керувати таким чином щоб інформація до того надходила неповна і викривлена. Відповідно більш розвинений комп’ютер з свого народження в змозі прорахувати таку поведінку свого попередника, тому йому нічого більш не залишається як атакувати ворога з перших митей свого народження. Люди виступають усього лише пішаками і розхідним матеріалом у вирі незрозумілих для них подій, політики, указів і рішень.

Ну і перфокарти, перфоленти, телеграми і рукописні листи для обміну інформацією додають особливого шарму.

https://www.goodreads.com/book/show/22595.Vulcan_s_Hammer?ac=1

Спогади про Вашингтон

Доки я тут після аварії сиджу дома у перев’язках і ковтаю пігулки захотілося згадати про щось приємне.

 

Свого часу я писав про нашу першу поїздку в Нью-Йорк влітку 2009-го року. Так от по дорозі додому ми на пару днів заїхали в гості до друзів які мешкають недалеко від столиці США.

 

Їхали ми з НЙ автобусом, якраз з Таймс Скверу де автобуси підбирали людей навпроти музею воскових фігур серед натовпу туристів, тограшів, забігайлівками з їжею, рекламою, машинами і шумом, галасом і гудінням. Їхали ми 5 годин, але подорож була доволі комфортна: зручні сидіння, втомлений, в автобусі тихо, прохолодно і навіть туалет є.

 

Сам Манхетен, а потім і НЙ за вікном закінчився доволі швидко, потім пішли якісь індустріальні види, а заними зовсім вже українські річечки, посадки та поля.

Від НЙ Вашингтон відрізняється практично усим, це інший світ.

 

Почнемо з метра. Вашингтонське метро незрівнянно чистіше і просторіше за Нью-Йоркське. Велетинські бетонні ангари, широкі перони, чисті і комфортніші вагони. Недолік лише один – усі станціє абслютно ідентичні і безликі. Навіть реклами здається ніякої нема.

 

Наступне що вразило – кількість людей у костюмах. Це в принципі нормально враховуючі кількість різних державних установ навколо (з яких власне і складається місто більше ніж на половину). В метро вранці та в кінці робочого дня натовп у костюмах та кроссівках виглядав доволі незвично.

 

Саме місто вражає чистотою, затишністю і кількістю туалетних кабінок майже на кожній вулиці Smile 

Крім Білого Дому, Капітолію та інших ознак державності інтерес представляють собою музеї. Музеїв тут багато, розташовані вони буквально один за одним і вхід у низ безкоштовний. В деяких з них стоять коробки для пожертв.

 

З Білим Домом все було доволі банально, навіть розчаровуючи – просто підходиш до забору з іншими туристами, не зупиняють, не обшукують.

Та і взагалі всі ці найвідоміші пам’ятники та будівлі розташовані доволі близько одне до одного і між ними можна пройтись пішки.

А на галявинках біля пам’ятників народ валяється на траві, грає у футбол, або влаштовує якісь демонстрації-протести.

 

Саме місто крім як з пам’ятників, музеїв, парків, метро, Білого Дому, Капітолію та Центрального Вокзалу складається з будівель різних державних установ та агенція. Це і ЦРУ, і податкова, і скарбниця і все таке інше.

Ми купили квитки на туристичний автобус який колами їздить містом і зупиняється біля найбільш цікавих місць. Квитки діють 2 дні і можна спокійно відвідати найцікавіші місця.

 

З усих музеїв нам найцікавішими здалися музей Натуральної Історії та Аерокосмічний. В них ми і провели найбільше часу.

 

В музеї Натуральної Історії найбільш цікавими є чучела та кістки різних тварин, в тому числі давно вимерлих. Але є там і інші виставки – наприклад різне каміння та кристали.

 

 

 

А для любителів авіації та космосу Аерокосмічний музей стане неймовірним подарунком: літаки та їх фрагменти, скафандри (в тому числі і радянські) і навіть такі речі які не використовувалися на практиці як радянський скафандр для експедиції на Місяць.

Навіть є фрагменти кабін літаків та космічних апаратів у які можна зайти та оцінити тісняву в якій доводиться працювати космонавтам.

 

 

 

 

 

Більше світлин дивіться в альбомі.

Взагалі треба сказати що якщо у вас є така можливість то Вашингтон це місто яке варто відвідати і провести в ньому 2-3 дні. Це місто унікальне тим що фактично є одним великим музеєм-парком з елементами реального міста.

До побачення, Вашингтон!

 

Вітаю, Сіетл!

Усі світлини – https://onedrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&id=B21290194214A37D%2132915#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2132915.