Як заливати книжки з флібуcти на кіндл за допомогою калібра

Необхідна передмова

Пара речей які просто необхідно сказати з самого початку:

  1. Цю інструкцію я пишу в основному для своїх батьків – кожного разу пояснювати кроки та дії які треба виконати по скайпу чи телефону дуже проблематично, інструкцію можна доповнювати і розширювати, або навіть змінювати при необхідності. Свого часу ми залишили пару кіндлів родичам, цього разу ще додалося, а отже людей яким треба пояснювати “як залити книжку з інтернета” стає все більше.
  2. Треба розуміти що на флібусті книжки крадені якими б красиви словами не користувалися відвідувачі та власники сайту. По-перше, книжки там розміщені без дозволу того хто володіє правами на них, а, по-друге, якщо не відшкодовувати вартість роботи авторам, перекладачам, видавництвам, то нові книги просто не будуть з’являтися. Я особисто не вважаю систему що ми її маємо зараз адекватною і правильною, але закликаю вас, хто качає крадені книги, відшкодовувати їх вартість з часом хоча б для тих з них що найбільше вам сподобалися. Книгу можна подарувати чи пожертвувати бібліотеці, а покупка її вкаже видавництвам у переклади та видавання чого слід вкладатися.

Процес

Треба чітко розділяти кроки що їх необхідно зробити для досягнення результату:

  1. Знайти книгу на одному з ресурсів (далі розглядається лише флібуста, з часом як буде інтерес можу додати інші ресурсибібліотеки). На жаль не можна книгу залити безпосередньо на пристрій тому що програма яка показує веб-сторінки не знає про існування електронних кних (для неї вони просто файли) та пристроїв для їх читання.
  2. Викачати книгу – тут необхідно знати який формат електронних книг підтримує ваш пристрій. Наприкла для кіндла підходять формати mobi та epub. Якщо необхідного формату нема то треба качати що є і потім конвертувати (в даному пості не розглядається).
  3. Залити книги на пристрій – в цьому пості я показую як це робити за допомогою програми Calibre.

Пошук книг на флібусті

Флібуста є мабуть найбільшим (за кількістю книг) піратським ресурсом подібного плану. Постійно у них виникають якісь проблеми з серверами, швидкістю обслуговування запитів та доступністю книг. У такому випадку треба або спробувати ще раз через кілька годин, або набратися терпіння і чекати, чекати… Отже заходимо на сайт http://flibusta.net і…

Пошук за назвою

Заходимо на сайт, вводимо в рядок пошуку назву книги і натискаємо кнопку пошуку: image В результатах пошуку (не забувайте що флібуста часто ледь повзає і доведеться почекати хвилину або і довше) може бути більше однієї книги. Вибираємо ту книгу що нас цікавить і переходимо на неї: image   Далі клацаємо на форматі який нам підходить (mobi або epub) і книга викачується на комп’ютер (як правило це замає менше 10 секунд): image

Пошук за автором

Процес схожий, але замість назви книги вводимо прізвище автора і в результатах пошуку знаходимо того хто нас цікавить: image   Далі вибираємо потрібну книгу у автора і потрібний нам формат: image Як варіант можна клацнути по назві книги і далі повторити точно ті самі кроки що їх описано у попередньому способі. Також зауважте що тут можна поставити позначку навпроти кількох книг і викачати її усі однією операцією, але цей спосіб не будемо поки розглядати щоб не ускладнювати опис.

Пошук за жанром

Тут все доволі просто – заходимо на сайт і знаходимо посилання “Жанри”: image   На сторінці жанрів (і ще раз повторю що відобразитися вона може через хвилину, а то і довше) знаходимо жанр який нас цікавить і переходимо до книг у ньому: image   Далі треба буде запастися терпінням. Коли нарешті список завантажиться то книги і авторів можна відсортувати за різними ознаками. Лише будьте готові до того що зміна способу сортування призведете до того що список знову буде зчитано з сайта, тобто знову доведеться чекати. image   Ну а далі вибираєте або книгу, або автора і решта кроків аналогічні тому що описано у попередніх способах.

Де мої книги на комп’ютері?

