Кінець року, а ми на лижах :)

 

Одна з обіцянок які я дав собі на цей рік це нарешті спробувати покататися на лижах (інша була пробігти марафон з чим я упорався ще на початку року). А от на лижах я ніколи в житті і не катався нормально.

 

Нє, ну у дитинстві як і всі в ношому регіоні їздив з гірки, навіть бігати по дворі пробував. Але, по-перше, совєцькі лижі, навіть найкращі (читай прибалтійські) це просто поліровані дровиняки на яких не надто побігаєш. По-друге, те що поталанило купити лижі зовсім не означало що хоч колись пощастить купити кріплення, ботинки і змазку. А тому я “катався” у лижах змазаних восковою свічкою, а замість кріплення були саморобні петлі. І було як у тому вірші “чи лижі не їдуть, чи я геть не лижник”. Коротше не їхали лижі Smile 

 

Ну і ще одна причина полягає в тому що нашому регіоні зими хоча і холодні і довгі, але рідко коли сніжні. Просто мерзла земля і все. Не сильно набігаєшся по ній на лижах.

imageТут же зупиняло ще й те що потрібна повнопривідна машина та ще й бажано джипоподібна щоб не страшно було у замети їхати. Ну власне остання перешкода зникла з купівлею нової машини.

Катися ми їздимо (поки що каталися усього двічі) на Stevens Pass, це 1.5 години в одну сторону при хорошій погоді.

Сам парк відкривається о 9 ранку, тобто якщо виїхати о 7 то якраз до 9 можна приїхати, купити одноразовий пропуск ($19), взяти на прокати лижі, ботинки і палки (від $32 до $44 в залежності від класу лиж) і вийти на трассу яку щойно розчистили.

Перший раз ми також оплатили постуги інструктора який за одну годину показав нам основи техніки і розказав на що звертати увагу і як має бути в ідеалі. Поки що вирішили обмежитися класичною технікою. Може наступного року перейдемо на конькову.

 

Лижі це звісно не плавання, техніку набагато легше зрозуміти і хоч якось їхати можна після нетривалого навчання. Взагалі, як нам пояснив інструктор, в ідеали має бути як вони це називають “одноногий лижник” – тобто в кожен момент часу вся вага лише на одній нозі.

Я і досі не вмію гальмувати з гірок крім як падати, ну і в поворотах часто вилітаю з лижні. Але тим не менш подобається страшенно.

 

В перший раз пробігли 15 км, були наскрізь мокрі від поту. Дізнався про існування таких м’язів на ногах про які і не підозрював, наприклад про подвздошно-поясничні м’язи.

Взагалі то бігова підготовка звісно на бігових лижах допомагає, але напряму не конвертується. Лижний біг насправді не біг, а скоріше довгі кроки на півзігнутих ногах. Уся увага на тримання рівноваги, балансу і щоб ноги занадто наперед не заносити.

Ще одна відміна від бігу в тому що в гірки працюєш дуже інтенсивно (хоча все одно легше ніж на велосипеді), а з гірки швидко охолоняєш. В бігові з гірки легше ніж у гірку, проте все одно біжиш.

 

Коли я розпитував у якому одязі треба бігати на лижах досвідчені люди порекомендували одягати зимовий біговий одяг. Це правда, він непогано підходить, але проїхавши кілька миль починаєш розуміти чому існує спеціальний лижний одяг. Перед має бути непродуваємим, а зад такий щоб тепло і воду не утримувати. Я їздив у зимових бігових штанях, футболці з довгим рукавом, тоненькій кофті і біговій жилетці. Олена у тому самому, але штани у неї зимові велосипедні.

Такий одяг непогано підходить, але по завершенню у мене навіть куртка наскрізь потом просякнута наче у проруб впав. А замерзати починаєш як тільки уповільниш темп.

 

Єдине в чому ми розійшлися з приводу одягу так це рукавички. Вони однозначно мають бути такими щоб на долоні був непромокаємий матеріал, а ззовні непродуваємий. Проте Олена вибирає найтепліші рукавиці, я ж зупинився на зимових велосипедних. Ну і шапка треба щоб щільно закривала вуха, не перегрівала голову і не збирала піт.

 

Другий раз хотіли поїхати через 2 тижні, але по дорозі побачили оголошення що трасу закрито – замело снігом. Там навіть на одну машину впало дерево і вбило двох людей.

