Ще кілька фото з Seattle Marathon 2012

Пост про сам марафон – 2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19

 

 

Так, на фініші я дуже радів своєму результату Smile

 

Дякую за фотографії (ця я до тих хто фотографував і хто поділився ними)!

 

Ну і ось така, мене тут нема, але просто хороша світлина:

Buckethead–2004–Island of Lost Minds

 

Гітарист-андроїд знову пропилює мені у голові дірку своєю техногенно-гітарною… музикою? рифами? ритмами? Коротше чимось таким одноманітно-різноманітним, з риплячим звуком, купою чістагітарних фішек та нав’язливими мелодіями Smile

В цілому доволі традиційний Бакетхед.

http://www.allmusic.com/album/island-of-lost-minds-mw0000486973

Слухати: http://grooveshark.com/#!/album/Island+Of+Lost+Minds/364753

[youtube http://www.youtube.com/watch?v=1_HdJ8jvBzw&hl=en&fs=1]

Batoru rowaiaru / Battle Royale (2000)

Ватага японських школярів під керівництвом Такеши Кітано бадьоро вбивають одне одного за допомогою різноманітної зброї.

Така собі японська імплементація “Володаря мух” і “Бігучої людини” одночасно. Привозимо на острів клас, роздаємо зброю і кажемо що треба вбивати одне одного (це така урядова програма у недалекому майбутньому Японії). А далі дивимося…

http://www.imdb.com/title/tt0266308/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=RNdnBUV_lZU&w=560&h=315]

Kolja / Kolya (1996)

 

 

Чудовий, конгеніальний фільм! Свого часу він добрий галас зчинив на різних фестивалях і отримав купу значних нагород.

Сюжет приблизно такий – пристарілий плейбой мусить жити з нерідним сином від фіктивної дружини яка втекла від нього за кордон. Ну і поступово між ними встановлююсться такі стосунки що вони стають ледь не рідними одне одному.

http://www.imdb.com/title/tt0116790/?ref_=fn_al_tt_1

А трейлера поки що не буде бо @#$кий гугл щось знову там крутить на ютубі і частина відео тупу недоступна зараз.

Buckethead–1999–Monters & Robots

 

 

Доволі характерний для відроголового гітариста альбом. Музика ритмічна, насичена слабо пов’язаними “фразами”, багато експерементів з гітарним звуком.

Таку музику можна як цілеспрямовано слухати (бо в ній багато усього цікавого), так і займатися під неї одноманітною, нецікавою та марудною роботою. Та і бігати непогано виходить.

http://www.allmusic.com/album/monsters-amp-robots-mw0000247824

Слухати: Buckethead – Monsters & Robots

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=gEfWMbxq2RM&w=448&h=252&hd=1]

2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19

 

Ну що ж, зовсім небагато залишилося щоб пройти кваліфікацію на Бостонський Марафон Smile

Дуже задоволений результатом бо саме на нього і цілився.

Це вже в п’яте біжу Сіетльський марафон, але вперше повний марафон у Сіетлі (до того виключно половинки бігав). І цього разу Олена теж бігла, половину, навіть покращила свій попередній результат більше ніж на 10 хвилин, але про це сама якщо захоче розкаже.

 

Фотографувати не було кому (зробив пару кадрів на старті Олени у натовпі та вона мене на фініші), тож дивіться на те що є, з часом як знайду ще світлини в інтернеті то опублікую теж.

Весь тиждень було доволі холодно і майже безперервно йшов сильний дощ, тож і прогноз на вихідні був невтішний. Але прогноз не справдився і день для бігу був класний, з ранку трохи прохолодно, а потім сонце, безхмарне небо, температура десь +8, вітру нема.

У Олени старт був в 7:30, тож ми знаючи яка тягучка на під’їзді до Сіетла буде (марафонці забивають дороги) виїхали трошки раніше. Центр Сіетлу це і так мішанина коротеньких і вузеньких вуличок, а тут ще й суцільні об’їзди, ремонти доріг, коротше ледь знайшли де запаркуватися і пішли на старт.

 

А на старті як завжди черги в туалети (десятки, а то і сотні кабінок навколо старту), народ одягнений хто як (одні в трусах і майках, ішні в куртках-кофтах-шапках-рукавичках) бігає, розминається, їсть, п’є і взагалі забиває собою місце старту.

Ось вже і гімн заспівали. Олена роздягається, забираю речі. Далі вона пробивається до таблички 2:20 – на дистанції біжать пейсери, такі люди що тримають темп щоб фінішувати за певний час. Дали старт, середина групи де стоїть Олена починає як пінгвіни у метро дрібними кроками рухатися уперед. Якісь 2-3 хвилини і от вже і вони побігли.

 

Я йду здавати речі, починаю розминатися, жую пару “цукерок” з калоріями, ковтаю пігулки з сіллю, роздягаюся, здаю свої речі, йду на старт.

Знаходжу своїх пейсерів (3:15), стаю трошки ближче до старту. Гімн, страт, побігли.

Перші милі проходяться доволі легко – прохолодно, переважно з гірки, багато людей біжать занадто швидко. Намагаюся бігти не швидше за 7 хвилин на милю (а треба щоб середня швидкість була 7:26). Ось мене наздоганяють мої пейсери з групою, пристроююся до них.

