Dave Wallis. Only Lovers Left Alive / Дейв Валіс. Вижили лише коханці (1964)

 

Роман-катастрофа. Що станеться з планетою якщо з неї поступово зникнуть усі дорослі люди? Як саме буде розвиватися суспільство що складається з одних дітей, що вони зможуть зберегти, що зможуть з часом відновити, наскільки глибоким буде падіння цивілізації – всі ці питання автор так чи інакше піднімає у відносно невеликому творі.

З такою темою очевидно що можна писати і писати цілий серіал, але автор обмежився тим що описав поступову втрату та руйнування матеріальних статків і те як невеличкі купки тих що вижили почали займатися землеробством, а вірніше землекапанням, і розведенням тварин. А також і вбивствами, крадіжками, набігами і згвалтуваннями.

Нема не лише електрики та водопостачання, але і про зручний одяг і взуття через кілка років більшості доводиться забути. Шкури, сморід, голод, холод і постійні хвороби тепер знову надовго супутники цього дивного нововго світу…

https://www.goodreads.com/book/show/1798278.Only_Lovers_Left_Alive?ac=1

Park Tool PCS-10 Work Stand

 

Ціна: $160

Призначення: Стренд для велосипеда. Велосипед за раму кріпиться спеціальним зажимом і вуаля – педалі і колеса вільно обертаються і можна все знімати, налагоджувати і мастити без перешкод.

Загальні враження: Набагото зручніше ніж тулити до стіни. До того ж почепили велосипед на стійку реально займає кілька секунд.

Висота регулюється, сам замок крім того що можна настроювати для різної товщини трубок ще й фіксується у будь-якому положенні.

Також можна скласти в компактну трубу.

Недоліки: Це в основному ціна – подібні стренди від інших брендів можна придбати мінімум за на третину меншу ціну. Проте тут вже починають грати свою роль дрібниці: бренд дуже відомий якість інструментів у вело-світі, до того ж вони у них дійсно зручні.

У підсумку я би порадив придбати саме цей стренд якщо ви хоча б пару разів щось робити зі своїм велосипедом, а інакше і простішого може вистачити, незручності можна потерпіти якщо це не так часто треба робити.

На сайті виробника: http://www.parktool.com/product/home-mechanic-repair-stand-pcs-10

Samuel R. Delany. The Einstein Intersection / Самюель Ділені. Перехрестя Ейштейна (1967)

 

Чув від кількох доволі розумних людей що їм довелося книгу перечитувати кілька разів щоб почати розуміти про що там взагалі йдеться. Тому читаючи її спочатку відчуваєш легке піднесення з приводу того що прокачуєш мембрани своєї витонченої душі…. А потім реально починаєш тонути у тексті. Воно не те щоб важко читати, ні. Виходить якось так що постійно борешся з тим щоб не потонути у вирі якихось абсолютно антиреальних явищ і моделей поведінки.

Далеке майбутнє, люди як вид практично зникли, планету населяють їх нащадки із бракованим генетичним матеріалом. За сотні тисяч років змінилася і вся екосистема – нові тварини і рослини заполонили планету.

З першого погляду пригодницький роман починає дублювати біблійні сюжети, знову спостерігаємо спокушення Христа, знову важкий вибір між зрадою і вбивством.

Дуже, дуже глибоко… Для тих хто перечитав і все одно майже нічого не второпав – це історія Орфея, але роль героя грає предсавник іншопланетної раси. Раса має жити за законами і мораллю яких вони не розуміють, але з усієї сили намагаються адаптуватися.

https://www.goodreads.com/book/show/145354.The_Einstein_Intersection?from_search=true

2013/12/01–Seattle Marathon–3:14:46

І ось я в черговий раз прийняв участь в цій видатній спортивній події…

В цей день погоду обіцяли дуже погану – дощ і вітер. Але на щастя доща не було, і вітер не такий щоб вже і сильний був, хоча було доволі прохолодно.

З ранку встали зарані до початку (о 5:30) і поїхали в Сіетл. Вже на в’їзді у місто стали у чергу марафонців що так само їхали до старту. Останні пару миль до парковки їхали хвилин 25. Старт у Олени на пів-марафон був о 7:30, марафонці з стартували о 8:15.

Надів на себе стару спортивну шапку та рукавиці які викинув на дистанції, а також одяг поліетиленову сумку що їх видають для збереження речей (звісно прорізав дірку для голови і рук Smile). Та “куртка” полетіла геть ще на старті, але рішення для збереження тепла коли напівроздягнений на холоді дуже корисне.

На старті став біля пейсера з табличкою 3:10 бо саме такий був план – пробігти за 3:10. Там же зустрів знайомого з яким до недавна працювали в одній команді доки він не змінив місце роботи. Домовилися бігти разом.