Ну власне покаталися вдруге вчора. Я пробіг щось 20+ км, нападався до несхочу, практично з кожної гірки і на кожному крутому повороті. Пару раз ледь не влетів в людей що назустріч їхали коли вилітав з траси. Коротше ще вчитися і вчитися…

 

Ми каталися кожен сам по собі – швидкості різні. Проте траса на більшості відстані пряма і так чи інакше зустрілися. Якщо цікаво ось що записав мій годинник – http://connect.garmin.com/activity/256233187. Схоже частина дистанції не зберіглася, навіть не знаю чому.

 

Другий раз вже брали більш професійні лижі – тонкіші, швидші, але на них важче тримати баланс і їхати не по канавках лижні важче бо ноги не хочуть стояти паралельно. На лижах для новачків я спокійно їхав навіть не по лижні практично не відчуваючи різниці. Тут же потрібна краща техніка володіння лижами.

Тепер думаємо може купити лижі замість на прокат брати. Комплект з лиж, палок та ботинок можна взяти від $300. Зупиняє лише те що як у майбутньому перейдемо на конькові лижі то потрібні будуть і нові лижі і нові ботинки (так, вони там інші). А ми не такі вже лижника щоб мати по 2 комплекти лиж дома. Та і не накатаєшся часто туди.

 

Ну і пропуск у парк можна купити на весь сезок ($210), що має окупитися за 5 поїздок у двох.

Ну ото таке. Всі світлини тут – https://skydrive.live.com/?cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214806#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214799.

З Новим Роком!

Desu nôto / Death Note (2006-2007)

 

Спочатку сподобалося, але після кількох епізодів стало нецікаво Sad smile При цьому я визнаю значущість даного серіалу. Просто якось така естетика та занадто дитяча фантазія мене не приваблюють взагалі.

Тим не менш історія доволі “героічна”, а картинка соковита і вражаюча. Проста начебто на початку “боротьба за справедливість” доволі швидко перетворюється на питання вибору та права оцінювання… Але ввсе також якось занадто спрощено і по дитячому.

http://www.imdb.com/title/tt0877057/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=irftyIGiK4s&w=448&h=252&hd=1]

The Big Lebowski (1998)

 

На мою думку цей фільм абсолютно незаслужено у нас маловідомий.

У штатах же це певний феномен – розтяганий на цитати та картинки які використовуються навіть без прив’язки до контесту розмови. Щось типу Подрев’янського чи Монті Пайтон.

Власне фільм про відношення до життя і про те що життя і є переважно таким яким ти готовий його сприймати. І все це з гумором що подається з смертельно сейрозним обличчям. Ну а щоб ви не боялися занудьгувати у фільмі ще є бійки, стрілянина та навіть якась подоба гегів. Ну і типажі які завгодно – суворі мужики, нігілісти, пофігісти, позери, конспіроложці, круті мачо і взагалі повний звіринець.

http://www.imdb.com/title/tt0118715/?licb=0.3600778414239289

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=cd-go0oBF4Y&w=448&h=252&hd=1]

Як зкручувати навушники

Мені чомусь завжди здавалося що вміння знання як правильно скручувати навушники-вкладиші є для кожної людини ледь не вродженим. І тому регулярні комікси та інші приколи в інтернеті з приводу страшенно заплутаних навушників ніколи мені зрозумілими не були. Але якось так з’ясувалося що переважна більшість людей (читай ніхто) не вміє і не знає як же правильно їх скручувати щоб вони не плуталися. Для мене це було легким шоком.

Отже надзвичайно просто процедура. Починаємо з того що наматуємо на пальці весь шнур починаючи з навушників.

 

Останній виток не доматуємо.

 

Хвіст що залишився наматуємо поперек мотка щільніше примотуючи вуха до основного мотка. Після цього прорягуємо штекер у петлю і затягуємо.

 

Якщо змотати усе рівномірно і тугенько то можна дуже довго носити в кишені без того щоб все це перетворилося у гордієв вузол.

Розматувати теж просто, все робимо у зворотньому напрямку: виймаємо штекер з петлі і СПОКІЙНО розмотуємо поперечну намотку, потім основиний моток. Якщо спішити то саме на цьому етапі найбільша імовірність отримати вузол.

