Austrian Death Machine–2008 – Total Brutal

 

З Арні на обкладинці (назва також говорить сама за себе) банда одразу дає зрозуміти що вони не проти поприколюватися.

Музика теж непогана – жвава, забійна і дуже ритмічна. Мені особливо сподобалося.

Це був перший альбом команди після якого вони не спинилися і продовжували радувати слухачів веселим рубаловом з вставками між піснями де голосом Шварценегера розказують про те як усю Каліфорнію треба забудувати качалками.

http://www.metal-archives.com/albums/Austrian_Death_Machine/Total_Brutal/204769

Слухати: https://play.spotify.com/album/7mXiif0sPNAzPFxfTrk2Xg

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=tPIO86jTrQQ&w=448&h=252&hd=1]

Untimely Demise–2013–Systematic Eradication

 

Багатообіцяючий початок та кілька цікавих моментів, але усе занадто вторинне і якесь замилене. Альбом більш-менш набирає оберти лише в останній пісні (власне лише її я і рекомендую послухати).

На жаль нічого вартого уваги на цьому диску для мене не було Sad smile

http://www.metal-archives.com/albums/Untimely_Demise/Systematic_Eradication/386948

Слухати: https://play.spotify.com/album/55YyONKAgY4Xcd198tA6c5

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=lh4SDCO54Z4&w=448&h=252&hd=1]

R.I.P.D. (2013)

 

Очевидний, але надзвичайно невдалий закос під “Людей у чорному”. Детективи потустороннього відділку Нью-Йорку борються з мерцями що лізуть у світ живих.

Жарти не смішні, спецефекти круті, але наче робилися для іншого фільму, герої не викликають співчуття, сюжет не цікавий… Нудьга одним словом. І навіть колоритний герой Джефа Бріджеса не рятує картину – наскільки він чужородний у фільмі.

Марно витрачений час глядачів та гроші продюсерів Sad smile

http://www.imdb.com/title/tt0790736/?ref_=nv_sr_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=X07xNrVd7DU&w=448&h=252&hd=1]

The Good Night (2007)

 

Контрольовані сновидіння і невдачі у житті, все тісно переплетено. Але фільм недостатньо серйозно зроблено щоб його можна було назвати розумним. Недопрацювали одним словом. А шкода, могло б вийти щось доволі помітне.

За сюжетом головний герой переживає у снах яскравий роман з “дівчиною з обкладинки”, а потім зустрічає її в реальному житті… І пшик виходить з цього.

А так – непоганий фільм про стосунки, про мрії і реальне життя. Один з тих фільмів які просто приємно дивитися.

http://www.imdb.com/title/tt0484111/?ref_=nv_sr_1

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=s8rd4VQrrLo&w=448&h=252&hd=1]

Bridget Jones’s Diary (2001)

 

Одноразова доволі мила романтичка комедія з абсолютно стандартним сюжетом. Але жінкам чомусь подобається. Здається знято по книзі яка знову ж таки мала певний успіх, але я все одно не можу повірити що хтось буде таке читати із захватом – банальщина.

http://www.imdb.com/title/tt0243155/?ref_=nv_sr_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=DQdy98B1nf0&w=448&h=252&hd=1]

Як лисичка і зайчик дядька не знайшли

Дарую вам на Новий Рік цю казочку! Щасти вам і нейхай у наступному році усі ваші плани здійснюються по максимуму!


Жили-були у темному туманному лісі лисичка Гульнара та зайчик Ізяслав. Дуже сильно вони дружили між собою, так сильно що іноді аж ясна в них кровили. Так і казали про них в лісі що мовляв коники це вам не равлики, а Гуля з Ізею тим більше не равлики. Дуже мудрі мешканці жили в тому лісі і часто розумні речі казали.

А колись давно в тому лісі ледь не сталася велика пожежа, ну як ледь не сталася… Принаймні так деякі казали що мала б статися велика пожежа, але славетна саламандра Савл врятував весь ліс і його мешканців повісившись на акації. Ну принаймні родина диких свиней так усім в лісі казала – Савл, кажуть, за вас повісився, віддячимо же йому за наше спасіння добрими вчинками і радісними думками! А хто не думає радісно той остання жаба і не місце таким серед нас.