Зі старту побіг трохи вперед, а знайомий зійшов на другій милі – травма стегна, і пішов назад. Як він потім розказував було зовсім не весело шкандибати проти руху, потік бігунів там чималенький.

Поки те та се всі нарешті розбилися на групки і трошки розтягнулися. Я побачив попереду команду молодих пацанів які бігли і теревенили всю дорогу (і так доки я від них не відірвався на мили 10-й). Видно було що молоді, здорові, але марафон біжать впреше – забагато зусиль витрачали на непотрібні речі. Мабуть лижники – на футболках було написано “Крос кантрі: наш спорт це страшний сон твого спорту” Smile Проте марафон нічого не прощає і всі дрібні неправильності накопичуються у велетенську купу яка на останніх милях прибиває до землі найдосвідченіших марафонців.

Ось ми вже 5 км пробігли, забігаємо в тунель. Тут тепло, одразу стаю мокрим, вириаюся шапкою. З тунелю через майже кілометр вибігаємо на міст, а там скажений боковий вітер, внизу озеро наче поморщило важкими викокими хвилями… Шапку назад на голову, по максимуму закрив одну сторону обличчя. Ось і другий тунель, розвертаємося і назад, шапку на іншу сторону.

А це ми вже збігли з мосту, нарешті можна викинути наскрізь мокрі шапку і рукавиці. Біжим в рівному темпі.

Аж тут нашу компанію обганяє мій інший знайомий з яким ми разом пробігли половину дистанції на цьому ж марафоні рік тому (2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19, Ще кілька фото з Seattle Marathon 2012) . Чепляюся за ним, намагаюся тримати, але занадто швидко. Питаю для чого так швидко, Максим пояснює що в нього така тактика і біжить вперед Smile

Ось нарешті добігаємо позначки “половина дистанції”. Я бачу як готуються свіжі пейсери, тобто ті що бігли з табличкою 3:10 та швидше біжать лише половину дистанції. Починаю пити напої та беру енергетичний гель – хоча їсти його і не хочеться проте після 20-ї мили просто необхідно мати резерв пального для м’язів.

Дорога назад трошки важча – непомітно, але все ж таки трошки вгору. Тут вперше починаєш відчувати втому, і не приємну втому від того що добре попрацював, а реально якісь некомфортні почуття у м’язах починають з’являтися. Десь вже 16-та миля.

Біжу сам, аж ось мене наздоганяє дівчина пейсер з табличкою 3:10 і невеличкою групою бігунів. Приєднуюся до них. Група повільно обходить інших, деякі намагаються триматися але швидко відвалюються. Ось і перша хороша гірка, ох як важко! Наздоганяємо Максима і повільно обходимо.

І ось на 18-й милі мені різко стріляє в стегні, почуття дуже схоже на судому, страшенно неприємно. Зупиняюся, масажую, жахаюся з того що доведеться чотрі скільки топати до фінішу. Але після того як трошки пройшов наче нічого, побіг далі.

Як би там не було але ось вже і 20-та миля коли починається головний жах кожного марафонця. Справа в тому що запас енергії з м’язів та печінки навіть у найтренованішого атлета вигорає саме до ції милі і далі організм може отримувати енергію лише зі спалювання жиру. Але то процес повільний та ще й дає багато побічних ефектів. Марафонці тут називають цей стай “з розгону в стіну”, так воно і є – біг собі може і не супер швидко, але докладав зусиль… І тут бах – ноги наче по коліно в піску, все тіло як у вату обгорнули. Ти біжиш, біжиш, але щось геть не переміщуєшся у просторі. Та до того ж мікротравми накопичилися у такому обсязі що всі м’язи починають боліти. Коротше те ще відчуття.

Як би там не було нарешті подолано дві самі страшні на дистанції гірки: одна коротка, але неймовірно крута, інша довга і доволі крута. Цих гірок бояться усі, але саме важке ще попереду.

Стегно час від часу смикає, але вдається бігти майже з бажаним темпом. І ось забігаємо в парк в якому починається непомітний, але довгий кількакілометровий під’йом. Отут вже починаєш рахувати не милі а дійсно сотні метрів. Якимось дивом добігаєш до позначки 24 милі, а останні 2 тягнуться наче як уся попередня дистанція. Кожні кілька кроків усі поглядають на годинники, дистранція не скорочується Sad smile

Ось вже і остання миля залишилася, а Космічна Голка стирчить так далеко що аж страшно. Перебігаємо ще один міст, забігаємо в типово міський район – рельси трамваїв, високі житлові будинки, кав’ярні на перших поверхах, машини на дорогах. Кружляємо, доволі крутий спуск, але ноги так болять що це реально не задоволення бігти вниз, а ще більша мука ніж бігти вгору. Ось вже і остання пряма перед забігом на стадіон. Знаю що там 200 метрів залишилося, не більше, додаю швидкості. Але біжу так довго наче що аж починає паморочитися. На стадіоні, пружиникь штучна трава, фініш!

