2013-08-26–Lake Meridian Triathlon, Kent, WA

Це вже втретє ми робимо цей тріатлон (28/8/2011–Lake Meredian Triathlon та 2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA) і поки що від нього лише позитивні враження.

Власне головною причиною участі було відчуття якоїсь порожнечі без змагань на протязі цілого місяця Smile Цей рік у нас було присвячено довгим дистанціям в тріатлоні (я перейшов на 70.3, Олена – на олімпійську дистанцію) і усього лише трьох стартів за 3 місяці вистачило щоб відчути що зникла мотивація не лише змагатися, але і тренуватися. І проблема не лише у фізичній втомі, а і в тому що насправді треба докладати зусилля ментальне щоб не пропустити тренування. Навіть мій улюблений біг у поміркованому темпі на довгі дистанції (читай медетативний біг) не викликає вже такого захвату як колись.

Ось тому цей старт спланували як закриття сезону (у вересні ще зробимо спринт і на цьому все з тріатлоном в цьому році) і головна ціль була подивитися у якій ми формі на кінець літа і над чим треба попрацювати.

 

Цього разу хоча і встали раненько проте якось все так складалося що ледь встигли на старт. Приїхали, зібрали велосипеди, поїхав запаркував машину, пішов на старт, чудом згадав що забув педалі поставити, побіг назад, з інструметрами та педалями знову на старт. Ну а потім отримати стартовий пакет, черга в туалет, швидко все розкласти у транзитці, швидко одягти костюм, бігому в воду. А тут вже за пару хвилин і старт.

 

Взагалі я задоволений тим як попрацював по самопочуттям, але результат не найкращий. Тому емоції доволі змішані. З іншого боку ніяких цілей я собі не ставив тому не сильно і переймаюся результатом. Для порівняння у 2011 я зробив цю дистанцію за 2:25, у 2013 – за 2:15, цього року за 2:17.

До речі фото поки що тільки ті що я робив після фінішу, потім ще зроблю пост як знайду інші.

 

У плаванні якось все так склалося що я уникнув колотнечі і на старті і там де наша дистанція зливалася зі спрінтерами та супер-спрінтерами. Стартували ми через кожні 3 хвилини: олімпійка чоловіки в 7:00, жінки в 7:03, спрінт чоловіки в 7:06 і так далі.

Був задоволений тим як попрацював на плаванні, але на диво результат далекий від найкращого – 26:06. Плавання з комп’ютера – Lake Meridian Triathlon 2013 Swim.

 

У першій транзитці зовсім не поспішав, цього разу їхав і біг у шкарпетках, вирішив не ризикувати. Спокійно зняв і розвісив костюм, обувся, навіть здається встиг попити. В результаті провів в Т1 аж 2:12 (для порівняння минулого року зробив те ж саме за 1:15).

Олена дякує волонтерам на фініші – Намасте! Smile

 

Велоетап пройшов на диво добре – не особливо упираючись я тримався у першцій двацятці і частину дистанції драфтив (вірніше тримав попередніх у полі зору). В середньому ми їхали десь 35 км/г, кілометрів за 11 до кінця етапу я спробував відірватися від своєї групи і почав крутити 42 км/г, але вони сиділи за мною впритул і десь за 4 км до фінішу я бросив це діло і знову сів у хвості групи.

В результаті чомусь не надто хороший час – 1:07:38, на подібній дистанції та відносно нескладному рел’єфі (було лише 3-4 гірки де треба було попрацювати, але відносно короткі) треба їхати з 1:05 Sad smile Дані з комп’ютера – Lake Meridian Triathlon 2013 Cycling.

 

В другій транзитці впорався за 45 секунд без особливих зусиль і з хорошим самопочуттям побіг 10 км. Тут, глянувши на годинник я зрозумів наскільки повільно я робив попередні етапи і вирішив хоч щось наздогнати на бігові.

Як я вже колись казав американці любителі приходять в тріатлон як правило з велоспорту (хоча б і любительського), тому змагатися з ними на велоетапі дуже складно. А от бігає більшість з них не дуже, і тут я можу наздогнати кількох людей які були занадто сильними для мене на велосипеді. Взагалі олімпійська дистанція як на мене має ідеальний баланс між біговим та велоетапами в тому сенсі що вони приблизно однаково важать. На довших дистанція вело стає важливішим, а у спринті без сильного плавання не варто і сподіватися на хороші результати.

 

Проте бігти, незважаючи на все бажання, занадто швидко не виходило. Лише до певної швидкості, а далі миттєво злітав у небо пульс і ставало зрозуміло що довго я такий темп не протримаю. Тому весь час слідкував щоб тримати швидкість на межі.

Втома почала даватися взнаки десь на 6-му кілометрі, а після 8-го стало відверто важко і там вже почав терпіти.

 

Всю дорогу було за ким тягнутися і поступово обходив одного за одним (в середньому 1 людину на 1.5 км) і це суттєво допомагало тримати темп.

