Adidas AdiZero Hagio

Ціна: $60

Вага: 173 грами

Підошва:  носок – 12 мм, п’ята – 15 мм

Призначення: Легкі “гоночні” кросівки для швидкісних тренувань та змагань. Підошва має у передній частині невеличкі резові шипи які покращують заціплення з поверхнею.

При цьому вони мають навіть певну структуру і тримають форму завдяки легкому пластиковому скелету всередені.

Загальні враження: Можу сказати що це ідеальні кросівки для пів-марафону з моєї точки зору. З одного боку вони легкі і не мають високого підйому, а отже примушують бігти швидко. А з іншого все ж таки у них не найтонкіша підошва і різниця між п’ятою і носком не вимагає ідеальної техніки та контролю кожного кроку.

Бігти марафон у них я би не став, але 21 км це саме той максимум де я ризику для себе не відчуваю. Якщо ж порівнювати з подібними Brooks PureConnect то у цих кросівок більш класична підошва без дивних відчуттів під час бігу.

Недоліки: Головне що вони не здаються мені довговічними, тому і бігаю в них виключкно на змаганнях та тренажеді. До того ж кросівки призначено виключно для сухого чистого асфальту, вже по парковій доріжці в них не побіжиш.

Одного разу спробував побігати в них без шкарпеток і у прямому сенсі зрізав собі клапті шкіни пластиковими ребрами всередині.

Michael Angelo Batio–2007–2 X Again

 

Бог гітаразму і гітарастів. Найшвидший гітарист у світі (про що ні він, ні тисячі його прихильників ніколи не забувають повторювати), який тим не менш грає дуже прикольну музику (знову на відміну від тих же фанатів які тупо займаються гітародрочерством "на швидкість").

Цей диск є збіркою його найкращих речей. Музика мелодійна, навіть якась лірична. Усі пісні доволі розтягнуті, прямо цілі романи розвповідає своєю гітарою.

В принципі я порекомендував би усім – неметалістам через те що це хоча і ритмічна, але зовсім не важка музика, більше мелодійна, металістам – бо все ж таки ноги у цієї музики ростуть з металу, гітаристам – бо все ж таки кого як не найкращих слухати Smile

http://www.allmusic.com/album/2-x-again-mw0001715971

Слухати: Michael Angelo Batio – 2 X Again

На відео остання, майже летальна форма гітаризму головного мозку:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=rutyA12z3Ok&w=448&h=252&hd=1]

Good Vibes (2011-…)

 

Доволі прикольний мульт-серіал про двох друзів підлітків та їхні розваги і пригоди на пляжах Каліфорнії та у школі і дома.

Багато слизького гумору, безліч мультиплікаційних цицьок та наркотиків. Але жодного разу не перетинають межу пристойності. Хоча натяки доволі такі прозорі Smile

Пораджу ознайомитися. До того ж це доволі свіжа річ.

http://www.imdb.com/title/tt1701982/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=6L-EfoNnyic&w=448&h=252&hd=1]

Vertigo (1958)

Драматична драматичність Хічкока просто зашкалює у цьому фільмі (до речі заново розфарбованому). Проте історія весь час залишається доволі цікавою і напруженою, картинка соковитою і привабливою, а таємниці таємничими.

Це вже розважальне кіно, але ще не попса. Хороший такий чи то детектив, чи то трилер.

http://www.imdb.com/title/tt0052357/?ref_=fn_al_tt_1

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Z5jvQwwHQNY&w=448&h=252&hd=1]

Tideland (2006)

 

Хворий фільм. Не в смислі шо «накручено непойми шо», а просто створений хворим мозком. Дуже важка історія, причому все подається через призму дитячого сприйняття світу.

Весь час чекаєш що історія ось-ось перетвориться на осучаснену «Алісу» з нещасливим фіналом, але все не так, все не так…

Мабуть подивитися таки варто… хоча можна заполучити затяжну і потужну депресію – у фільмі безневинна дитина постійно зтикається з неприємними і жорстокими реаліями і перетворює їх силою своєї уяви на якісь чарівні події і обставини.

Оцінки:

 

2013/03/24–Mercer Island Half Marathon–1:23:27

Місцевий пробіг недалечко від нас в якому ми вже приймали участь кілька разів (2012-03-25–Mercer Island Half Marathon–1:25:41, Ще трошки світлин з Mercer Island Half Marathon). Але цього разу і Олена бігла пів-марафон.