Отже ви викачали кілька книг і хочете знати де власне вони є. У різних браузерах викачування відбувається по різному (усі мої приклади зроблено в Internet Explorer), але є магічна комбінація клавіш що працює в усих основних браузерах. Натискаєте комбінацію Ctrl+J і бачите вікно (чи закладку) де вказано місцезнаходження кожного з викачаних файлів. image   Знати місцезнаходження книг необхідно для того щоб програмі яка буде заливати книгу на читалку вказати де знаходяться нові книги.

Заливання книг на пристрій з Calibre

Отже ви маєте книги які бажаєте залити на пристрій. Я вважаю що найзручніше це робити за допомогою програми calibre яку можна встановити звідси якщо її ще нема на вашому ПК – http://calibre-ebook.com/download. Програма є бібліотекою, тобто дозволяє організувати книги на комп’ютері і вміє працювати з різноманітними читалками. Також в ній є багато інших функцій (наприклад завантаження щоденних новин на пристрій), але ми їх зараз розглядати не будемо.

Встановлення та перший запуск

При першому запуску програми вам треба буде налаштувати деякі параметри: мову інтерфейсу, місцезнаходження бібліотеки (не тих книг що їх викачали з флібусти, а бібліотеки самої програми), тип пристрою (можна нічого не міняти): image

Додавання книги у бібліотеку

В одному з попередніх кроків я показав як дізнатися де знаходиться той файл з книгою що ви його викачали. Тепер треба додати цей файл у бібліотеку програми: image Після чого книга з’явиться у бібліотеці: image   Тепер можна підключити до ПК кіднл. Я маю у бібліотеці вже певну кількість книг а отже наступний скріншот показує кілька речей на які звертаю вашу увагу: кнопки БібліотекаПристрій дозволюять перемикатися між списком книг у бібліотеці програми (на комп’ютері) та на пристрої, з’явилася кнопка “Надіслати до пристрою”, у списку книг в бібліотеці вказано які книги вже є на пристрої (зелені галочки). Книги можна сортувати по назві, автору і так далі клацнувши на назві відповідної колонки. Стрілока вказує за якою ознакою відсортовано список і у якому порядку. На скріншоті внизу книги відсортовано за ознакою “На пристрої”. image Для надсилання книг на пристрій вибираємо їх (можна за раз відіслати більше однієї книги) і натискаємо кнопку “Надіслати до пристрою”. Після цього чекаємо доки лічильник завдань що виконується стане рівним 0: image Все, книга на пристрої.

Про вибухи на Бостонському марафоні

Як правило я не надто емоційно реагую на події що не стосуються мене безпосередньо, але в цьому випадку відчуваю просто таки злість тому що те що сталося було спрямовано і проти мене в тому числі. Я міг би пройти минулого року кваліфікацію на цей марафон і міг би бігти там. Навіть те що вибух би стався б майже через годину після мого фінішу не міняє нічого.

Взагалі при всій жорстокості світу і війн спортивні події були чимось що не чипали навіть найвідмороженіші терористи. Останній раз теракт на великій спортивній події відбувся на Олімпіаді 1972 року в Мюнхені.

Крім того це не було щось спрямоване виключно проти США. Бостонський марафон є одним з трьох найголовніших марафонів на планеті і давно вже є міжнародною подією омріяною марафонцями з усього світу. Такий напад правильно розцінювати як атаку на весь світ (подивіться лише на прапори на фініші). Тепер кожна, абсолютно кожна країна має моральне право покарати винних (хто б вони не були) розбомбивши їх так щоб і трави не залишилося на землі, можна бомбити терористів коли вони тирчать жопами в небо в мечетях, можна бомбити лікарні і школи, бо саме це буде симетричною відповіддю на подібне.

Власне терористи при бажанні могли спричинити набагато більше жертв і руйнувань – наприклад підірвавши бомбу коли фінішує еліта і навколо найбільше глядачів. Або на старті де десятки тисяч бігунів стоять шпроти на протязі кілометру чи більше.