А як же, спитаєте ви, свині ті знали що у когось думки не радісні? Та все дуже просто – вони придумали що п’ять разів на місяць усі звірі повинні збиратися біля гнізда котрогось зі свинської родини і радісно лишати під деревом щось цінне зі свого майна. Бо, бачте, якщо тварина лісова і справді вдячна вчинку Савла то і розлучиться з статками своїм легко. А хто невдячний був, чи не дуже радий того вішали поруч із засохлим на сонці Савлом щоб знав як воно не легко було ліс рятувати.

Ну так от, було значить в лісі велике свято, день народження Савла. І пішли Гуля з Ізею на болото збирати ряску щоб значить потім з неї балабеників наліпити і почастуватися ними на свято.

А у Ізі колись був дядько що без вісти пропав на роботі. Працював він водієм молоковозу на будівництві. У молоковозі тому перевозив цеглу з залізо-бетонного заводу в школу. Дядько дуже любив зайчика Ізяслава і часто пригощав того цукерками які відбирав у дітей в школі коли приїздив туди з цеглою.

А якось дядько не повернувся з роботи. Спочатку подумали що як завжди десь по дівках пішов і молоковоз пропив, та коли минувся п’ятий рік то зрозуміли що пропав дядько. Мабуть, подумали, загинув героїчно. Воно таке траплялося в лісі що як якась тваринка переп’є, недочалапає до нори і засне просто неба то гине героїчно. Особливо багато героїчно гинуло зимою.

Ну значить продали родині Ізі медаль дядькову і стали вони родиною героя. А все одно бува згадають дядька який він добрий був, і що тільки чужих дітей бив, своїх майже не чіпав, і що сильно радів усім дням народження Савла, так сильно що кожного разу треба було новий молоковоз йому видавати. Ну герой справжній, зараз таких не роблять.

Ідуть значить лисичка Гульнара з зайчиком по болоту, пісні народні співають, жукам лапи відривають. Аж тут бачать – колесо з болота стирчить. Ну вони на те колесо пострибали скоренько і давай собі думати звідки воно тут і для чого. Довго думали, старалися, пару разів навіть побилися. А потім і допетрали що то дядьків молоковоз догори ногами у болоті лежить. Зраділи, заспівали – кажуть як молоковоз тут то значить і дядько десь живий. Тре тіко пошукати де нога з болота стирчить, під нею значить і дядько.

Лише в болоті шукати не стали, смердить там занадто, та і набридло. Пішли шукати в магазин. Йдуть, радіють, планують як ото при живому дядьку в них ще й медаль героя буде. Може і квартиру дадуть тепер?

Аж тут їм на зустріч ціле кодло лісових мешканців – ідуть, співають, лапами махають, кричать – Савл повісився, вдячні йому!. Гуля з Ізею тоді лише згадали що сьогодні якраз же день народження Савла, а в них і ряска є. Забули вони в магазин йти, побігли до інших тварин і гукають – А ось у нас ряска на балабеники, радіємо за Савла!. Звірі їх оточили, по плечах плескають, стрибають, усі раді, п’яні. Діставайте свою ряску, – кажуть – закусювати нею будемо! Аж тоді лисичка з зайчиком згадали що вони тваринки і у них нема ні одягу з кишенями, ні торби де б ту ряску можна було б носити. Ой, – кажуть – а ми ж тваринки, нам же нема де ряску носити. І всі звірі засміялися.

Так лисичка і зайчик забули знайти свого дядька.


Найкраще за рік (2013)

Доволі традиційний жанр “підсумкового” посту в кінці року. Я такого ніколи не робив, а отже чом би й ні. Тут зберу все те що з вдячністю дасть можливість згадати 2013 рік, ну або те що стане ціллю і викликом на наступні роки.

Плани на майбутнє

На протязі року нічого суттєвоно не відбулося і лиши на самкінець 2013-го почали вимальовуватися якісь доволі серйозні зміни на майбутнє. Але що воно таке і що вийде у результаті ви дізнаєтеся лише наступного року Smile

В цілому можна сказати що рік пройшов спокійно, без потрясінь і будь-яких суттєвих змін в стилі життя.

