Daily Archives

4 Articles

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Buckethead–2009 – Needle In A Slunk Stack

 

Це вже навіть важко назвати гітарною музикою. Ну тобто вона все ще «гітарна», але ніяких запилів, 10-хвилинних гам, блюзових імпровізацій та інши милих серцю гітарастів пілікальних радощів.

Рвані шматочки ритму, пунктирні позначки мелодії, якісь піпікання, бемкання та інші звуки. Але при всьому тому дуже цікаво, драйвово і звучить приємно.

http://en.wikipedia.org/wiki/Needle_in_a_Slunk_Stack

Відео усе роз’яснює до речі і дає уявлення про те чого варто чекати від цього альбому.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=1bSZslEDUl0&w=448&h=252&hd=1]
Posted by Oleksandr Golovatyi on

Game of Thrones (2011-…)

 

На фоні загальної істерії з приводу цього серіалу (а книга все одно краще!) якось навіть і писати не зручно.

Серіал вражає якістю та увагою до деталей, видно що грошей у виробництво вклали неймовірну кількість і вкладення це було виправдане. За один лише підхід до виробництва та достовірність картинки (принаймні для мене) усе переглянуте заслуговує найвищої оцінки.

http://www.imdb.com/title/tt0944947/?ref_=fn_al_tt_1

Season 1

Доволі близько до тексту, навіть головні герої близькі до того що я собі уявляю коли читаю. Несуттєві спрощення і скорочення на які можна закрити очі.

І хоча у першій книзі діючі особи однозначно чорно-білі, тобто або хороші, або погані, у серіалі показано що не все так просто.

Ну і особливо тема геїв яку в книзі було подано лише натяками (не усим до речі зрозумілим) тут дратує певних ненависників.

В цілому класно.

 

Season 2

Тут вже починаються розходження з текстом – деякі лінії та персонажів викинуто, деякі персонажі виконують роль 2-3 людей з книги…

Але найгірше що тут є це події що відбуваються з Дайанеріс. Треба сказати що і в книгах магія та і взагалі “південно-східні” пригоди викладено доволі безпомічно і з якоюсь дитячою фантазією. Але на екрані це подано ще дурніше.

Скажімо знімальній групі варто було б хоча б пару годин проїхати верхи на конях під палючим сонцем пустелею роздягненими по пояс та ще й з прикрасами і косметикою на обличчях.

Хоча з іншого боку магічна складова (яка у книзі взагалі якось сумбурно і випадково задіюється) тут представлена органічніше.

Season 3

Ну тут вже з очевидних причин довелося вводити героїв викинутих у попередньому сезоні бо в книзі вони грають помітну роль.

В цілому все так же цільно, ми більше бачимо світ за межами фортець і більше стикаємося з реальним життям Семи Королівств.

Проте з драконами та магією все так же жалюгідно (тим не менш краще ніж у книзі).

Ну і нескінченна біганина  героїв картою світу починає втомлювати і якось навіть хочеться щоб їх поменше стало.

Саме в цьому сезоні самий шок-контент – весілля з масовим мочиловом, але тим хто читав книгу (повірте, варото її прочитати до перегляду сезону – більше нюансів буде помітно) нічого не загрожує.

 

Season 4

 

Розходження з книгами вже не те що помітні, а просто кричущі і щоб компенсувати викинутих у попередніх історіях другорядних персонажів які до цього часу у книгах стали ключовими довелося вводити нові сюжетні лінії. Проте загальний настрій зберігається, цілістність світу витримана, головні герої та їх мотивацію майже повністю співпадають з тим що є в книгах. Все це не дивно бо в роботі над сценарієм активну участь приймає сам автор книжкового серіалу.

Проте якщо до цього сезону знайомство з книгами допомагало розуміти розвиток сюжету то тут вже книги мало допоможуть і фактично ми маємо дві паралельні реальності (книжкову та телевізійну) одного і того ж Всесвіту.

Щодо якості та вражень: ніяких розчарувань, все на вищому рівні.

 

 Season 7

В цьому сезоні нам нарешті показали те чого усі вимагали довго і старанно – нам показали драконів. Драконів багато в кадрі, дракони масово винищують армії, дракони-зомбі навіть з’явився.

Ну і взагалі є таке відчуття що усе наближається до розв’язки. Сцени все епічніші, герої все героїчніші, таємниці все таємншіші…

А от що вже не можна ніяк ігнорувати це те як серіал ставиться до дистанцій, подорожей і усього що з ними пов’язано. Вирішив собі якийсь Джон Сноу навідатися на інший край світу і ось він вже в наступному кадрі висаджується де треба. Не кажучи вже про те що навіть сьогодні така подорож машиною займе кілька днів, а в ті часи на неї пішли б тижні. Так от навіть якщо закрити очі на такі “телепорти” то як же їх збирають у подорож? Хто і як збирає і заготовляє їжу, що їдять усі ці армії? Де в їхніх таборах елементарні обози, санітарні зони, туалети і все таке інше?

Ось це все дитяче ігнорування реальності вбиває більшу частину задоволення від перегляду. Так, раніше теж все було з натяжкою умовно лише реалістичним. Але зараз до ідіотії якоїсь доходить колі армії з сотень людей за пів-дня долають сотні кілометрів і тут же в нарядній формі кидаються в бій.

Час вже мабуть серіалу завершуватися, як на мене то вигрести з цього ідіотизму автори вже не зможуть.

Оцінки:

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

I Am Legend (2007)

 

Класно зроблено. Беремо популярну в останні пару років ідею (на цей раз страшний-престрашний вірус і люди-зомбі) і екранізуємо ще раз. Тільки тепер вкладаємо більше грошей в сюжет, спецефекти та актора. А, ну і беремо назву від дуже хорошої книги, але спільного з нею у фільмі майже нічого не робимо.

І в принціпі навіть страшно місцями, графіка доволі приємна, сюжет тримає в напруженні. От тільки “офіційна” кінцівка якась дебільна трошки зовсім (на відміну від того що в книзі). Ну то таке. Для кіно-розважалки яку забудуть вже через рік дуже і дуже класно.

Оцінки:

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Gwoemul / The Host (2006)

 

Корейські жахи!!! Кровожерна потвора, що зовні нагадує помісь Годзіли з Чужим, і розміром з автобус, ковтає людей, приносить їх у своє кубло, випльовує їх, потім їсть їх знову. Ну і перелякані корейці увесь фільм бігають і кричать як недорізнаі, стріляючи з різноманітної зброї у всі боки. Начебто і нічого, але більше ніж 2 години кривавих бризок важкувато витримати.

Цікаво ще дивитися на гру корейських акторів. Вони як плачуть у розпачі так аж прямо падають на підлогу і катаються нею, заламуючи руки і ноги. Ні, я не жартую, саме так експресивно вони і грають – гіперреалістично і з переграванням на 200%.

Ну і якість комп’ютерної графіки треба відзначити – дуже реалістично.

http://www.imdb.com/title/tt0468492/?ref_=fn_al_tt_2

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=uoYURokHuZ4&w=448&h=252&hd=1]