На щастя у терористів виконавцями майже завжди є якісь неймовірно тупі довбні (а іншого навряд чи вдасться переконати що таке треба вчинити), і для них великим “успіхом” є і та шкода яку вони вже спричинили.

Злість, просто злість… Ось і пісня в тему (S.O.D. – 1985 – Speak English or Die). Я не кажу що винні в усьому араби чи мусульмани (хоча хто ж ще серед найімовірніших кандидатів?), ця пісня передає загальний настрій:

Fuck the Middle East (В дупу Середній Схід)
There’s too many problems (Від них забагато проблем)
They just get in the way (Вони постійно заважають)
We could sure live without them (І ми спокійно проживемо без них)
They hijack our planes (Вони постійно захоплюють наші літаки)
They raise our oil prices (Підвищують ціни на нафту)
We’ll kill em all and have a ball (Замочимо їх усих і будемо розпрекрасно жити)
And end their fuckin crisis (І на цьому уся довбана криза з ними закінчиться)
BEIRUT, LEBANON, won’t exist once we’re done (Бейрут, Ліван – їх просто не стане)
LIBYA, IRAN, we’ll flush those bastards down the can (Лібія, Іран – змиємо в унітазі)
SYRIANS and SHIITES, we’ll crush their faces with our might (Сирія та Шііти – розтовчемо їм пики)
Then Israel and Egypt can live in peace without these (Тоді вже і Ізраєль з Єгиптом зможуть спокійно пожити без них).

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=k5Pi7BVGy_8&w=448&h=252&hd=1]

Ще одна не надто приємна річ проявилася тут (в США) в зв’язку з подією. Усі ЗМІ наввипередки показували відео, фото і публікували статті через лічені секунди після отримання інформації, але професійність цього разу програла бажанню бути першим. Навіть серйозні ЗМІ проявили себе не надто добре. То у них бомба вибухнула в бібліотеці Кенеді, то ні, просто пожежа. То заарештували підозрюваного у шпиталі, то ні, поліція каже не було такого. То якогось ще заарештували в парку, то ні, нема вже підозрюваних. То ще дві бомби знайшли, чи то не знайшли, чи то не бомби.

Потік інформації невпинний і ніким не перевіряється. І це сумно Sad smile

2013-04-14–Whidbey Island marathon–3:08:33

 

imageМарафон на острові Відбі входить якщо не в десятку то точно в двадцятку найкрасивіших марафонів в США. Довгий міст над глибоченним урвищем в якому далеко внизу розливається океранський залив, а береза вкриті велечезним лісом. А також галявини, ліс, берег океану, сільські та міські краєвиди…

На острів можна дістатися або паромом (ходять кожні 30 хвилин), обо дати крюк на північ і проїхати по мосту. Уся дорога разом з паромом займає менше 2 годин.

На острові на диво холодна погода, наче на пару місяців потрапляєш. Холодний дощ, вітер…

Ми поселилися в так званому B&B (Bad and breakfast – ліжко і сніданок), тобто фактично в кімнаті що її здає власник будинку. У нашому випадку це була прибудова – свій вхід, своя ванна/туалет. Та і до того ж власниця сказала що назавтра (в день пробігу) її цілий день дома не буде, а тому ми могли спокійно повернутися, помитися після марафону та трохи поспати. В готелях як правило треба “виписуватися” до 11 ранку і нам доводиться домовлятися щоб по дорозі назад пустили помитися.

Ось такі машини можна побачити на паромі на острів:

 

Сам пробіг доволі невеликий, навіть крихітний – на марафоні трошки більше 200 людей, на пів-марафоні який бігла Олена щось в районі 800 учасників.

Не дуже зручно було те що старт і фініш марафону в різних місцях. Зі старту/фінішу пів-марафону учасників на старт марафону возили шкільні автобуси. Отже прокинулися а 5:45, зібралися і поїхали на страрт. Сіли в автобус (а Олена в машину спати), приїхали, відстояв чергу в туалет, а там вже і бігти пора Smile

 

Мене попередили що буде доволі прохолодно, тому я біг у футболці з довгим рукавом зверху звичайної футболки і рукавів, а також у рукавичках і шапці-шарфіку (класна штука до речі).