Відхекався, за фінішом стоїть ряд солдат у камуфляжі що одягають усім фінішувальникам пам’ятні медалі.

Ну а далі як завжди: термоковдра, вода, зустрічаю Олену, йдемо у зону відпочинку, відігріваємося, їмо суп, банани, збираємо їжу та сувенири. Все, додому.

У підсупку я 93-й у загальному заліку, 16-й у своїй віковій групі (з 211). Мій сертифікат – http://race.seattlemarathon.org/pdfCertifcate2013.asp?bib=836. Час не найкращий (минулого року я на 30 секунд швидше пробіг), але зважаючи на холодну погоду та вітер не такий вже і поганий результат. Звісно від запланованих 3:10 далеко, але не так погано щоб розчаровуватися.

Всі світлини тут – https://skydrive.live.com/#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2118429.

Дані з бігового комп’ютера: на Гармін Конекті – http://connect.garmin.com/activity/411461534, на Страві – http://www.strava.com/activities/98301167.

Чекаємо на звіт від Олени Smile

Ще кілька фото з Санта-Барбари

В доповнення до ось цього запису – Санта Барбара та Шеві Камаро, враження я несподівано знайшов світлини які вже вважав втраченими назважди.

 

Значить ось вам кілька фотографій красивої машинки та дівчинки в ній Smile

 

Якийсь придурок смішну рожу скорчив на задньому плані Smile

 

Пляж:

 

Якийсь хльопчик заліз в кард…

 

Корочє отакоє от:

 

Весь альбом тут – https://skydrive.live.com/?cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2110905#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2110905

Barracuda Defogger

 

Ціна: $4.50

Призначення: Олія для запобігнення запотівання окулярів для плавання.

Загальне враження: Використання дуже просте: каплю на кожне скло (зсередини звісно), розмазати пальцем по усій поверхні, легенько сполоснути і окуляри готові до використання.

На відміну від слини (найдешевше рішення) окуляри не запітнівають навіть якщо їх зняти на деякий час і потім одягти знову.

Олія не має запаху, не подразнює очі і взагалі не відчувається. Легкого пів-секундного споласкування (тільки водою без участі пальців) досить щоб скло стало чистим і прозорим. І хоча інструкція говорить що олію стирати треба паперовою серветкою для мене і вода працює прекрасно – серветку можна і забути принести (ще спробуй зберегти її сухою в басейні), а вода ось вона навколо.

Крихітної краплі вистачає на одне скло на 30-60 хвилин. Може вистачає і на більше, але я довше не плаваю просто. На скільки вистачить самої баночки я не знаю, але роки на 3 точно, а може і на всі 10.

Мені дуже подобається і я усім рекомендую.

Недоліки: Нема Smile

На сайті виробника: http://www.skylinenw.com/p-32-defogger.aspx

Jack Finney. Time/ Джек Фінней. Час (1970-1995)

Історія пригод мандрівника у часі. Але подорожує він недалеко.

https://www.goodreads.com/series/114129-time

Time and Again / Між двох часів (1970)

Історія художника якого в 70-х роках задіяла секретна служба для подорожі у часі. Технологія подорожі полягала у певному “самопереконанні”, взагалі книга багато описує старий Н’ю-Йорк, враження від буденних речей та сприйняття оточуючого світу в цілому.

Після того як піддослідному вдається “провалитися” у минуле книга перетворюється на суміш історії Чарльза Дікенсона з детективом Уілкі Коллінза. Присутні переслідування, загадкові таємниці та викриття коварних задумів різних покидьків.

Ну і звісно наш герой зустрівши справжнє кохання вирішує залишитися у минулому і пофіг на руйнування майбутнього.

Занадто ненаукова для фантастики, занадто казкова для новели ця книга тим не менш читається легко і затягує.

Оцінка на Good Readds – 3.98.5 (https://www.goodreads.com/book/show/40526.Time_and_Again), моя оцінка – 6/10.

From Time to Time / Час від часу (1995)

 

Незрозуміло для чого написане продовження.

Цього разу події розгортаються у трьох періодах часу: нашому, кінці ХІХ та початку ХХ. Головний герой намагається відвернути Першу Світову і запобігти катастрофі “Титаніка”… Але книга в основному не про це.

Як і першу книгу другу складно назвати фантастикою у повному розумінні цього слова. Тут просто опис побуту та пригод у відповідному часі. І хоча уся ця альтернативна історія по суті ні до чого не приводить та ще і книга закінчується відкритим фіналом (тобто книга у прямому сенсі ні про що) читати її цікаво – дуже вже добре написано.

Оцінка на Good Reads – 3.69/5 (https://www.goodreads.com/book/show/72694.From_Time_to_Time), моя оціка – 5/10.