Tifosy Vogel

 

 

Ціна: $35 (звичайна модель), $70 (фотохроматична модель)

Призначення: Спортивні окуляри для бігу і велосипеду.

Взагалі ця модель завжди має схвальні відгуки від різноманітних спортивних видань де її називають хорошою дешевою заміною основним окулярам.

Слово “фотохроматичні” означає що затемненість змінююється в залежності від освітлення, хамелеони по нашому. Відмінність технології Tifosi в тому що затемнюється не все скло, а лише та частина куди падає світло.

Загальні враження: Сидять окуляри дуже зручно. Головне чим вони мені подобаються так це відсутністю рамки. Справа у тому що на трі-байку сидиш у низькій позиції і дивишся вперед з під лоба, а тому рамка тілька заважає.

Поки що я не знайшов кращої моделі, хоча серйозні “пацанські” окуляри які носять професійні тріатлети теж не пробував ще. Та і чесно кажучи купувати окуляри за більше ніж 300 доларів якось занадто виглядає. Вже краще тоді за 200+ купити аеродинамічний велошолом з інтегрованими окулярами.

Недоліки: Що ж, можу назвати декілька:

  1. У них трошки жіночий дизайн. Мене це не хвилює бо зручність під час змагань важить мені незрівнянно більше. Але для когось це може бути достатнім фактором щоб витратити в 3-5 разів більше грошей на подібну модель від іншого виробника.
  2. Фотохроматична модель дуже погано працює в парках і лісі – часті чередування смуг світла і темряви примусять окуляри змінювати затемнення із запізненням. Але це не лише для данної моделі характерно, це загальний недолік фотохроматичних окулярів.
  3. При інтенсивній їзді на велосипеді на зупинках (наприклад на перехрестях) запітнівають миттєво. Це через те що у склі нема вентиляційних отворів, що в свою чергу обумовлено тим що нема дужки. Коли рух відновлюєш вони майже миттєво очищуються.
  4. Не виглядають спортивними і не виглядають дорогими. Знову ж таки дивись пункт 1.
  5. Хотілося б все ж таки щоб скло було більше – є невелика шпарина між вернім краєм скла і бровами. Туди і вітер задуває, і трошки втомлює бачити половину картинки через скло, а іншу половину – без. Та і камінчик якийсь чи мошку зловити можна.

На сайті виробника: http://tifosioptics.com/products/article/sku-0170404479/search&exact-model=Vogel&sport=Golf%7CTennis/

Serj Tankian–2012 – Harakiri

 

 

Після дуже слабкого і нецікавого попереднього альбому цей диск почав слухати з певним острахом.

Але вийшов альбом доволі таки непоганим як на мене. Повністю відсутня будь-яка енергетика, половина пісень здатні хіба що приспати. Але тим не менш не виникає бажання негайно вимкнути і в якості фонової музики для роботи підходить цілком. Нажаль не більше ніж непогано.

http://www.allmusic.com/album/harakiri-mw0002364964

Слухати: Serj Tankian – Harakiri

Відео таке саме стереотипне і нудне:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=PQtRXqBQETA&w=448&h=252&hd=1]

The Lost City (2005)

 

 

 

Красиве, але нудне кіно про важку долю кубинських багатіїв.

Дореволюційна (вірніше передреволюційна) Куба, всі у білих костюмах на шикарних машинах. Молодий Фідель Кастро, живий Че Гевара. Соціалістичні ідеї, боягузливий та підлий диктатор, кохання, все як положено.

Власне більше там і нема на шо дивитися.

http://www.imdb.com/title/tt0343996/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=xPZulsaHo8o&w=448&h=252&hd=1]

Я чому не пишу…

…, просто через те що останнім часом просто неймовірно багато роботи. У нас тут усілякі внутрішні дати до яких треба закінчити певні роботи, а обсяги такі що ає страшно. Не пам’ятаю щоб я ще колись такий завантажений був.

І більшість з того що я роблю нове для мене, через це часу на все йде дуже багато. Думав вже спальний мішок в офіс принести.

Ну та нічого, колись все буде зроблено Smile

Фоточка як нагадування для себе що треба вже думати про відпустку.

Life in a Day (2011)

 

Люди з усього світу зняли свій день (усього 80 тисяч учасників зі 192 країн), а автори повибирали з них шматочки і зліпили фільм.

Переважно оцінки коливаються в диапазоні від “відмінно!” до “геніально!”. Особисто я не надто вражений і чесно кужучи автори сачкували. Можна було трошки контрасту між стилями життя додати, трошки сюжетності.

Але все одно добре і головне що примушує таки відчути масштаб усього того повсядкенного шарудіння у людському мурашнику.

Україна, до речі, теж присутня.

http://www.imdb.com/title/tt1687247/

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=bT_UmBHMYzg]

Mekong Delta–2007 – Lurking Fear

 

 

Це мабуть єдина група цього стилю (progressive metal) яку я можу слухати довго і практично коли завгодно.

Як завжди епічно і монументально, з сильним присмаком неокласики.

http://www.metal-archives.com/albums/Mekong_Delta/Lurking_Fear/158895

Слухати: Mekong Delta – Lurking Fear

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=LtPGX_ooqI8&w=448&h=252&hd=1]

Leigh Douglass Brackett. The Long Tomorrow / Лі Дуглас Брекет. Довге завтра (1955)

 

У постапокаліптичній Америці куди повернулося середньовіччя усі технології складніші за млин та колесо під забороною. І за цим слідкують служки нової релігії.

Через ряд пригод герої знаходять залишки цивілізації де вчені мають і енергію і технології, але ділитися ними зі світом не поспішають.

Сюжет здається передбачає що можна наповнити книгу якими завгодно пригодами, ситаціями та переживаннями героїв, але щось не надто склалося.

До речі саме вона (авторка) є атором сценарію 5-го епізоду “Зоряних війн”.