Робота

Роботи просто неймовірно багато, постійний аврал і відставання від графіку. Але найбільше розчарування пов’язане з тим що з часом задачі над якими я працюю переходять в область підтримки інфраструктури, а роботи над самим продуктом стає все менше. Ясно що у підсумку ми всі “робимо одну справу” і те що я роблю дозволяє іншим людям привносити нове в продукт. Але певне незадоволення лишається і хочеться помітних змін. Проте це важко зробити залишаючить в межах тих задач що їх виконує моя команда – інфраструктурна частина та підтримка сценаріїв ОЕМ (Нокії, НТС чи інших) страє все важливішою.

Претензії та бажання сфомулювати важко, а отже розчарування та бажання змін ще не сягнуло своєї критичної точки. Проте не видкидаю можливості того що у майбутньому можливі зміни в цьому плані.

У Олени ж дуже серйозні зміни відбулися саме в роботі – з інтерна її “перевели” на повну ставку, і я бачу що робота їй сильно подобається. Подробиці тут – Predixion Software–поточна робота Олени.

Подорожі і спорт

При усій можливості подорожувати майже необмежено ми не надто цією можливістю користуємося – не мандрівники ми, і дома сидіти цікавіше. Крім подорожі в Україну весною усі наші інші мандри було пов’язано виключно зі спортом. Власне вибір змагань у місцях які нам сподобалися, або в яких ми ще не були часто і є причиною того що стартуємо не у місцевих змаганнях.

Власне хотілося б відзначити:

З усих спортивних шмоток та продуктів про які я не бачу необхідності згадувати тут бо вони занадто спеціалізовані і мало кому цікаві хочу відзначити лише неймовірно функціноальну і недорогу пов’язку-шапку-шарфік – Sodial 3 in 1 Neck Warmer.

Також незаплановані короткі відвідини Санта-Барбари за які варто подякувати знайомим що подорожували штатами – Санта Барбара та Шеві Камаро, враження, Ще кілька фото з Санта-Барбари.

Ну і звісно приїзд батька у гості до нас дозволив поглянути збоку на місцину нашого проживання та деякі процедури і ритуали що ми їх робимо автоматично.

Кіно

Як найпримітивніша форма мистецтва кіно сприймається найлегше і практично не вимагає роботи мозку. А отже його можна дивитися у практично необмеженій кількості, а тому вистачить матеріалу щоб обговорювати лише фільми випущені цього року.

Що хотілося б відзначити:

  • The Hobbit: The Desolation of Smaug (2013) – посередній фільм року. Дорогущий, красивий, епічний і пафосний. Але передбачуваний і дуже близький до самокопіювання.
  • A Good Day to Die Hard (2013) – позорисько року і загублений імідж “Міцного горішка”.
  • Side Effects (2013) та Prisoners – найнапруженіші фільми року.
  • World War Z (2013) – веселе зомб-мочилово, на мою думку недооціненний фільм жанру.
  • After Earth (2013) – найкраща наукова фантастика для дітей, незаслужено швидко забута.
  • Gravity (2013) – фільм року, найкраща НФ-стрічка з часів District 9 (2009). Фільм рівня “Чужих” та “Термінатора-2”, але реалістичніший і сучасніший.
  • The World’s End – високо оцінена критиками але закономірна провалена в прокати зомбі-комедійна британська чортішовина.

І не забувайте що новий фільм це не обов’язково нещодавно випущений, але ще і той фільм який ви ще не бачили. Я досі знаходю класні фільми випущені і 5, і 10, і навіть 20 років тому.

Музика

Тут все складніше бо більшість музики яку я можу довго і з задоволеням слухати це щось зроблене у 80-90-х роках. З нового мало що подобається тому що часто це щось вторинне, або занадтро крикливе, чи занадто прилизане. Тим не менш був один альбом який можна відзначити найвищою оцінкою – U.D.O.–2013–Steelhammer. Усе інше видане цього року чесно кажучи могло б і не з’являтися і нічого б не змінилося. Ось такі у мене смаки.

Були ми і на кількох концертах цього року, наприклад Концерт Tomahawk, або концерт Джо Сатріані про який я так і не написав. Але на диво щось особливого бажання ходити по концертах не було.

Також не відродилося бажання грати на гітрарі Smile

Книги

З книгами все ще гірше ніж з музикою – я читаю багато, але часто перечитую в ндцятий раз те що вже знаю, до того ж надаю перевагу написиному у 50-60-х роках. До того ж мій улюблений жанр читва (наукова фантастика) хоча і переживає відродження просто зараз, може представити мізерну кількість пристойних авторів і книжок.

