Одна з найдурніших і найнезрозуміліших речей в США для іноземців – це правила і принципи чайових.
Перше що треба зауважити це те що ми з ними по різному розуміємо значення слова “чайові”. Для нас це щось що ми добровільно платимо зверху за неочикувано якісне (і доречне) обслуговування. Таксисту який не набридав блатняками у салоні і допоміг донести сумки логічно давати чайові, офіціантові який просто приніс ваше замовлення можна і не платити додатково зверху – за що?
У них же логіка така: офіціанти працюють на мінімальну зарплатню і недодані чайові це крадіжка з їхнього заробітку. Тобто розумієте що відбувається? Зарплатня офіціантів наскільки мала що якби не розрахунок на чайові то працювати і не окупиться. З точки зору американців чайові це додаткові 15-20%% які ти просто платиш за те що їси не дома. Більше того – як правило офіціанти скидаються чайовими і діляться ними з поварами та іншими. Таким чином недодані чайові можуть їм ще і в мінус піти. Коли ти даєш погані чайові то в очах американців ти падаєш нижче ніж якби привселюдно обісрався. Ні, я не жартую.
Неймовірно тупа система як на мене. Ну та більшість традицій якими дорожать люди не меньш тупі.
Який же розмір чайових вважається пристойним? Колись, як мені розказували, прийнятним було давати 5% від рахунку, зараз ще 15% вважається нормою і часто можна почути що треба 20% зробити нормою. Це якесь божевілля яке не зрозуміло як спинити, тим більше що 99% населення не розуміє що це ненормально.
Проте деякі ресторани та бари вписують чайові (як правило 18%) автоматично у рахунок на групове замовлення. Що таке групове замовлення це вже кожен визначає сам: десь це від 6 осіб за столиком, а десь і від 3. Європейці взагалі кажуть що треба зробити як в Європі – вписувати 15% в рахунок по замовчанню.
Австралійці розказують про їхню систему яка виглядає найлогічніше: чайові не обов’язкові і не платяться автоматом, але за хороше облуговування люди таки лишають гроші. Тобто нічого не лишити зверху це нормально, це означає що обслуговування було не краще того що ти очикував.
Кому ж давати чайові, а кому ні? Тут все ще складніше. Офіціантам, перукарям, таксистам платять, а от в тому ж МакДональдсі чи водію автобуса – ні. Ви б могли подумати що платять за індивідуальне обслуговування, але ж ні! Якщо рівень обслуговування не дотягує щоб за нього винагороджувати ви все одно не маєте морального права не платити.
Так само не платять людям що ремонтують машини чи міняють скло у вікнах. Але ви не повірете – на багатьох інтернет-ресурсах американці говорять про те що треба змінити цю ганебну звичку і почати таки платити і за ці роботи зверху. Неймовірно! 
Я багато разів читав довжелезні обговорення про нелогічність та доцільність авто-чайвих на 15-20%%, але всі одинокі логічні доводи просто тонуть під потоком коментарів “як ви смієте красту у офіціантів не додаючи їм чайових?!”. Ви думаєте що ви могли б використати аргумент “я їх не примушую працювати офіціантами”, але не забувайте що це США де кожен хоча б раз в житті (наприклад коли був у школі) працював офіціантом – розчарування від недоданих чайових лишається з ними на все життя.
А оскільки американці люди позитивні то там би де для нашої людини природньо подумати “раз мені так погано давали чайові то я ще менше давати буду” для них не менш природньо думати “раз мені давали погані чайові то я буду давати більше ніш середні щоб у когось іншого не було такого поганого досвіду”. Ті хто працюють з американцями можуть підтвердити що саме так якось вони і мислять.
Висновок… Який же тут висновок? Та просто якщо ви не проїздом десь, не обов’язково в США, то не варто про будь-що думати що як воно очевидне для вас то і всі інші думають так же.
Просто почитайте ось цю статтю і коментарі для неї – http://www.huffingtonpost.com/matt-walsh/open-letter-to-bad-tippers_b_4549644.html?ncid=edlinkusaolp00000009&utm_hp_ref=fb&src=sp&comm_ref=false#sb=4492693b=facebook. Для наших людей це якийсь сюрреалізм – одностайне негативне відношення до негідників що дають погані чайові.