Футболку потім викинув десь мили на 4-й, рукавички (одноразові робочі) десь милі на 18-й.

План був пробігти за 3:10 (пройти кваліфікацію на Бостонський марафон), а тому бігти треба було приблизно по 7:10 милю.

Зі старту вперед одірвалася групка з 15 людей в хвості якої я і тримався. В середньму самопочуття було нормальне, навіть холод не сильно аважав. Зі старту починалися доволі затяжні, хоча і не дуже круті гірки. Десь на 6-й милі уся група розтягнулася так що я лише усю дорогу бачив попереду самотніх бігунів за якими і гнався.

Власне перші 10 км пройшли добре, пробував слідуючи порадам пити хоча б ковток електролітів на кожній станції. Але зробив помилку схопивши на 6-й милі гель який мені тоді не був і потрібен. От після нього мене реально стало мутити і лише десь на милі 18-й я знову зміг пити.

 

До речі як ви вже мабуть здогадалися фотографій самого пробігу нема бо не було кому фотографувати. Як знайду щось в мережі (на трасі були фотографи) то напишу ще один пост.

Ну от так потихеньку то з гірки то в гірку я наздоганяв людей одного за одним (десь по одній людині на кожну милю Smile) і нарешті почав відчувати втому. Це була десь миля 15-а. А тут якраз підвернулася крута гірка. Пихтячі видерся на неї обігнавши аж двох і тут пішов холодний противний дощ, бр-р-р…

 

По переду ще один бігун вдаличині, починаю тягнутися за ним, але він зупиняється біля пункту харчування і залишається там, обходю його. Далеко-далеко попереду лише одна жінка (тоді я чомусь думав що вона перша, але насправді вона була другою з жінок). Біжу за нею, наче наближаюся але реально починаю відчувати втому.

Ось вже  20-та миля, раптом помічаю що наздоганяю когось. Видно цілився вибігти з 3 годин, але щось пішло не так і дядько тягнув якір. Обходю його і вже бачу попереду в сотні метрів усього ту жінку.

Миля 21, наздоганяємо найповільніших з тих хто йде пів-марафон пішки. З цього моменту доводиться проскакувати між ними і сподіватися що ніхто несподівано не стрибне вбік чи не почне махати руками. Кричати сил нема, та і до того ж вони всі в шапках і капюшонах і балакають одне з одним, або в навушниках.

 

Ось вже миля 22, жінка переді мною за кілька мертів, але я вже нічого зробити не можу. Почався той стан що називається “вдарився об стіну” – виснаження. Намагаюся не відстати.

Ось попереду ще одна крута гірка. Видераюся на неї, позначка 23 милі, трошки обходю суперницю. Тут вона мені каже “дякую за компанію” і біжить вперед. Спочатку від виснаження відстаю дуже сильно, але вона видно теж на межі то ж вдаєть скоротити розрив до 50 метрів і так його і тримати.

 

Миля 24 – вбігаємо у місто. Вже чепляюся кігтями за землю і кожні кілька метрі дивлюся на годинник. Часу вапритик, боюся не встигнути. Пробую прискоритися але ноги усі сигнали ігнорують і продовжують розмірено тупцяти.

Доріжка зовсім звужується до пішоходної, а крім “ходоків” тепер ще доводиться обганяти і повільних бігунів на пів-марафонській дистанції. Позначки 25 миль не було і це сильно збиває мене з пантилику. Важко вирахувати скількі хвилин мені залишилося і чи встигаю чи ні.

Ось нарешті вбігаємо в парк, але доріжка виляє і знову виходить з нього. Знову вбігаємо в парк, знову по берегу, ось і позначка 26 миль. Дивлюся на годинник – 3:05. Розумію що 360 метрів я встигну навіть пройти за 5 хвилин, але не вірю своїм розрахункам… Коротше те останнє коло стадіону я біг 3 (!) хвилини.

Ось так ледь встиг вибігти з 3:10.

Потім довго приходив в себе, одягався, ковтав курячий бульйон.

Потім прибігла Олена яка планувала пробігти свою дистанцію за 2 години, але щось у неї не склалося і вона пробігла дуже повільно (2:18), ну та головне що добігла.