На милі 5-й десь несподівано до нас приєднується мій знайомий (Макс, привіт!), біжимо разом, трошки навіть спілкуємося. Десь на 7-й милі вирішуємо відірватися від пейсерів і йдемо вперед.

 

Говоримо все менше, але біжиться добре, поки що нічого не турбує сильно. Забігаємо у парк де робимо 5-кілометрове напівколо, десь тут і є половина дистанції. Макс вирішує трохи скинути швидкість, я ж думаю ще пару миль потримати темп і там подивитися як піде. На виході з парку обганяю пейсера з табличкою 3:05 який зійшов з дистанції. Через милю десь мене обходять хлопець із дівчиною за якими я вирішую триматися і тримаюся таки доволі довго.

Починаю відчувати втому і що ноги напрацювалися вже. Милі на 18-й вперше бегу попити, через ще пару миль беру енергетичний гель, на наступній станції знову попити і тут вже відстаю від хлопця і дівчини які мене вивозили майже 8 миль.

 

А тут вже і гірки починаються… На диво проходю їх доволі добре. Це миля 21. Далі вниз, потім знову затяжна гірка дорогою що постійно вихляє. Отут вже стає зовсім важко, починаю рахувати милі, пів-милі, ярди і фути.

Нарешті миля 24, більше таких довгих підйомів не буде. І тільки я почав радіти що моя постійна проблема на довгих дистанціях біль у боці схоже не з’явиться як вона і почалася. Пробую йти, бігти повільніше, затискати бік пальцями, але допомагає слабо. Проте схоже те що я з’їв гель і попив спортивний напій відсуноло його появу на 2-3 милі. Наступного разу треба починати пити і їсти раніше (а не хочеться ж!).

 

Ну от якось так напів бігом напів ходою вже майже змирився з тим що знову не зроблю 3:15. Наздоганяю хлопця із дівчиною які так добре мене везли кілька миль до цього – вони йдуть спокійною ходою і говорять, схоже нікуди не поспішають.

І тут мене обходять “мої” пейсери які розгубили всю групу і біжать вдвох (на них спеціальні яскраві футболки де написано “пейсер”) з “моєю” табличкою 3:15. Зціплюю зуби і біжу за ними. А ще 2 милі…

По центру Максим, це десь 10-та миля:

 

У боку болить – то зупиняюся і йду кілька метрів, то кидаюся їх наздоганяти. Причепляється до них ще один хлопець. За милю до фініша вони нам кажуть що ми випереджаємо графік на 1 хвилину і “у кого є сили біжіть вперед”. Тут зовсім від них відстаю і йду. Але ж фініш ось вже скоро! Починаю бігти зігнувшись навпіл. Перед поворотом на стадіон є невеличка гірка де я бачу пейсерів метрів за 40 перед собою. А лишилося метрів 300. Починаю ігнорувати біль і намагаюся їх наздогнати. Десь вже на полі стадіону наздоганяю і обходю. Дивлюся на таймер і бачу 3:14:щосьтам! Ура, я це зробив!

У підсумку я 124-й у загальному заліку, 19-й у своїй віковій групі – http://www.seattlemarathon.org/marathon/results.php. Дані з годинника (запис вимикався у тунелях під мостами тому час такий) – http://connect.garmin.com/activity/246869705.

Хороші фотографії з марафону – http://www.seattlepi.com/local/slideshow/2012-Seattle-Marathon-52947.php

Ну і результат Олени – http://www.seattlemarathon.org/marathon/results.php

7 Zwerge / Seven Dwarfs (2004)

 

 

Феєрична маячня сценарій до якої написала наче 10-річна дитина. І при тому зняту дуже класно – ледь не єдине чому продовжуєш дивитися і додивляєшся таки до кінця так це цікаві художні прийоми і майстерна зйомка. Отак весь час дивишся і думаєш "Що за дурню я дивлюся і чому я її досі не вимкнув?"

Припускаю що у багатьох може викликати відразу після перших 10-15 хвилин, але мені сподобалося.

http://www.imdb.com/title/tt0382295/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=U_mhFBCI2sg&w=448&h=252&hd=1]

Lost (2004-2010)

 

 

В цілому хороший серіал із загадками та таємницями. Перший сезон просто неймовірно затягує. Але чим далі тим слабіше і слабіше. Останні пару сезонів зможуть додивитися хіба що найвідданіші прихильники (я не зміг).

Взагалі враження таке що сценаристи понавидумували загадок, а от відповідей на всі не придумали і сподівалися що воно і так якось виїде. Певною мірою так і вийшло, деякі сюжетні лінії просто зарубали без розв’язки. А те що відкрили у якості відповіді на більшість загадок переважно така чухня що на вуха не натягнеш.

Проте оцінка все ж таки висока просто тому що спочатку буде дуже, просто неймовірно цікаво.

http://www.imdb.com/title/tt0411008/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=M6d9TVG8Nes&w=448&h=252&hd=1]

Великі фігурки South Park

Це практично ідентична колекція до набору маленьких фігурок який теж в мене є, лише майжее вдвічі більші. Ерік, Кайл, Стен та Кені. Виконані так само якісно і в тих же пропорціях.

 

Є несуттєві відмінносі (у Картмана по іншому розташовано брови, у Кені голова в інший бік повернута, Стен не переляканий а посміхається), але з першого погляду це не помітно. І так само у них повертаються голови та руки.

 

Дуже приємні на дотик. Так і кортить почати гратися Smile