Для тих же у кого не виходить правильно замотувати навіть після багатьох спроб продаються спеціальні “котушки”.

 

З ними усе робиться навпаки. Спочатку закріплюємо навушники, потім мотаємо поперед котушки.

В кінці залишаємо невеличкий хвостик який також закріплюємо.

 

Розмотування з такої котушки є небезпечним – заплутати провід практично неможливо.

 

А які секрети знаєте ви?

[english] number two

 

Так кажуть діти коли слово “покакати” для них занадто дитяче, а інші слова занадто дорослі. Це щось типу нашого “по большому”.

Що смішно це саме словосполучення може означати надійного помічника (типу як у нас “права рука”), або “запасну” людину.

У словниках:

Як правильно вказали в коментах є хороший приклад в фільмі “Остін Поверс”.

Остін бореться зі злодієм Права Рука (Number Two) і натужно в нього питає:

– Who does Number Two works for? – У перекладі – На кого працює Права Рука?, або Хто тут какає?

Мужик у кабінці поруч каже:

– That’s right buddy, you show that turd who’s boss! – Давай друзяко, покажи цій какашці хто тут головний!

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=nmJKY59NX8o]

Valhalla Rising (2009)

 

Доволі таки брутальний фільм про “пригоди” вікінгів у Новому Світі.

Якщо ви вважаєте фільми типу “Гладіатор” чи “300 спартанців” хорошими то у вас будуть певні труднощі в процесі перегляду цього фільму. Якщо ж навпаки то скоріше за все зможете отримати задоволення.

І хоча розв’язка вгадується доволі рано тим не менш дивитися цікаво і через сюжет – як же саме вони прийдуть до того фіналу що його передбачаєш.

Але головне у фільмі це атмосфера і монотонний настрій який він створює. Навіть можна не слідкувати за сюжетом взагалі, все одно ніхто нічого пояснювати не буде. Всі герої, їх загадокові історії і мотивація слугують фоном так само як і пейзажі.

Фільм – як медитація про війну, кров і невпинні вбивста.

http://www.imdb.com/title/tt0862467/?ref_=fn_al_tt_1

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=0RI0Y3jI4S0&w=448&h=252&hd=1]

David Valdes–2003 – Paradise Lost

 

 

Як на мене то це незаслужено маловідомий гітарист. Швидка але надзвичайно мелодійна гітарна музика – одночасно гітарна швидкість і гітарна техніка, та ще й хороша музика на додачу. А це (серед технічних і швидкісних гітаристів) трапляється ой як не часто.

У музиці нема абсолютно ніякої важкості, вона навпаки дуже легка, прозора, але наче несе у собі якусь енергію. Послухайте, раджу.

http://www.allmusic.com/album/paradise-lost-import-mw0001299792

Слухати: http://grooveshark.com/#!/album/Paradise+Lost/5449619

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=qm9gdtc_hC8&w=448&h=252&hd=1]

Morbid Angel–2011–Illud Divinum Insanus

 

Єрунда якась. Непойми шо – ні стилю якогось конкретного, одна-дві непогані мелодії, а все інше якесь невиразне… Не варте ні уваги ні часу імхо.

Навіть відверто погані ремікси (Morbid Angel–2012 – Illud Divinum Insanus – The Remixes) не набагато гірші за оригінал Sad smile

http://www.metal-archives.com/albums/Morbid_Angel/Illud_Divinum_Insanus/302987

Слухати: Morbid Angel – Illud Divinum Insanus

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=THrulIy-Ri4&w=448&h=252&hd=1]

El laberinto del fauno / Pan’s Labyrinth (2006)

 

 

Маніакальна пристрасть зображувати всі деталі кожної сцени та прописувати кожну деталь поведінки навіть другорядних персонажів розтягують простеньку історію на 2 години. Казковий початок перетворюється на фантастичну реальність. В кінці всі помирають.

Красивий фільм, але сумніваюся що багато в кого виникне бажання дивитися його ще хоча б раз – занадто вже він розтягнутий і перенасичений різними дрібницями.

З коментарів:

це зветься візіонерство, і дель Торо – пророк його.

http://www.imdb.com/title/tt0457430/?ref_=fn_al_tt_5

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=EqYiSlkvRuw&w=448&h=252&hd=1]