Цього разу знайшли фотографа – наші знайомі зацікавилися поїхати з нами подивитися на змагання. Отже у 8 ранку забрали їх собі у машину і поїхали на “острів мілліонерів” який так називається через високі ціни на житло. А там вже дороги перекриті і машини спрямовують на стоянки з яких бігунів на старт везуть шатли (маленькі автобуси). Ну і звісно ж вони потім і назад розвозять.

Не знаю з якого дива картинки показує боком і не знаю як це подолати. Клацайте по них та дивіться в альбомі Sad smile Мені здається що це фотик наших фотографів додав щось у самі фотки що примушує половину програм та сайтів показувати їх повернутими, а інші ігнорують цю інформацію. Розкажіть як знаєте як поправити.

Сам пробіг невеличкий відносно – бігли 21 км 1500+ людей. Ну плюс ще були дистанції 10 та 5 км, а також “ходоки” які пішки йшли той самий пів-марафон. Отже в сумі людей тисяч 5-6 у заході приймало участь.

Маршрут вважається доволі важким і безпідставно як на мене. По трасі і справді накидано щедро спусків і підйомів (і взагалі вона проходить по периметру острова), але нічого надзвичайного нема. Буквально пару підйомів які можна назвати середньо складними, і може ще пару спусків. Хоча для людей які не бігають гірки (а особливо з гірки) всі ці вгору-вниз можуть накопичитися у неприємні почуття під фініш.

Я більше переймався про те що у мене була тепмература невеличка і взагалі пару днів перед стартом щось не окей було з горлом та носом. Тим не менш вирішив бігти і як бачити встановив навіть персональний рекорд.

Проте за пару годин після фінішу мені що називається “жаба цицьки дала” – ледь ходив. А в понеділок так погано було що навіть на роботу не пійшов. У вівторок вже працював, але голова під кінець дня так боліла що довелося пігулку ковтати. Коротше не варто повторювати помилку і бігати хворим і з температурою Sad smile

Погода була доволі прохолодна, але для бігу саме те що треба. А от годинника я забув увімкнути перед стартом і втратив аж 1.5 мили (доки він супутники зловив).

І взагалі біглося доволі легко на подив – дихання рівне і спокійне, м’язи ніг не забиті, серце нормально. Лише втома почала відчуватися на останній парі кілометрів. Тобто можна було б ще додати, але моя ціль була просто вибігти з 1:30 бо це перший старт цього року. Крім того у мене ще заплпновано марафон через 3 тижні тож убиватися сенсу не було.

Олена теж пробігла непогано – 2:10 з копійками. Звісно це не той час яким можна вихвалятися перед бігунами, але в неї і цілі інші (просто сам той факт що вона спокійно і без страху долає таку дистанцію мене радує). До того ж вона покращила свій попередній результат на кілька хвилин, а отже росте і все робить правильно Smile

От вона потім пару днів шкутильгала на обидві ноги, а я просто валявся у ліжку з температурою.

Ну власне на цьому і все мабуть. Побродили трошки навколо, позбирали сувеніри і поїхали додому.

Далі просто фотографій, а як на сайті змагань опублікують то ще один пост зроблю.

Результати – http://onlineraceresults.com/race/view_race.php?race_id=30971&relist_record_type=result&lower_bound=0&upper_bound=1564&use_previous_sql=1&group_by=default#racetop.

Весь альбом тут – https://skydrive.live.com/?cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214965#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214960.

Про машинне гоління

Років з 4 тому я якось спробував вперше голитися електробритвою. Купив не саму погану роторну бритву і почав…

Проблеми виникли миттєво – страшенне подразнення шкіри, та і до того ж як я ті три плаваючі леза не тулив так і не голила вона чисто. Помучався пару тижнів і відніс назад у магазин.

Потім ще розпитував в старому блозі хто що думає з приводу електробритв і хто чим користується. Відповіді були такі що в основному народ якщо і користується то трімерами, а для гоління просто хорошими одноразовими станками чи взагалі небезпечними бритвами. На тому я і заспокоївся.

Але час іде і хочеться нових цяцьок Smile Крім того станками голитися часто бажання нема, та і порізатися можна. Та і не покидала думка що треба спробувати ще раз. Цього разу вибрав хорошу (за оцінками) сіткову електробритву, а саме Panasonic ES-LV61-A аж з п’ятьма лезами. Купив як новорічний подарунок.

Перші рази щось теж не надто добре все виходило, але хороші переважно відгуки примусили не здаватися і продовжити. Я навіть кілька разів примудрився порізатися бритвою, подразнення та пропущені волосини теж були регулярно. Купив навіть рекомендований крем для гоління – не надто допомогло.