Протокол змагань – http://www.racecenter.com/results/2013/res_im13.htm

Дані з годинника – http://connect.garmin.com/activity/298449798

Jake Shimabukuro–2005 – Walking Down Rainhill

 

 

Музика у виконанні цього артиста просто дихає свіжістю і прозорістю. Йому вдається поєднувати академічну точність класичної гітари зі скажено стрибаючої енергією латиноамериканської музики та сучасним звучанням New Age.

Однозначно цікавий альбом де живі, життєрадісні композиції перемішані ледь не з Бахом.

http://www.allmusic.com/album/walking-down-rainhill-mw0000138888

Слухати: Jake Shimabukuro – Walking Down Rainhill

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=CC8orDLQ-1s&w=448&h=252&hd=1]

The Godfather (1972)

 

Один з найвизначніших, найвпливовіших, найцитованіших та найтитулованіших фільмів. Фільм про який найчастіше брешуть що дивилися його (так, є і така статистика Smile). І якщо ви його не дивилися то подивіться – фільм вартий того.

Якщо ви добре знайомі з книгою Маріо П’юзо (це не обов’язково, але книга варта уваги ще більше за фільм) то помітите що перша половина фільму детально відображує ледь не кожне речення в ній. Але чим далі тим більше пропусків і змін у сюжеті.

Переказувати сюжет сенсу нема ніякого – ви або його знаєте безпосереднь, або впізнаєте з безлічі переказів на яких побудовано інші фільми та книги.

Це і справді один з тих фільмів які треба подивитися хоч раз за життя. До того ж він ще і цікавий і геть не нудний, не заумний, не моралізаторський.

http://www.imdb.com/title/tt0068646/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=5DO-nDW43Ik&w=448&h=252&hd=1]

Saint Ralph (2004)

 

З класним фільмомо живеш разом – разом смієшся з ним, разом плачеш, співпереживаєш героям і прагнеш того ж що й вони, радієш успіхам і впадаєш у відчай з невдач. Цей фільм – один з таких.

По сюжету хлопець вирішує що Бог вилікує його хвору матір якщо він виграє Бостонський марафон (молитви не працюють, тому потрібне чудо). Ну і відповідно починає тренуватися. А, ну і ще все це відбувається в церковній школі.

І хоча трейлер виглядає так наче це комендія це насправді зовсім не комедійний фільм.

http://www.imdb.com/title/tt0384488/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Vh6KlOW1J8Q&w=448&h=252&hd=1]

Tuvalu (1999)

Дивитися, і дивитися обов’язково!

Спочатку виникає відчуття що якийсь «гнилий інтєлєхєнт» намагається нагодувати псевдо-творчістю. Але з часом звикаєшся з незвичними засобами фільма, ідіотською поведінкою героїв та їхньою безсловесністю.

Прекрасна історія, прекрасний фільм. Хоча художнім його можна назвати з натяжкою, скоріше художньо-інтелектуальним… Але ж який ріст переживаєш поки дивишся, яке піднесення почуття прекрасного Smile

Сюжету нема. Ну в тому смислі шо якщо я почну пробувати його переказувати то вийде повна маячня і набір непов’язаних слів.

http://www.imdb.com/title/tt0162023/?ref_=sr_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=TqrgLDSA7K8&w=448&h=252&hd=1]

Біговий тест камери GoPro HERO 3 Silver Edition

Хороший магазин спортивних і походних товарів REI раз на рік присилає нам чек на певну суму за те що ми користуємося його кредиткою (1% повернення від усих витрачених грошів та усі товари в магазині на 5% дешевше) та купони на 20% знижки на будь-який товар (один працює лише в магазинах мережі, інший лише в інтернеті). Ось ми і вирішили придбати цю камеру на яку я давно вже заглядався. Тим більше що з чеком та купоном ми заплатили за неї ледь третину ціни.

Сама камера по суті є першою і найпопулярнішою масовою екстремальною камерою що широко використовується велосипедистами, ріфтерами, сьорферами та іншими активними маніяками.