Також цього разу контролював скільки їм та п’ю, хоча і не хотілося примушував себе ковтати гель і напої і в результаті обійшлося без болей у боку під фініш що стало ледь не традиціїю для мене на цій дистанції.

В результаті біг вийшов 40:51, хоча і хотілося б за 39 хвилин пробігти. Дані з бігового етапу – Lake Meridian Triathlon 2013 Run.

 

У підсумку 2:17:34, друге місце у своїй віковій групі.

Олена (сподіваюся вона щось напише і від себе) зробила таку саму дистанцію за 3:07:20, що звісно доволі повільно навіть для аматорів які серйозно ставляться до цього, але тим не менш це її найкращий результат на цій дистанції на сьогодні. Так що вона була дуже задоволена.

Протокол змагань – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2013OVERALL.HTM.

На цьому у мене все, усього найкращого!

Exodus–2007 – The Atrocity Exhibition… Exhibit A

 

Від грандів thrash сцени. Знак якості викарбувано прямо в кожній ноті.

Так би мовити підручник з треш-металу, осучаснений модним сьогодні звуком, агресивним вокалом, ритмічністю і мелодичністю. Хоча це далеко не те що вони витворяли 20 років тому, але дуже і дуже приємно слухати.

http://www.metal-archives.com/albums/Exodus/The_Atrocity_Exhibition…_Exhibit_A/166524

Ну як від такого можна не шаленіти?

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=wKt3Jz-jk1A&w=448&h=252&hd=1]

The Cabin In the Woods (2012)

 

Тупуватий стандартний початок, провальна середина, безблагодатна гра акторів, неймовірно дурацькі ходи в сюжеті… Але остання третина фільму все це виправляє.

І раптом фільм з третєрозрядного молодіжного фільму жахів перетворюється на щось з нестандартним сюжетом, новими способами повинищувати людей в кадрі, новими виправданнями щоб внести в дію чудовиськ і фіналом що може претендувати навіть на якусь філософію та конспірологію.

Кототше подивитися варото, але я якщо і буду дивитися його вдруге почну одразу з середини фільму.

http://www.imdb.com/title/tt1259521/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=NsIilFNNmkY&w=448&h=252&hd=1]

A Fish Called Wanda (1988)

 

Іноді так приємно подивитися стареньку, наівну і водночас смішну комедію.

80-ті роки! О, це щось! Такого дивного одягу, вульгарних прикрас та дурацьких зачісок мабут в жодному іншому відрізку часу не було.

Ну і фільм цей класика комедій 80-х. А сюжет – теж класична плутанина.

http://www.imdb.com/title/tt0095159/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=dqAJUlSRCwo&w=448&h=252&hd=1]

Go (1999)

 

Дитячий варіант “Карт, грошей та двох стволів”. Молодіжна кримінальна комедія в якій ви побачите точно те що очикуєте.

Сюжет розгортається навколо підлітків і наркотиків. Непогано, не нудно і навіть смішно місцями.

http://www.imdb.com/title/tt0139239/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=LQHx7atEh1w&w=448&h=252&hd=1]

Buckethead–2009 – Needle In A Slunk Stack

 

Це вже навіть важко назвати гітарною музикою. Ну тобто вона все ще «гітарна», але ніяких запилів, 10-хвилинних гам, блюзових імпровізацій та інши милих серцю гітарастів пілікальних радощів.

Рвані шматочки ритму, пунктирні позначки мелодії, якісь піпікання, бемкання та інші звуки. Але при всьому тому дуже цікаво, драйвово і звучить приємно.

http://en.wikipedia.org/wiki/Needle_in_a_Slunk_Stack

Відео усе роз’яснює до речі і дає уявлення про те чого варто чекати від цього альбому.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=1bSZslEDUl0&w=448&h=252&hd=1]

Game of Thrones (2011-…)

 

На фоні загальної істерії з приводу цього серіалу (а книга все одно краще!) якось навіть і писати не зручно.

Серіал вражає якістю та увагою до деталей, видно що грошей у виробництво вклали неймовірну кількість і вкладення це було виправдане. За один лише підхід до виробництва та достовірність картинки (принаймні для мене) усе переглянуте заслуговує найвищої оцінки.

http://www.imdb.com/title/tt0944947/?ref_=fn_al_tt_1

Season 1

Доволі близько до тексту, навіть головні герої близькі до того що я собі уявляю коли читаю. Несуттєві спрощення і скорочення на які можна закрити очі.

І хоча у першій книзі діючі особи однозначно чорно-білі, тобто або хороші, або погані, у серіалі показано що не все так просто.

Ну і особливо тема геїв яку в книзі було подано лише натяками (не усим до речі зрозумілим) тут дратує певних ненависників.

В цілому класно.

 

Season 2

Тут вже починаються розходження з текстом – деякі лінії та персонажів викинуто, деякі персонажі виконують роль 2-3 людей з книги…

Але найгірше що тут є це події що відбуваються з Дайанеріс. Треба сказати що і в книгах магія та і взагалі “південно-східні” пригоди викладено доволі безпомічно і з якоюсь дитячою фантазією. Але на екрані це подано ще дурніше.