І ось нарешті після трьох місяців я здається знайшов патерн який працює для мене. По-перше, це обов’язково голитися в душі під струменями води – не буде подразнення. По-друге, не давити з усієї дурі бритвою, а навпаки ледь торкатися – як не дивно але голить вона так ідеально, відрізнити від станка неможливо, сам не вірив що таке може бути. По-третє, після такого гоління обов’язково мазатися кремом/бальзамом кілька разів бо шкіра сохне як скажена, навіть не уявляю чому.

Є і певні недоліки. Наприклад якимось дивом кілька волосин бритва ця завжди пропустить. При тому що все обличчя чисте, але таки кілька штук стирчить випадковим чином. Тому після гоління уважно розглядаю себе у дзеркалі і звичайним дешевим станком просто прибираю їх. До того ж оте додаткове змащення. Я найбільше люблю крем після гоління Gillette, ним і мажуся. Але він наче всмоктується шкірою за піру хвилин. Тому я в спортклубі (а голюся я переважно в спортклубі вранці) беру маленький рушник, старанно його змащую з банки з кремом (стоять там біля кожного дзеркала) і час від часу зволожую обличчя. На той час як Олена теж виходить з роздягальні рушник вже геть сухий і головне що обличчя теж не масне і не блищить.

Як ви вже зрозуміли бритва ця захищена від води і нею можна голитися в душі. Також я з собою ношу зарядний шнур і поки сушу голову феном заряджаю її. Поки ще рівень заряду нижче 70% не впав. З того що я бачу повного заряду при щоденному голінні має вистачити мінімум на тиждень. Повний заряд з 0 десь за 1 годину можна мати. Ну і поки заряджається вона не працює.

Що ще з особливостей:

  • резина на ручці дуже цупка – можна ледь тримати бритву у душі і не вислизне
  • плаваючу голівку можна заблокувати
  • є міні-бритва для скронь та потилиці
  • функція самоочищення – достатньо нанести рідке мило і увімкнути (20 сек)
  • 5 лез – насправді мені здається що вистачило б і три (а є і така модель), але хотілося перестрахуватися
  • кнопка увімкнення яку можна заблокувати
  • в комплекті йде на диво дешевенький на вид вініловий чохол який здається має розлізтися миттєв (поки що тримається). Такий би підійшов до бритва за $20, але ніяк не до такої дорогої

В цілому покупкою я задоволений, але не сказав би що є якась економія часу. Проте менша імовірність порізатися і можна голитися без дзеркала.

А що ви скажете?

Mike Patton–2010 – Mondo Cane

 

Черговий проект геніального вокаліста. Цього разу це італійська естрада 50-70х у супроводі оркестру. До речі Майк вільно говорить італійською і час від часу співає в опері. Робота над альбомом затягнулася аж на 3 роки.

Музику особисто я б охарактеризував як втіленне у звуках відчуття ейфорії і радості перемоги – легко, дзвінко, вільно. Класичний спів, легка музика. Корочє кльово.

Раджу абсолютно усім. І впевнений що сподобається абсолютно усім.

Ну хіба це не прекрасно?

http://www.allmusic.com/album/mondo-cane-mw0001977854

Слухати: Mike Patton – Mondo Cane

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=zaUrzMeS4xg&w=448&h=252&hd=1]

David Gerrold. The War Against the Chtorr / Девід Геролд. Війна з Хтором (1983-…)

Один з найкращих зрасків суміші наукової, соціальної і бойової фантастики, тісно переплетеної з фрагментами психологічної фантастики.

Автор почав працювати над першою книгою на початку 80х. І з кожною новою книгою картина відкривалася перед ним все більша і більша. В кінці кінців він зав’яз в цьому настільки що вже почав шкодувати що взявся за цю тему.

Книги унікальні своєю реалістичністю – людство реально потерпає від страшних проблем спричинених ззовні, але все так же як і раніше присутні бюрократія, міжнародна політика і взагалі невиправдано переускладнені стосунки між людьми. Крім того в книгах просто неймовірна кількість брутальщини і жорстокості.

За часи роботи над серіалом (який до речі ще не завершено), автор встиг і побомжувати і поїсти їжі для бездомних у притулках… До речі він же подарував нам Стар Трек та інші відомі речі.