Тому відзначу те що я (пере)прочитав цього року, а не те що було видано цього року:

Плани на майбутнє

Ну що ж, найцікавіша частина Smile

Отже що б хотілося зробити наступного року:

  • Навчитися кататися на лижах коньковим ходом.
  • Пробігти марафон в екзотичному місті – в Китаї по стіні, по джунглям Індонезії чи снігам Антарктиди чи Ісландії. Ну хоча б десь у Європі як вищезгадане не вийде.
  • Пробігти марафон за 3:05:00, або просто кваліфікуватися (знову) і встигнути записатися на Бостонський марафон. Як варіант прийняти участь в Нью-Йоркському, Чикагському чи Лондонському марафоні.
  • Зробити Iron Man. Чи не зробити. Щось забагато спортивного в планах…
  • Поїхати у Південну Америку чи на якісь острова типу Пасхи чи Галапагосів.
  • Більше читати англійською, тобто в оригіналі. Якщо не всі 100% то мінімум половину усього читати англійською. Не має бути проблемою бо можу із задоволенням перечитувати вже знайомі книги.
  • Не кидати його, не кидати йогу, не кидати йогу… Нарешті стати на голову та стійку на руках (Олена вже вміє, а я все ніяк). Про шпагати навіть не мрію.
  • Більше проводити часу на вулиці і менше у ліжку з лептопом на пузі.
  • Почати працювати над якимось своїм проектом… Тут щось ніяк ідеї цікаової не виникає. До того ж цей пунки вступає в протиріччя з попереднім Smile

Все, на цьому досить.

Ultraspire Isomeric Magnon Handheld

 

Ціна: $31

Призначення: Бігова пляшка для транспортування у руці на 20 унцій.

Виробник є дуже відомим у світі бігунів на ультра-довгі дистанції (100 км і більше) і робить одні з найкращих бігових рюкзаків для води.

Загальні враження: Крім пляшки в комплект входить чохол з ручкою та невеличкою кишенею які зроблено з синтетичного матеріалу. Ручку можна регулювати.

Пляшка трохи завелика як на мене щоб бігати з нею довгі дистанції, я переважно використовую її в залі і коли біжу з залу додому (приблизно 5 км).

В цілому сидить в руці краще ніж більшість подібних пляшок, але я би надав перевагу Ultimate Direction 10-Ounce Fastdraw Hand-Held Bottle.

Зручний прорезинений сосок який треба повертати зубами що спочатку не звично.

Мити пляшку надзвичайно просто.

Недоліки: Маю кілька зауважень.

Перше – кришку дуже легко перекрутити і вона зіскакує з різьби. До того ж якщо пляшку перевернути то з під кришки буде трошки капати. Та ж сама проблема з соском який лего привети в таке положення коли він наче і закритий, але вода розбирзкується з нього з кожним кроком.

По-друге, як я вже зазначив вище пляшка трошки завелика і вода в ній бовтається коли надіп’єш трошки.

Ну і останнє – за півтори роки я прогриз м’яку резину що покриває сосок наскрізь. І хоча на функціональність це не впливає (та резина налиплена зверху жорсткого пластика) цей факт сприймається як “пора викидати”.

На сайті виробника: http://www.ultraspirestore.com/Isomeric-Magnon-p/ua094re.htm

Jean-Jacques Perrey – 1970 -Moog Indigo

 

Один з перших альбомів цього стилю – фактично від творця електронної музики.

В музиці можна почути і ранній арт-рок, і якусь забубенну попсу, і електронний звук не такий дзвінкий та пружній до якого ми звикли. На сьогодні ця музика хоча і добре сприймається у фоновому режимі навряд чи зможе зацікавити для цілеспрямованого прослуховування – занадто вже проста і передбачувана вона як на мене. Хоча не можна забувати як ця людина вплинула на сучасну музику, а на електронну та поп-музику зокрема. Без нього багато стилів музики були б зовсім не такими як ми їх знаємо зараз.

У 2006-му році альбом було перевидано з дещо оновленим звуком.

http://www.allmusic.com/album/moog-indigo-mw0000073852

Слухати: https://play.spotify.com/album/6ByFx8BCQBpLVk3GiMkPx9

Ось, погруження в епоху:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=_TcKtxhiyAs&w=448&h=252&hd=1]