Скажімо знімальній групі варто було б хоча б пару годин проїхати верхи на конях під палючим сонцем пустелею роздягненими по пояс та ще й з прикрасами і косметикою на обличчях.

Хоча з іншого боку магічна складова (яка у книзі взагалі якось сумбурно і випадково задіюється) тут представлена органічніше.

Season 3

Ну тут вже з очевидних причин довелося вводити героїв викинутих у попередньому сезоні бо в книзі вони грають помітну роль.

В цілому все так же цільно, ми більше бачимо світ за межами фортець і більше стикаємося з реальним життям Семи Королівств.

Проте з драконами та магією все так же жалюгідно (тим не менш краще ніж у книзі).

Ну і нескінченна біганина  героїв картою світу починає втомлювати і якось навіть хочеться щоб їх поменше стало.

Саме в цьому сезоні самий шок-контент – весілля з масовим мочиловом, але тим хто читав книгу (повірте, варото її прочитати до перегляду сезону – більше нюансів буде помітно) нічого не загрожує.

 

Season 4

 

Розходження з книгами вже не те що помітні, а просто кричущі і щоб компенсувати викинутих у попередніх історіях другорядних персонажів які до цього часу у книгах стали ключовими довелося вводити нові сюжетні лінії. Проте загальний настрій зберігається, цілістність світу витримана, головні герої та їх мотивацію майже повністю співпадають з тим що є в книгах. Все це не дивно бо в роботі над сценарієм активну участь приймає сам автор книжкового серіалу.

Проте якщо до цього сезону знайомство з книгами допомагало розуміти розвиток сюжету то тут вже книги мало допоможуть і фактично ми маємо дві паралельні реальності (книжкову та телевізійну) одного і того ж Всесвіту.

Щодо якості та вражень: ніяких розчарувань, все на вищому рівні.

 

 Season 7

В цьому сезоні нам нарешті показали те чого усі вимагали довго і старанно – нам показали драконів. Драконів багато в кадрі, дракони масово винищують армії, дракони-зомбі навіть з’явився.

Ну і взагалі є таке відчуття що усе наближається до розв’язки. Сцени все епічніші, герої все героїчніші, таємниці все таємншіші…

А от що вже не можна ніяк ігнорувати це те як серіал ставиться до дистанцій, подорожей і усього що з ними пов’язано. Вирішив собі якийсь Джон Сноу навідатися на інший край світу і ось він вже в наступному кадрі висаджується де треба. Не кажучи вже про те що навіть сьогодні така подорож машиною займе кілька днів, а в ті часи на неї пішли б тижні. Так от навіть якщо закрити очі на такі “телепорти” то як же їх збирають у подорож? Хто і як збирає і заготовляє їжу, що їдять усі ці армії? Де в їхніх таборах елементарні обози, санітарні зони, туалети і все таке інше?

Ось це все дитяче ігнорування реальності вбиває більшу частину задоволення від перегляду. Так, раніше теж все було з натяжкою умовно лише реалістичним. Але зараз до ідіотії якоїсь доходить колі армії з сотень людей за пів-дня долають сотні кілометрів і тут же в нарядній формі кидаються в бій.

Час вже мабуть серіалу завершуватися, як на мене то вигрести з цього ідіотизму автори вже не зможуть.

Оцінки:

 

I Am Legend (2007)

 

Класно зроблено. Беремо популярну в останні пару років ідею (на цей раз страшний-престрашний вірус і люди-зомбі) і екранізуємо ще раз. Тільки тепер вкладаємо більше грошей в сюжет, спецефекти та актора. А, ну і беремо назву від дуже хорошої книги, але спільного з нею у фільмі майже нічого не робимо.

І в принціпі навіть страшно місцями, графіка доволі приємна, сюжет тримає в напруженні. От тільки “офіційна” кінцівка якась дебільна трошки зовсім (на відміну від того що в книзі). Ну то таке. Для кіно-розважалки яку забудуть вже через рік дуже і дуже класно.

Оцінки:

 

Gwoemul / The Host (2006)

 

Корейські жахи!!! Кровожерна потвора, що зовні нагадує помісь Годзіли з Чужим, і розміром з автобус, ковтає людей, приносить їх у своє кубло, випльовує їх, потім їсть їх знову. Ну і перелякані корейці увесь фільм бігають і кричать як недорізнаі, стріляючи з різноманітної зброї у всі боки. Начебто і нічого, але більше ніж 2 години кривавих бризок важкувато витримати.

Цікаво ще дивитися на гру корейських акторів. Вони як плачуть у розпачі так аж прямо падають на підлогу і катаються нею, заламуючи руки і ноги. Ні, я не жартую, саме так експресивно вони і грають – гіперреалістично і з переграванням на 200%.

Ну і якість комп’ютерної графіки треба відзначити – дуже реалістично.

http://www.imdb.com/title/tt0468492/?ref_=fn_al_tt_2

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=uoYURokHuZ4&w=448&h=252&hd=1]