В книгах багато шокуючих моментів, здається намірено – гомосексуалізм, груповий секс, педофілія, зоофілія, секс з іншопланетними тваринами, катування, скормлювання людських немовлят гіганським черв’якам і все це пересипано розмірковуваннями в стилі "що більш безвідповідально – залишити нашого бога гіганського слизняка голодним чи дати йому з’їсти нашу дитину". Моралофагам книги абсолютно протипоказані бо можуть довести до істерики гірше навіть за твори Хайнлайна.

http://www.goodreads.com/series/57240-the-war-against-the-chtorr

A Matter for Men / Чоловіча робота (1983)

Самий початок. Іншопланетне вторгнення, джерело якого ще не зрозуміло, старанно приховується урядами всіх країн, які ще й не забувають гризтися між собою. Дослідження небагатьох зразків хторранської екології лише починається. Це мабуть найбільш чистий бойовик з усих книг. Також багато біології і "поведінки натовпу". Відірватися просто не можна, настільки все динамічно і захопливо.

До речі серед іншопланетян розумних істот нема, але їхня екологія неймовірно сильніша за земну і починає захоплення планети.

http://www.goodreads.com/book/show/821439.A_Matter_For_Men

A Day for Damnation / День прокляття (1984)

На диво ця книга навіть краща за першу. Тут вже починають виникати думки що людство не обов’язково виграє цю війну. Причому здається воєю лиша одна сторона (наша), та і та програє. Території потихеньку втрачаються, ресурси вичерпуються…

Автор ще глибше занурюється у психологію і тему сексу з усим що рухається недостатньо повільно.

А взагалі то тут не одна тема, тут настільки багато всього що просто дивно що в якісь 500 сторінок вдалося все це впихнути. І знову книга прочитується аж в мить і без паузи хапаєшся за наступну.

http://www.goodreads.com/book/show/821438.A_Day_for_Damnation

A Rage for Revenge / Гнів помсти (1989)

Війна все ще ведеться, навіть з’явилися якісь нові технології. Але ніхто вже не розуміє з чим саме йде боротьба і чому в результаті перемог території все одно втрачаються. З’являються перші думки на тему "яка природа цього явища"? Половина книги це філософські діалоги і роздуми, інша – доволі брутальний екшн.

Почінається більш детальний опис хторранської екології і як все в ній взаємодіє. Земна ж екологія здається не має жодних шансів. Тут же автор довго розмірковує на теми "чи нормально бути гомосексуалістом/педофілом", чим доводить деяких просто таки до релігійного біснування (варто пошукати відгуки на книгу на сайтах бібліотек). А взагалі то хто читав свого часу Кастанеду знайде знайоме "дивитись і бачити" Smile

В той же час не забуваємо про політику, зручну можливість для військових побудувати поліцейську державу і знову ж таки стосунки між людьми, дурість бюрократії і тупість політиків.

http://www.goodreads.com/book/show/821436.A_Rage_for_Revenge

A Season for Slaughter / Пора бійні (1993)

Після того як автор зрозумів що в трилогію він ніяк усе на впихне (третя книга і так має такі обсяги що у руках важко втримати) він зрозумів що попав із серіалом надовго.

Здається усім (крім політиків, чиновників і тупих обивателів) стає зрозуміло що якщо не зробити щось негайно то за пару років про людство і Землю можна буде забути. Всі дії відбуваються на фоні дослідницько-військової експедиції у Південну Америку, де з завойовниками не боролися, а навіть намагалися з ними співіснувати. І виявляється що практично нічого із зібраних за роки війни знань не може знадобитися. У центрі очагів зараження існує якесь хворобливе потворне життя.

Крім того нарешті знайдено приклади боротьби за виживання між хторранськими видами, з’явилися правдоподібні гіпотези про те звідки і як саме відбулося вторгнення, виявлено "дикі" і окультурені види істот. Проте розумних істот так і не знайдено, хоча розумну поведінку демонструє багато хто.

Хитрожопі СНДшні видавці розділили книгу на 2 і видали як 4й і 5й том чим примусили іноземних любителів НФ хвилюватися просто нєопісуємо – як це так, у нас нема, а в них вже є? Smile

http://www.goodreads.com/book/show/821437.A_Season_for_Slaughter

Чекаємо на продовження/завершення

В 2004 році автор об’явив що вже точно знає чим і як все закінчиться і назвав 3 завершуючі книги над якими він досі працює:

  • A Method For Madness
  • A Time for Treason
  • A Case for Courage

Ну коротше ви зрозуміли що я від цих книг просто в захваті, правда? Smile На мою думку якби їх екранізувати, навіть не намагаючись передати всі проблеми що в них викладено, а просто зробити спецефекти, то ні Аватару, ні Володарю Каблучок нічого навіть поруч робити було б.