Камера може знімати широкоформатне відео до 1080, робити фото, знімати послідовність кадрів (спортивне фото), записувати по кругу (наприклад писати лише останні 5 хвилин), передавати відео і фото по WiFi.

Додаткове причандалля включає в себе кріплення на велосипеди, сьорфборди, машини, на голову, а також пульт ДУ, запасні акамулятори та зарядки.

Я собі докупив кріплення на велосипед та збрую на груди.

Перший тест власне був на велосипеді. Вперше катався на своєму трі-байку. Оскільки місць для кріплень там і так не вистачає то камеру довелося чепляти догори ногами. Картку вставив з фотоапарата і не перевіривши поїхав 80 км навколо озера. В результаті на запису усього кілька секунд відео Smile

Почитавши форуми з’ясував що це відома проблема і картку треба форматувати самою камерою.

Наступні вихідні вже з правильно відформатованою карткою побіг коротенький крос (усього 10 км – готуюся до марафону у ці вихідні).

Ну що можна сказати? Цілком погоджуся що управління камерою дуже, неймовірно далеке від інтуітивного та дружнього до користувача. Поміняти щось на ходу (навіть режим) просто не реально. Єдиний реалістичний спосіб її використання це все налаштувати зарані і лише користуватися кнопкою стартстоп.

Камера знімає з дуже помітним ефектом риб’ячого ока. На моєму відео цього не видно бо відеоредактор для стабілізації обрізав близько 10% з кожного боку.

Для бігу в цілому камера підходить не надто добре. Ні, вона не важка, сидить зручно, не стрибає, не заважає. Проблема в тому що необроблене відео так стрибає що мене укачувати починає за якісь пару хвилин його перегляду.

До того ж дощові краплі на об’єктиві (вірніше на захистному корпусі) сильно викривляють картинку і треба слідкувати щоб об’єктив був чистий.

Проте думаю що для пішої хотьби таке кріплення підійде непогано.

Картинка трошки затемна, кольори бляклі, хоча треба враховувати що в той день коли я знімав свою пробіжку було дуже хмарно і навіть годинник ловив GPS сигнал довше ніж звичайно.

Батарейки вистачило на 40+ хвилин, потім вона бібікнула і вимкнулася. Відео на картці збережено файлами по приблизно 15 хвилин.

Тепер про обробку відео. Звісно нікому не потрібно 40 хвилин шаленних стрибків, тому я нарізав коротенькі фрагменти і стабілізував картинку, ніяких більше корекцій. В результаті як вже зазначив вище краї було обрізано. Можна побачити що навіть зі стабілізацією коли біжу з гірки (фрагменти з 2:05, 3:00) бовтанка ще та, в круту гірку ж (фрагмент з 2:50) треба піднімати камеру повище.

Крім того хоча камера і кріпиться рівно по центру об’єктив у неї трошки збоку і при обрізанні видно що одна рука більше в кадрі ніж інша. Та і взагалі складається враження що я кульгаю на одну ногу.

На диво непогано пише звук, а в комплекті є спеціальна негерметична задня кришка до захистного корпусу що дозволяє записувати звук ще краще.

Ну і власне саме відео:

 

 

Камера і характеристики на сайті виробника – http://gopro.com/cameras/hd-hero3-silver-edition

The Urban Voodoo Machine – 2010-Bourbon Soaked Gypsy Blues Bop’n’Stroll

 

Розухабистий приблюзований шансон з циганщиною і похабними текстами практично незмінної спрямованості. Якщо слухати чисто музику то особисто я дуже швидко втомлююся, хоча час від часу почути якусь з пісеньок на рандомі доволі прикольно. А от живі концерти у них мабуть безбашені, пішов би із задоволенням.

Ну і хуліганське відео після якого виникне бажання ознайомитися з усим альбомом:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=AoDZxcnEYG4&w=448&h=252&hd=1]

http://www.discogs.com/Urban-Voodoo-Machine-Bourbon-Soaked-Gypsy-Blues-BopNStroll/release/2623331

Слухати: The Urban Voodoo Machine – Bourbon Soaked Gypsy Blues Bop ‘N’ Stroll